Функціональні стратегії в процесі реалізації стратегічних змін

     Розробка  фінансової стратегії повинна базуватися на таких принципах:

а) балансування матеріальних і фінансових потоків;

б) найефективніший  розподіл фінансових ресурсів для результативного фінансування корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства;

в) прогнозування  альтернативних можливостей розвитку підприємства і його

складових з точки зору фінансових характеристик його діяльності в різних умовах середовища;

г) фінансовий аналіз та контроль.

     Завдання  фінансової стратегії

Найважливіші  завдання фінансової стратегії такі:

а) балансування, встановлення розумних співвідношень між коротко- та довгостроковими ефектами використання фінансових ресурсів;

б) зростання  вартості власного внутрішнього капіталу;

в) забезпечення високих темпів зростання доходів;

г) оптимізація  співвідношень власного і позичкового капіталу;

д) вдосконалення  структури капіталу підприємства;

е) бюджетування;

є) проведення оптимальної дивідендної політики і інші.

     Деякі найголовніші напрямки фінансової стратегії

Розглянемо  деякі найголовніші напрямки і завдання фінансової стратегії

детальніше.

     1.Фінансову стратегію розробляють переважно у формі бюджету (фінансового плану). Отже бюджет - найважливіша складова фінансової стратегії, найважливіший напрямок її розробки.

     Фінансовий  план або бюджет - це фінансовий документ, в якому визначено витрати майбутніх періодів і джерела їх покриття.

     Бюджет  підприємства включає:

- План  доходів і видатків. Йдеться про  очікувані доходи (прибутки) та їх  розподіл;

- План  грошових надходжень і виплат (план руху готівки);

- Плановий  баланс (групування коштів за  їх складом і розміщенням та  джере-

лами  надходження).

     Розрізняють наступні типи бюджетів підприємства:

- Матеріальний  бюджет - визначає кількість сировини  і матеріалів за видами

для реалізації стратегії;

- Бюджет  закупок - конкретизує витрати  на закупівлю сировини і матеріалів для реалізації стратегії;

- Бюджет  праці - розраховує потребу в  трудових ресурсах для реалізації стратегії.

- Бюджет  адміністративних витрат - розраховує  витрати на управління.

     Бюджетування  в умовах ринку зустрічається з певними труднощами. По-перше, прогнозовані показники грошових надходжень, що залежать від коли вання обсягів продаж, можуть не співпадати з фактичними потребами у фінансах на той чи інший період. По-друге, якщо планувати бюджет за діючими нормативами, то він може неадекватно вплинути на ресурсозабезпечення обраної стратегії, якщо середовище суттєво зміниться.

     У зв'язку з цим, в умовах нестабільного  середовища, з метою уникнення

названих  і деяких інших труднощів бюджетування, здійснюють певні нейтралізаційні заходи. Серед них: а) застосовують методики гнучкого бюджетування, які передбачають розробку бюджетів з врахуванням багатоваріантності умов їх реалізації; б) розробляють кілька альтернативних бюджетів для різних сценаріїв розвитку середовища; в) зокрема, використовують метод нульового бюджетування - підхід, який зовсім не враховує минулих і поточних бюджетних пропорцій для розподілу ресурсів під реалізацію нової стратегії підприємства.

     2. Ще одним напрямом, завдання фінансової стратегії є розробка ефективної структури капіталу підприємства.

     Ефективна структура капіталу означає розробку оптимальних співвідношень між основним і оборотним, власним і залученим капіталом, формування оптимальної структури майна підприємства.

     3. Проведення дивідендної політики - теж важлива складова, важливий напрямок і завдання фінансової стратегії підприємства.

     Дивідендна  політика означає вибір оптимального співвідношення між розмірами частки доходу, що направляється на дивіденди (споживання) і часткою доходів, що направляється на інвестування (на нагромадження капіталу).

     Існує декілька теорій дивідендної політики:

- Дивіденди  виплачують лише після того, коли здійснені всі обов'язкові платежі і задоволено потребу в фінансуванні капвкладень (інвестуванні);

- Дивіденди  на акції не впливають на  їх ціну;

- Дивіденди  впливають на ціну акцій і  є важливим показником вартості  підприємства.

     При розробці фінансової стратегії названі  виклади теорії і практики обов'язково враховують, особливо для вироблення дивідендної політики, управління дивідендами. При цьому розраховують коефіцієнт виплати дивідендів, який є часткою відділення дивідендів з розрахунку на акцію, на дохід з розрахунку на ту ж акцію. Так від підприємства, які прийняли стратегію зростання, планують названий коефіцієнт невисоким, нерідко розраховуються не дивідендами, а новими акціями, кошти від яких направляють на чисті інвестиції, на прискорений розвиток виробництва. І, навпаки, реалізуючи стратегію стабілізації, можна вже більшу кількість доходу направити на дивіденди і коефіцієнт планувати вищим.

     2.5. Стратегія наукових  досліджень і науково-конструкторських робіт (НДНКР)

     Стратегія НДНКР передбачає розробку і сприяння впровадженню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.

     Стратегія НДНКР буває двох груп:

а) інноваційна (розробка цілком нової продукції);

б) імітаційна (імітацію існуючих товарів).

     Спонукаючими  мотивами для формування стратегії  НДНКР можуть бути:

     а) вимоги корпоративної і конкурентних стратегій підприємства (наприклад, обрання стратегії диференціації передбачає пошук нового товару чи модернізацію його властивостей, а отже відкриває поле для стратегії наукового пошуку);

     б) маркетингові дослідження, які подають узагальнені вимоги споживачів до товару;

     в) різка зміна середовища, «технологічний прорив» конкурентів. 

     Види  стратегій НДНКР:

- наступальна - означає розробку цілком нових технічних і технологічних рішень для забезпечення реалізації корпоративної стратегії зростання;

- захисна  - розробка таких дизайнерських,  техніко-технологічних рішень, які

забезпечили збереження підприємством досягнутих позицій на ринку;

- проникнення  - стратегія для конструювання  такого товару, чи надання йому

таких властивостей, що забезпечить проникнення на нові ринки;

- конгломератна  - її ще називають наступально-захисною  і застосовують, як

правило, великі підприємства, оскільки така стратегія капіталомістка, вимагає значних фундаментальних та прикладних розробок і носить ризикований характер;

- реакції  - це стратегія реакції на суттєвий  технологічний прорив конкурентів.

2.6. Інші функціональні  стратегії підприємства

     1. Організаційна стратегія. Це стратегія розвитку загального управління, яка систематизує пріоритети розвитку підприємства і відповідно організовує та координує реалізацію його стратегій.

     Напрямки, завдання стратегії: а) перебудова організаційних структур

управління (ОСУ) відповідно до обраних стратегій; б) декомпонування, доведення стратегій до без посередніх виконавців; в) розстановка кадрів для забезпечення стратегій; г) розробка системи прийняття рішень; д) організація системи контролю за реалізацією стратегій; е) розробка системи комунікацій

     2. Екологічна стратегія. Передбачає заходи щодо збереження довкілля від можливих негативних наслідків для екології запровадження нових стратегій розвитку підприємства.

     Напрямки, завдання: а) збереження від забруднення та ерозії земель, підтримання її високої родючості; б) збереження від забруднення повітряного басейну; в) збереження водного басейну: г) створення екологічно сприятливих умов діяльності людей на підприємстві тощо.

     Соціальна стратегія. Передбачає створення належної соціальної інфраструктури для нормального відтворення і відновлення затраченого трудового потенціалу (дитсадки, школи, медпрофілакторії, бази відпочинку і лікування, житло, комунальні послуги, високі доходи тощо).

     Інформаційна  стратегія. Це стратегія розвитку системи інформаційногозабезпечення стратегій підприємства, розвитку інформаційних комунікацій.

     Окремі  автори подають її як складову організаційної стратегії. Однак, на наш погляд, зважаючи на її важливість в стратегічному плануванні і управлінні її слід виділяти як самостійну функціональну стратегію. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

1. Азоев  Г.Л. Конкуренция, анализ, стратегия  и практика. – М.: E&M, 1996.

2. Бизнес-диагностика промышленных предприятий / Соломенникова Е.А.,

Гребнэк Г.В., Макарова В.Д. и др. – Новосибирск: НГУ, 1996.

3. Боумэн Клифф. Основы стратегического управління/ пер. с англ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

4. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління: навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.

5. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник для ВУЗов. – М.:

МГУ, 1995.

6.Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефектив-

ність. – К.: Вища шк., 1995.

7.Зайцев Л.Г. Стратегический управління: Учебник для студентов ВУЗов – М.: Бином, 2003.

8.Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятия в нестабильной

экономической среде: риски, стратегия, безопасность. – М.: Экономика,1997.

9.Круглова И.Ю. Стратегический управління: Учебник для ВУЗов, М.: Инфра-М, 2003.

10.Кэмпбэлл Д. Стратегический управління: Учебник для ВУЗов, М.: Респуб-

лика, 2003.

11.Попов С.А. Стратегическое управление: Модульная программа для мене-

джеров  – М.: Инфра-М, 1999.

12.Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління:

навчально-методичний посібник. – К., КНЕУ, 2001.