Організація праці як основа успішної діяльності підприємства

внутрішнього  порядку  і  існуючим  законодавством,  що  регулює   працю   і

відпочинок  працюючих  (час  перерв  на  відпочинок  і   особисті   потреби,

виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також  перерви,  встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад, технологічні перерви  між стадіями  фарбування  і  сушіння   при   багатослойовому   покритті   деталі барвниками; для провітрювання забоїв у шахті, перерви в  роботі  монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

      Тривалість  перерв  на  регламентований  відпочинок  встановлюється  в

залежності  від  факторів,  що  враховують  втомлюваність  працівника:  його

фізичних  зусиль,  темпу  роботи,  забрудненості,  вологості  і  температури

повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

      До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з

технічних  (ламання  механізмів,  відсутність  різного  виду  енергії)  і  з

організаційних   причин   (несвоєчасна   подача   матеріалу,    інструменту,

відсутність  роботи),  а  також  перерви,  викликані   порушенням   трудової

дисципліни робітником.

      Затрати  робочого  часу  виконавця  можуть  бути  нормовані,  ті,   що

включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до  складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного  часу,  часу обслуговування робочого  місця,  а  також  затрати  часу  на  регламентовані перерви. Всі інші  затрати  робочого  часу  виконавця  вважаються  втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності праці.[1]

Фотографія робочого часу – це метод спостереження і замірів всіх без виключення затрат часу на робочому місці на протязі всього періоду спостереження в порядку послідовності виконання цих затрат.
Якщо фотографія робочого часу проводиться на протязі всієї зміни, вона носить назву фотографії робочого дня. Фотографія робочого часу проводиться з метою: виявити витрати робочого часу, встановити їх причини і розробити організаційно-технічні міроприємства по їх усуненню; отримати і накопичити вихідні дані для розробки нормативів часу на обслуговування робочого місця, підготовчо-заключного часу, на регламентований відпочинок і природні потреби. Крім цього фотографії робочого часу можуть бути використані для визначення таких показників кількості одиниць обладнання, яке може обслужити один робітник; кількості робітників, необхідних для обслуговування окремих видів обладнання; степеня використання обладнання в часі і ін.

В залежності від цільового призначення фотографії розрізняють наступні основні її види: індивідуальна фотографія і її різновидність - самофотографія; групова фотографія; бригадна фотографія; фотографія робочого часу багатоверстатника; цільова фотографія.

При індивідуальній фотографії робочого часу об'єктом спостережень є затрати часу одного робітника, що працює на одному робочому місці. Індивідуальна фотограція робочого часу проводиться в тих випадках, коли необхідно детально визначити всі затрати часу на конкретному робочому місці на протязі зміни.

При груповій фотографії робочого часу спостерігач проводить одночасно заміри затрат часу групи робітників (до 10чол.), що працюють на декількох робочих місцях. Така фотографія доцільна при визначанні процента завантаженості робітників і втрат не на одному робочому місці, а на певній ділянці цеху.[10]

Хронометраж – метод  спостереження і замірів безпосередньо на робочому місці затрат оперативного часу на багаторазово повторюваних операціях.

Якщо при індивідуальній фотографії робочого часу передбачується спостереження всіх без виключення затрат робочого часу на протязі, як правило, зміни, то при хронометражі об'єктом вивчення є лише основний і допоміжний, тобто оперативний час.

Хронометражем досягаються наступні основні цілі: накопичення даних про тривалість окремих елементів оперативного часу, що приймаються при розрахунку технічно обгрунтованих норм, зокрема на основі таких даних побудовані нормативи допоміжного часу, основного ручного, основного машинно-ручного і ін.; встановлення технічних норм часу на операції, що не підлягають нормуванню розрахунковим методом; наприклад, на збірних, монтажних, слюсарних роботах; вивчення прийомів і методів роботи кращих робітників з метою широкого поширення їх виробничого досвіду; з метою синхронізації часу на виконання окремих операції в поточному виробництві.

Об'єктом хронометражу, як правило, є виробнича операція.

Хронометраж проводиться з допомогою різноманітних вимірювальних пристроїв - секундомірів і хронометрів, хронографів і спеціальної фото- і кіноапаратури. Техніка його проведення складається з наступних основних етапів: підготовка до хронометражу; безпосереднє спостереження і заміри часу; обробка отриманих даних, їх аналіз і висновки. В процесі підготовки спостерігач повинен попередньо повідомити робітника про проведення спостережень і пояснити їх. Окрім цього спостерігач ознайомлюється з обладнанням, організацією і обслуговуванням робочого місця, на котрому буде виконуватись операція, що вивчається. Виконання операції доручається робітнику відповідної кваліфікації і з середньою продуктивністю праці, якщо хронометраж не ставить цілі вивчення і поширення методів роботи передовиків виробництва. Перед початком хронометражу необхідно організувати роботу таким чином, щоб робітник був забезпечений всім необхідним і його робоче місце було в порядку.

На лицьовій стороні спостережного листа фіксується назва цеху, ділянки, тип і інвентарний номер обладнання, назва досліджуваної операції, вказується прізвищу робітника, його табельний номер, спеціальність, стаж роботи по даній спеціальності і загальний стаж, тарифний розряд, середній процент виконання норм та інші дані.

Досліджувану виробничу операцію розчленовують на складові її елементи, тобто на окремі прийоми і невеликі технологічні комплекси прийомів, по яких будуть проводитися спостереження і заміри часу.

Елементи операції записуються в реєстраційній частині спостережного листа.[10]

Висновки по розділу

Робоче місце менеджера потребує також натхненної розумової праці. Щоб ефективно організувати, розробити план інтер’єру, розташування предметів тощо, в робочому приміщенні менеджера, потрібно знати, що кабінет або робоче місце керівника є обличчям роботи організації. Отже, щоб справити добре враження на партнерів по бізнесу, необхідно точно і вдало підбирати кольори, тони стін, вікон (зановісок), стелі, меблів та ін.

Звичайно ж співробітники організації теж грають не менш важливу роль у її праці. Підбір кадрів є одним із найважливіших аспектів ефектитивної організації праці. Кожен досвідчений керівник повинен вміти обирати потрібних людей на потрібні посади, в іншому випадку, підприємство почне втрачати свою ефективну діяльність.

3.Шляхи підвищення організації праці на підприємстві

3.1.Шляхи підвищення ефективності

використання робочого часу

Планування часу служить справі підвищення ефективності використання робочого дня. Вважається, що день краще всього починати в один і той же час.

Бажано, щоб керівник розпочинав свій день раніше за підлеглих, щоб до їх приходу в них була можливість уточнити завдання і вжити всіх необхідних заходів для успішного подолання труднощів. Після цього виконуються важкі та неприємні справи, а в другій подовині дня – легкі. Така послідовність обумовлена не тільки наростанням втомленості, Але й тим, що після обіду підлеглі, контакт из якими в першій половині дня обмежені, часто приходять із проханням про допомогу, поясненнями тих чи інших завдань. Тому в другій половині краще займатися справами, які не вимагають великої зосередженості, наприклад, перегляд пошти або вирішення проблем, які знову з’явилися зранку.

Для економії часу в процесі роботи необхідно уникати імпульсивних вчинків і не відволікатися на проблеми, які виникають знову, бо вони можуть вимагати нових дій. Ці проблеми доцільно для того, щоб повернутися до них пізніше, щоб дозволити завершити почате, а проблема повинна «відлежатися» і і прийняти більш зримі обриси. Фіксація матеріалу необхідна також при раптових перервах роботи, оскільки дозволяє знову зосередитися.

Американський підприємець та теоретик менеджменту Хаврі Маккея дає такі поради тим, хто хоче зекономити час:

       встановити телефон у своєму автомобілі;

       завжди вчасно попереджати про візити, які намічаються;

       залишати машину там, де гарантований вільний виїзд;

       ніколи не робити поїздки, не маючи при собі диктофона, за допомогою якого можна, не відриватися від керма, диктувати для себе службові записки;

       покласти портативний магнітофон в кишеню піджака, а другий поряд із ліжком;

       завжди мати при собі який-небудь корисний матеріал для читання;

       спробувати весь тиждень читати публікації з питань бізнесу замість спортивних сторінок і цікавих матеріалів про всяку всячину;

       пройти курс техніки скорочитання;

       використовувати телефонний автовідповідач вдома, що дасть можливість позбавитись непотрібних розмов;

       старатися проводити якомога більше нарад по телефону замість засідань з безпосередньою участю співробітників;

       завжди просити підлеглих попередньо коротко викладати рекомендації, а потім заслуховувати обгрунтування;

       слухати магнітофонні записи і радіопередачі з питань бізнесу під час бігу або спортивних вправ;

       хвалити підлеглих, які коротко викладають суть справ, і висловлювати незадоволення співробітниками, які не вміють так виступати;

       уникати тих, хто витрачає час;

       дивитися по телевізору ранкові новини  ділового життя.[2]

3.2.Критерії і показники ефективності управління

«Ефект» і «ефективність» -- різні поняття. Економічний ефект – це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції на ділянці, заводі, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).

А ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більш повної її характеристики потрібно знати, з якими витратами отриманий цей ефект. Однакові витрати праці можуть дати різні ефекти, і навпаки, той самий ефект може бути досягнутий різними витратами праці. Цілі суспільного виробництва – одержання більшого ефекту з найменшими трудовими, матеріальними, грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину – ефект з іншою абсолютною величиною – витрати. Таке зіставлення дає відносну величину – ефективність.

Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, і її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність  управлінської праці:

Еу =

При цьому потрібно пам’ятати, що результат управлінської праці виражається не тільки економічним, але й соціальним ефектом. Що ж стосується витрат, то вони являють собою живу й уречевлену управлінську працю.

Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарату управління є також соціальна ефективність, що через відсутність кількісних вимірників визначається головним чином якісними показниками. Критерій же економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно виміряти ефективність праці в апараті управління.

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії і показники, за якими проводиться оцінка. Під критерієм розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату управління є показниками управлінської праці. Вони носять підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці і буде виражати критерій оцінки.

Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації і функціонуванню праці управлінського персоналу, обсягу переданої інформації; за якістю і швидкістю прийняття рішень; за виконанням функцій управлінських ланок.

Ефективність – оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управлінську.

Існують різні підходи до визначення ефективності управління.

       розраховують синтетичні показники ефективності управління;

       фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки;

       застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів;

       застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

Аюсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержанного в результафті здійснення заходів удосконалення систем управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.