Малий бізнес в Україні. стан та проблеми розвитку

Таблиця 2.

Механізми фінансової підтримки суб'єктів підприємницької діяльності[21]

Отже держава дбає про належне нормативно-правове забезпечення розвитку малого бізнесу в Україні. Однак необхідно контролювати якісне виконання програм та слідування всім законам.

2

4. Аналіз стану та ролі малого бізнесу у формуванні та розвитку ринкової економіки України.

З метою вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку малого бізнесу в Україні необхідно дослідити динаміку економічного розвитку суб’єктів малого підприємництва, їхнє місце та роль у сучасній економіці України.

На кінець 1992року в Україні було зареєстровано 102000 малих підприємств, із яких функціонувала тільки половина. У 2006 році Україні, за статистичними даними реально працювало 307398 малих підприємств, на яких вироблялось близько 10 промислової продукції і було зайнято майже 13 від загальної кількості працівників(4).

Частка малого бізнесу в Україні ву валовому національному продукті в 2006 році становила близько 8 , тоді як в розвинутих країнах цей показник досягає 40-60 (4)

Після декількох років реформ в Україні малий бізнес став самостійною ланкою національного господарства. Статистичні дані за 1998 --2006 роки свідчать, що в розвитку сектору малого бізнесу в Україні відбувся перехід до нового етапу. Період стрімкого розвитку малого підприємництва, який спостерігався до 200 року закінчився, і якщо в 1999 році темп приросту кількості малих підприємств різної форми власності складав 46,6 , то вже в 2006 році його рівень становив всього 4,2. Це результат економічної та політичної нестабільності, а також відсутності реальних стимулів для розвитку малого підприємництва(4)

Загалом, для наочного показу реального стану розвитку даного сектору економіки доцільно ознайомитись та проаналізувати ряд додатків ( 1.1, 1.2, 1.3,  ) що додаються до роботи в яких наведені статистичні дані про основні показники розвитку малих підприємств в Україні за 2003-2007 роки, кількість малих підприємств за цей проміжок часу,їхню територіальну розміреність, кількість за видами діяльності та економічну ефективність.

Конкретно роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни можна звести до наступного:

1. Підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив – можливість одержання прибутку. Вони майже завжди концентрують свої дії на розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, віддача від яких може перевершити середні показники.

2. Розвиток підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних виробництв, підприємці сприяють швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок.

3. Підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливає на структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки в цілому.

4. Підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно зв'язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужним стимулом економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціонального витрачання ресурсу, найму робочої сили.

5. Підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці. У більшості випадків особистості, котрі мають власний бізнес і завдяки цьому сильніші спонукальні мотиви, більше заінтересовані в якісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.

Розглянуті вище прояви значущості підприємницької діяльності дозволяють зробити загальний висновок.

Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріальне розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечне підтверджує, що підприємництво – необхідна умова досягнення економічного успіху.

Тож, можна дійти до висновку, що роль і значення малого бізнесу в економіці країни є провідною, адже це основа економічної стабільності і зростання рівня життя населення і добробуту країни в цілому. Однак, на сьогодні стан цього сектору економіки в Україні є незадовільним, і має тенденцію до погіршення. Відчутний вплив стравили світова фінансова та економічні кризи, однак необдумана державна політика, корупція та відсутність гарантій захищеності капіталу та інвестиції обмежує коло інвесторів у бізнес країни та як наслідок сприяє спаду економіки.

2

5. Проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні в сучасних умовах світової економічної та фінансової кризи..

Уповільненість та диспропорційність розвитку малого бізнесу в Україні визначається наявністю суттєвих проблем і перешкод. Згідно з Національною програмою сприяння розвитку малих підприємств в Україні, основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

                  відсутність чітко сформульованої в системі правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

                  збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

                  відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

                  надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

                  невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

                  надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів господарювання.

Наведені чинники фактично відображають результати опитувань представників малого бізнесу, хоча ієрархія проблем в останніх дещо інша. Зокрема, за результатами опитування, проведеного у 2007 році фахівцями Міжнародної фінансової корпорації, основними перешкодами в діяльності малих підприємств були:

                  високі ставки податку – на думку 83 % опитаних;

                  велика кількість податків – 68 %;

                  низький попит на продукцію – 46 %.

                  часті зміни у формах звітності – 39 %;

                  велика кількість ліцензованих видів діяльності – 38 %;

                  перевірки державними органами – 38 %;

                  складність отримання кредиту – 36 %.

Серед решти вказаних опитуваними причин фігурували: тиск з боку кримінальних елементів (25 %), недостатність ділової інформації (12 %), недостатність управлінських знань (8 %).

Слід особливо зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні лежать не лише суто у сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

                  невпорядкованість відносин власності;

                  вузькість ринків збуту;

                  нерозвиненість ринкової інфраструктури та збутової інфраструктури підприємств;

                  нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

                  фінансова та економічна криза;

                  нестача власних обігових коштів та низька доступність кредитних ресурсів;

                  дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність мотивації до інвестиційної та інноваційної діяльності;

                  недостатність професійної кваліфікації керівництва підприємств, фахівців з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

                  відсутність економічного механізму сполучення інтересів держави і підприємців, слабка взаємодія державних і підприємницьких структур;

                  дефіцит вірогідної ділової інформації тощо.

Вищевказані обмеження утруднюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у “тіньовій” сфері. Попри деякі позитивні зрушення, які відбулися в останні роки, більшість перешкод на шляху розвитку малого бізнесу в Україні залишаються вельми потужними.

Регуляторні бар’єри. За підрахунками Спілки кооператорів та підприємців України, право перевіряти підприємців на сьогодні мають 31 орган, 18 з них можуть безпосередньо накладати стягнення. Підприємства сплачують 25 загальнодержавних та 15 місцевих податків. Це обумовлює досить значний регуляторний тиск на малі підприємства та адміністративні перешкоди у сфері підприємництва, а саме потребу в отриманні великої кількості дозволів та погоджень, велику кількість та тривалість перевірок, велику середню тривалість перевірки, недосконалість процедур сертифікації та реєстрації тощо.

Загалом система адміністрування та регулювання діяльності малого бізнесу в Україні відтворює систему неформальних відносин у сфері взаємодії влади та підприємницьких структур. За визнанням багатьох підприємців, через складність та суперечливість цієї системи створюються бар’єри входу на ринок, що носять адміністративний характер. Фактично, підприємцю, який бажає заснувати власну справу, але не має певних зв’язків в місцевих органах влади, чинитимуться бюрократичні перепони, встановлюватимуться адміністративні бар’єри доти, доки він не встановить таких зв’язків, використовуючи будь-які засоби, або не втратить бажання до підприємницької діяльності.[17]

Процеси реєстрації, ліцензування та перевірок є відчутними факторами адміністративного втручання в підприємницьку діяльність. На погляд західних дослідників, час, затрачений на спілкування підприємців з держслужбовцями, в Україні є найвищим серед країн СНД.

Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог ГАТТ/СОТ та зближення України з іншими інтеграційними об’єднаннями суттєво підвищить конкурентний тиск, у тому числі – і на ринках, нині зайнятих малим бізнесом. Малий бізнес, який утворився й утворюється в Україні сьогодні, створюється в рамках наявних виробничих відносин, тому є непристосованим (у своїй більшості) до функціонування в умовах відкритого ринкового середовища та так само, як і великі підприємства, потребуватиме серйозних структурних змін, необхідність яких має враховуватися в стратегії підтримки малого бізнесу в Україні.