Контрольная работа по "Экономика организации"

      Знаючи класифікаційні ознаки кризових ситуацій, можна своєчасно їх визначити і знайти способи їх запобігання.

      Основні причини виникнення кризових ситуацій, наступні [8,10,17,18]:

      1) вплив зовнішніх факторів макросередовища, які не залежать від підприємства або на які підприємство може вплинути в незначній мірі - наприклад, недосконалість фінансової, грошової, кредитної, податкової систем, нормативної і законодавчої бази реформування економіки, високий рівень інфляції;

      2) неефективне управління внутрішніми факторами мікросередовища підприємства;

      3) використання підприємством стратегії, яка не адаптована до зовнішніх чинників макросередовища;

      4) розбалансованість економічного механізму відтворення капіталу підприємства;

      5) зниження рентабельності продукції.

      Існує і друга точка зору про причини  кризи, яка базується на циклічності  розвитку підприємства. За такого підходу  криза – неминучий етап розвитку підприємства, яке розвивається по певному циклу. Відзначимо, що єдиної концепції циклу на рівні підприємства не існує. У вітчизняній літературі найбільшого поширення набула дефініція „життєвий цикл підприємства”, під якою розуміють сукупність стадій, що проходить підприємство у перебігу своєї життєдіяльності  від створення до ліквідації. Кожна з цих стадій характеризується певною системою стратегічних цілей та задач, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування. Достатньо повно розкрито концепцію циклічності розвитку підприємства  Лігоненко Л., яка, розвиваючи ідею Л. Гріннера, вводить в науковий обіг поняття “цикл розвитку підприємства”, під яким розуміэться періодична зміна характеристик, які описують процес функціонування підприємства [2].

      Кризові ситуації можуть виникати в результаті відсутності нових наукових знань, відсутність розвитку науково-технічного прогресу, зміни в природному середовищі, виникнення обставин непереборної сили, а також неефективного управління підприємством, використання робочого персоналу з низькими професійними якостями.

      Крім  того, прослідковується певна непослідовність у виділенні кризи, так як ряд авторів (Лігоненко Л., Терещенко О., Тельнова О.), які розглядають кризу як окрему стадію в циклі розвитку підприємства, відзначають, що виникнення кризових ситуацій відбувається на всіх стадіях життєвого циклу підприємства.

      Дискусійним є неминучість кризи в процесі  розвитку підприємства. Адже виходячи з сутності циклу, жодне підприємство не може розпочати підйом, не пройшовши  кризу. В той же час практика свідчить, що для певної кількості підприємств стадія кризи є останньою стадією їх функціонування як соціально-економічних систем, після якої вони припиняють своє існування. Проблема – чи є криза неминучою в розвитку підприємства пов’язана з ділемою конструктивного-деструктивного характеру в природі кризи на підприємстві. Варто відзначити посилення акценту на конструктивних складових кризи в сучасній зарубіжній економічній науці. Так, російський дослідник криз Яковцев Ю. виділяє три найважливіші конструктивні функції кризи:

      - ослаблення й усунення застарілих елементів домінуючої, але яка вже вичерпала свій потенціал, системи;

      - розчищення дороги для утвердження  спочатку слабких елементів нової  системи, майбутнього циклу;

      - випробування на міцність і  передача в спадщину тих елементів  системи, які акумулюються й переходять у майбутнє [2].

      Британські  дослідники Дж. Майерс і Дж. Холуша на прикладі конкретних компаній виділяють  наступні сім переваг кризової ситуації [19]:

      1 "Народження героїв", нових  прогресивних лідерів, таких як, приміром, Leelacocca на кризовому "Chrysler".

      2 Прискорення процесу внутріорганізаційних  змін (реструктуризації), на які керівництво  неохоче йде у звичайних умовах ("UnionCarbide").

      3 Усвідомлення й визнання існуючих  проблем, на які раніше були  закриті очі ("Procter & Gamble". "DalkonShield").

      3 Оптимальний перерозподіл кадрового  потенціалу в процесі змін ("UnitedTechnologies", "BamiffAirlines").

      4 Реалізація нових (революційних) стратегій ("GeneralMotors", "Caterpillar").

      5 Орієнтація на системи раннього  попередження в майбутньому ("BankofBoston").

      6 Нові конкурентні переваги (здатності  й можливості) після кризи ("Levies", "Coca-Cola").

      Англійський учений Саймон Буз (S. Booth) також вважає кризу не стільки проблемою, скільки "відкриттям нових можливостей  і звільненням новаторських ідей" [9]. Вітчизняна дослідниця Залогіна К.І. визначає кризу як точку біфуркації, яка містить в собі потенційну можливість як деструктивного, так і конструктивного характеру [10].

      Успіх управління підприємством в кризовій ситуації істотно залежить від розуміння сутності процесів, що протікають на ньому в цей час, характеру і особливостей їх прояву. Кризові ситуації підприємства, як правило, виникають і в період розвитку підприємства, і в період розширення виробництва, і при початковій стадії спаду виробництва. Це пов'язано зі змінами обсягів виробництва і збуту продукції, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, дефіцитом оборотних коштів. Кризові явища на підприємстві проходять кілька стадій розвитку кризової ситуації: економічна неспроможність (прихована стадія банкрутства), фінансова нестабільність, неплатоспроможність (реальне банкрутство) і стадія офіційного визнання банкрутства.

      Криза (кризові ситуації) виконує стимулюючу функцію, тобто в результаті знецінення основного капіталу створюються умови його поновлення. Наслідками кризових явищ можуть бути: вихід з кризової ситуації, послаблення кризи, глибоко тривала криза або виникнення нового.

      Грамотна організація управління підприємством може послабити вплив кризи і добитися відновлення життєздатності організації з метою її збереження за рахунок зміни власника або реорганізації підприємства. За інших умов криза може призвести до повної ліквідації організації, зміну власника і перебудові процесу функціонування підприємства. Виникнення кризових ситуацій або кризи в ринковій економіці стає необхідною умовою. Це явище здатне визначити не тільки межа розвитку економіки, але і допомогти в подальшому її розвитку.  

      1.2. Розвиток кризових явищ на  підприємстві 

     Концепція циклічності розвитку економічних  систем належить до фундаментальних  складових категоріального апарату  економічної теорії. Підприємство є  мікроекономічною системою, а отже його розвитку також притаманні властивості циклічності.

     Соціально-економічна система в будь-якому вигляді  та будь-якої форми, чи то суспільна  формація, фірма або підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування та розвиток.

     Функціонування  — це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, які визначають цілісність організації, якісну визначеність, суттєві характеристики.

     Розвиток  — це набуття нової якості, яка  укріплює життєдіяльність в умовах середовища, що постійно змінюється.

     Функціонування  та розвиток тісно пов'язані між собою, відображають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Так, функціонування соціально-економічної системи вимагає обов'язкову наявність предмета праці, засобів праці та людини, яка здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування соціально-економічної системи можливе лише при певній відповідності цих ознак: засоби праці можуть змінювати її предмет, результат повинен відповідати інтересам та потребам людини.

     Розвиток  характеризує зміни в предметі, засобах праці та в людині. Критерієм цих змін є поява нової якості, яка укріплює стабільність та гармонічність соціально-економічної системи або яка створює принципово нові умови для цього. Фактором розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна її характеру, виникнення нової технології, посилення мотивації діяльності. При цьому, звичайно, змінюються і умови функціонування соціально-економічної системи.

     Зв'язок функціонування та розвитку має діалектичний характер, що й відображає можливість і закономірність настання й вирішення кризових ситуацій. Функціонування стримує розвиток і водночас є його поживним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого розвитку.

     Таким чином, виникає циклічна тенденція  розвитку, яка відображає періодичне настання кризових ситуацій [6, с. 14 — 16].

     Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення  суперечностей, які зароджуються у  процесі взаємодії окремих елементів  мікроекономічної системи між собою  та із зовнішнім середовищем. Такі суперечності виникають між:

     1) кількісними та якісними характеристиками  продукції (товарів, послуг) та  відповідними характеристиками  ринкового попиту;

     2) можливою та необхідною потужністю  підприємства;

     3) необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;

     4) ринковою вартістю продукції  та обсягом витрат, які з'являються  у процесі виробництва й мають  бути компенсовані за рахунок  отриманого доходу;

     5) між фактичними та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

     Накопичення суперечностей призводить до порушення  рівноваги економічної системи, поступово втрачається життєздатність підприємства, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку. Створюється кризова ситуація.

     Кризові явища в розвитку підприємства тісно  пов'язані з певним характером життєвого  циклу підприємства (ЖЦП). Взаємозв'язок розвитку ЖЦП з причинами появи кризових ситуацій ілюструє рисунок 1.1 [13, с. 34]. 

     

     А, Б, В, Г - точки кризових ситуацій

     Рис. 1.1. Життєвий цикл, кризові ситуації та антикризовий процес 

     Характерною особливістю є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях ЖЦП. Однак реалізація всієї сукупності процедур антикризового управління починається лише на певному етапі ЖЦП: в умовах різкого спаду, який характеризується, як правило, неплатоспроможністю підприємства.

     Слід  наголосити, що на мікроекономічному  рівні кризи не можна ототожнювати з будь-яким окремо взятим етапом ЖЦП, стадія "старість" не є її аналогом. Також хибним є уявлення, що кризові явища характерні лише для стадії "старість". Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. Кожна наступна фаза ЖЦП стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ.

     Зовнішнім проявом зародження кризи є формування стійкої тенденції руху поточних витрат підприємства у бік збільшення, а обсягу та норми прибутку —  у бік зменшення. Подальше поглиблення кризи характеризується істотним погіршенням усіх показників його стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку за зобов'язаннями.

     Подолання кризи дає можливість продовжити життєдіяльність (функціонування) підприємства, забезпечити його відродження на тому самому чи вищому рівні організації та ефективності. Порушення циклічності зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.

      Однією  з основних для підприємства є  фінансові кризи.

      На  думку деяких дослідників [16, 17] можна виділити такі види фінансової кризи, які підлягають антикризовому фінансовому управлінню:

      - стратегічна криза (якщо на  підприємстві зруйнований виробничий  потенціал і відсутні довгострокові  чинники успіху);