Організація виробництва продукції і вплив її на господарську діяльність підприємства

     Важливе значення характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. Рівень використання середньо розрахункової чи нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності.

     До  групи показників, які характеризують рівень використання виробничої потужності належать і коефіцієнти змінності  роботи і завантаження обладнання, і показник середнього часу роботи однієї машини.

     На  практиці часто доводиться визначати  фактичну величину коефіцієнта змінності  роботи обладнання, який характеризує ступінь фактичного використання обладнання. Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження  обладнання. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів. Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи.

     Будь-який з показників відображає в першу  чергу використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих  показників характеризує не лише рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.

     Важливим  етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності  завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва чи прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання використовується коефіцієнт пропорційності. Цей коефіцієнт визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні продукції до загальної кількості встановленого обладнання. Він показує наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент. Визначивши рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або лише частково завантажена роботою.

     Важливе місце відіграють при розрахунку виробничої потужності інтегральні  вартісні показники. Вони дають змогу  оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю.

     Ефективність  використання активної частини основних виробничих фондів характеризує такий  вартісний показник як випуск продукції  в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання.

     Дуже  важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить, насамперед, від величини виробничих площ.

     Отже, для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовується система показників, яка дає змогу  комплексного аналізу використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві

     План  виробництва продукції конкретизує  номенклатуру і асортимент випуску  продукції в плановому році по кожному найменуванню і виду продукції, обов’язки підприємства по кооперуванню і служить розрахунковою основою для розробки плану реалізації продукції.

     Планування  діяльності підприємства здійснюється на основі річної комплексної програми, спрямованої на досягнення високих  кінцевих результатів і підвищення ефективності виробництва. Річний план складається з таких розділів:

1. Виробнича програма – план введення в дію виробничих потужностей.
2. План підвищення економічної ефективності виробництва –це планування системи показників, що відображають економічний результат роботи підприємства.
3. План розвитку і функціонування нової техніки – план організаціно-технічних заходів, пов’язаних з впровадженням нової техніки з метою ефективного використання ресурсів.
4. План розвитку та використання виробничої потужності - забезпечення збалансованості виробничої програми з потужністю підприємства з врахуванням наявних ресурсів.
5. План механізації виробничого процесу – план забезпечення виробництва обладнанням.
6. План з організації праці – план забезпечення підприємства трудовими ресурсами, визначення продуктивності і оплати праці.
7. План матеріально-технічного забезпечення та комплектації - план забезпечення виробництва основними та допоміжними матеріалами з застосуванням виробничо-технічної комплектації.
8. План роботи допоміжних виробництв - план забезпечення підприємства продукцією допоміжних підприємств і господарств.
9. План по собівартості та прибутку - визначення планового розміру затрат на виробництво продукції з врахуванням заходів по їх

 зниженню, визначення планового розміру прибутку, формування завдань по економії матеріальних ресурсів.

10. План утворення та використання фондів економічного стимулювання – визначення планового розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства для формування фондів економічного стимулювання.
11. Фінансовий план – співставлення доходів по всіх джерелах їх формування з витратами на виробничу діяльність та платежі в бюджет.
12. План соціального розвитку колективу - розробка заходів по покращенню соціальної структури трудового колективу підприємства, умов праці, матеріального становища, побутових і житлових умов життя працівників.

     Порядок розробки проектів річних планів, який склався на підприємствах, надає  необмежені можливості для виявлення  і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу має вигляд: 
 

     Рис. 1. Взаємозв’язок виробничих підрозділів  і служб підприємства

       з розробки проекту плану

      1 – зв’язки першого рівня (прямі  і зворотні)

      2 – зв’язки другого рівня (прямі  і зворотні)

     Економічна  служба підприємства розробляє варіанти плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до завдань, економічна служба дає завдання на розробку проекту  плану виробничим підрозділам і  службам підприємства. Отримавши  від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що забезпечують досягнення передбачених показників.

     З точки зору розробки планово-економічних  показників діяльності підприємства найсуттєвішим  є взаємозв’язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби МТЗ по розробці проекту плану на наступний рік (рис. 1).

     Економічна  служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік  виробничим підрозділам і технічним  службам підприємства (на рис. 1 позначено стрілками 1 а). Видача завдання службі МТЗ на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв’язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТЗ виробничими підрозділами і технічною службою (стрілки 2 а) і реакція на них з боку служби МТЗ (стрілки 2 б).

     Традиційно  по виробничим підрозділам доводять основні техніко-економічні показники  з обсягу виробництва, праці та собівартості, технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробництва  підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей.

     Отже, план виробництва розробляється  в два етапи. Перший етап – розробка проекту відділами і службами підприємства. Другий етап – затвердження плану. Після затвердження плану керівником підприємства основні показники річного плану доводяться до дільниць виробників продукції та майстрів у двотижневий термін з дня затвердження річного плану.

     Планування  виробничої програми включає в себе рішення певної низки задач. Перш за все планується номенклатура, асортимент і об’єм випуску продукції. Номенклатура виробництва представляє собою перелік виробів (готових виробів, напівфабрикатів), що призначені для виготовлення на підприємстві в плановому періоді. Номенклатура, асортимент і об’єм виготовляємої підприємством продукції в усіх випадках встановлюється на основі потреб народного господарства, що виражені в централізованому завданні по поставці найважливіших видів продукції. З цього випливає, що відповідність номенклатури, об’єму і асортименту випускаємої підприємством продукції завданням розвитку всього народного господарства являється однією з основних вимог, що пред’являються до розробки виробничих програм.

     Також передбачається покращення використання наявної виробничої потужності з врахуванням можливості її раціонального розширення і спеціалізації підприємства. Обов’язковою умовою планування випуску продукції з врахуванням оновлення номенклатури виробництва і збільшення об’єму виробництва являється планування організаційно-технічних заходів, що забезпечують необхідне розширення виробничої потужності, перехід до використання нової техніки і інше.

     Нарешті передбачається розподіл випуску продукції  в часі по окремих відрізках планового  періоду. В плані виробництва намічаються такі терміни випуску продукції, які забезпечують виконання централізованого завдання по поставкам більш важливих видів продукції і зобов’язань підприємства по договорах поставок продукції. Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл випуску продукції в часі, який забезпечував би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачається обмеження кількості видів продукції, що виробляються в цехах підприємства в окремі відрізки часу.

     Таким чином, виробнича програма повинна забезпечувати високі темпи росту виробництва продукції, максимальне використання виробничої потужності, гарантувати ритмічність роботи протягом року і забезпечувати заділ.

     При розробці виробничої програми підприємства використовуються натуральні і вартісні показники. Показники виробничої програми дозволяють вести планування, облік і контроль виконання плану по об’єму, асортименту і трудомісткості випускаємої продукції, порівнювати об’єм виробництва по періодам і визначити його динаміку.

     Натуральні  вимірники служать вихідними  величинами для визначення потреби  підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах і тому мають вирішальне значення при розробці плану підприємства. При застосуванні натуральних показників кожний продукт обліковується в метрах, в штуках, тонах, кіловат-годинах, метрах кубічних і інш. У деяких галузях застосовують зведені умовно-натуральні вимірники обсягу виробництва. За допомогою натуральних вимірників найбільш чітко виражається обсяг виробництва продукції і його динаміка.

     При плануванні продукції в натуральному виразі виділяють придатну продукцію  і відходи. Придатною є продукція, що має відповідні хімічні, фізичні, механічні та інші властивості, що характеризують її як споживчу вартість і відповідають вимогам і технічним умовам. Відходи виробництва – це частина сирих матеріалів, що залишились невикористаними при підготовці матеріалів до виробництва чи отримані в процесі виготовлення продукції.

     У внутрішньозаводському плануванні застосовують нормо-години – показник затрат нормованого робочого часу на виготовлення продукції. Його застосовують для вимірювання обсягу виробництва цехів і дільниць з високою номенклатурою виробів, ціни на яких не встановлені.

     Крім  натуральних і трудових показників використовують і вартісні показники, що мають узагальнюючий характер. За їх допомогою визначають об’єм реалізації, товарну, валову і чисту продукцію.

     Планування  товарної продукції являється важливою задачею при розробці плану виробництва. Слід підкреслити, що товарна продукція в натуральному вираженні служить для визначення рівня спеціалізації підприємства і основою розрахунків собівартості, рентабельності, розміру накопичень.

     Планування  товарної продукції заключається у  визначенні розмірів планового випуску товарної продукції в натуральному вираженні і в діючих оптових цінах підприємства.