Контрольная работа по "Экономика организации"

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з курсу  «УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ

САНАЦІЄЮ» 

Варіант № 2 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків, 2011

 

ЗМІСТ 

      ВСТУП                                                                                                                   3

      РОЗДІЛ 1. КРИЗА ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ. ФАКТОРИ, ЩО

ВИЗНАЧАЮТЬ  РОЗВИТОК КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ПІДПРИЄМСТВІ                4

      1.1. Сутність поняття кризи як економічної категорії                                       4

      1.2. Розвиток кризових явищ на підприємстві                                                  11

      1.3. Наслідки кризових ситуацій                                                                        16

      ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ 1                                                                             18

      РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО

БАНКРУТОМ»                                                                                                               19

      2.1. Структурно-логічна схема Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»                                19

      ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ 2

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

      ДОДАТКИ

 

       ВСТУП 

     В  умовах  ринкової  економіки  підприємства  здійснюють  свою фінансово-господарську  діяльність,  перебуваючи  під  постійним  впливом несприятливих  внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової  кризи  та  банкрутства.  Саме тому, перед керівництвом стоїть завдання по недопущенню виникнення кризових явищ та їх суттєвого впливу на фінансову стійкість підприємства.

     Отже, з цього витікає мета даної  роботи – ідентифікація виду фінансової кризи, факторів її виникнення, симптомів  та наслідків, до яких вона може привести. Це необхідно для того, щоб запобігти появі кризових явищ або вчасно відреагувати на них.

     Відповідно  до мети, необхідно вирішити наступні завдання:

      визначити сутність поняття кризи як економічної категорії;

      дослідити розвиток кризових явищ на підприємстві;

      охарактеризувати  наслідки кризових ситуацій;

      розкрити зміст Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

      Для виконання роботи було використано наступні методи: гіпотетичний метод, порівняння, аналізу і синтезу інформації, метод збору та узагальнення інформації.

      Предметом дослідження є методи, способи, прийоми  розвитку кризових явищ на підприємстві.

      Об'єктом  дослідження є криза як економічна категорія та механізм впливу кризових явищ на ефективність діяльності підприємства. 
 
 

 

       РОЗДІЛ 1

      КРИЗА ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ. ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ РОЗВИТОК КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ПІДПРИЄМСТВІ 

1. Сутність  поняття кризи як економічної  категорії

 

      Формування  теоретичних основ антикризової складової управління передбачає перш за все: визначення поняття «криза підприємства», виокремлення типів і видів криз, дослідження причин і наслідків їх виникнення.

      Кризою  у науковій літературі називають  складний загострений стан, різкий перелом або занепад. К. Балдін вважає кризу «широкомасштабною, непередбаченою подією, яка веде до потенційно негативних результатів. Ця подія та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди усій організації: працівникам, продукції, зв’язкам, фінансам та репутації» [4, с. 2]. Тобто криза – є непередбаченою подією, яка супроводжується різким переходом від стабільності до розбалансованості всього ланцюга відтворення та можливою втратою контролю над ситуацією. Світовий досвід свідчить, що криза – це природний стан економічної організації будь-якого рівня. Вона настає через різні проміжки часу, має різні масштаби, глибину та форми протікання.

      На  думку Василенка О.В., кризова  ситуація – переломний момент у  функціонуванні будь – якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи [8, с. 298].

      Заслуговує  на увагу підхід до кризового явища  російського вченого А. Крутика. Він підходить до розуміння цього явища, орієнтуючись на первинне визначення кризи. У перекладі з грецької “crisis” означає «перелом», тобто будь-яка якісна зміна процесу, перехід від існуючого положення до іншого, істотно відмінного за основними параметрами [12]. Дійсно, у цьому значенні перехід від стабільності до погіршення – це кризова ситуація у розвитку системи.

      Отже, можно визначити загальне поняття, криза – це широкомасштабна, непередбачена, переломна подія, яка призводить як до негативних наслідків у господарській  діяльності (що зумовлюють розбалансування  системи підприємства), так і до позитивних наслідків, які підвищують ефективність діяльності підприємства, приводячи в дію трансформаційні сили, сприяючі його еволюції [2].

      Важливе значення для розвитку теорії кризових ситуацій є визначення передумов поширення кризи, з метою розробки антикризових програм заходів. Варто зазначити, що причини виникнення криз бувають дуже різні.

      Факторами кризи є зниження якості продукції, порушення технологічної дисципліни, старіння технічних засобів, велика заборгованість за кредитами. Симптомами кризи на підприємстві можуть бути такі складові поточної діяльності підприємства, як зростання та нестача поточних фінансових засобів фінансових проблем, ділові конфлікти щодо виконання угод, тобто поява стійких негативних тенденцій. Кризи можно класифікувати за наступними ознаками [3, 18]:

      1. В залежності від природи виникнення  кризи:

      - об’єктивні, пов’язані з циклічними потребами в модернізації та реструктуризації;

      - суб’єктивні, відображають помилки і волюнтаризм управління.

      2. За масштабами прояву:

      - загальні, охоплюють всю соціально-економічну систему;

      - локальні, тільки частина її.

      3. За проблематикою кризи:

      - макрокризи (притаманні досить великі обсяги та масштаби проблематики)

      - мікрокризу (захоплює тільки окрему проблему або групу проблем).

      4. За структурою відносин:

      - економічні, означають різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, банкрутствы підприємств, зростанні безробіття та у підсумку - у зниженні життєвого рівня, добробуту населення. У цій групі виділяють фінансову криза – глибокий розлад фінансової системи країни, супроводжуване інфляцією, неплатежами, нестійкістю валютних курсів, криз в Центральному банку;

      - соціальні, виникають при загостренні суперечностей або зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень: працівників і роботодавців, профспілок і підприємців, працівників різних професій та ін. До даної групи відносять політичні кризи – криза в політичному устрої суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в управлінні суспільством;

      - організаційні, проявляються як кризи розподілу і інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій або дочірніх підприємств;

      - психологічні, це криза психологічного стану людини, що виявляється у вигляді стресу, що здобуває масовий характер у вигляді виникнення почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним становищем;

      - технологічні, виникають як кризи нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях.

      5. Кризи можуть бути:

      - передбачувані, викликаються об'єктивними причинами накопичення чинників виникнення криз і можуть прогнозуватися;

      - несподівані, виникають в результаті грубих помилок в управлінні, або природних явищ, або економічної залежності, сприяє розширенню і поширенню локальних криз;

      - явні, протікають помітно і легко виявляються;

      - латентні, приховані, протікають відносно непомітно і найбільш небезпечні;

      - гострі, ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи;

      - м'які - протікають послідовно і безболісно;

      - затяжні і тимчасові - виникають внаслідок невміння управляти кризовими ситуаціями, нерозуміння сутності та характеру кризи, його причин і можливих наслідків.

      6. По відношенню до місця виникнення причини криз виділяють:

      - внутрішні, що виникають в результаті діяльності самого підприємства (пов’язані з недосконалістю управління маркетинговою стратегією, недоліками в організації виробництва, інноваційною та інвестиційною політикою підприємства, внутрішніми конфліктами);

      - зовнішні відносно підприємства, на які воно не в змозі впливати або має обмежений вплив (пов’язані з тенденціями і стратегією економічного розвитку, конкуренцією, політичною ситуацією в країні, розвитком світової економіки).

      Зовнішні  причини кризових ситуацій пов’язані  з впливом на підприємство тенденцій  і стратегій макроекономічного  розвитку чи розвитку світової економіки, конкуренції, політичної ситуації в країні. Вони можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу тощо. До національних причин відносять: зміна внутрішньополітичного клімату, недоліки інституційного розвитку, погіршення загальної економічної кон’юнктури, зміна економічної ситуації в країні, недостатній рівень знань про можливості запобігання та подолання імовірної кризи, промислове шпигунство та витік інформації, що є комерційною таємницею підприємства, дії засобів масової інформації та поширення компрометуючих слухів, інформації й інших матеріалів, що підривають імідж підприємства тощо  [2].

      Внутрішні фактори, що зумовлюють появу кризових явищ, доволі різноманітні. Первинним  внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, виступає недосконале управління та відсутність команди, яка б своєчасно реагувала на несприятливі зовнішні фактори та застосовувала дії, які б сприяли подоланню кризи. Крім того, внутрішні причини безпосередньо мають витоки в середовищі підприємства та пов’язані з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю інноваційної й інвестиційної політики [2].

      Світова практика банкрутства показала, що загроза фінансової нестабільності підприємств виникає у середньому на 25 – 30 % через зовнішні фактори та на 70 – 75 % через внутрішні, пов’язані з помилками в управлінні. При цьому в розвинутих зарубіжних країнах ці співвідношення мають такі значення: зовнішні фактори складають 10 – 15 %, внутрішні – 85 – 90 %, у Росії зовнішні та внутрішні фактори складають приблизно по 50%. Деякі фахівці вважають, що зовнішні фактори є більш вагомими, якщо не переважними. Цей висновок досить суб’єктивний, але враховуючи макроекономічну ситуацію останнього десятиріччя, певною мірою з ним можна погодитись.