Державні
унітарні підприємства залежно від комплексу
ознак (виду господарської діяльності
– комерційна чи некомерційна, правового
титулу майна – право господарського
відання чи право оперативного управління,
можливості чи неможливості бути суб'єктом
банкрутства, порядку створення та ін.)
поділяються на державні комерційні підприємства
і казенні підприємства.
Основні
ознаки державного комерційного підприємства:
- наявність
статусу суб'єкта підприємницької діяльності,
що діє на основі статуту на принципах
підприємництва;
- основний
правовий титул майна - право господарського
відання, відповідно до якого державне
комерційне підприємство володіє, користується
і розпоряджається майном, закріпленим
за ним уповноваженим органом з обмеженням
правомочності щодо розпорядження майном,
зокрема: заборонено передавати на безоплатній
основі майно будь-якій особі; відчужувати
майнові об'єкти, що належать до основних
фондів, державне комерційне підприємство
має право лише за попередньою згодою
органу, до сфери управління якого воно
належить, і лише на конкурентних засадах;
відчужувати нерухоме майно, повітряні
та морські судна - ще й за погодження з
Фондом державного майна України; здавати
в оренду цілісні майнові комплекси структурних
одиниць і підрозділів – лише за попередньою
згодою органу, до сфери управління якого
воно входить, і, як правило, на конкурентних
засадах; одержані від продажу зазначених
об'єктів кошти використовуються відповідно
до затвердженого фінансового плану підприємства;
- обов'язковість
формування засновником, функції якого
виконує уповноважений орган держави
(галузеве міністерство/відомство чи державне
господарське об'єднання), статутного
фонду з дотриманням вимог закону щодо
його мінімального розміру до реєстрації
цього підприємства як суб'єкта господарювання;
- обов'язковість
формування з дотриманням встановлених
законом нормативів і порядку спеціальних
(цільових) фондів: амортизаційного, резервного,
фонду розвитку виробництва, фонду споживання
(оплати праці), інших фондів, передбачених
статутом підприємства;
- необхідність
підтримання майново-фінансового стану
(розміру активів) державного комерційного
підприємства не нижче встановленого
мінімального розміру статутного фонду,
який досі законом не передбачений;
- наявність
обов'язку приймати та виконувати доведені
до підприємства в установленому законодавством
порядку державні замовлення та державні
завдання, а також враховувати їх при формуванні
виробничої програми, визначенні перспектив
економічного та соціального розвитку
підприємства й виборі контрагентів;
- затвердження
фінансового плану підприємства до 1 вересня
року, що передує плановому, компетентним
органом держави, а саме: а) щодо підприємств,
що є суб'єктами природних монополій, і
підприємств, плановий розрахунковий
обсяг чистого прибутку яких перевищує
50 млн грн., - Кабінетом Міністрів України;
б) щодо інших підприємств – органами,
до сфери управління яких вони входять;
- обов'язок
самостійної відповідальності за наслідки
своєї діяльності усім належним на праві
господарського відання майном (у тому
числі у разі визнання банкрутом);
- можливість
перетворення у передбачених законом
випадках і порядку в корпоратизоване
підприємство (державне/національне акціонерне
товариство) чи казенне підприємство.[7,
c.94-97]
Різновидом
підприємств державної форми власності
є казенні підприємства, які були легалізовані
Законом України від 04.02.1998 р. «Про внесення
змін до Закону України «Про підприємства
в Україні».
Казенне
підприємство – це державне некомерційне
унітарне підприємство, яке діє на базі
відокремленої частини державної власності,
що не підлягає приватизації, створюється
за рішенням Кабінету Міністрів України
і входить до сфери управління органу,
уповноваженого управляти відповідним
державним майном.[11, с.235]
Основними
рисами казенного підприємства є такі:
- господарська
організація унітарного типу;
- створюється
шляхом заснування і реорганізації;
- здійснення
некомерційної господарської діяльності
(як основної в поєднання з комерційною
чи без такого поєднання);
- функції власника
майна (органу, уповноваженого управляти
державним майном) щодо казенного підприємства
виконує галузеве міністерство: затверджує
статут казенного підприємства, призначає
його керівника, здійснює контроль за
додержанням положень статуту та ефективністю
використання закріпленого за казенним
підприємством державного майна; здійснює
планування та фінансовий контроль за
господарською діяльністю казенного підприємства;
затверджує фінансовий план і план розвитку
казенного підприємства; укладає з ним
державні контракти на поставку продукції
(виконання робіт, надання послуг) для
державних потреб; визначає порядок використання
чистого прибутку казенного підприємства
шляхом встановлення обов'язкових нормативів
розподілу такого прибутку; затверджує
умови та фонд оплати праці з урахуванням
умов, передбачених галузевою угодою;
- належить
до підприємств-невласників; функціонує
на базі державного майна, що закріплюється
за казенним підприємством на праві оперативного
управління.[13, с.145]
2.2.
Підприємства комунальної форми власності
Значною
мірою подібними (за своїм правовим становищем)
до державних підприємств є комунальні
підприємства, оскільки перші й другі
функціонують на базі публічних (державної
та комунальної) форм власності (комунальна
власність, відповідно до першої редакції
Закону «Про власність», належала до підвиду
державної форми власності; виділення
комунальної власності в окрему форму
права власності пов'язано з прийняттям
Конституції України, в ст. 41 якої містяться
окремі положення щодо форм права власності
– приватної, державної та комунальної).
Закон
«Про підприємства в Україні» не містив
спеціальних положень щодо комунальних
підприємств. У Господарському кодексі
України цим підприємствам присвячена
ст. 78, яка визначає основи правового становища
лише унітарних комунальних підприємств,
не приділяючи уваги підприємствам корпоративного
типу.
Комунальне
унітарне підприємство
– це таке унітарне підприємство, яке
діє на базі відокремленої частини комунальної
власності, без поділу її на частини, створюється
за рішенням органу місцевого самоврядування
в розпорядчому порядку і входить до сфери
управління органу, уповноваженого управляти
відповідним комунальним майном.
Комунальним
унітарним підприємствам притаманні такі
характерні риси:
- господарська
організація унітарного типу;
- створюється
за рішенням органу місцевого самоврядування
(уповноваженим ним органом) у розпорядчому
порядку на базі відокремленої частини
комунальної власності;
- функції власника
майна щодо комунального підприємства
виконує уповноважений орган,
тобто орган, до сфери управління якого
входить комунальне унітарне підприємство;
- функціонує
на базі майна, що перебуває у комунальній
власності та закріплюється за таким підприємством
на праві господарського відання (комунальне
комерційне підприємство) або на праві
оперативного управління
(комунальне некомерційне підприємство);
- статутний
фонд комунального унітарного підприємства
має бути сформованим до його реєстрації
як суб'єкта господарювання уповноваженим
органом;
- мінімальний
розмір статутного фонду комунального
унітарного підприємства встановлюється
відповідною місцевою радою;
- найменування
комунального унітарного підприємства
має містити слова «комунальне підприємство»
та вказівку на орган місцевого самоврядування,
до сфери управління якого входить це
підприємство;
- відсутність
у підприємства субсидіарної відповідальності
за зобов'язаннями органу місцевого самоврядування
та уповноваженого ним органу;
- управління
підприємством очолює керівник підприємства,
що призначається органом, до сфери управління
якого входить підприємство, і є підзвітним
цьому органові;
- збитки, завдані
комунальному унітарному підприємству
внаслідок виконання рішень органів державної
влади чи органів місцевого самоврядування,
підлягають відшкодуванню зазначеними
органами добровільно або за рішенням
суду;
- поділ комунальних
унітарних підприємств (як і державних
унітарних підприємств) на комерційні
та некомерційні обумовлює можливість
застосування до цих видів підприємств
положень Господарського кодексу щодо
державних комерційних підприємств і
казенних підприємств (з урахуванням відмінностей
між ними).
Комунальні
підприємства можуть бути корпоративного
типу з використанням форми акціонерного
товариства (що зазвичай пов'язано з корпоратизацією
комунальних підприємств) чи товариства
з обмеженою.
2.3.
Підприємства колективної власності.
Виробничі кооперативи
Господарський
кодекс України за ознакою форми власності,
на базі якої функціонують підприємства,
виділяє такий їх різновид, як підприємства
колективної власності. До них належать:
- виробничий
кооператив;
- колективне
підприємство (в тому числі колективне
сільськогосподарське підприємство);
- унітарне
дочірнє підприємство, створене виробничим
кооперативом чи колективним підприємством;
- унітарне
підприємство, що створюється суб'єктами
права колективної власності (споживчим
товариством, релігійною організацією,
громадською організацією та ін.).
Підприємством
корпоративного типу, що функціонує на
базі колективної форми власності, є виробничий
кооператив.
Виробничий
кооператив – це господарська організація
корпоративного типу, яка створюється
на добровільних засадах громадянами
для спільного здійснення господарської
(виробничої) діяльності з метою отримання
доходу і діє на підставі статуту, на засадах
членства, обов'язкової трудової участі
в його діяльності, самоуправління та
самофінансування.
Основні
риси виробничого кооперативу:
- господарська
організація корпоративного типу;
- мета діяльності
– отримання доходу та забезпечення зайнятості
населення;
- створення
на добровільних засадах;
- безпосереднє
здійснення господарської діяльності;
- наявність
статусу юридичної особи;
- наявність
статуту як обов'язкового установчого
документа, який повинен містити відомості,
визначені ст. 8 Закону (найменування кооперативу,
його тип і місцезнаходження; мета створення
кооперативу і вичерпний перелік видів
його діяльності; склад його засновників;
умови і порядок вступу до кооперативу
та виходу чи виключення з нього; права
і обов'язки членів кооперативу; порядок
внесення змін до статуту кооперативу;
порядок встановлення розмірів і сплати
внесків і паїв членами кооперативу; форми
участі членів кооперативу в його діяльності;
порядок формування, склад і компетенція
органів управління та органів контролю
кооперативу, а також порядок прийняття
ними рішень, у тому числі з питань, рішення
з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою
більшістю голосів членів кооперативу,
які беруть участь у загальних зборах;
порядок формування, використання та розпорядження
майном кооперативу; порядок розподілу
його доходу та покриття збитків; порядок
обліку й звітності у кооперативі; порядок
реорганізації та ліквідації кооперативу,
вирішення пов'язаних з цим майнових питань);
- корпоративний
устрій: мінімальна кількість засновників
(членів) – 3 – як правило, фізичні особи,
що досягли 16-річного віку, і наявність
основного капіталу, поділеного на паї;
- здійснення
виробничо-господарської діяльності на
засадах самофінансування;
- наявність
власного майна, яке формується за рахунок
таких джерел: паї членів кооперативу
(основний та додаткові); внески членів
кооперативу (вступний, членські, цільові);
кошти, що надходять від господарської
діяльності кооперативу; кошти, що надходять
від створених кооперативом підприємств,
установ та організацій; грошові та майнові
пожертвування, благодійні внески, гранти,
безоплатна технічна допомога юридичних
та фізичних осіб, у тому числі іноземних;
інші надходження, не заборонені законом;
відсутність законодавчих вимог до мінімального
розміру основного капіталу виробничого
кооперативу;
- обов'язкова
наявність таких фондів: пайового фонду
(формується за рахунок паїв членів кооперативу);
неподільного фонду
(формується за рахунок вступних внесків
членів кооперативу та відрахувань від
доходу кооперативу; стабілізує майнову
базу кооперативу, оскільки не може розподілятися
між членами кооперативу, крім передбачених
законом випадків); резервного фонду
(формується за рахунок відрахувань від
доходу кооперативу, перерозподілу неподільного
фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової
допомоги та за рахунок інших не заборонених
законом надходжень для покриття можливих
втрат/збитків); спеціальний фонд
(формується за рахунок цільових внесків
членів кооперативу та інших не заборонених
законом надходжень для забезпечення
його статутної діяльності; використовується
за рішенням органів управління кооперативу);
в сільськогосподарських ВК до обов'язкових
фондів належать пайовий фонд і неподільний
фонд; основні засади використання доходу
кооперативу (формується з надходжень
від господарської діяльності кооперативу
після покриття матеріальних та прирівняних
до них витрат і витрат на оплату праці
найманих . працівників і розподіляється
в такому порядку: сплата податків і зборів
до – відповідних бюджетів; погашення
кредитів; покриття збитків; проведення
відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні
виплати (виплати членам кооперативу залежно
від їхньої участі в господарській діяльності
кооперативу); виплати на паї;
- загальна
частка члена кооперативу у майні кооперативу
визначається як сума його паїв у фондах
кооперативу (пайовому, резервному та
спеціальному); у разі виходу чи виключення
з кооперативу громадянин (фізична особа)
має право на одержання своєї загальної
частки в натуральній, грошовій формі
чи цінними паперами (за бажанням такої
особи), а земельної ділянки - в натурі;
право власності на загальну частку успадковується;
- загальні
збори/збори уповноважених
(обов'язковий орган управління): повноваження
(затвердження статуту кооперативу та
внесення до нього змін, прийняття інших
рішень, що стосуються діяльності кооперативу;
утворення органів управління та органів
контролю за діяльністю кооперативу, інших
органів кооперативу; заслуховування
звітів його органів управління та органів
контролю; затвердження порядку розподілу
доходу кооперативу; визначення розмірів
вступного і членського внесків і паїв;
визначення розмірів, порядку формування
та використання фондів кооперативу; визначення
розмірів оплати праці голови правління,
голови ревізійної комісії (ревізора),
а також кошторису на утримання апарату
органів управління та органів контролю
за діяльністю кооперативу; затвердження
річного звіту і балансу кооперативу;
затвердження рішення правління або голови
правління про прийняття нових членів
і припинення членства; прийняття рішень
щодо володіння, користування та розпорядження
майном; утворення спеціальних комісій
із залученням як консультантів найманих
працівників; прийняття рішень про вступ
кооперативу до кооперативних об'єднань;
прийняття рішень про реорганізацію або
ліквідацію кооперативу; інші питання
діяльності кооперативу);
види (чергові, позачергові); періодичність
(у разі потреби, але не рідше одного разу
на рік);
- виконавчий
орган (обов'язковий орган управління):
а) може бути колегіальним – правління
(очолюється головою правління, повноваження
якого визначаються статутом кооперативу)
або одноособовим - голова ВК
(якщо до складу кооперативу входить менше
ніж 10 членів); б) обирається загальними
зборами членів кооперативу на строк,
визначений статутом, але не більше ніж
на п'ять років; в) підзвітний вищому органу
управління кооперативу і несе перед ним
відповідальність за ефективність роботи
кооперативу; г) повноваження визначаються
законом та статутом ВК (у тому числі здійснює
управління кооперативом у період між
загальними зборами членів кооперативу,
забезпечує виконання їх рішень; представляє
кооператив у відносинах з органами державної
влади та органами місцевого самоврядування;
міжнародними організаціями, юридичними
та фізичними особами; укладає угоди між
кооперативом та іншими особами; може
бути наділений іншими повноваженнями,
визначеними вищим органом управління
кооперативу або статутом кооперативу;
діє від імені кооперативу в межах, передбачених
статутом кооперативу); д) порядок обрання
або відмикання членів правління та голови
ВК, а також порядок проведення засідань
правління ВК та прийняття ним рішень
визначаються статутом ВК);
- виконавчий
директор (необов'язковий орган): а)
наймається правлінням для оперативного
управління діяльністю кооперативу та
виконання функцій, делегованих правлінням
кооперативу; формує виконавчу дирекцію;
б) виконує свої функції на умовах контракту,
який укладає з ним правління кооперативу;
в) не може бути членом кооперативу; г)
несе персональну відповідальність за
виконання покладених на нього обов'язків,
визначених контрактом і статутом кооперативу;
- обов'язковий
контрольний орган
– колегіальний (ревізійна комісія)
чи одноособовий (ревізор
– у кооперативі з кількістю членів менше
ніж 10 осіб).[7, с.102-111]
Сільськогосподарський
виробничий кооператив (СВК)
– це виробничий кооператив, створений
громадянами – сільськогосподарськими
виробниками для спільного виробництва
продукції сільського, рибного і лісового
господарства на засадах обов'язкової
трудової участі у процесі виробництва.
Особливості
правового становища сільськогосподарського
виробничого кооперативу:
- специфічний
предмет діяльності – виробництво продукції
сільського, рибного і лісового господарства;
- мінімальна
кількість засновників (членів) – 3 фізичні
особи, які досягли 16-річного віку;
- відсутність
обов'язкових вимог до розміру майна СВК,
яке формується за рахунок таких джерел:
майнових внесків його членів; виготовленої
СВК продукції; одержаних від її реалізації
доходів; інших джерел, не заборонених
законом;
- обов'язкова
наявність пайового фонду
(формується за рахунок пайових внесків)
і неподільного фонду
(стабілізує майнову базу кооперативу
та формується за рахунок вступних внесків
учасників і майна кооперативу (за винятком
землі); у разі виходу члена кооперативу
з останнього вступні внески не повертаються
і виплати із зазначеного фонду не здійснюються;
цей фонд може бути поділений між членами
кооперативу лише у разі його ліквідації
після виплати заробітної плати працівникам,
виконання зобов'язань перед бюджетом,
банками та іншими кредиторами);
- виключно
добровільні засади сплати членом СВК
додаткового паю (сплачується понад обов'язковий
пай) до пайового фонду кооперативу;
- доход кооперативу
як одне з основних джерел формування
його майна: а) утворюється з надходжень
від господарської діяльності після покриття
матеріальних і прирівняних до них витрат
та витрат на оплату праці найманого персоналу;
б) розподіляється на: сплату податків
і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних
бюджетів; погашення кредитів; покриття
збитків; проведення відрахувань у фонди
кооперативу; кооперативні виплати; виплату
часток доходу на паї (до 20%, визначених
до розподілу); в) порядок використання
доходу кооперативу встановлюється його
статутом;
- вимоги до
змісту статуту СВК найменування кооперативу
та його місцезнаходження; предмет і мета
діяльності; порядок вступу до кооперативу
і виходу з нього; порядок визначення розміру
та порядок внесення вступного внеску
і паю; склад засновників кооперативу;
права й обов'язки членів кооперативу;
органи управління, порядок їх формування
і компетенція; формування неподільного
та інших фондів; форми трудової участі
та оплати праці членів виробничого кооперативу;
розподіл доходів кооперативу; співвідношення
між кооперативними виплатами і виплатами
на паї; умови реорганізації та ліквідації
кооперативу;
- набуття статусу
члена СВК – шляхом прийняття у його
члени в передбаченому статутом СВК порядку;
припинення членства в кооперативі
у разі: добровільного виходу з кооперативу;
припинення трудової участі в діяльності
СВК; виключення у випадках і в порядку,
визначених статутом кооперативу; несхвалення
загальними зборами рішення правління
(голови) про прийняття до кооперативу;
смерті члена кооперативу; реорганізації
та ліквідації кооперативу;
- права
членів СВК: участь в управлінні справами
кооперативу, право голосу на загальних
зборах кооперативу, право обирати і бути
обраним в органи управління кооперативом;
користування послугами кооперативу;
одержання кооперативних виплат – частини
доходу кооперативу, що підлягає розподілу
між його членами; одержання частки доходу
на пай (додатковий пай); одержання паю
в разі виходу з кооперативу в порядку
і термін, визначені статутом кооперативу;
бути повідомленим про час і місце проведення
та порядок денний загальних зборів членів
СВК не пізніше ніж за 10 днів; інші передбачені
статутом кооперативу права;
- обов'язки
члена СВК: сплата вступного та пайового
внеску в порядку, визначеному статутом
кооперативу; трудова участь у виробничій
діяльності СВК; дотримання статуту та
виконання рішень загальних зборів і правління
кооперативу; інші передбачені статутом
кооперативу обов'язки; загальні збори
– вищий орган управління СВК: а) компетенція:
внесення змін і доповнень до статуту;
вступ СВК до об'єднання кооперативів;
створення дочірніх підприємств СВК; реорганізація
або ліквідація СВК; прийняття нормативних
документів кооперативу (правил внутрішнього
розпорядку; положення про фонди кооперативу
та ін.); затвердження річного звіту і балансу
кооперативу, порядку формування та розподілу
доходу кооперативу, рішень правління
кооперативу про прийняття нових членів;
обрання шляхом прямого таємного голосування
голови кооперативу та членів правління
кооперативу, членів ревізійної комісії
(ревізора), членів спостережної ради у
разі її формування відповідно до статуту
СВК тощо; заслуховування звітів органів
управління кооперативу про їх діяльність;
інші питання, пов'язані зі статутною діяльністю
кооперативу; б) види – чергові та позачергові;
в) періодичність скликання: чергових
зборів – щорічно після закінчення фінансового
року; позачергових – за рішенням правління
кооперативу або з ініціативи не менше
третини членів кооперативу; г) загальні
збори є правомочними у разі присутності
на них більше половини членів кооперативу;
- виконавчий
орган: а) може бути колегіальним – правління
(обирається у кооперативі, до складу якого
входить не менше ніж 10 членів) чи одноособовим
– голова кооперативу;
б) обирається загальними зборами СВК;
в) термін повноважень – не більше трьох
років; г) компетенція: розробка напрямів
розвитку кооперативу та винесення їх
на затвердження загальних зборів; скликання
загальних збори членів кооперативу та
контроль виконання прийнятих ними рішень;
винесення на затвердження загальних
зборів рішення про прийняття до кооперативу
нових членів і припинення членства укладення
трудових договорів (контрактів) членів
виконавчої дирекції (у разі її формування);
делегування виконавчій дирекції кооперативу
права на прийняття поточних рішень; контроль
за її діяльністю; вирішення питань навчання
членів кооперативу, співробітництва
з вітчизняними та іноземними організаціями;
вирішення інших найсуттєвіших питань
господарської діяльності СВК згідно
зі статутом; д) можливість обрання правлінням
зі свого складу голови кооперативу, заступника
голови та секретаря правління (якщо така
можливість передбачається статутом СВК);
е) виконання обов'язків членів правління
СВК переважно на громадських засадах;
є) рішення правлінням приймається більшістю
голосів за наявності не менше ніж 2/3 складу
членів правління кооперативу;
- виконавчий
директор (необов'язковий орган) наймається
на умовах контракту правлінням для оперативного
управління діяльністю кооперативу; не
може бути членом кооперативу; формує
виконавчу дирекцію та виконує функції,
делеговані йому правлінням;
- спостережна
рада (необов'язковий орган): а) утворюється
за умови, якщо кількість членів кооперативу
становить не менше ніж 50 осіб; б) обирається
з членів кооперативу, які не входять до
складу правління чи ревізійної комісії,
на загальних зборах у кількості 3-5 чоловік,
якщо інше не передбачено статутом кооперативу;
в) здійснює функції контролю за діяльністю
виконавчого органу кооперативу;
- обов'язковий
контрольний орган:
а) ревізійна комісія чи ревізор (в кооперативах
з кількістю членів менше 10 осіб); б) обирається
загальними зборами з членів СВК, які не
входять до складу виконавчого органу
та спостережної ради; в) підзвітний загальним
зборам; г) компетенція: контроль за фінансово-господарською
діяльністю кооперативу;
- відповідальність
СВК та його членів: СВК відповідає за
своїми зобов'язаннями всім належним на
праві власності майном; члени кооперативу
не несуть субсидіарної відповідальності
за зобов'язаннями кооперативу; ризик
членів СВК за результати діяльності кооперативу
обмежується розміром пайового внеску
кожного з них;
- для виконання
статутних завдань СВК може створювати
дочірні унітарні підприємства та брати
участь у створенні господарських організацій
корпоративного типу (господарських товариств,
об'єднань та ін.);
- форми припинення
СВК – реорганізація та ліквідація;
- порядок ліквідації:
а) підстави – рішення загальних зборів
членів СВК (добровільна ліквідація) або
рішення суду (примусова ліквідація); б)
створення органом, що прийняв рішення
про ліквідацію, ліквідаційної комісії,
до якої переходять повноваження з управління
кооперативом; в) публікація в одному з
офіційних друкованих засобів масової
інформації ліквідаційною комісією у
триденний термін з часу її призначення
інформації про ліквідацію кооперативу
із зазначенням строку подачі заяв кредиторами
своїх претензій; г) виявлення ліквідаційною
комісією кредиторів; е) розподіл між членами
СВК майна кооперативу, що залишилося
після розрахунків з бюджетом, банками
та іншими кредиторами, пропорційно вартості
їхнього паю; є) складання ліквідаційною
комісією ліквідаційного балансу та затвердження
його органом, що прийняв рішення про ліквідацію
кооперативу (повнота і достовірність
ліквідаційного балансу мають бути підтверджені
аудиторами); ж) розпорядження землею кооперативу,
що ліквідується, здійснюється залежно
від підстав її набуття СВК в порядку і
на умовах, передбачених земельним законодавством.[7,
с.111-114]