Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу

Досить перспективним напрямом розвитку франчайзингу в Україні  є сфера послуг. На сьогоднішній день уній працює близько 40 франчайзерів: 30 – у сфері послуг індивідуальним споживачам та 10 – у сфері послуг суб'єктам підприємництва [19, с.54]. За прогнозами експертів, через 2–3 роки ця галузь вийде на перше місце за розвитком франчайзингових відносин. Пояснюється це незначними затратами для започаткування підприємницької діяльності у сфері послуг, а також перспективністю цієї галузі з огляду на зростання попиту з боку споживачів на послуги. Серед найбільших вітчизняних франчайзерів у сфері послуг доцільно зазначити компанії "Вояж-Київ" (торговельна марка "Галопом по Європах"), "Софт Сервіс Холдинг" (торговельна марка "Декор Сервіс"), "Ун Моменто".

 

2.3 Проблеми розвитку франчайзингу  в Україні  

 

Аналізуючи стан франчайзингових  відносин на Україні, можна сказати, що ринок франчайзингу має ряд  проблем, які потребують вирішення. До таких проблем слід віднести наступні:

1.Необізнаність українських підприємців з основними принципами ведення бізнесу на умовах франчайзингу. За даними Асоціації роботодавців у галузі франчайзингу в Україні у 2008 р кількість франчайзерів виросла на 26% і становила 380. Хоча, проведене компанією «ТРІАРХ» дослідження (опитування всіх компаній, які заявили про себе як про компанії, що розвивають франчайзингові системи) показує, що заявлена цифра є перебільшеною та реальне число компаній, що працюють за схемою франчайзингу та відповідають більшості стандартів лише близько 40. Тобто, близько 280 компаній або свідомо видають себе за франчайзингові або просто ринок не обізнаний з головними принципами франчайзингу, що дають можливість виділити даний бізнес з поміж інших видів економічної діяльності. Компанія «ТРІАРХ» встановила, що основною причиною такої відмінності даних є нерозуміння різниці розвитку філіальної мережі та мережі франчайзингу та їх принципові відмінності [11].

2. Недосконалість нормативно-правової  бази. Також гальмує розвиток  франчайзингу українське законодавство.  Наприклад, а США тільки на  федеральному рівні створено  біля сотні законів , що так  чи інакше стосуються франчайзингу, у той час як на Україні  відсутній навіть закон про  франчайзинг. В Україні у 2008-2009 рр. в законодавчій базі франчайзингу  не відбулося жодних змін, але  збільшилося кількість судових  позовів щодо ведення бізнесу на умовах франчайзингу. Це примушує франчайзерів звернути увагу на вже підписані договори та звертатися до фахівців за підготовкою нових договорів.

3. Відсутність детальної інформації  про франчайзинг як метод ведення  бізнесу. Дослідження компанії  «ТРІАРХ» показує, що, як вже  зазначалося вище, в Україні 85-90% компаній-франчайзерів не відповідає міжнародним правилам і вимогам франчайзингу. Наприклад, є випадки, коли компанію холдингового типу нарікають «франчайзингом», що є зовсім некоректним [12].

4. Відсутність практики апробації  бізнесу. За кордоном франчайзер не має права продавати франшизу, якщо не було апробації ведення бізнесу за цією франшизою [20, с.197]. В Україні ж є практика продажу зовсім нової франшизи без ведення франчайзером комерційної діяльності за даним напрямком бізнесу. Відповідно, така практика є неприпустимою, адже продаж описаних процесів ведення бізнесу, які не відпрацьовані на своїх торгових точках є в більшості випадках збитковим.

Зазначені вище проблеми ринку франчайзингу є основними, але також існують  інші проблеми, які заважають широкому використанню франчайзингових схем в Україні, на відміну від інших  країн з більш розвинутою економікою, основними з яких є:

-      значна вартість  франшизи у порівнянні з низькою купівельною спроможністю покупців;

-      відсутність кваліфікованих  кадрів;

-      складні умови  та бар’єри організації та  ведення бізнесу. 

Для розвитку франчайзингу в Україні  існує низка перепон:

-      нечітка нормативно-законодавча  база, яка не регулює багато  вищезгаданих питань, пов'язаних  з франчайзингом; 

-      проблеми фінансово-кредитного  характеру; 

-      відсутність необхідного  інформаційного забезпечення;

-      недостатня обізнаність  підприємств щодо можливостей  і особливостей такого способу  ведення бізнесу, як франчайзинг.  Відсутність знань, у першу  чергу правових, необхідних для  ведення бізнесу як у ролі  франчайзера, так і в ролі франчайзі;

-      брак відповідних  консультаційних структур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 2

Отже, найбільша  кількість франчайзерів в Україні (понад 100) працює у сфері торгівлі, що пояснюється відносною простотою формування франчайзингового пакета та побудови взаємовідносин із франчайзі у цій сфері. Від франчайзера вимагається лише формулювання вимог щодо торговельного обладнання й оформлення торговельного приміщення та подальша поставка товарів для франчайзі. Найбільшими вітчизняними франчайзерами у сфері торгівлі є ТД "Грегорі Арбер" (торговельна марка "Арбер"), ВАТ "Сенсус", корпорація "Села" та ін.

Спостерігається  досить повільний розвиток франчайзингу у сфері виробництва. В Україні  станом на 2006 р. працювало близько 10 франчайзерів, що займалися виробничою діяльністю (в основному виготовленням продуктів харчування). Основними причинами, що стримують поширення франчайзингу в Україні у сфері виробництва, є необхідність здійснення значних капіталовкладень як франчайзерами, так і франчайзі, а також тривалий термін окупності таких вкладень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку франчайзингу в Україні і світі

3.1.Загальносвітові  тенденції франчайзингового бізнесу

 

Довгий період розвитку багатьох франчайзингових систем у Європі та Америці призвів до збільшення числа франчайзі, «досягли рівня комфорту» (тобто здійснили свої мрії про «образ життя»), а також до зростання кількості франчайзі, які володіють кількома торговими точками. По-друге, економічний спад початку 1990-х рр.. сприяв поширенню асоціацій франчайзі. У той же час він виявив більше давню і глибоко вкорінену проблему, а саме труднощі, які відчувають багатьма франчайзерами при відборі франчайзі досить високого рівня і мають при цьому засобами, необхідними для вкладення в бізнес.

 Дані  по США показують, що в міру  розвитку франчайзингової системи  стає все більше комплексних  франчайзингових підрозділів усередині  мережі. Таке вже сталося у  сфері швидкого харчування у  Великобританії, і здається неминучим,  що домоглися успіху франчайзі в інших секторах економіки також будуть прагнути до розширення, набуваючи додаткові торгові точки у того ж франчайзера[12].

При цьому  франчайзі, керівні міні-мережею всередині франчайзингової мережі, ставлять питання про повноваження, що може несприятливо позначитися на всій франчайзингової організації. Більш того, піддається сумніву ефективність їх роботи. У результаті багато франчайзери накладають суворі обмеження на кількість торгових точок, якими може володіти один франчайзі. З іншого боку, є невелика кількість франчайзерів, які розглядають такі комплексні франчайзингові підрозділи як цінний засіб забезпечення зростання зсередини за умови, що даний франчайзі працює на досить високому рівні і володіє управлінськими здібностями.

Існує ряд  суперечливих тенденцій, які, ймовірно, вплинуть на перспективи майбутнього  розвитку франчайзингової індустрії. Деякі з цих тенденцій є зовнішніми по відношенню до франчайзингу, інші діють зсередини, будучи властивими функціонування та організації франчайзингової системи як такої.

Безсумнівно, двома найголовнішими факторами, що визначають розвиток франчайзингу, стануть  пожвавлення в економіці (або  відсутність такого), а також продовження  зростання сфери обслуговування, на якій в основному і зосереджений франчайзинг. Збільшення сфери обслуговування є довгостроковою тенденцією. З іншого боку, зростання конкуренції у  багатьох з цих секторів, можливо, змусить багатьох висококваліфікованих професіоналів, які раніше організували б свій бізнес, задуматися тепер  про покупку франшизи як про альтернативної можливості, яка дозволить їм скористатися перевагами роботи під прикриттям великої організації, будучи при цьому керівниками власного бізнесу.

 Інший  сприятливий зовнішній чинник - готовність  все більшого числа прибуткових  організацій розвивати свій бізнес  шляхом продажу франшиз, що є засобом, що сприяє здійсненню їхніх стратегій диверсифікації і проникнення на ринок. Деякі з них потребують кваліфікованих і досвідчених співробітників, а інші хочуть максимізувати потенційний прибуток від свого ринку збуту[11].

 

3.2. Перспективи  розвитку франчайзингових підприємств  в Україні та напрямки вдосконалення  їх правового регулювання 

 

У міжнародному плані франчайзинг набув найбільшого  поширення в таких областях діяльності, як роздрібна торгівля і сфера  послуг. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих галузях невеликі і організація  бізнесу "з нуля" вимагає менше  часу. Що стосується виробничих підприємств, то там ситуація зовсім інша, що і  зумовило передачу не всього бізнесу, а певних виробництв, технологій, патентів та ін. Відповідно, більшого поширення  в даній області набули спрощені форми франчайзингу: ліцензійне виробництво, міжнародна виробнича кооперація і виробництво на давальницькій сировині. Основні області, залежно від профілю економічної діяльності, для використання франчайзингу у нас в країні наводяться нижче.

Громадське  харчування:

• Ресторани швидкого обслуговування fast-food (McDonald’s, KFC)
• Піцерії (Pizza de Italia, Perfect Pizza)

В умовах дефіциту часу і прискореного ритму життя багато людей високо оцінюють послуги ресторанів fast-food, які надають стандартний асортимент блюд високої якості, а також швидке обслуговування і приємний інтер'єр і атмосферу. Вони дуже зручні для їжі працівниками сусідніх установ під час обідньої перерви, а також для туристів і всієї сім'ї у вихідні дні. Послуги з доставки додому піцци і інших блюд, а також можливість здійснення покупки, не виходячи з автомобіля, представляють додаткові вигоди для деяких категорій клієнтів [20, с.196].