Проблеми регіональної економіки

Проведений аналіз системи  сфери послуг України дає змогу визначити основні напрями сервісної політики:

– підтримка і стимулювання малого бізнесу;

– сприяння розвитку різноманітних  багатофункціональних комплексів;

– формування сучасної мережевої  структури організації обслуговування із забезпеченням доступності і задоволення загальних, традиційних і ексклюзивних індивідуальних потреб споживачів;

– створення системи  багаторівневої підготовки, перепідготовки і підвищення професійного потенціалу працівників у сфері послуг;

– інформаційно-консультаційне сприяння і підтримка маркетингової, інноваційної і експортної діяльності суб’єктів господарювання в сфері послуг [2, 121–126].

Слід акцентувати увагу  на тому, що розвиток інтеграційних  процесів у нашій країні, у тому числі і в сфері послуг, не зменшує  тієї ролі і значення, яку відіграє малий бізнес. Розвиток малого бізнесу, масштаби розширення і зростання є індикаторами зрілості ринкових відносин у країні., тому підтримку і стимулювання малого бізнесу в сфері послуг слід віднести до пріоритетних напрямів сервісної політики. Аналіз тенденцій розвитку обслуговуючої і «сервісної» діяльності у європейських країнах і в США дає підстави для визначення особливостей малого підприємництва в сфері послуг. До них можна віднести:

– високий рівень правової захищеності і надання різного роду допомоги з боку держави, у тому числі фінансової, технічної та інформаційної;

– понижені ставки оподаткування;

– партнерські відносини  малого та крупного бізнесу;

• невелика капіталоємність, раціональне використання ресурсів.

Державна політика в  секторі послуг повинна бути спрямована на стимулювання малого бізнесу, перш за все, в сегментах, де малі підприємства володіють конкурентними перевагами перед середніми та великими організаційними формами, що забезпечить зростання зайнятості населення та підвищення грошових доходів громадян [25].

Інноваційна діяльність на сучасному етапі стає одним  з найважливіших системних чинників економічного росту, конкурентоспроможності вітчизняної продукції, безпеки  країни. Одними з найбільш ефективних та актуальних видів інновацій є інновації у сфері послуг.

Інноваційна діяльність у сфері послуг має бути пов’язана з прогнозованим результатом, який призводить до змін як усередині підприємства-товаровиробника, так і в зовнішньому середовищі. Наприклад, зростання платоспроможного попиту супроводжується підвищенням вимог до споживчих властивостей продукції, яка випускається, що змушує підприємства розширювати й оновлювати її номенклатуру, вносити відповідні зміни до конструкції та дизайну товарів, перебудовувати маркетингові мережі, урізноманітнювати асортимент послуг на споживчому ринку. Розширення потреб у сфері послуг обумовлює необхідність трансформацій у виробничому процесі товаровиробників, в інформаційних системах. Розвиток сфери послуг формує нове конкурентне середовище та нові потреби в товарах та послугах.

Організація інноваційної діяльності підприємств у сфері послуг повинна забезпечувати, по-перше, досягнення загального бачення пропозиції послуг на споживчому ринку; по-друге, визначення стратегічних пріоритетів у перетворенні даної сфери; по-третє, розробку стратегії діяльності підприємств у тривалій перспективі, по-четверте, створення системи комунікацій, яка орієнтована на реалізацію послуг; по-п’яте, формування інноваційного персоналу з визначенням зон відповідальності за результати роботи; по-шосте, впровадження системного контролінгу процесів розвитку послуг на споживчому ринку. Реалізація цих напрямів створить умови для розширення ринку послуг, підсилить конкурентні позиції і переваги підприємств сфери послуг [2, 121–126].

Висновки до розділу 3

Аналіз сучасного стану  сфери послуг свідчить про загальну тенденцію підвищення ролі сервісного сектору в національному  економічному просторі. Дослідження показують, що розвиток сфери послуг сприяє збільшенню зайнятості населення та росту ВВП.

При становленні та розвитку сервісної національної економіки державі необхідно в економічній політиці віддати пріоритет заходам по визначенню напрямів економічної ефективності діяльності сфери послуг. Основними аспектами сервісної політики мають бути заходи, спрямовані на стимулювання малого підприємництва, освоєння нових сучасних видів послуг і інтенсивного залучення інвестицій.

Заходи щодо розвитку сфери послуг в Україні повинні  мати концептуальний характер, оскільки національна сервісна політика  реалізується розрізнено і безсистемно. Хоча за останній період, національна сфера послуг збільшила свої темпи розвитку, але в контексті потреб країни і світових тенденцій вона знаходиться на початковому етапі.

Суттєве розширення номенклатури послуг і стрімке нарощування обсягів реалізації підтверджує перспективність даної галузі. А світовий досвід, в свою чергу, доводить, що діяльність у сфері обслуговування може бути продуктивною і стимулювати підвищення ефективності національного господарства, але лише за умови активної підтримки державою її розвитку.

Тому, особливо важливим питанням залишається визначення оптимальної  законодавчої бази, яка б забезпечила ефективний розвиток комерційного підприємництва на ринку послуг і національної економіки загалом. Політика держави у сфері послуг повинна забезпечити умови для вільної конкуренції та відкрити простір для технічного і технологічного прогресу. Вона повинна стати ефективною передумовою гнучкої адаптації суб’єктів бізнесу на ринку послуг до мінливого конкурентного середовища.

ВИСНОВКИ

Виходячи з моєї курсової роботи, можна зробити висновок, що за останні десятиліття зросла роль найбільшого комплексу галузей, об’єднаних під назвою «сфера послуг». Разом із тим сфера послуг –  це одна з найменш вивчених сфер, що обумовлено кількома факторами: по-перше, вона є надзвичайно динамічною сферою, яка в останні роки стрімко розвивається, по-друге, її структура є надзвичайно складною та диверсифікованою, що утруднює не тільки її вивчення, але й управління цим складним феноменальним економічним утворенням.

Розглянувши теоретичні основи розвитку та функціонування сфери  послуг, ми дослідили, що серед дослідників спостерігається різнобій і навіть суперечності щодо питання тлумачення її змісту та структури, а також періоду її виникнення. Це свідчить про складність та важливість значення самого поняття «сфера послуг» у сучасних ринкових умовах господарювання.

На основі вивчення думок  різних науковців ми дійшли висновку, що сфера послуг як особливий вид  економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, яка поступово з розвитком ринкових відносин вдосконалювалася та шліфувалася. З’ясування періоду зародження та розвитку сфери послуг важливе передусім тому, що для розроблення методів вдосконалення її структури потрібне комплексне дослідження усіх її складових елементів та врахування тих чинників, які впливали певним чином на її функціонування на різних етапах розвитку.

Ми дослідили, що в Україні в радянські часи спостерігався занепад сфери послуг, тому що цю галузь економіки відносили до другорядної, після матеріального виробництва. Недостатній розвиток цієї сфери, що спостерігався протягом декількох останніх десятиліть, став чинником, що гальмує зростання сучасної економіки України.

Важливою проблемою сфери послуг виступає відсутність єдиного тлумачення поняття «послуги» як в нормативно-правових документах, так і серед науковців. Це, в свою чергу, позначається, на розпливчастій структурі самої сфери послуг. Для усунення проблеми невизначеності трактування поняття «послуги» потрібно на основі узагальнення напрацювань науковців стосовно її сутності внести зміни до чинного законодавства України, а саме до ЦК, давши комплексне, точне та базове для всіх інших нормативних актів визначення поняття «послуги».

Проаналізувавши структурні елементи комплексу сфери послуг в Україні та особливості їх розвитку, можна зробити такі висновки, що галузі сфери послуг починають відновлювати свою діяльність порівняно з попередніми  роками. Однак у розвитку сфери  послуг регіонів спостерігаються значні диспропорції, що негативно позначається на розвитку економіки в цілому і впливає н неоднорідність рівня життя населення по регіонах України.

Загалом, слід зазначити, що стан сучасної вітчизняної економіки  характеризується такими суперечливими тенденціями, як уповільнення економічного розвитку на фоні сприятливої світової кон’юнктури. В цих умовах суспільство перебуває у стані пошуку нових рішень для підвищення економічної ефективності на всіх рівнях економіки. Сфера послуг є тим динамічним сектором економіки, де попит постійно зростає, створюючи потенціал для довгострокового розширення виробництва. Досвід економічно розвинених країн  показує для України приклад того, що реалізація потенціалу сфери послуг у системі економічних відносин дозволить досягти вищих економічних результатів.

Для подальшого розвитку сектору послуг в Україні першочергового значення набуває розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, і насамперед Інтернет та електронної і мобільної торгівлі, які все більше впливають на організацію діяльності підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення мобільності та конкурентоспроможності, та визначають напрямки та подальші темпи розвитку інших видів послуг та галузей економіки країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесова Г.А. Сервисная деятельность: историческая и современная практика, предпринимательство, менеджмент: учебн. пособие [для студ. вузов] / Г.А. Аванесова. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Аспект Прес, 2006. – 320 с.
2. Ареф’єва О.В, Забуранний С.В. особливості інноваційної діяльності у сфері послуг / О.В. Ареф’єва, С.В. Забуранний // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – 6(84). – С. 121–126.
3. Балаева О.Н. Сфера услуг в мировой экономике: тенденции развития / О.Н. Балаева // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. –№ 3. – С. 23–29.
4. Бондарчук Н.В. Роль сфери послуг в системі народногосподарського комплексу / Н.В. Бондарчук // Держава та регіони (Серія: Економіка та підприємництво). – 2008. – № 3. – С. 18–21.
5. Гулевич О.Ю. Сфера послуг в сучасній економіці: фактори розвитку та регіональні особливості / О.Ю. Гулевич // Регіональна економіка. – 2010. – № 4. – С. 120–125.
6. Демидова Л.С. Сфера услуг в постиндустриальной экономике / Л.С. Демидова // Мировая экономика и международные отношения, 1999. – № 2. – С. 23–28.
7. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
8. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: підручник. – К.: Кондор, 2004. – 296 с.
9. Історія економічних учень: Підручник. / Базилевич В.Д., Гайдай Т.В., Гражевська Н.І. та ін. / [за ред. проф. В.Д. Базидевича]. – К.: Знання, 2004. – 1300 с.
10. Кликич Л.М. Эволюция сферы услуг: неравновесный подход / Л.М. Кликич.  – М.: Изд-во МСХА, 2004. – 99 с.
11. Крамченко Р.А. Теоретичні проблеми розвитку сфери послуг / Р.А. Крамченко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 2(81). – С. 116–117.
12. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 983 с.
13. Моргулець О.Б. Роль сфери послуг в економічній системі України / О.Б. Моргулець // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. – Випуск 7 (26). – Частина 2. – Луцьк, 2010. – С. 25–30.
14. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посібник / Є.П. Качан, Т.Є. Царик, Д.В. Ткач та ін.; За ред. Є.П. Качана. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с.
15. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підручник / за ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання, 2005. – 350 с.
16. Семенов В.Ф. Регіональна економіка: навчальний посібник. – К.: «МП Леся», 2008. – 596 с.
17. Соціально-економічна географія України: навч. посібник / за ред. проф. Шаблія О.І. Вид. друге, переробл. і доп. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.
18. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: підручник. – К.: Вікар, 2006. – 396 с.
19. Сфера услуг: Новая концепция развития / [Рутгайзер В.М., Корягина Т.И., Арбузова Т.И. и др.]; под ред. Т.И. Корягиной. – М.: Экономика, 1990. – 158 с.
20. Товт К.С Теоретико – методологічні основи дослідження ринку послуг / К.С. Товт // Економіка України. – 2009. – № 7. – С. 40–42.
21. Україна у цифрах у 2009 році: статистичний збірник / Держ. коміт. стат. України ; [редкол. : О.Г. Осауленко (голов. ред.) та ін.]. – К., 2008. – 260 с.
22. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 1200 с.
23. Харсун Л.Г. Інтеграція України в Європейську транспортну систему / Л.Г.Харсун // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. – 2009. – № 72. – С. 50–52.
24. Хахлюк А. Проблеми транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України / А. Хахлюк // Економіст. – 2009. –№ 6. – С. 78–81.
25. Черниш О.І. Ринок послуг: механізми державного регулювання в трансформаційній економіці / О.І. Черниш; [заг. ред. В.В. Дорофієнко]. – Донецьк : ТОВ «РВК»ПРОМО», 2005. – 410 с.
26. Юхновський І.Р. Транспортний комплекс України: Автомобільні дороги. Проблеми та перспективи. – К.–2004.
27. Hill T.P. On Goods and Services / T.P. Hill // Review of income and Wealth. – 1977. – December. – Vol. 23. – P. 320.