Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Мая 2013 в 01:53, курсовая работа
Дослідження структури та особливостей розвитку сфери послуг є одним з найактуальніших напрямів наукових досліджень. Адже на сьогодні в суспільстві практично немає людей, які хоча б раз в житті не скористалися тими чи іншими послугами. Результати таких досліджень є вкрай необхідними для поліпшення життєдіяльності як населення загалом, так і кожної людини зокрема. Не випадково в розвинених країнах сфера послуг суттєво переважає в структурі економічної діяльності.
Вантажооборот нашої країни за 2010 рік зріс на 6,4 % і становив 404,6 млрд. ткм. (табл. 2.1). Вантажооборот залізничного транспорту збільшився на 11,1 %. На Львівській залізниці вантажооборот зріс на 19,0 %, Донецькій – на 15,7 %, Південній – на 11,5 %, Південно-Західній – на 11,1 %, Придніпровській – на 9,9 %, Одеській – на 5,2 %. Збільшення вантажообороту відбулося також на річковому транспорті (на 41,2 %), автомобільному (на 13,8 %), авіаційному (на 7,8 %). Вантажооборот зменшився на морському транспорті (на 1,4 %) та на трубопровідному (на 2,4 %) [7].
Погіршення життєвого рівня населення України, зменшення реальних доходів, подорожчання пального, різке підвищення тарифів зумовили зниження пасажирообігу на 0,2 %, у т.ч. на річковому транспорті – на 34,8 %, на автомобільному – на 5,7 %, на трамвайному – на 8,5 %, на тролейбусному – на 6 % (Табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Обсяг транспортних перевезень пасажирів та пасажирооборот у 2009–2010 рр. [7]
Залізничним транспортом за 2010 р. відправлено 426,6 млн пасажирів (з урахуванням перевезень міською електричкою), що на 0,2 % більше, ніж за 2009 р. Обсяг перевезень на залізницях збільшився завдяки перерозподілу пасажиропотоку через повільніше зростання тарифів, ніж на інших видах транспорту. Відправлення пасажирів зменшилося на Донецькій залізниці на 1,7 %, Придніпровській – на 1,1 %. На Одеській залізниці відправлення пасажирів зросло на 2,8 %, Львівській – на 0,2 %, на Південній та Південно-Західній – на 0,1 % [7].
Автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт особливо зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування місцевого й сільськогосподарського вантажообороту. За обсягом вантажообороту автотранспорт не поступається залізничному і трубопровідному [14, 350].
Розвиток автомобільних доріг загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990–2010 рр. їх протяжність практично не збільшувалася (Додаток А). Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 раза менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів, у Німеччині – 12,5 тис. кілометрів, у Франції – 7,1 тис. кілометрів, а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5 – 6 разів менший, ніж у зазначених країнах.
Це пояснюється низкою об’єктивних причин, зокрема тим, що тягар на утримання транспортної мережі на душу населення є більшим порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (76 чоловік на 1 кв. кілометр), низьку купівельну спроможність громадян (1/5 купівельної спроможності Єврозони), порівняно невеликий парк автомобілів та значну територію країни.
Незадовільним є транспортно-експлуатаційний стан автодоріг: 51,1 % не відповідає вимогам за рівністю, 39,2 % – за міцністю. Середня швидкість руху на автодорогах України у 2–3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах [26].
Залізничний транспорт. Залізничний транспорт посідає перше місце за вантажообігом і друге за пасажирообігом. Сьогодні найважливіші серед залізниць електрифіковані, що становить третину від загальної довжини всіх залізниць. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров’ї й західній частині Лісостепу. Найменше залізниць на Поліссі та у південній частині Степу. Якщо поділити довжину мережі залізниць у межах країни чи області на їхню площу, то отримаємо її середню густоту. Для України вона становить 38 км на 1000 м2 ; у Донбасі – 52 км на 1000 м2, а на півдні – 27 км на 1000 м2.
На залізничному транспорті України впроваджується рух пасажирських поїздів зі швидкістю до 160 кілометрів на годину, однак при цьому необхідно вирішити проблему розподілу мережі на лінії з переважно вантажним і переважно пасажирським рухом та підвищити частоту руху пасажирських поїздів. Водночас пропускну спроможність залізниць на Кримському напрямку вичерпано[24, 78–81].
Морський транспорт. Перевезення пасажирів морським транспортом порівняно з 2009 р. зросли на 6,8 %. Підприємства м. Севастополя, які виконали 82,3 % загальних обсягів морських перевезень пасажирів, збільшили перевезення пасажирів на 6,1 % (Табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Вантажообіг найбільших портів України [7]
Порт |
млн т (2008) |
млн т (2009) |
млн т (2010) |
Одеса |
34,6 |
28 |
24,7 |
Южний |
21,7 |
15,7* |
18,2 |
Маріуполь |
16,6 |
13,4 |
15,9 |
Іллічівськ |
18,9 |
16,3 |
15,1 |
Трансінвестсервіс (ТІС) |
н.д. |
12,1* |
12,2 |
нафтотермінал Юний |
7,7 |
9,5 |
н.д. |
Миколаїв |
9,3 |
8 |
н.д. |
* Примітка. 2,2 млн т спірного між портом Юний і ТІС причалу №17 зараховано до ТІС |
Для того щоб морський
транспорт надійно працював, потрібне
добре оснащене портове господарство,
здатне здійснювати досить дорогі навантажувально-
Головний порт Чорного моря – Одеса. Це універсальний порт, вантажообіг якого .становить, понад 20 млн т (20 % вантажообігу морського транспорту України). Другий за значенням чорноморський порт – Іллічівськ, з якого курсують не тільки кораблі, але пороми до болгарського міста Варни. Із цих портів транспортується сировина, продукція машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти Херсон та Миколаїв [23, 50].
Закордонні морські перевезення пасажирів порівняно з 2009 р. зросли на 12,6 %. Підприємства Автономної Республіки Крим, які виконують майже всі морські закордонні перевезення (95,6 %), збільшили перевезення пасажирів у 2010 р. на 13,3 % [7].
Морські порти України за якісними, технічними характеристиками, такими як глибина, засоби перевантаження і зберігання, технічний стан причалів і устаткування, рівень автоматизації та комп’ютеризації, залишилися на рівні кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття [23, 51].
Річковий транспорт. Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні до 2,4 тис. кілометрів. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Серед його вантажів провідне місце посідають будівельні матеріали, вугілля і кокс, залізна і марганцева руди.
Основну роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках – Прип’яті та Десні – здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі – Київ, Дніпропетровськ і Запоріжжя. Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бугу, Інгульцю, Сіверському Дінцю, Стирі та Горині. Основною річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені [24].
Для забезпечення стабільної роботи річкового транспорту треба реконструювати суднопідіймальні споруди Запорізького та Херсонського судноремонтно-суднобудівному заводі, Чернігівській і Дніпропетровській ремонтно-експлуатаційних базах флоту, трикамерний судноплавний шлюз у Запоріжжі, збудувати Вилковську ремонтно-експлуатаційну базу флоту на Дунаї [14, 350].
Повітряний транспорт. Основна перевага повітряного транспорту – велика швидкість перевезень. Тому авіацію використовують для перевезення пасажирів, поштових та інших цінних вантажів, а також таких, що швидко втрачають свою якість.
Літаками в Україні перевозять переважно пасажирів. За середньою відстанню перевезення одного пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів.
Діють повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Кіото, Тяньцзіня, Ізраїлю. Розширюються зв’язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм, Японією, Індією, Австралією, країнами Африки і Південної Америки. Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві –це «Бориспіль» і «Київ (Жуляни)», в Одесі – «Центральний» і «Застава», в Сімферополі – «Сімферопільський» і «Заводський». Найбільший аеропорт країни знаходиться у Борисполі під Києвом. Пасажирським перевезенням в Україні характерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо [24].
Трубопровідний транспорт – відносно новий, найекономічніший вид транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, різних хімічних продуктів. В Україні його створено у 20-ті роки ХХ ст. в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава–Стрий–Дрогобич (1924) [14, 352].
Серед газопроводів внутрішньодержавне значення мають Шебелинка – Київ, Шебелинка – Харків, Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий-Ріг – Одеса, Угерське – Івано-Франківськ, Глібівка – Сімферополь. Через територію України проходять міжнародні газопроводи: «Братерство», «Союз», «Прогрес», Уренгой – Ужгород, які постачають газ з Росії до Угорщини, Словаччини та країн Західної Європи. У нашу країну газ подається з родовищ Росії та Туркменистану.
Магістральними трубопроводами у 2010 р. транспортовано 153,4 млнт вантажів, що на 0,7 % менше, ніж у 2009 р. Перекачка газу зросла на 6,3 %, аміаку – на 20,7 %. Перекачка нафти скоротилася на 22,7 %. Транзит газу зріс на 2,9 %, аміаку – на 7,6 %. Транзит нафти зменшився на 30,8 % [7].
Міський громадський транспорт. До основних видів міського громадського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро.
Трамваї з’явилися в Україні ще наприкінці XIX століття. Тепер вони обслуговують пасажирів у 24 містах. Довжина трамвайних колій становить понад 2000 км. Лінії швидкісного трамваю діють у Києві і Кривому Розі. Нині за рік у країні перевозиться трамваями близько 3 млрд. пасажирів. Одним з найзручніших видів транспорту є метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у трьох містах: Києві, Харкові та Дніпропетровську. Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види, але автобуси дуже забруднюють довкілля [23].
Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.
Залишається низьким рівень сервісного обслуговування клієнтів, недостатньо використовується наявний транзитний потенціал і вигідне географічне положення країни. Спостерігається відставання в розвитку транспортної інфраструктури, транспортно-логістичних технологій, мультимодальних перевезень, рівня контейнеризації, що зумовлює високу частку транспортних витрат у собівартості продукції.
Незадовільний стан вітчизняної інноваційної та високотехнологічної складової транспортної галузі пояснюється:
– недостатнім рівнем інвестування,
– низьким рівнем тарифів на соціально значимі пасажирські перевезення, що підлягають державному регулюванню;
– обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів;
– відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань;
– відсутністю інвестицій на умовах концесій,
– відсутністю державно-приватного партнерства;
– недосконалістю механізмів лізингу.
Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння рухомого складу та транспортної інфраструктури [26; 24].
Зв’язок в Україні. Комплекс зв’язку складається з взаємопов’язаних пунктів і підприємств, ліній і вузлів, які в комплексі забезпечують процес передачі інформації. Пункти зв’язку представлені відділеннями зв’язку і телефонними станціями. У відділеннях зв’язку розміщені, як правило, пошта, телеграф, телефон.
В Україні налічується 17,2 тис. підприємств зв’язку та їх відділень. Телефонно-телеграфний зв’язок – основний вид зв’язку між населеними пунктами. До телефонної мережі підключено 7,5 млн телефонних апаратів, з них 6,2 млн – квартирні. Телефонізовані всі підприємства і установи, багато квартир в містах і частина в селах. В більшості міст є автоматизовані пункти зв’язку. Найбільш активним у міжміських зв’язках виступає населення обласних центрів, міст обласного підпорядкування, курортів [17, 429].
У галузі зв’язку працює понад 4,1 тис. суб’єктів господарювання. До сфери управління Мінтрансзв’язку належать 9 державних підприємств, які працюють в галузі зв’язку, а саме УДППЗ «Укрпошта», Концерн РРТ, ДП «Спецзв’язку», ДП «Преса», ДП «УНДІЗ», ДП «ОНДІЗ», ДП УНДІРТ, ДП «ДІ «Укрзв’язокпроект», ВАТ «Діпрозв’язок». Серед зазначених підприємств два є монополістами – УДППЗ «Укрпошта» та Концерн РРТ.
Обсяг доходів, отриманий суб’єктами господарювання усіх форм власності від надання послуг зв’язку, за 2010 рік становив 47,4 млрд. грн., що на 2,4 % перевищує минулорічні обсяги. Доходи від наданя послуг пошти та зв’язку за січень–вересень 2011 року уже склали 37 млрд грн. (Додаток Б)