Малий бізнес в Україні. стан та проблеми розвитку

2

1.      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з основ економічної теорії, мікроекономіки та макроекономіки

на тему № 56

„ Малий бізнес в Україні: стан та проблеми розвитку ”

Студентки

Денної форми навчання

2 групи 8 курсу ФРГТБ

Майструк К.П.

Науковий керівник:

професор кафедри

економічної теорії

Попов В. М.

Київ 2010

2

План

Вступ             

1. Теоретичні аспекти розвитку малого бізнесу.

2.Сутнисть і мета діяльності малого бізнесу.

3. Нормативно-правове забезпечення сталого розвитку малого бізнесу в Україні.

4.Аналіз стану та ролі малого бізнесу у формуванні та розвитку ринкової економіки України

5. Проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні.в сучасних умовах світової економічної і фінансової криз              2

Висновки та пропозиції              28

Список використаної літератури

Додатки              33

2

Вступ

Сектор малого підприємництва – невід’ємний, об’єктивно необхідний елемент будь-якої розвиненої господарської системи, без якої економіка та суспільство в цілому не можуть нормально функціонувати та розвиватись. В країнах із ринковою системою господарювання малі підприємства  є наймасовішою, найдинамічнішою і найгнучкішою формою ділового життя. Водночас, як важлива складова господарства України мале підприємництво ще не стало суттєвим чинником його перебудови, не активізувало виробничу та інноваційну діяльність.

Ефективність функціонування малих підприємств у довгостроковому періоді, їх розвиток, підвищення конкурентоспроможності і великою мірою визначаються рівнем управління фінансовими ресурсами. Удосконалення процесу правління фінансовими ресурсами малих підприємств значною мірою пов’язане з дослідженням сучасних тенденції їх розвитку, визначенням основних напрямків подальшого підвищення ефективності цього управління та умов їхньої реалізації на сучасному етапі економічного розвитку України.

Питання про становлення та розвиток малого бізнесу в Україні виникло ще зі здобуттям Україною незалежності. Однак зараз дослідження цієї проблеми є надзвичайно актуальним. Адже на фоні спаду виробництва,  згортанні важкої промисловості  та світової економічної та фінансової кризи необхідно шукати раціональні та ефективні шляхи виходу зі скрути. Саме таким методом є розвиток і підтримка малого бізнесу в Україні, адже це сектор економіки, що стимулює конкурентне середовище, послаблює рівень безробіття держави, приносить добру частку ВВП країни і при цьому майже нічого не коштує державі.[9]

Мета роботи. Дослідження тенденції розвитку малого підприємництва в Україні, виявлення  причини його гальмування, шляхів вирішення проблем та перспектив розвитку малого бізнесу в Україні

. Дослідницький характер роботи визначається глибоким і різноплановим порівняльним аналізом поглядів світових та вітчизняних економістів на проблеми що стоять на шляху до ефективного функціонування цього сегменту національної економіки. Також дане дослідження має практичне значення, адже були проаналізовані та висунуті певні прогнози та пропозиції щодо методів подальшого впливу на розвиток малого бізнесу в Україні.

Об’єктом дослідження є структурно-функціональний механізм розвитку малого бізнесу в економічному та правовому аспектах.

Предметом дослідження є конкретні проблеми та особливості розвитку малого бізнесу в Україні, а також напрямки його державної підтримки..

Методами дослідження  в роботі виступають наступні методи : аналізу, синтезу, порівняння, бібліографічний, статистичний тощо.

2

1. Теоретичні аспекти розвитку малого бізнесу.

Малий бізнес — це діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) із метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. їй не обов'язково бути особливо ризикованою та інноваційною, стояти на засадах повної економічної відповідальності.[6]

Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почалися в XVII ст. Перше поняття «підприємець» (із фр. enterpreneur) у науковий обіг увів англійський банкір-економіст Річард Кантілльон (1680-1734), який зробив систематичний аналіз підприємництва. Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював елемент ризику, який завжди присутній у підприємництві. Кантілльон визначав підприємця як людину, котра за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і котра, беручи на себе зобов'язання по витратах, не знає, за якими цінами може здійснитись реалізація. До підприємців економіст зараховував людей із нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та інших), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Тому, головною рисою підприємця Г Кантілльон вважав готовність до ризику. Він розглядав підприємця як особу, котра приймає рішення і задовольняє свої інтереси в умовах невизначеності. Підприємець, за Кантілльоном, — це будь-який індивід, що володіє передбаченням та бажанням брати на себе ризик, спрямований на майбутнє, дії якого характеризуються сподіванням отримати дохід та готовністю до витрат.

Вагомий внесок у дослідження підприємництва протягом ХVШ-ХІХ ст. зробили відомі західні економісти А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл та інші.

Особливе місце у розробці теорії підприємництва мають праці австро-американського економіста і соціолога Йозефа Шумпетера.

Теоретичні розробки Й. Шумпетера та Ф. Гайєка, а також німецьких соціологів М. Вебера та В. Зомбарта й представників неоавстрійської школи є основою сучасних західних концепцій підприємництва. Якщо узагальнити, то підприємництво в їх роботах ототожнюється з виробництвом нових товарів і послуг, підвищенням їх якості, творчим пошуком «нових комбінацій», запровадженням інновацій, нових технологій, удосконаленням управлінського «ноу-хау» тощо.

Сучасні західні економісти в першу чергу пов'язують підприємництво з інноваціями, пошуком та використанням нових можливостей. Так, зокрема, Долан Е. та Ліндсей Д. під підприємництвом розуміють «процес пошуку нових можливостей, використання нових технологій і нових сфер вкладання капіталу, подолання старих стереотипів та меж»[8].

Кемпбелл Р. Макконнелл та Стенлі Л. Брю підприємницьку діяльність визначають як «здібність людини використовувати певне поєднання ресурсів для виробництва товару, приймати послідовні рішення, створювати нововведення та йти на ризик».

Зазначені концепції відбивають різні періоди в історії світової економіки та основні соціальні, економічні й політичні зміни. Вони (концепції) пропонують широкий діапазон визна­чення підприємництва.

За оцінками експертів Світового банку, тільки в країнах що розвиваються, налічується близько 50 визначень суб'єктів малого підприємництва. У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) належності підприємства до розряду малих. Практично у всіх країнах визначальним критерієм є чисельність працівників за звітний період.

Найчастіше в Україні підприємництву дають таке визначення, яке сформульовано в Законі України «Про підприємництво», а саме: «Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і торгівлі з метою одержання прибутку».

Згідно із законодавством України до малих відносяться такі підприємства:

      у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200 чоловік;

      у науці й науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

      в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;

      у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;

      у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Водночас малі підприємства у науковій сфері та у сфері науко­вого обслуговування, мають бути з чисельністю зайнятих не більше 100 чол., у галузях неви­робничої сфери — до 25 чол., а у роздрібній тор­гівлі — з чисельністю працюючих до 15 чол. Окрім того, віднедавна офіційно заведено називати мікропідприємствами суб'єктів малого підприємництва із середньообліковою чисельністю працівників до 10 осіб та обсягом виручки від продажу продукції (надання послуг) до 250 тис. грн. за рік.

Верховною Радою України 19 жовтня 2000 р. було ухвалено Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва". Відповідно до цього Закону суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни-підприємці); юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (кален­дарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.[2]

Малий бізнес є невід'ємним структурним сегментом ринкового середовища, необхідною передумовою створення ринкової економіки. Як найчисельніший вид бізнесу він має бути визначальним у формуванні макропоказників економічного і соціального розвитку держави. Також, малий бізнес – важливе джерело інновацій та сприяння НТП. До винаходів, зроблених ним, відносяться літаки і аерозоль, гелікоптери і персональні комп’ютери, поляроїд, ксерографія, застібка „блискавка” та багато іншого. Тим паче, малий бізнес дуже вигідний державі, він практично нічого не коштує бюджету, та водночас складає від 25 до 70 % прибутку ВВП, сфера малого бізнесу послаблює рівень безробіття країни (до 75%), чутлива до змін попиту на ринку та має дуже високу мобільність порівняно з великим бізнесом. Саме тому в більшості країн світу мале підприємництво є не тільки об'єктом державної політики, але й розглядається як один з чинників національної безпеки.

Їх діяльність формується за принципом чотирьох „С” – самоокупності, самофінансуванні, самоуправлінні та самостійності.[7]

При обговоренні проблем розвитку малого бізнесу, найбільш значущим питанням є визначення, перш за все, критеріїв цього розвитку. Необхідність такого визначення базується на положеннях загальної методології розвитку будь - якого процесу або явища, згідно яких, перш, ніж давати оцінку подіям, які відбуваються в тій чи іншій галузі господарювання, або братися за прогнозування очікуваних результатів, треба виділити, насамперед, критерії такої оцінки чи відповідно принципів, які лежать в основі процесу прогнозування.

Отже, в контексті попередньої думки, підсумовуючи різноманітні підходи вчених-економістів щодо проблем малого бізнесу, доцільно буде виділити такі основні критерії розвитку малого бізнесу:

-   перевага приватної власності на виробництво;

-    юридична та економічна незалежність щодо приймання рішень;

-    спрощена система управління;                                                 

-   участь власників в управлінні підприємством без загромадження непо­трібних управлінських структур;

-    ініціативний характер діяльності.

Значну роль у розвитку малого бізнесу відіграє і зміна загальних соціаль­но-економічних умов господарювання. Реформи в економіці, зміна форм і ме­тодів державного регулювання, застосування заходів щодо послаблення прямо­го контролю над приватним бізнесом значно посилюють конкурентний режим функціонування ринку. Виникає велика кількість нових місцевих ринків, малі підприємства з'являються навіть у тих галузях і сферах економіки, які тради­ційно були монополізовані[10].

Виходячи з того, що діяльність малих під­приємств є важливим фактором мобільності економічних процесів, саме за показниками рівня розвитку малого бізнесу фахівці-економісти оцінюють стійкість внутрішнього потенціалу країни стосовно непередбачуваних змін в економіці ринкового середовища. Ма­лий бізнес, функціонуючи в нестабільних умо­вах, характеризується високим рівнем ризику та підвищеною чутливістю до нього, а також залежить від великих компаній чи монополій. Ось чому в країнах з розвинутою ринковою економікою малий бізнес як мобільна ланка економіки активно підтримується державою, яка, з одного боку, вигідно вкладає кошти у розвиток малих підприємств, а з другого - по­вертає ці кошти до доходної частини бюджету через певний період у вигляді податків[12].

Малий бізнес в кризових умовах, що зараз надзвичайно актуально в звязку зі Світовою економічною кризою, створює нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави, розширює самозайнятість населення, залучає до легальної економічної сфери кошти, що зараз перебувають поза банківською сферою. До того ж, малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

2

2.Сутність і мета діяльності підприємств малого бізнесу

Підприємницька діяльність, як один із напрямків господарської діяльності, характеризується такими ознаками:

- ініціативністю, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку на свій розсуд та без будь-яких застережень;