Удосконалення системи обліку, контролю та аналізу ефективного використання виробничих запасів підприємства

підприємства, здійснює розрахунок оплати праці та облік розрахунків з працівниками підприємства, займається веденням податкового обліку та забезпечує здачу податкової звітності.

Бухгалтер-касир безпосередньо підпорядковується головному бухгалтеру, призначається на посаду з обов’язковим укладанням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Касир займається веденням касових операцій та здійснює контроль за надходженням та використанням грошових коштів.

На інших бухгалтерів БМУ 1 згідно з посадовими інструкціями покладено наступні обов’язки: 

­                                              перевірка прибуткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних від постачальників;

­                                              виписка довіреностей та контроль за їх використанням; складання актів на списання товарноматеріальних ціностей;

­                                              перевірка відповідності даних бухгалтерського і складського обліку товарноматеріальних ціностей;

­                                              підготовка документів по запиту податкових інспекцій для зустрічної перевірки;

­                                              здача звітності в Пенсійний фонд;

­                                              оформлення документів на оприбуткування товарно-матеріальних ціностей від вітчизняних постачальників, списання матеріальних цінностей.

         Господарський (операційний) рік підприємства починається з 1 січня і закінчується 31 грудня.

Для відображення правильності та систематизації записів бухгалтерського обліку БМУ 1 використовується Робочий план рахунків. Організація документообороту на підприємстві встановлюється  керівником підприємства. Порядок документообороту наведено в додатку 5.

     Виконання головних і принципово важливих умов та вимог, які необхідні при документуванні, здійснюється:

1.      Згідно Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

2.      Положення “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №8

3.      Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №99.

4.      Стандартів бухгалтерського обліку тощо.

Практичне значення дослідження. Практичне значення дослідження полягає в розробці основних напрямів і конкретних рекомендацій по удосконалення методики обліку використання виробничих запасів, їх оцінки при вибутті, методики проведення аналізу використання виробничих запасів, а також посилення інформаційної та контрольної функцій обліку в управлінні виробництвом.

Це дало можливість удосконалити методику обліку використання виробничих запасів на БМУ 1 ВАТ “ДБК 4”.

Мета дослідження.  Метою дослідження є удосконалення методологічних і організаційних засад бухгалтерського обліку, аналізу та контролю використання виробничих запасів на будівельних підприємствах для забезпечення їх ефективного функціонування за сучасних умов господарювання.

Об’єктом дослідження є чинна система обліку, аналізу та контролю використання виробничих запасів на будівельних підприємствах.

Предметом дослідження є методика та організація системи обліку, аналізу та контролю використання виробничих запасів на будівельних підприємствах з урахуванням вимог національних стандартів.

Методи дослідження. Методи дослідження ґрунтуються на діалектичному підході до вивчення сучасного стану обліку, аналізу та контролю використання виробничих запасів. У процесі дослідження застосовувалися методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, статистичних  порівнянь, вибіркового обстеження та групування.

Інформаційною базою виконаного дослідження є законодавчі акти України, нормативна документація та галузеві інструкції, що регламентують організацію обліку, аналізу та контролю використання виробничих запасів, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, матеріали органів державної статистики, облікові дані будівельного підприємства.

Наукова новизна дослідження.  Наукова новизна дослідження полягає в розробці пропозицій щодо удосколення системи обліку виробничих запасів на БМУ 1 ВАТ “ДБК 4”.

Апробація результатів магістерської роботи. Основні результати досліджень, викладені у магістерській роботі, обговорювались і отримали позитивну оцінку на науковій студентській конференції „ Бухгалтерський облік, аналіз і контроль у системі управління фінансовими ресурсами” (Київ, 2006).

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи обліку, аналізу та контролю наявності та використання виробничих запасів

1.1.    Виробничі запаси як об’єкт дослідження

Господарська діяльність має своєю метою створення матеріальних благ, необхідних для задоволення потреб. Діяльність ця в сучасному суспільстві складається із декількох етапів. Саме на першому етапі долається опір зовнішньої природи і як наслідок природа прилаштовується людиною до її  цілей. Цей процес і називають виробництвом. Необхідною передумовою успішного здійснення виробничого процесу, як головної ланки діяльності господарюючого суб’єкта, є наявність та раціональне використання виробничих ресурсів, тобто системи організаційно-взаємопов’язаних елементів продуктивних сил, що входять до складу економічних ресурсів і які є одним з основних елементів економічного потенціалу країни.

В економічній літературі поняття “виробничі ресурси” з’явилося в 70-80-х р. р. минулого століття. Зокрема, під виробничими ресурсами розуміється сума складових ресурсів основних фондів, а також матеріальних і трудових ресурсів. А загальною ознакою виробничих ресурсів вважається потенційна можливість їх участі в процесі виробництва.

В загальнотеоретичному аспекті, виробництво – це сукупність матеріальних засобів праці, які взаємодіють між собою (додаток 6). При чому під взаємодією розуміється не просто переміщення сировини, продукту, а збільшення суспільного багатства за рахунок доданого продукту як основи розширеного відтворення  його результату – накопичення. Без цього результату не існує розвитку виробництва як суспільного процесу відносин людей, який характеризується присвоєнням ресурсів природи, що існує в певних суспільних формах. Цей глибинний зміст виробництва на поверхні господарської практики відтіняється продуктом, як речовим результатом виробництва, для отримання якого потрібні обладнання, запаси (сировина і матеріали) і праця. Саме ці фактори виступають на перший план, коли мова йде про виробництво.

В сучасному постіндустріальному суспільстві, де значна частина зусиль направлена на матеріальне виробництво, виробничі ресурси за функціональною ознакою поділяються на шість основних видів ресурсів, які стали вже класичними економічними категоріями: трудові, природні, матеріальні, фінансові, інформаційні та інтелектуальні. Зокрема, природними ресурсами називають об’єкти, процеси, умови природи, які використовуються суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Під матеріальними ресурсами розуміють сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва національного продукту, наприклад, сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі і т.п. При чому під матеріальними ресурсами ми розуміємо ресурси, створені людиною в процесі трудової діяльності. До  них не входять природні ресурси, так як вони лише під впливом людської праці стають матеріальними ресурсами. 

Які ж основні характеристики матеріальних ресурсів, що дозволяють відрізнити їх від інших видів ресурсів? Це, насамперед, спосіб участі у виробничому процесі, а по-друге, властивість повністю переносити свою вартість на знову створений продукт. Наприклад, вартість вовняних та синтетичних ниток, які споживаються ткацькою фабрикою, повністю переноситься на вартість тканин, виготовлених із цих ниток. Майже так переноситься вартість витраченого пару електроенергії, палива та інших виробничих елементів, які сприяють виготовленню тканин, але не входять до її речового змісту. Таким чином, спожиті елементи матеріальних ресурсів повністю витрачаються, втілюючись в нові споживчі вартості і складаючи, як правило, речовий зміст останніх. Саме тому виникає необхідність у відновленні, заміні спожитих виробничих елементів новими. Така потреба виникає після кожного виробничого циклу.

В економічній літературі зустрічається багато трактувань поняття матеріальні ресурси. Зокрема, Б.К. Плоткін [89] матеріальні ресурси визначає як засоби виробництва, речові умови функціонування живої праці, іншими словами предмети праці і засоби праці (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1.

Огляд наукових шкіл щодо визначення сутності виробничих запасів

І.Є.Тішков під матеріальними ресурсами  розуміє предмети, на які спрямована праця людини з метою отримання готового продукту [112 с.69]. А.Ш. Маргуліс наводить наступне визначення: матеріальні ресурси – предмети праці, які повністю споживаються у кожному виробничому циклі і при цьому повністю переносять свою вартість на витрати виробництва [76 с. 49].

Для забезпечення безперервної виробничо-господарської діяльності підприємства мусять мати відповідний запас предметів праці. Тому досить часто всю їх сукупність називають виробничими запасами, підкреслюючи тим, що це предмети праці, призначені для виробничого споживання.  Полеміка стосовно визначення терміну “виробничі запаси” триває на сторінках економічної літератури протягом тривалого періоду.

Так, В.В. Сопко вводить таке поняття як “запаси діяльності”, які в залежності від виду підприємницької діяльності (виробничої, комерційної та грошово-кредитної) поділяються на: виробничі (різні речовини та сили природи – сировина і матеріали), комерційні (готова продукція виробничої сфери, яка купується комерційними підприємствами з метою продажу),  грошово-кредитні (гроші, грошові документи тощо) [106 с. 212]. Окремі автори ставлять знак рівності між поняттями виробничі запаси і предмети праці. Зокрема, П.С.Безруких зазначає, що під виробничими запасами розуміють різні речові елементи виробництва, що використовуються як предмети праці у виробничому та іншому господарському процесі [31]. Вони цілком споживаються в кожному циклі та повністю переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється. А.К. Марченко зазначає, що в процесі створення матеріальних благ беруть участь предмети праці, які виступають як виробничі запаси [77 с.74]. З вищенаведених визначень очевидно, що виробничі запаси містять в собі ознаки і предметів праці, і ознаки матеріальних ресурсів.

Дещо інше трактування поняття виробничі запаси знаходимо у П.Т. Саблука, Н.В. Чебанової і Ю.А. Василенка. Зокрема, під запасами, взагалі, вони розуміють наявність матеріальних ресурсів (засобів виробництва, предметів споживання та інших цінностей) необхідних для забезпечення розширеного відтворення [98с.209].  Під виробничими запасами розуміються запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб’єктів господарювання  і необхідні для забезпечення безперервного виробничого процесу. При чому виробничі запаси це лише ті предмети праці, які ще не задіяні у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму.  Подібну думку висловлює і С.М. Пястолов  [97], який відносить до виробничих запасів матеріальні ресурси, які вже надійшли на підприємство, але ще не почали використовуватися. Цікавим є і таке визначення: виробничі запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, отже, яка вже вступила у сферу виробництва, але ще не використана безпосередньо у виробничому процесі. На мою думку найбільш оптимальним є наступне визначення виробничих запасів. Виробничі запаси – запаси, що використовуються у процесі виробничої діяльності як предмети праці і споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (виробничого) циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість готового продукту.