Прибутковiсть пiдприэмства та шляхи ii пiдвищення

      - валовий прибуток;

      – доходи від іншої операційної  діяльності;

       – операційні витрати (адміністративні  витрати, витрати на збут, інші  операційні витрати).

     Від’ємний результат, отриманий за вищенаведеною  формулою, характеризує величину збитку від операційної діяльності за відповідний період функціонування підприємства (місяць, квартал, рік). Окрім операційної діяльності, підприємства можуть здійснювати інвестиції в асоційовані або дочірні та інші підприємства і отримувати доходи або збитки (втрати) від участі в капіталі; здійснювати фінансові інвестиції.

     Прибуток (збиток) від звичайної діяльності підприємства визначається за формулою:

                               ,                           (1.3) 

     де  – прибуток (+), збиток (-) від звичайної діяльності;

       – прибуток (+), збиток (-) від  операційної діяльності;

       – доходи (+), витрати (-) від  участі в капіталі;

       – доходи (+), витрати (-) від фінансових інвестицій;

       – фінансові витрати;

       – доходи (+), витрати (-) від  інших операцій, що забезпечують  звичайну діяльність.

     Позитивний  фінансовий результат – прибуток від звичайної діяльності підприємства – підлягає оподаткуванню відповідно до чинного законодавства України. Від’ємний фінансовий результат – збиток – зменшує власний капітал підприємства, погіршує його фінансовий стан. В балансі (додаток до П(с)БО 2) він відображається у І розділі пасиву як непокритий збиток [10, c. 198].

4. Чистий прибуток – це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток. Чистий прибуток (збиток) визначається за формулою:

 

                               ,                           (1.4) 

     де – чистий прибуток (+), збиток (-);

       – прибуток (+), збиток (-) від  звичайної діяльності;

      – податок на прибуток підприємства;

      – надзвичайні доходи;

      – надзвичайні витрати [15, c 319].

     Як  видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної  діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності [3, c. 302]. 

     1.3. Механізм формування, розподілу та використання прибутку 

     Прибуток підприємства є основним джерелом поповнення його власних фінансових ресурсів та забезпечення розширеного відтворення. Ці характеристики прибутку реалізуються при його авансуванні у приріст основних виробничих фондів, запасів сировини і матеріалів та приріст інших складових ресурсного потенціалу господарюючого суб’єкта. Отже, прибуток будь-якого підприємства формується за рахунок таких джерел:

1. Прибуток від продажу основної продукції (послуг, робіт) підприємства. У випадку калькуляції продукції за неповними витратами цей вид прибутку (П) визначають за формулою:

 

                                   ,                                   (1.5) 

     де - прибуток від продажу основної продукції;

       – виторг від продажу  продукції;

      – собівартість реалізованої продукції  за неповними витратами;

      – витрати, що не включають у  собівартість продукції, а зараховують  на певний період.

2. Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається.
3. Прибуток від поза реалістичних операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти за придбаними акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань, доходи від володіння борговими зобов’язаннями, роялті [21, c. 498].

     На  прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток. Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори у свою чергу поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх  обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективності використання фінансових ресурсів [16, c. 465].

     Разом з тим існує перелік витрат, здійснення яких забезпечує гармонізацію інтересів суб’єктів, зацікавлених у функціонуванні підприємства: власники, працівники, держава. Участь прибутку у покритті цих витрат зменшує його обсяг, що може бути спрямований на розширення діяльності господарюючого суб’єкта.

     Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;
• визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

     В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень  у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

     Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних  потреб. По-перше, він спрямовується  на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків за рахунок вилучення у підприємств  частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самим підприємством і використовується для забезпечення господарської діяльності. Таким чином, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку виділяють два етапи [18, c. 533].

     Перший  етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу  є держава і підприємство, де кожен  з учасників одержує свою частку прибутку.

     Другий  етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку, який відповідно до принципових (основних) напрямків використання розподіляють на дві частини:

• прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочення), на соціальну підтримку (розподілений прибуток);
• прибуток, що залишається на підприємстві, є фінансовим джерелом його розвитку. Цей прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фонду (розширення і розвиток виробництва, соціальний розвиток). Розмір дивідендних виплат власникам підприємств, які не є акціонерними товариствами, має забезпечувати економічну зацікавленість власників у функціонуванні підприємства, відповідати середнім обсягам таким виплат на підприємствах відповідної сфери економічної діяльності, кореспондувати з рівнем депозитної ставки.

     Важливу роль у забезпеченні фінансової стійкості  відіграє розмір резервного капіталу. У ринковому господарстві відрахування до резервного капіталу мають першочерговий характер. Наявність і приріст резервного капіталу забезпечують збільшення акціонерної власності, характеризують готовність підприємства до ризику, з яким пов’язана вся підприємницька діяльність, створення можливості виплати дивідендів за привілейованими акціями навіть у разі відсутності прибутку поточного року, покриття непередбачених витрат і збитків без ризику втрат фінансової стійкості. Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Використання чистого прибутку  визначаються самостійно кожним суб’єктом господарювання [1, c. 307].

 

      РОЗДІЛ 2

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

     2.1. Системи та методи аналізу прибутковості підприємства 

     Результативність  управління фінансовими результатами діяльності підприємства перебуває  у прямій залежності від якості інформаційного забезпечення цього процесу. Підґрунтям для формування управлінських рішень є результати аналітичної роботи на підприємстві, яка має проводитись систематично та забезпечувати всебічну оцінку досліджуваних явищ. Остання забезпечується сукупністю видів та методів аналізу, що використовуються на підприємстві. Проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства передбачає виконання ряду етапів:

1. Формування інформаційної бази аналізу. Результативність проведення аналізу фінансових результатів значною мірою залежить від якісних характеристик інформаційного забезпечення. Інформаційна база аналізу фінансових результатів діяльності підприємства має містити відомості про основні аспекти внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємства і формуватися за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
2. Аналіз динаміки загального обсягу фінансових результатів діяльності підприємства. Передбачає виявлення основних тенденцій у зміні загальних обсягів доходу та прибутку підприємства порівняно з попереднім періодом.
3. Аналіз змін в обсязі доходів та прибутків за джерелами їх формування. Метою здійснення цього етапу аналізу є виявлення найбільш вагомих складових доходів та прибутків підприємства.
4. Кількісна оцінка впливу факторів на значення показників фінансових результатів діяльності підприємства. Метою цього етапу аналізу є виявлення найбільш значущих за рівнем впливу на фінансові результати діяльності підприємства факторів та рівня контрольованості такого впливу підприємством.
5. Оцінка взаємозв’язку фінансових результатів та ефективності ресурсів, що використані для їх отримання. На цьому етапі передбачається статична та динамічна оцінка показників рентабельності, алгоритми розрахунку значень яких представлені в табл. 2.1.

 

     Таблиця 2.1

     Алгоритм  розрахунку основних показників рентабельності