Організація і планування виробництва

    З_н^б=127184 +5746,27+4980,1+9270,64 =147181 (грн.)

                      З_н^п=106486+4811,11+4169,63+7761,93 =123228,6 (грн.)

    1.6.6 Витрати на амортизацію основних  фондів

        Законодавство України визначає такі норми амортизації:

    Електронні, оптичні, електромеханічні прилади  і інструменти, електронно-обчислювальні  машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, конторське обладнання і т.д. – 10 % на квартал або 40 % на рік. Все інше обладнання — 6 % на квартал або 24 % на рік, інше (будівлі, споруди тощо) - 8 % на рік.

    З 1998 року в Україні встановлений більш  точний метод розрахунку амортизаційних відрахувань за звітний період. Цей період визначений як квартал, а розрахунок щоквартальних амортизаційних відрахувань здійснюється за формулою:

                                                   А_о=Б_к*Н_а/100, грн, де                                          (33) 

    Б_к – балансова вартість обладнання на початок кварталу, грн.,

    Н_а – квартальна норма амортизації, в %.

    В свою чергу балансова вартість обладнання розраховується за формулою: 

    Б_к=Б_п+Р_кр-А_п , грн.,

     

    де  Б_п - балансова вартість обладнання на початок періоду, який передує звітному, грн.;

    Р_кр – витрати на капітальний ремонт обладнання в періоді, який передував звітному, при умові, що ці витрати були більшими ніж 5% від – балансової вартості цього обладнання;

    А_п – амортизаційні відрахування, нараховані в періоді, що передував звітному, грн.

    Транспортні засоби (базовий варіант):

 
 

         Решта відрахувань та відрахування за плановим варіантом проводяться аналогічно.

    Всі проведені розрахунки амортизаційних відрахувань зведені до таблиці (табл. 7).

Таблиця 7 - Величина амортизаційних відрахувань

 

    1.6.7 Розрахунок загально виробничих  статей витрат

Загальновиробничі витрати охоплюють: витрати на опалення, освітлення, водопостачання тощо. Загальновиробничі витрати розраховуються за нормативами, що їх встановлено відповідно до інших статей, які утворюють собівартість виробу.

      Так, змінні загальновиробничі витрати  розподіляються на кожний об’єкт пропорційно  встановленій базі розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

      Постійні  розподілені загальновиробничі  витрати розподіляються на кожний об’єкт пропорційно встановленій базі розподілу, виходячи з нормальної потужності підприємства.

      Постійні  нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до складу реалізованої продукції в період їх виникнення.

      В загальному вигляді величину загальновиробничих витрат можна спрогнозувати за нормативами  по відношенню до основної заробітної плати робітників, які виготовляють цю продукцію.

      Конкретні нормативи розподілу загальновиробничих витрат наведені в табл..8.

Таблиця 8 – Нормативи загальновиробничих витрат для прогнозування виробничої собівартості (в відсотках)

 

Величину загальновиробничих витрат можна розрахувати за формулою  

     В_з =Н_звЗ_р ,                                                      (34) 

В_з^б = 2,8*348258,6=975124,08 (грн.)

В_з^п = 2,8*291582,72=816431,62 (грн.)

    1.6.8 Сума всіх статей витрат утворює  повну собівартість виробу.

    Результати  розрахунків всіх видів витрат зведені  до таблиці (табл. 9).

Таблиця 9 - Собівартість обробки деталей  річного випуску

 

Висновок: Здобули практичні навички по розрахунку собівартості за всіма його статтями. 

1.7 Розрахунок величини  річного економічного  ефекту 

    1.7.1 Розрахунок суми приведених витрат:

    за  базовим варіантом

                                            

                                                          (35) 

З₁=1865295+133828*0,25=1898752 (грн.)

    за  проектом 

                                           

                                                         (36)     

З₂=1491216+169570,6*0,25=1533608,65 (грн.) 

    1.7.2 Розрахунок величини річного  економічного ефекту 

                                              

                                                            (37) 

    Е= 1898752-1533608,65=365143,35 (грн.)

    Якщо  технологічний процес (базовий) удосконалюється (модернізується), внаслідок чого з'являється  удосконалений техпроцес (проектний), то в цьому випадку ведеться розрахунок додаткових капітальних вкладень на модернізацію техпроцесу, а також зменшення собівартості продукції, що буде виготовлятись при застосуванні модернізованого техпроцесу в порівнянні з базовим.

    Механізм  порівняння додаткових капітальних  вкладень та економії на собівартості продукції зводиться до розрахунку терміну окупності додаткових капітальних вкладень

                                                  

                                            (38) 

    де  К - додаткові капітальні вкладення на модернізацію технологічного процесу, модернізацію дільниці, грн.;

    С₁ та С₂ - собівартість продукції при застосуванні старого та модернізованого технологічного процесу, грн.;

     С - зменшення собівартості продукції, грн.

    T=

= 0,1

         Оскільки термін окупності Т  менший за нормативний, тобто  менший за 4 ... 5 років, то модернізація  технологічного процесу економічно  виправдана.

 

       ВИСНОВОК 
 

        Під час роботи над курсовою  роботою ”Організація виробничої діяльності підприємства” були розглянуті основні закономірності в організації виробництва та організації виробничого процесу. Також ми оволоділи методикою організаційних розрахунків.

    В даній курсовій роботі розраховувались  календарно–планові нормативи: ефективний фонд часу роботи обладнання, кількість та розмір партії деталей відповідного найменування, число переналагоджень обладнання за плановий період часу, річний фонд часу на переналагодження обладнання, періодичність (ритмічність) чергування партії деталей, число одиниць обладнання, тривалість виробничого циклу обробки партії деталей, величину незавершеного виробництва, число одиниць транспортних засобів, чисельність виробничого персоналу; визначалась собівартість виготовленої продукції за базовим та проектним варіантами, враховуючи відповідні статті калькуляції, та  економічно вигідний варіант організації виробництва за поданими початковими даними, яким виявився другий.

     На основі розрахованого терміну окупності додаткових капітальних вкладень зробили висновок, що модернізація технологічного процесу економічно виправдана. Це дуже важливо, оскільки сучасний споживач прагне якісної різноманітної продукції. 
 
 
 
 
 
 
 

      Перелік використаних  літературних джерел

      

1. Плоткін Я.Д. Янушевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів: Світ.1996. – 352 с.
2. Организация, планирование и управление машиностроительным предприятием: Учеб. Пособие для вузов / Н.С.Сачко, И.М. Бабука, - Мн.: Высш.шк. 1988,.- 272 с.
3. Методические указания к выполнению курсовых робот по курсу   “Организация, планирования и управление предприятием ” для студентов специальностей 0701. 0705 / Козловський В.А.- Вінниця: ВПІ.1983,- 40 с.
4. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу “Організація та планування виробництва” для спеціальностей 12.01, 12.02 всіх форм навчання / П.К.Білокур, П.Г. Білоконний, – Вінниця: ВПІ, 1991,- 68 с.
5. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основи організації виробничого процесу: Навч. Посібник, –К.: УМК ВО.1991.- 172 с.
6. Методичні вказівки до виконання курсової роботи “Організація виробничої діяльності підприємства” з дисципліни “Організація діяльності” для студентів спеціальності “менеджмент організацій”/Уклад. В.В. Кавецький, В.О. Козловський – Вінниця: ВДТУ, 2001 – 32 с.

 
 

 

    Додатки