Интеллектуальный капитал

ign="justify">         Безумовно, інтелектуальний капітал (від лат. Intellectuаlis capitalis – розумовий головний або головні пізнання) – це один з різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, характерну лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості.

         Інтелектуальний капітал має надзвичайно складну  сутність та багато векторність прояву, що визначається механізмом його функціонування.

         До інтелектуального капіталу відноситься продукт розумової, інтелектуальної праці, продукт  творчих зусиль. Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функціонування інтелектуального капіталу, слід поділити його на окремі складові елементи з наступним групуванням за однорідними ознаками, тобто здійснити його класифікацію. Класифікацію видів інтелектуального капіталу здійснюють за різними ознаками залежно від цілі та завдань, які при цьому вирішуються (див. рисунок).

         Зауважимо також, що питання класифікації інтелектуального капіталу є дискусійним і недостатньо  висвітленим у спеціальній літературі.

         За формою власності інтелектуальний капітал  може бути приватним, колективним та державним в залежності від суб’єкта, який володіє, користується і розпоряджується результатом інтелектуальної творчої діяльності. Зазначені правомочності закріплені в Конституції України (ст.41).

         В основу інтелектуального капіталу входить інтелектуальна власність  – це результат інтелектуальної творчої діяльності, результат власного творчого пошуку, який має бути певним чином об’єктивний, втілений у  певну об’єктивну форму та має бути здатним до відтворення

[10, с. 7].

З цієї позиції, інтелектуальна власність  визначає: кому належить результат інтелектуальної творчої діяльності, який втілений у певну об’єктивну форму (патент, свідоцтво, ноу-хау, товарний знак, авторський твір тощо). Що стосується приватної або колективної (група приватних осіб) форми власності, то зрозуміло, якщо мається на увазі, кому належить результат власного творчого пошуку, хто або кількість людей спрямовувала свої зусилля на отримання кінцевого результату творчої діяльності. Що стосується державної форми інтелектуальної власності, то до неї відносять продукт інтелектуальної праці, створений на замовлення державних органів влади за рахунок бюджетних коштів або за традицією продукт інтелектуального труда належить суб’єкту господарювання (підприємству, об`єднанню тощо), який утворений органами держави (місцевого самоврядування – комунальна власність; Кабінетом Міністрів України, за наказом міністерств і відомств – загальнодержавна  власність), що відповідає законом України “Про власність” ,“Про підприємства в Україні” тощо. 

         Корпоративна  трансакція пов’язана з організаційно-правовою формою інтелектуального капіталу і відтворюється у формі акціонерного або пайового інтелектуального капіталу в залежності від виду корпоративної трансакції або виду засновницького капіталу, якщо маємо на увазі акціонерне товариство або інші види господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю тощо), які передбачені Законом України “Про господарські товариства” та іншими. Вкладення інтелектуального капіталу до статутного фонду господарських товариств в обмін на корпоративні права відноситься до інноваційної діяльності, спрямованої на емісію (ремісію) статутного фонду, тобто підвищення (зменшення) потенціалу засновницького капіталу.

         Корпоративні  трансакції здійснюються з метою  більш повного використання прав інтелектуальної власності, зміни структури управління та реструктуризації активів. Одночасно, при корпоративних трансакціях здійснюється перерозподіл виключних прав між суб’єктами, які приймають участь в трансакціях.

         Резидентність визначає присутність національного або іноземного інтелектуального капіталу. За такою ознакою збільшуються інтеграційні можливості інтелектуального капіталу, який стимулює створення ринку інтелектуальних (нематеріальних) активів. При цьому статистика наказує, що світовий ринок ліцензій оцінюється у 73 млрд. доларів. Надходження американських компаній забезпечується, в значній мірі, за рахунок платежів на технологію, що передається, американського походження, своїм філіалам за кордоном, у першу чергу в Західній Європі та Латинський Америці. На цілі НДДКР американці щорічно витрачають біля 128 млрд. доларів. Кожний 10 долар, вкладений ними у науку, приносить 1 долар чистого доходу (ІІ, с. 183). Що стосується України, то в останні три роки спостерігається певне збільшення придбання та продажу ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності. Так, у 1999 році за ліцензійними договорами діяли 36 ліцензій, закуплених у семи країнах, що на 33 % більше, ніж у 1998 року. З них 29 об`єктів, тобто переважна більшість, мали технологічний характер. Основними ліцензіарами були Росія, з якої надійшло 13 технологій, і Німеччина, з якої одержано 9 технологій. По дві технології надійшло з Італії та США (12, с. 150). 
 
 
 
 
 
 
 
 

          інтелектуальний капітал -

 

 

 

 

 

 

 

Рис.  Класифікація видів  інтелектуального капіталу

 
 

         Форма залучення  інтелектуального капіталу проявляється у формі права на об’єкти промислової  власності та у формі авторського  та суміжного з ним права в залежності від видів об’єктів інтелектуальної власності. За міжнародними стандартами, частіше усі результати творчої інтелектуальної діяльності з точки зору правової охорони поділяються на об’єкти, які охороняються правом промислової власності, і на об’єкти, які охороняються авторським правом. До промислової власності належать винаходи, корисні зразки, промислові моделі, фабричні або товарні знаки, “ноу-хау”. До об’єктів, які охороняються авторським правом належать права на наукові, літературні, художні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо.

         Інтелектуальний капітал в інших формах може проявлятись, наприклад, у вигляді наданих  послуг типу “інжиніринг” тощо. Так, наприклад, у 1999 р. 58 підприємств України уклали 226 ліцензійних угод на право використання  250 об`єктів інтелектуальної власності, в тому числі: 21,2 % - винаходи, 14 % - “ноу-хау” і 44 % - послуг типу “інжиніринг”. В результаті використання ліцензій підприємствами України вироблено продукції на 40 % більше, ніж у 1998 р. (12, с. 150).

         За терміном знаходження у розпорядженні  суб’єкта господарювання інтелектуальний  капітал поділяється на власний  та строковий, або немаючий терміну  знаходження у розпорядженні  суб’єкта господарювання та строковий  інтелектуальний капітал.

         Власний інтелектуальний капітал може бути на балансі суб’єкта господарювання, наприклад, у формі капітальних інвестицій, тобто на стадії створення (розробки) нематеріальних активів. Що стосується строкового інтелектуального капіталу, то на балансі суб’єкта господарювання такий капітал знаходить відображення у вигляді нематеріальних активів, які в залежності від виду мають відповідний термін знаходження згідно законодавства України про охорону інтелектуальної власності. Так, наприклад, правова охорона суб’єктів інтелектуальної власності надається з певних умов на конкретно визначений строк: винахід – на 20 років, корисна модель – на 5 років, промисловий зразок – на 10 років тощо.

         Означеними  законами також передбачено здійснення, наприклад , щорічної (для винаходів) підтримки їх дії, шляхом сплати зборів за дії, які пов’язані з охороною права на об’єкти інтелектуальної власності.

         За ознакою  формування (мобілізації) інтелектуальний  капітал поділяється на створений  самим суб’єктом господарювання і придбаний у інших суб’єктів господарювання. Так, наприклад, загальний обсяг фінансування   технологічних   інновацій   в   Україні   у   1999  році становив

1,2 млрд. грн. Як і в минулі роки  основним джерелом їх фінансування  залишаються власні кошти підприємств  – 813,8 млн. грн. або майже 70 % загального обсягу фінансування. Питома вага робіт, що фінансувалися за рахунок держбюджету склала 10,1 % або 118,4 млн. грн.

         Слід відзначити, що укладацька інноваційна сфера  поки що не стала привабливою для  вітчизняних та іноземних інвесторів. У 1999 році за рахунок залучення інвестицій (95,5 млн. грн. або 8,2 % загального обсягу фінансування) мали змогу виконувати інноваційні роботи лише 1,6 % підприємств (13, с. 24).

         За ознакою  можливості визначення розміру (величини) вартості, інтелектуальний капітал може оцінюватися (визначатися) прямим (витратним) методом (безпосередньо, відповідно до кошторису) та оцінюватися (визначатися) експертним методом.

         Витратний метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає, що потенційний  покупець, володіє відповідною інформацією (кошторисом витрат) про предмет купівлі, не заплатить за нього більше, чим вартість іншого об’єкта в складі нематеріальних  активів тієї же корисності.

         Експертний (ринковий) метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає використання методу порівняльних продаж, тобто у прямому порівнянні оцінюваного об’єкта з іншим, аналогічним по якості призначенню і корисності, який був проданий в зіставлений час на аналогічному ринку.

         Виходячи  з класифікації видів інтелектуального капіталу за різними ознаками доцільно розглядати інтелектуальний капітал з загальних позицій, з позиції філософської категорії, і з позиції конкретної науки – як економічну категорію.

         З позиції  філософської категорії, інтелектуальний  капітал розглядається як здатність до мислення, пізнання, особливо до його вищих теоретичних рівнів, що властиво інтелекту. По відношенню до капіталу, в цьому випадку, інтелектуальний капітал розглядається як накопичення наукових, теоретичних і практичних знань людства, суспільства про відповідні дії, процеси, проблеми вирішення. Це є категоріальна структура мислення, яка формується на базі суспільного пізнання в процесі удосконалення, пошуку нового на основі універсальних форм мислення й пізнання. Інтелектуальний капітал можна розглядати і як систему знань, яка базується на системному характері людського мислення, з метою оперувати ними (знаннями) діалектично, тобто як взаємопов’язаними, рухливими, суперечливими, такими, що переходять одна в одну або узагальнюються, викристалізовуються, стверджуються.

         В цьому  процесі – людина, яка удосконалює, узагальнює, є винахідник, шукає  нові рішення, розв’язує завдання - розглядається як носій ідеї, розробник  інтелектуального продукту. Але це не є ще людським капіталом, хоча їй (людині) властиві (притаманні) сукупність знань, навичок, творчих здібностей, тому що людський ресурс повинен себе реалізувати в інтелектуальний продукт. А це  можливо зробити (досягти) в процесі розробки, пошуку, узагальнення за певних соціально-економічних умов, до яких належать наявність мотивації, концентрація розумових зусиль, споживча зацікавленість, корисність для суспільства тощо. Людський капітал – це скоріше вартісна оцінка роботи сукупності працюючих на відповідному фаховому рівні (вищому  рівні кваліфікації), які розглядають як потенційні носії ідеї, спрямованих на процес розробки інтелектуального продукту корисного для суспільства. В цьому випадку ефективність живої праці буде визначатися кількістю створеного інтелектуального продукту на одиницю робочого часу. Цей показник може характеризувати людський потенціал, якщо визначати потенційні можливості створювати інтелектуальний продукт за відповідний термін.