Патентно-ліцензійне регулювання діяльності підприємства

Наразі ряд препаратів ВАТ «Біофарма» зареєстрований у 8 країнах  СНД: Азербайджані (31 препарат), Білорусі (15), Вірменії (15), Грузії (12), Казахстані (17), Молдові (19), Таджикистані (26), Узбекистані (19). Препарати Альбумін донорський та Біовен моно внесені до національних програм Азербайджану, Казахстану, Білорусі. Ці кроки дозволили підприємству посісти 5-те місце за обсягом експорту лікарських засобів серед фармацевтичних підприємств України (таблиця; за даними інформаційно-аналітичного агентства «Союзінформ»).

На вітчизняному фармацевтичному  ринку ВАТ «Біофарма» також демонструє активний розвиток. За підсумками 9 місяців 2010 року обсяг продажу препаратів компанії збільшився у грошовому вираженні на 27,3%, у натуральному – на 19,3%, що більше загальноринкових показників розвитку за цей період (за даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmExlorer»/«Фармстандарт» компанії «ProximaResearch»).

 

  2.2. Патентна та  ліцензійна діяльність та їх  аналіз 

 

Підприємство «Біофарма» здійснює патентно-ліцензійну діяльність. Патентна діяльність підприємства розпочалася  у 1993 році. Саме тоді «Біофарма» отримала патент №2001620 від 10 червня 1993р. на винахід «Гепапротекторний засіб».  Підприємство подало заявку до Держпатенту України, яка пройшла належну експертизу і отримало патент – техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

В  1994 році підприємство отримало патент №2008912 від 15 березня 1994р. на винахід «Засіб для стимуляції фільтраційної і виділяючої функції нирок при токсичній нефропаталогії».

Також було отримано патент №2104028 від 10 лютого 1998р. на виріб «Гепатопротекторний, жовчегонний, притивиразковий, антисептичний, антисклеротичний и знижуючий поліферацію тканин простати засіб «Тиквеол».

В 1998 році було отримано патент на №2115426 від 20 липня 1998 року «Гепапротекторний, жовчегонний и антигельмінтний засіб «Кумівіт».

Патент надав підприємству виключне право використати винахід на власний розсуд. Підприємство має право на підставі договору передавати право власності на патент іншій особі, яка стає правонаступником власника патенту.

Саме тому «Біофарма» вирішила надати виключну ліцензію на винахід «Засіб для стимуляції фільтраційної і виділяючої функції нирок при токсичній нефропаталогії» №2008912 від 15 березня 1994р. Інституту нефрології АМН України. За умовами виключної ліцензії «Біофарма» передала і дозволила використовувати Інституту нефрології АМН України предмет ліцензії в межах визначених територій і на певний термін, але відмовилася від права продажу ліцензій третім особам, а також від права самому використовувати предмет угоди в тих же межах, що і ліцензіат. Тобто на відміну від умов простої ліцензії, конкуренція на ринках, наданих ліцензіату (Інституту нефрології АМН України), між ним і ліцензіаром («Біофарма») а також іншими ліцензіатами цього ліцензіара виключена. Продаючи виключні ліцензії, ліцензіар залишив за собою право самостійно використовувати предмети угоди та продавати на них виключні і прості ліцензії третім особам, але за умови, що це не входить у протиріччя з першою укладеною ліцензійною угодою на умовах виключності.

Економічну доцільність даного ліцензування можна визначити ефектом, отриманим ліцензіатом і споживачами ліцензійної продукції. На величину доходу ліцензіата будуть впливають не лише ефект, отриманий від використання об'єкта інтелектуальної власності, та конкуренція з боку виробників альтернативної продукції, а й виробничий та комерційний ризики, пов'язані з непередбачуваністю ймовірних наслідків упровадження інновацій.

Ми не можемо проаналізувати вартість ліцензії, але можемо зауважити, ціна залежала від таких факторів, як:

Урахування діапазону (верхньої та нижньої межі), цін – ціна ліцензії визначається шляхом узгодження інтересів продавця і потенційного покупця, відповідно;

Урахування фіксованих процентних ставок (роялті) – ціна ліцензії визначається залежно від прибутку, який отримує ліцензіат у результаті виробничого чи комерційного використання об'єкта інтелектуальної власності.

Урахування одноразового (паушального) платежу – ціна ліцензії визначається шляхом узгодження інтересів продавця і потенційного покупця, відповідно до їхніх уявлень про можливості та перспективи використання об'єкта інтелектуальної власності.

Правило двадцяти п’яти  відсотків – ліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіару 25 % очікуваного валового прибутку від виробничого чи комерційного використання об'єкта інтелектуальної власності [22, c. 60].

Затратний підхід – ціна ліцензії визначається на основі оцінки затрат ліцензіара (витрат на дослідження, розробку, виробництво, випробування дослідного зразка, його доведення до рівня, придатного до використання, тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПАТЕНТНО-ЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ «БІОФАРМА»

 

На сьогоднішній день в Україні створено відповідні передумови для розбудови на вітчизняних підприємствах власного інтелектуального потенціалу з метою створення конкурентоспроможних об'єктів інтелектуальної власності, здатних гідно конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Саме тому багато підприємств  на території України здійснюють патентно-ліцензійну діяльність. В умовах підвищеної активності міжнародного конкурентного середовища патент стає не тільки засобом охорони виробничої та комерційної діяльності патентоволодаря, скільки самостійним предметом комерційних угод, особливо міжнародних. При здійсненні таких угод володар патенту повністю або частково передає свої права на предмет патенту іншій юридичній або фізичній особі. При продажу винаходу як товару патентоволодар за узгоджену винагороду повністю передає власність на винахід іншій особі, тобто надає всі права на використання його винаходу: можливість виробляти, продавати, рекламувати, експонувати на виставках, а також передавати всі права або їх частину стосовно запатентованого об'єкта. Продаж патентів здійснюють, як правило, малі і середні фірми та окремі винахідники, що не мають достатніх ресурсів для виробничого використання винаходу [28, c. 156]. Покупцями ж патентів виступають зазвичай крупні фірми, заінтересовані в збережені технологічного лідерства та зміцненні ринкових позицій.

В Україні сьогодні практично відсутнє правове регулювання наукових відкриттів та раціоналізаторської діяльності. У зв'язку з цим відбулося катастрофічне зменшення кількості новаторів. Кількість авторів, що подали заявки на винаходи та заяви на рацпропозиції у 2001 р., порівняно з 1985 р., зменшилась у 21,5 раза і становила 47,6 тис. чоловік. У розрахунку на 100 тис. населення в Україні подається 11 заявок на рік (за даними 2000 р.). Для порівняння: в Росії цей показник дорівнює 13,5 заявки, Польщі – 6 заявкам, Угорщині – 7 заявкам, Німеччині – 62 заявкам, Японії – 285 заявкам. Інноваційна активність промислових підприємств має стійку тенденцію до її зниження. У 2001 р. в Україні здійснювали інновації лише 1697 підприємств, або 16,5% від загальної їх кількості. Це свідчить про потребу у розробці та прийнятті спеціального законодавства з цих питань [9].

Але залишаються деякі  перешкоди, які необхідно долати на шляху створення підприємством  власного потужного інтелектуального потенціалу. Важливою перешкодою, наприклад, варто вважати невизначеність та недостатню змістовність створюваних підприємствами об'єктів інтелектуальної власності. Багато підприємств створюють на намагаються запатентувати винаходи, які не мають значущості. Також важливою проблемою є невідповідність створюваних підприємствами об'єктів інтелектуальної власності міжнародним вимогам та стандартам та відсутність чітких методик, які дають змогу з високим ступенем точності та вірогідності оцінити реальну вартість створюваного об'єкта інтелектуальної власності. Досить часто виникають труднощі через неможливість достовірно спрогнозувати майбутню корисність та цінність створюваного об'єкта інтелектуальної власності. Ще однією важливою проблемою, на нашу думку, низька патентоспроможність об'єктів промислової власності та невідповідність створюваних нематеріальних активів затвердженим в Україні пріоритетним напрямкам інноваційної діяльності. Також важливо звернути увагу на відсутність мотивації у підприємств до створення об'єктів інтелектуальної власності та недосконалість механізму оподаткування об'єктів інтелектуальної власності. Складність фізичного оформлення патенту чи ліцензії на створений об'єкт інтелектуальної власності також спричиняє проблеми у патентній галузі.

Україна безумовно робить кроки на шляху до вдосконалення патентної системи, та максимального захисту прав суб'єктів промислової власності. На даний момент вже існує певна нормативно-правова база, що певною мірою є гарантом безпеки суб'єктів промислової власності. Такі Закони України як Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про інноваційну діяльність», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки товарів та послуг» вже є чинні, та успішно діють. Але це тільки початок, велика кількість аспектів ще залишаються без контролю та захисту держави. Ці закони торкаються загальних питань у галузях їх специфікації, і тому вимагають конкретизації.

На сьогодні в Україні  вкрай необхідно створити і впровадити такі норми права і такий механізм регулювання патентно-правових відносин, які б дали змогу активізувати якомога більше економічних процесів, захистити права певної групи підприємств, зупинити безповоротні втрати вітчизняних винаходів. Необхідно встановити жорсткий державний контроль над процесами передачі прав, а подеколи і заборонити таку передачу. Становлення в Україні цивілізованих стосунків у сфері промислової власності може і повинно спиратися як на власний, так і на зарубіжний досвід формування правовідносин у цій сфері.

Підприємство «Біофарма» в даний час знаходиться на своєму шляху до створення власного потужного інтелектуального потенціалу. Підприємство займається виготовленням препаратів, які є вкрай необхідними у різних країнах світу для лікування важких захворювань. Саме тому у підприємства не виникає проблема щодо недостатньої змістовності створюваних об’єктів інтелектуальної власності. Усі запатентовані підприємством об’єкти відповідають вимогам та міжнародним стандартам. Підприємству легко спрогнозувати корисність створюваних об’єктів, оскільки усі запатентовані препарати є необхідними для лікування важких захворювань, а подібних препаратів в Україні не існує. Саме тому патентну діяльність підприємство можна вважати успішною.

У підприємства «Біофарма» не зовсім налагоджена ліцензійна діяльність. Але таку діяльність може двозначно відбитися на успішності підприємства. Так, продавець ліцензії за її допомогою може вийти на такий ринок, куди іншим способом не можна проникнути через високе ввізне мито або наявність імпортних квот, заборон, занадто великі транспортні витрати чи сильну конкуренцію з боку інших фірм. При продажу ліцензій має місце економія на капітальних витратах і мінімізація комерційних ризиків. Продавець ліцензії може також скористатися торговельною мережею покупця і наявною клієнтурою (покупцями). Недоліком продажу ліцензії з погляду продавця є можлива конкуренція з боку її покупця. Коли мине термін ліцензійної угоди, власник ліцензії отримує собі конкурента в особі покупця ліцензії. Крім того, покупець ліцензії, якщо навіть він досяг погодженого мінімуму її комерційного використання, не завжди може заповнити ринок, залишаючи ніші для конкурентів. Тим самим власник ліцензії неминуче втрачає контроль над операціями на цьому ринку. Контроль якості товару, що виробляється за ліцензією, також ускладнений, а ліцензійна винагорода звичайно менша від прибутку, який продавець міг би отримати, самостійно використовуючи об’єкт ліцензії. На додачу часто виникають суперечки з покупцем ліцензії з приводу її використання, навіть якщо угода була укладена з усіма застереженнями. Оскільки «Біофарма» є одним з головним постачальників рекомбінантних препаратів до країн СНД, Середньої Азії та Близького Сходу, то підприємству вигідно не продавати ліцензії і залишитися передовим постачальником таких препаратів.

Підприємству варто звернути увагу на патентну діяльність, оскільки підвищення прибутковості фірми можна досягнути за допомогою впровадження виробництва нових товарів, необхідних для лікування тяжких захворювань. Якщо підприємство не має наміру розвивати свою ліцензійну діяльність, то,  в такому випадку необхідно освоювати нові сегменти ринку та налагоджувати комунікації для кращої презентації товарів власного виробництва. Підприємству необхідно виготовляти новий фармацевтичний продукт, який повинен задовольняти нові або на більш високому рівні вже існуючі потреби. Важливим для підприємства під час виготовлення нового товару має бути серійне виробництво, саме тому потрібно уважно вивчити потреби населення, звернути увагу на формування попиту та стимулювання збуту. Підприємству варто мати на меті необхідність виробляти такі товари, які б у найбільшій мірі задовольняли потреби споживача, завдяки чому товар завоював би пріоритетну позицію на ринку, був конкурентоспроможним, а, отже, прибутковим для фірми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасною стратегією ПАТ "Бiофарма" є посилення позицій  на фармацевтичному ринку України, що базується в першу чергу  на поліпшені якості медикаментів, скороченні витрат і задоволенні  потреб медичних працівників і пацієнтів. Сьогодні Біофарма виробляє найбільш необхідні в Україні рекомбінантні препарати. За останні шість років у розвиток виробництва вкладено близько 90 млн. гривень. На підприємстві працює понад 6000 спеціалістів з середньою місячною зарплатою у 1200 грн., та річним обсягом виробництва – 110 млн. гривень. «Біофарма» виготовляє близько 160 найменувань лікарських засобів різних фармакологічних груп та експортує продукцію до країн СНД, Середньої Азії, Близького Сходу. Наразі ряд препаратів ВАТ «Біофарма» зареєстрований у 8 країнах СНД: Азербайджані (31 препарат), Білорусі (15), Вірменії (15), Грузії (12), Казахстані (17), Молдові (19), Таджикистані (26), Узбекистані (19). Ці кроки дозволили підприємству посісти 5-те місце за обсягом експорту лікарських засобів серед фармацевтичних підприємств України (таблиця; за даними інформаційно-аналітичного агентства «Союзінформ»). На вітчизняному фармацевтичному ринку, за підсумками 9 місяців 2010 року, обсяг продажу препаратів компанії збільшився у грошовому вираженні на 27,3%, у натуральному – на 19,3%, що більше загальноринкових показників розвитку за цей період (за даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmExlorer»/«Фармстандарт» компанії «ProximaResearch»).

Патентна діяльність підприємства розпочалася у 1993 році з патента №2001620 від 10 червня 1993р. на винахід «Гепапротекторний засіб». В 1994 році підприємство отримало патент №2008912 від 15 березня 1994р. на винахід «Засіб для стимуляції фільтраційної і виділяючої функції нирок при токсичній нефропаталогії». Також було отримано патент №2104028 від 10 лютого 1998р. на засіб «Тиквеол». В 1998 році було отримано патент на №2115426 від 20 липня 1998 року засіб «Кумівіт». «Біофарма» вирішила надати виключну ліцензію на винахід «Засіб для стимуляції фільтраційної і виділяючої функції нирок при токсичній нефропаталогії» №2008912 від 15 березня 1994р. Інституту нефрології АМН України. За умовами виключної ліцензії «Біофарма» передала і дозволила використовувати Інституту нефрології АМН України предмет ліцензії в межах визначених територій і на певний термін, але відмовилася від права продажу ліцензій третім особам, а також від права самому використовувати предмет угоди в тих же межах, що і ліцензіат.