Типи особистості. Проектування роботи та групові процеси

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська  державна фінансова  академія

Центр заочного навчання та дистанційної освіти

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ 
 
 
 
 
 
 
 

    Домашня контрольна робота

з дисципліни  «Організаційна поведінка»

    На  тему «Типи особистості. Проектування роботи та групові процеси» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Виконав студент гр.  

    Перевірив ________________ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Дніпропетровськ – 2011 
 

    Варіант №18 

    Зміст 

          1.Типи особистості………………………………………3

    Висновок…………………………………………………6 

          2. Проектування роботи та групові процеси…………..7

    Висновок…………………………………………………14 

    Література……………………………………………….15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          1.Типи особистості 

    Психологічне  пізнання настільки ж древнє, як сама людина . Людина не могла би існувати, не орієнтуючись у мотивах поводження і властивостях характеру своїх ближніх. 

    Коли  психологи звертаються до вивчення особистості, що, мабуть, перше, з чим  вони зіштовхуються, це різноманіття властивостей і їхніх проявів у її поводженні. Інтереси і мотиви, схильності і  здібності, характер і темперамент, ідеали, ціннісні орієнтації, вольові, емоційні й інтелектуальні особливості, співвідношення свідомого і несвідомого (підсвідомого) і багато чого іншого - от далеко неповний перелік характеристик, з якими приходиться мати справа, якщо ми намагаємося намалювати психологічний портрет особистості. 

    Володіючи різноманіттям властивостей, особистість  разом з тим являє собою  єдине ціле. Звідси випливають дві  взаємозалежні задачі: по-перше, зрозуміти  всю безліч властивостей особистості  як систему, виділивши в ній те, що прийнято називати системоутворюючим фактором (чи властивістю), і, по-друге, розкрити об'єктивні підстави цієї системи. 

    Розроблену  З.Фрейдом психоаналітичну теорію особистості, дуже популярну в країнах  Заходу, можна віднести до типу психодинамічних, неекспериментальних, що охоплюють усе життя людини і використовують для опису його як особистості, внутрішні психологічні властивості індивіда, у першу чергу його потреби і мотиви.

    Аналітична  психологія Юнга допомагає нам краще  зрозуміти поводження особистості у взаємостосунках з навколишніми тобто соціальну сторону його поводження.

    Інший підхід, що допомагає краще зрозуміти  людей - це трансакційний аналіз, розвитий Е.Берном. У цій роботі розглядається  розуміння і застосування трансакційного аналізу в повсякденному житті звичайної людини.

    Ідея  психічної енергії, саморегуляції, компенсації тісно зв'язана в  аналітичній психології з класифікацією "психологічних типів". Розрізняються  кілька таких типів. Вони відносяться  до уродженої різниці в темпераменті, інтегральному сполученні стійких психодинамічних властивостей, що виявляються в діяльності, що змушують індивідів сприймати і реагувати специфічним образом. Насамперед варто розрізняти два стійких типи: екстраверт і інтроверт. 

    Екстраверт  характеризується уродженою тенденцією направляти свою психічну енергію, чи лібідо, зовні, зв'язуючи носія енергії з зовнішнім світом. Даний тип природно і спонтанно виявляє інтерес і приділяє увагу об'єкту - іншим людям, предметам, зовнішнім манерам і благоустрою. Екстраверт відчуває себе щонайкраще - що називається "у своїй тарілці", - коли має справа з зовнішнім середовищем, взаємодіє з іншими людьми. І робиться неспокійним і навіть хворим, виявляючись на самоті, монотонному одноманітному середовищу. Підтримуючи слабкий зв'язок із суб'єктивним внутрішнім світом, екстраверт буде остерігатися зустрічі з ним, буде прагнути недооцінити, применшити і навіть опорочити будь-які суб'єктивні запити як егоїстичні.

    Інтроверт же характеризується тенденцією свого  лібідо спрямовуватися усередину, неодмінно зв'язуючи психічну енергію зі своїм внутрішнім світом думки, чи фантазії почуття. Такий тип приділяє значний інтерес і увага суб'єкту, а саме його внутрішнім реакціям і образам. Найбільше успішно інтроверт взаємодіє сам із собою й у той час, коли він звільнений від обов'язку пристосовуватися до зовнішніх обставин. Інтроверт свою власну компанію, свій "тісний мирок" і негайно замикається у великих групах. 

    Як  екстраверт, так і інтроверт виявляють  ті чи інші свої недоліки в залежності від виразності типу, але кожен мимоволі прагне недооцінити іншого. Екстраверту інтроверт здається самоцентричним, так сказати, "зацикленим на собі". Інтроверту екстраверт здається дрібним порожнім чи пристосованцем лицеміром. 

    Любою реальна людина несе в собі обидві тенденції, але звичайно одна розвита трохи більше, ніж інша. Як протилежна пара вони діють за законом протилежностей. Тобто надмірний прояв однієї установки неминуче веде до виникнення іншої, їй протилежної. Але протилежна в силу її недифферинцированности, більш слабкого прояву, буде здійснюватися в неадоптованої - грубої, не зрілій, негативній формі. Так наприклад, виражений екстраверт може стати жертвою підлеглої зосередженості на самому собі, що виявляється в негативній формі, у виді депресій. Крайній інтроверт іноді переживає епізоди змушеної екстравертности, тобто зосередженості на інші. Але ця зосередженість буде виглядати грубої, неефективної і непристосований до зовнішньої реальності. 

    У свою чергу, раціональні й ірраціональні  функції діють взаємовиключним образом. Усі чотири функції уявленні двома парами протилежностей: мислення - почуття, відчуття - інтуїція. 

    Хоча  кожен індивід потенційно має  у своєму розпорядженні всіма  чотирма функції, на перевірку одна з них звичайно виявляється найбільш развитой, ніж інші. Її називають ведучої. Функція ж, що розвита менше інших, як правило, перебуває в несвідомому стані і виявляється підлеглою. 

    Найчастіше  ще одна функція може бути досить розвита, наближаючи по ступені активності до ведучого функції. Очевидно, що вона представлена іншою парою протилежностей. Ця функція допоміжна. Відповідно до ведучого функцією ми будемо мати чотири функціональних типи: розумовий, почуттєвий, сенсорний, інтуїтивний. 

    Розумовий тип у більшому ступені відповідає чоловікам. Ментальне життя даного типу зводиться до створення інтелектуальних формул і наступному припасуванню наявного життєвого досвіду під ці формули.  Людські взаємини зберігаються і підтримуються лише доти, поки вони служать і випливають керуючим інтелектуальним формулам, у всіх інших випадках вони легко приносяться в жертву. 

    Почуттєвий  тип відповідно більше розповсюджений у жінок. Твердження і розвиток міжособистісних взаємодій і відносин партнерства є тут головною метою. Чутливість і чуйність до нестатків інших є показовою рисою, основною якістю даного типу.

    Сенсорний (чуттєвий) тип характеризується пристосованістю до звичайної реальності, до "тут і зараз". Він охоче задовольняється життям у її найпростіших немудрих проявах, нехитрих формах, без яких-небудь тонкостей, складного чи міркування мрячної уяви. Тип, що розглядається, виглядає стійким і земним, реальним і сьогоденням у змісті готовності "жити" у дану хвилину, але одночасно він виглядає досить дурним. Глибинний зір і уява, здатне приглушати цей заземлений стан, - продукти інтуїції, що виступає в нашому випадку як функція підлегла. Тип, що розглядається, фактично придушує всі інтуїтивні прояви як нереалістичні фантазії й у такий спосіб рятується від обтяжних дріжджів внутрішньої незграбності, інертності. 

    Інтуїтивний тип мотивується головним чином постійним потоком нових ведень і передчуттів, що виникають від його внутрішнього активного сприйняття. Усе нове і можливе, незрозуміле й інше, відмінне є принадою для даного типу. Інтуїція є деяке свідчення про минуле і майбутнє речей. дана функція дозволяє бачити круглі кути: живучи в чотирьох стінах і виконуючи рутинну роботу, до інтуїції прибігають рідко, але вона дуже потрібна, скажемо, при полюванні в тайзі на ведмедя. Інтуїтивний тип частіше вхоплює слабкі зв'язки між речами, що для інших здаються незв'язаними і далекими. Його розум працює стрибкоподібно і швидко, важко простежити його дію. Відчуття як психічна властивість у нього підлегло і подавленно. У реальному житті найчастіше така людина залишається незрозумілим навколишніми, і його прозріння, якщо в результаті вони виявляються конструктивними, повинні терпляче розроблятися іншими людьми. 

    Звичайний розвиток допоміжної функції зм'якшує  і модифікує гостроту прояву описаних вище характеристик. Але і це ще не всі, оскільки відповідно до встановленого типу кожна з функцій може бути орієнтована або інтровертно, або екстравертно. У результаті ми маємо вісьмох можливих типів. В ідеалі індивід повинний повноцінно володіти всіма чотирма функціями (у розширеному виді вісьма) для того, щоб давати відповідна адекватна відповідь на будь-які життєві запити. На жаль у дійсності що недосяжно, хоча і залишається бажаною метою, ідеалом, визначаючи в такий спосіб одну з головних задач аналітичної психотерапії: привести до свідомості дане положення речей і допомогти в розвитку підлеглих, гноблених, нерозвинених функцій для того щоб досягти психічної цілісності. 
 

    ВИСНОВОК 

    На  підставі викладеного матеріалу  можна зробити наступні висновки: 

    Кожна людина має свій життєвий сценарій, модель якого намічається в ранні дитячі роки. У відповідності зі своїм життєвим сценарієм люди грають у різні ігри, якими заповнена в основному вся життя людства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Проектування роботи та групові  процеси. 

    З практичної точки зору реалізація функції організації, тобто процес організаційного проектування, складається з взаємопов’язаних етапів. Розглянемо кожен з них більш докладно.

     1. Розподіл праці – це процес  розподілення загальної роботи  в організації на окремі завдання, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей. Фактично це є спеціалізацією.  

      З практичної точки зору спеціалізація  означає з’ясування сутності  та змісту кожної роботи в  організації. Цей процес називається  проектуванням робіт в організації та має такі конкретні результати:

     - специфікації робіт; 

     - посадові інструкції;

     - кваліфікаційні характеристики.

     

      Процес проектування робіт складається  з двох стадій:

      а) аналіз робіт (аналіз виробничих  операцій);

      б) власне проектування робіт.  

      В процесі аналізу робіт необхідно  отримати інформацію про такі  три основні аспекти роботи:  

     1) про зміст роботи, тобто про  задачі та види діяльності, які  мають виконуватися в її межах; 

     2) про вимоги, які ставляться до роботи (освіта, досвід, стаж роботи, наявність відповідного ступеня, ліцензії, навичок, здібностей тощо);

     3) про середовище, у якому вона  здійснюється (умови праці, ступінь  відповідальності, ступінь контролю  за виконанням з боку начальника, ступінь припустимої помилки тощо).  

      Проектування робіт – це процес  визначення обсягів та змісту  кожного виду робіт в організації.