Поняття оборотного капіталу

Вступ

Оборотні кошти складають  значну частину ресурсів комерційних  організацій, тому важлива роль відводиться  поліпшенню їх використання. Однією з  умов безперервності діяльності підприємства є постійне відновлення його матеріальної основи.

Поняття оборотного капіталу

Існують два основних поняття  оборотного капіталу – чистий оборотний  капітал і брутто-оборотний капітал. Використовуючи термін «оборотний капітал», бухгалтери, як правило, мають на увазі  чистий оборотний капітал, який представляє  собою різницю між оборотними активами і поточними зобов’язаннями, яка показує здатність фірми  вирішувати проблему своєї ліквідності.

Однак з точки зору фінансового  менеджменту навряд чи є зміст  вести розмову про активні  зусилля, спрямовані на підтримання  постійної рівноваги між оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями, при тому, що ця рівновага постійно порушується.

Фінансові аналітики, на відміну  від бухгалтерів, під оборотним капіталом розуміють оборотні активи. Отже, їх увага зосереджена на брутто-оборотному капіталі. Через те, що фінансовому директору дійсно має сенс займатися забезпеченням необхідного об’єму оборотних активів підприємства, візьмемо за основу поняття брутто-оборотного капіталу. Протягом дослідження управління оборотним капіталом будуть розглядатися питання про розпорядження поточними активами підприємства, а саме грошовими засобами, ринковими цінними паперами, дебіторською заборгованістю і товарно-матеріальними запасами, а також питання фінансування, необхідного для підвищення ліквідності оборотних активів (особливо за рахунок поточних зобов’язань) [1].

Проводячи аналіз оборотних активів, необхідно їх розрізняти по ролі в  створенні продукту – оборотні кошти у сфері обігу і оборотні кошти у сфері виробництва. До оборотних коштів у сфері обігу відносяться активи, що обслуговують процес реалізації: готова продукція, товари, грошові кошти, товари відвантажені, дебітори. Оборотні кошти, що відносяться до сфери виробництва, включають виробничі запаси матеріальних цінностей і незавершене виробництво. Торгові підприємства, якщо вони не здійснюють виробничу діяльність, мають оборотні активи тільки у сфері обігу.

В процесі аналізу вивчають стан і динаміку оборотних коштів, їх розмір, структуру, причини зміни, ефективність використання, джерела формування. Якщо по окремих видах оборотних активів встановлені нормативи, то аналіз проводять і в зіставленні з ними. До проведення аналізу необхідно оборотні кошти привести до певного вигляду. Зокрема, при зміні цін і тарифів слід визначити оборотні активи в зіставній оцінці (використовуючи індексний метод перерахунку) і зміряти вплив інфляційних чинників на їх розмір. Склад оборотних коштів представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 - Склад оборотних коштів

В процесі руху оборотні кошти здійснюють кругообіг, який починається з їх авансування в грошовій формі, – на утворення матеріальних запасів і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні кошти послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що поступають від продажу товару. Що авансуються комерційними підприємствами і організаціями оборотні кошти використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидкозношуючих предметів, на витрати, пов'язані з покупкою, транспортуванням, зберіганням і реалізацією товарів. Виділення засобів для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу дозволяє розглядати оборотні кошти як самостійний об'єкт планування і обліку. Величина оборотних коштів підприємства повинна бути, перш за все, достатній для забезпечення безперебійності процесів кругообігу грошових, матеріальних коштів і всієї діяльності підприємства. Це вимагає наявність достатніх об'ємів оборотних коштів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних коштів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що витікає з вимог режиму економії. [3]

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим  самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних  коштів є основою безперебійного процесу обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може здійснюватися тільки за наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства.

Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в  буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, оскільки з них не можна проводити готову продукцію. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування є однією з істотних і відмітних рис  оборотних коштів, оскільки він грає важливу роль у встановленні їх економічних  меж. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинні бути не квартальний або річний об'єм фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають в наступний.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти включають  як матеріальні, так і грошові  ресурси, від їх організації і  ефективності використання залежить фінансова  стійкість підприємства.

Потреба кожної комерційної організації  в оборотних коштах визначається з урахуванням умов і особливостей її діяльності. У зв'язку з особливостями  формування, планування, призначення  і використання оборотних коштів прийнято розмежовувати їх на нормованих і ненормованих.

До категорії нормованих відносяться  оборотні кошти, що є плановим джерелом, – для освіти у торгових організацій  різних видів нормованих запасів, і витрат, і складові певну суму власних оборотних коштів. По кожному виду нормованих запасів (витрат) встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу (витрат), необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиду матеріалів – в натуральних одиницях.

Комерційні організації до складу нормованих оборотних коштів традиційно включають товарно-матеріальні запаси, що знаходяться на складах і в  дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентаря і ін., а також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних коштів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всіх видах нормованих запасів і витрат є сукупним нормативом власних оборотних коштів фірми.

Нормативи запасів (витрат) і нормативи власних оборотних коштів встановлюються по окремих видах запасів і витрат відповідно до їх угрупування, прийнятого в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Слід розрізняти норматив запасів, який визначає незнижувані, планові  залишки товарно-матеріальних цінностей, і норматив власних оборотних коштів, що характеризує величину засобів, призначених для утворення нормативного запасу. Вказану відмінність необхідно мати на увазі, не дивлячись на те, що у багатьох випадках нормативи власних оборотних коштів встановлюються у розмірі відповідних нормативів запасів. Це виявляється в неоднаковій величині нормативів товарного запасу і власних засобів для утворення товарного запасу. Ці запаси утворюються у комерційних організацій за рахунок власних і позикових засобів. Наприклад, якщо норматив по товарах встановлений в сумі 1 млн. грн., то при частці власних засобів – 45 %, їх норматив складе, відповідно, 450 тис. грн.

До ненормованих оборотних коштів відносяться вкладення в незавершені розрахунки (вартість відвантажених товарів – до надходження виручки від покупців), заборгованість покупців і інших дебіторів, а також залишки грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі. По даних видах вкладень засобів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незавершених розрахунках (товари відвантажені) не нормуються, оскільки їх величина схильна до систематичних змін. Власні оборотні кошти для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незавершених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих засобів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих засобів є кредит. [11]

При описі таких ненормованих вкладень як залишки грошових коштів слід зазначити, що за існуючих сучасних умов здійснення банківських операцій залишки засобів  на розрахункових рахівницях не можуть бути повною мірою віднесені до фондів обігу, що утворюються за рахунок оборотних коштів. Це обумовлено тим, що на розрахункових рахівницях можуть знаходитися суми прибули, що поступили до її перерахування за призначенням, інші перехідні суми. Засоби, що підлягають витрачанню, а не авансуванню, не відносяться до оборотних коштів. Зміни величини перерахованих видів ненормованих оборотних коштів, зокрема їх збільшення, не треба розглядати як негативне явище. Так, зростання вкладень в незавершені розрахунки (товари відвантажені), якщо він обумовлений збільшенням тривалості документообігу, у зв'язку із зміною дальності розташування покупця, представляється обґрунтованим. В рівній мірі збільшення залишку на розрахунковому рахунку в банці, викликане зростанням прибули, також не може розцінюватися як негативне явище.

Разом з тим збільшення залишку  дебіторської заборгованості, пов'язане  з невчасною оплатою розрахункових  документів покупцями, представляється негативним фактом і вимагає вживання заходів по зниженню.

Переважаюча частина вкладень нормованих оборотних коштів комерційних організацій  доводиться на товарні запаси. Основну  частину нормативу товарних запасів  складають залишки товарів на складах. Крім того, у складі нормативу по товарних запасах враховуються залишки товарів тих, що знаходяться в дорозі, а у ряді випадків і неоформлені відвантаження.

Залишки товарів в дорозі утворюються у зв'язку з тим, що у ряді випадків оплата розрахункових документів за товари, що набувають, передує надходженню сплачених товарів на склади комерційних організацій. На час цього випередження оборотні кошти вкладаються в залишки товарів, що знаходяться в дорозі. Не оформлення відвантаження вимагають вкладення оборотних коштів у розмірі вартості відвантажених (відпущених) товарів, вже вибулих з складу, але по яких розрахункові документи ще не здані в банк.

Для розрахунку нормативу товарних запасів використовуються дані про  планований об'єм реалізації з урахуванням  того, що товарний запас повинен бути достатнім для успішного виконання плану. У розрахунку нормативу товарних запасів береться до уваги тільки реалізація через склади (без реалізації транзитом).

Норматив товарних запасів на кінець планованого року розраховується, виходячи з даних IV кварталу поточного року. При цьому потреба в оборотних коштах обчислюється, виходячи з об'єму товарообігу за собівартістю, тобто складського обороту – в цінах покупки з додаванням транспортних витрат.

При розрахунку нормативу по товарах використовуються дані про планований об'єм обороту, але за вирахуванням з нього суми стягуваних націнок. До отриманого результату додається планована сума транспортних витрат. Таке коректування дозволяє визначити необхідну суму коштів, що авансується на утворення товарного запасу.

Іншим показником, використовуваним в розрахунку нормативу товарних запасів, є норма запасу (у днях).

Поточна частина сукупної норми  матеріального запасу залежить від  частоти або інтервалу постачань  відповідного виду матеріалів. Оскільки по різних видах матеріалів інтервали між суміжними постачаннями неоднакові, норми запасів встановлюються диференційовано – по кожному виду (групі) матеріальних ресурсів. Враховуючи безперервне чергування постачань різних матеріалів, як норма поточного запасу приймається половина середньої тривалості періоду між постачаннями. [9]

Разом з нормою поточного запасу розраховується страховий запас, який необхідний для безперебійного постачання споживачів при можливих затримках чергових постачань. При необхідності передбачається норма підготовчого запасу.

У випадках, коли норма запасів  по окремих групах матеріалів не розраховується (у зв'язку з великою трудомісткістю такої роботи при широкій номенклатурі), як норма запасів приймається  фактична її величина за попередній рік. Виходячи з норм запасів, по окремих групах матеріалів визначається середньозважена норма запасів по сукупних матеріальних залишках, що знаходяться на складах комерційної організації.

У необхідних випадках до розрахованої норми запасів додається норма (у днях) по товарах, що знаходяться в дорозі, і по неоформленим відвантаженням. Такі норми встановлюються в цілому по сукупному залишку товарно-матеріальних цінностей, а не по окремих групах.

Багато торгових організацій проводять  оплату розрахункових документів за товари, що набувають, раніше, ніж вони поступають. При цьому утворюються вкладення засобів в залишки товарів в дорозі. Для таких вкладень комерційним організаціям необхідні оборотні кошти, які передбачаються у складі норми запасу товарів, яка визначається у розмірі середньодобового випередження термінів оплати розрахункових документів, – порівняно з термінами надходження товарів на склад комерційної організації.