Організація праці як основа успішної діяльності підприємства

6

Курсова робота

Організація праці як основа успішної діяльності підприємства.

План

Вступ………………………………………………………………………….....3

1.Організація управлінської праці……………………………………………..6

1.1.Суть організації управлінської праці………………………………...……6

1.2.Поділ і кооперування управлінської праці в апараті управління………..8

Висновки по розділу…………………………………………………………...10

2.Аналіз ефективної організації праці………………………………….……..11

2.1.Організація робочого місця у апараті управління……………….……….11

2.2.Організація підбору та оцінки кадрів………………………….……….....12

2.3.Діагностика робочого часу………………………………….……………..14

Висновки по розділу…………………………………………………………....20

3.Шляхи підвищення організації праці на підприємстві……..…………....…21

3.1.Шляхи підвищення ефективності використання робочого часу.....….….21

3.2.Критерії і показники ефективності управління……………………….…..22

3.3.Шляхи підвищення ефективності розумової праці керівника………..….25

Висновки по розділу………………………………………………………..…..35

Висновки………………………………………………………………………...37

Література………………………………………………………………...….….38

Вступ

Перехід України до ринкових відносин, необхідність посилення правового захисту інтересів найманих працівників викликає нагальну потребу реформування трудового законодавства, яке б відповідало сучасному розвитку суспільства і держави та працювало на перспективу. В цих умовах особливого значення набувають наукові дослідження як загальнотеоретичних, так і прикладних проблем правового регулювання суспільно-трудових відносин.

Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері суспільної організації праці, об’єктивно потребують вдосконалення правового регулювання трудових відносин, які виникають за умов сумісництва та суміщення професій (посад). Сьогодні ці форми організації праці мають неабияке значення для української економіки та суспільства, оскільки дозволяють поліпшити громадянам життєвий рівень шляхом розширення джерел матеріального доходу, сприяють подоланню вузькопрофесійного поділу праці і створюють умови для більш повного розвитку професійних та інтелектуальних здібностей працівника, дозволяють більш якісно (кваліфіковано) виконувати трудові функції та економити трудові ресурси. Але існуюча нормативно-правова база у сфері регулювання сумісництва та суміщення професій (посад) в основному формувалася до часів перебудови і реформ в українському суспільстві. У зв'язку з цим чимало питань, що висуває перед нею життя, залишається без відповіді, що є реальною перешкодою у справі ефективної реалізації трудовим правом своєї захисної функції. Тому природно потребують дослідження відносини в галузі застосування праці за сумісництвом та суміщення професій (посад), на часі перегляд їх сутності та обсягу, а також удосконалення правового регулювання у цій сфері в умовах ринкової економіки.

З давніх давен  і досі люди займаються працею, але на початковій стадії розвитку ринку праці, працюючі навіть не замислювались над тим, що будь-яку працю треба організовувати, тому що неорганізованість праці не є перспективою для покращення та підвищення рівня продуктивності виробництва.

В сьогодення можна сказати, що саме процес організації праці став, насамперед, найважливішою початковою ланкою кожного підприємства, фірми, організації тощо.

Менеджмент дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж сума його окремих компонентів – капіталу та співробітників. Підприємство – насамперед люди. Звідси випливає третє визначен­ня терміну: менеджмент – це організація роботи людей, співробітників. Отже, приймаючи рішення, менеджери повинні постійно мати на увазі не тільки високу рентабельність підприємства, але й проблеми існування своїх співробітників, а також споживачів, які реально обумовлюють необхідність функціонування підприємства й роботи його менеджерів, заради яких підприємство існує. Кожне рішення, що приймається, повинно свідчити про економічну користь підприємства. Таким чином, за­безпечення існування підприємства на ринку можна вважати основ­ним завданням менеджменту. В зв'язку з цим довгостроковому плануванню в його роботі надається велике значення. Одним з важли­вих завдань менеджменту є також створення нового ринку та збереження швидкого реагування на всі зміни в соціальній сфері ринку.

Дуже важливим є праця не тільки підлеглих, а й самого керуючого (менеджера). Якщо керівник буде зухвало відноситися до своїх найманих працівників, до своєї роботи, то і виробництво буде повільним, несвоєчасним, а також ця організація не буде мати великого авторитету, прибутку, конкурентоздатності, не буде займати чіткої позиції на ринку праці на світовій арені.

Мета роботи: дослідити, як організація праці впливає на ефективність управління.

Задачі:

1.      Розглянути суть організації праці, поділ і кооперування управлінської праці.

2.      Проаналізувати, які чинники діють на ефективність організації праці.

3.      Дослідити способи, критерії і показники для підвищення організації праці на підприємстві.

1.Організація управлінської праці

1.1.Суть організації управлінської праці

     Управлінська праця – це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об’ктивних і суб’єктивних факторів суспільної діяльності людей.

Управлінська праця є специфічним видом діяльності, який виділився в результаті поділу, спеціалізації та кооперації виробничої праці. Предметом управлінської праці є людина і її діяльність.

Управлінська праця безпосередньо не створює певних споживчих вартостей, а здійснює регульований вплив на процес виробництва і цим забезпечує необхідні умови для його розвитку.

Продуктом діяльності управлінської праці є рішення. Ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Управлінська праця здійснюється в широкому діапазоні умов, не має прямих вимірників, і це ускладнює оцінку її ефективності. При оцінці її якості не можна випускати з виду ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковується її колективною діяльністю.

Сфера впливу на виробництво управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки й упущення менеджерів більше позначаються на результатах виробництва, ніж недоліки в роботі безпосередніх виконавців.

Істотна особливість управлінської праці полягає в тому, що вона пов’язана з перетворенням інформації як специфічного предмета праці, тоді як діяльність працівників виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці і пов’язана з перетворенням предметів праці у продукти споживання.

Праця в сфері менеджменту потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Потрібно раціонально розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно до кваліфікації виконавців, , щоб одна людина не займалася справою, яку може виконувати інший, менш кваліфікований працівник, що займає менш оплачувану посаду.

Управлінська праця як різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам’яті людини і психічною напруженістю. Тому слід більше приділяти уваги умовам, за яких відбувається процес управлінської праці, механізувати й автоматизувати її процеси.

Особливістю праці менеджерів є її специфічно виражений творчий характер, пов’язаний з постійним пошуком і розв’язанням завдань, на які не завжди можна знайти відповіді, керуючись тільки досвідом.

До особливостей управлінської праці треба віднести опосередкування і дистанційність менеджменту об’ктами і процесами, необхідність одночасного керівництва відношеннями людей до засобів виробництва, і управління засобами виробництва.

Під організацією управлінської праці розуміють порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на використання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи.

Організація управлінської праці як система є результатом упорядкованої діяльності і невід’мною складовою управління.

Рівень організації праці персоналу можна визначити за коефіцієнтами: використання фонду робочого часу, кваліфікації працівників та ін.

Високий організаційний ефект від колективної діяльності можуть забезпечити: узгодження цілей і засобів діяльності учасників, синхронізація їхніх зусиль, правильний підбір і розстановка кадрів, диспетчеризація і комп’ютеризація виробництва, підвищення кваліфікації працівників з питань раціональної організації праці тощо.

Економії часу менеджерів можна досягти тоді, коли організувати його роботу так, щоб йому не доводилося декілька разів повертатися до неї.

Ефективність діяльності організацій великою мірою залежить від кадрового управління. До кадрів управління належать працівники, які виконують функції управління або беруть участь в їх виконанні, інакше кажучи, працівники, що професійно виконують процеси управління і входять до апарату управління.

Кадри управління поділяють на три основні категорії: керівники, спеціалісти, допоміжно-технічний та обслуговуючий персонал. Кожна категорія характеризується специфічним місцем у системі управління, особливостями трудової діяльності, системою професійної підготовки і перепідготовки.[2]

1.2.Поділ та кооперування праці в апараті управління

Наукова організація управлінської праці – це комплекс заходів, які вміщують:

       організаційне закріплення процесів і кооперації управлінської праці, забезпечення необхідної кваліфікації працівників;

       розподіл і розстановку кадрів за ланками систем управління;

       регламентування діяльності та стосунків;

       вибір систем і методів роботи;

       раціональну організацію робочих місць і створення оптимальних умов роботи і відпочинку;

       нормування управлінської праці;

       матеріальне і моральне стимулювання управлінської праці.

Наукова організація управлінської праці здійснюється з урахуванням принципів спеціалізації, пропорційності, безперервності, ритмічності, паралельності, прямоточності.

Першочерговою проблемою створення організаційної системи для будь-якого виду діяльності є поділ праці, об’єктивно необхідний у будь-якому трудовому процесі, що здійснюється колективом. Поділ праці є передумовою підвищення її ефективності й продуктивності.

При організації управлінської праці застосовують 3 напрями її поділу: функціональний, технологічний та кваліфікаційний.

Функціональний полягає у закріпленні конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками.

Технологічний – це спеціалізація працівників відповідно до трьох великих груп робіт:

1.      керівництво структурними підрозділами;

2.      обробка інформації;

3.      оформлення документації.

Кваліфікаційний поділ є ознакою поділу праці, за якою співробітноки виконують різну роботу, що відповідає їх кваліфікації та досвіду.

Кооперація праці – форма організації праці, яка передбачає спільну участь багатьох працівників і забезпечує погодження їх колективних дій в одному і тому ж управлінському процесі.

При організації трудових процесів в менеджменті, як і в будь-якій іншій сфері людської діяльності, повинні максимально враховуватися наукові принципи: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, принцип виключності, отриманої інтенсивності праці та ін.

Спеціалізація передбачає закріплення за кожним підрозділом апарату управління і робочим місцем за можливістю обмеженої кількості управлінських операцій, що сприяє зростанню майстерності кожного працівника і якості робіт, що виконуються.

Принцип пропорційності – досягнення прпорційної продуктивності всіх підрозділів апарату управління, що дає змогу забезпечити комплексне і своєчасне здійснення усіх функцій управління.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих процесів і операцій шляхом сумісництва в часі різних етапів роботи.

Принцип прямоточності означав таку побудову управлінської праці в просторі, при якій розміщення окремих підрозділів апарату управління і робочих мість відповідає напрямку руху потоків інформації.

Безперервність – це така організація трудових процесів, за якої кожен наступний елемент операції є природним продовженням попереднього.

Ритмічність – послідовне і рівномірне чергування трудових операцій і їх елементів у часі.

Принцип включності передбачає, що працівник, зайнятий в сфері менеджменту, повинен робити все можливе для виконання поставленої задачі.[2]