Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу

Виробнича галузь України великою мірою  успадкована від централізованої  планово-економічної системи. Тому її основними характеристиками є  великі розміри підприємств, втрата традиційних ринків (країн СНД), нестача  знань і навиків роботи в умовах ринкової економіки. Проте глибока  криза, через яку вони пройшли  після 1990 року, схоже, закінчується, і  багато підприємств показують поліпшення своїх результатів.

Саме  ці підприємства мають більше шансів примножити досягнуті успіхи шляхом використання механізму франчайзингу. В першу чергу йдеться про  франчайзинг розподілу, коли вищезгадані  компанії створили б мережу дилерів-франчайзі по всій території країни. Великий інтерес для них може представити і виробничий франчайзинг або кооперація з широко відомими на міжнародному ринку виробниками. Йдеться, перш за все, про підприємства Західної Європи, які територіально ближчі: Німеччина, Франція, Австрія, Італія, Греція, Бельгія. Спершу можуть виявитися взаємовигідними навіть спрощені форми франчайзингу.

 

3.3 Основні  шляхи вдосконалення ефективної  діяльності франчайзингового бізнесу  в Україні

 

Фpaнчaйзинг може стати резервом розвитку малих підприємств, які займаються розробкою та виробничим втіленням продукції інноваційного характеру. Дослідження також показують, що в Україні зберігається нерівномірність розвитку малого підприємництва в територіальному розрізі. Показники, що характеризують рівень розвитку цього сектора, значно варіюються за областями.

Друга відмінність  внутрішньообласного характеру існує між обласними центрами і рештою населених пунктів даної області. Якщо розглянути центри концентрації підприємств малого бізнесу по регіонах, то в залежності від цього їх можна поділити на моноцентричні, тобто з одним переважаючим центром розвитку малого бізнесу (наприклад в Київській, Херсонській та Харківській областях в обласних центрах функціонує біля 80 % малих підприємств області ), і поліцентричні, тобто з декількома центрами концентрації розвитку малого бізнесу (АР Крим та Закарпатська). А це говорить про те, що у більшості районних та дрібних населених пунктах початківець і діючий бізнесмен позбавлені будь-якого сервісу: немає ні довідково-інформаційних, ні юридичних, ні консалтингових , ні навчальних служб. Для більш рівномірного розвитку малого бізнесу в регіоні свою частку могли б внести і регіональні органи влади. До числа корисних ініціатив, з якими необхідно виступити обласним адміністраціям, можна віднести такі [21, c. 90]:

- вивчення  закордонного досвіду функціонування  фpaнчaйзингової системи, її переваг і недоліків з точки зору вітчизняних умов господарювання для визначення тенденцій та перспектив розвитку відповідних договірних взаємовідносин у регіоні;

- пропаганда  фpaнчaйзингу шляхом скликання конференцій, семінарів, симпозіумів;

- створення  спеціалізованих фірм-посередників, які б займалися підбором партнерів  та іншими аспектами розвитку  фpaнчaйзингу в регіоні на комерційній основі;

- пошук  фpaнчaйзерів за кордоном, допомога в аналізі ринку, підбір потенційних фpaнчaйзі, організація субфpaнчaйзингу;

- надання  на пільгових умовах приміщень  учасникам системи фpaнчaйзингу.

Найбільш  перспективними напрямами впровадження фpaнчaйзингової системи в Україні в сучасних умовах є роздрібна торгівля, громадське харчування, побутові послуги, будівництво, автосервіс, готельне господарство, пункти прокату. Значний потенціал закладено в сектор охорони здоров’я, культури, відпочинку, рекреаційних послуг.

Застосування  фpaнчaйзингової системи привілейованих зв’язків малого бізнесу з великим в національній економічній системі дозволить:

- підтримати  починаючих підприємців, оскільки  фpaнчaйзі має справу з перевіреним бізнесом; послуги фpaнчaйзера конкурентоспроможні, а товари надійні;

- ефективно  використовувати ресурси великих  підприємств для підтримки і  функціонування підприємницьких  структур сфери малого бізнесу;

- на основі  створення невеликих локальних  фpaнчaйзингових мереж задовольнити потреби споживачів у певних видах товарів, робіт і послуг, які раніше повністю чи частково не задовольнялися;

- залучити  у господарську діяльність малих  підприємств не залучені матеріально-сировинні  ресурси і відходи виробництва  великих підприємств;

- здійснювати  на більш якісному рівні підготовку  кадрів для малого підприємництва;

- створити  додаткові робочі місця, що  позитивно вплине на часткове  вирішення проблеми безробіття.

В Україні  успішне впровадження фpaнчaйзингу вимагає законодавчого врегулювання цілого ряду положень щодо взаємовідносин як у середині самої структури, так і у взаємовідносинах з державними та іншими фінансово-кредитними інститутами. У зв’язку з цим необхідним є прийняття Закону України “Про фpaнчaйзинг”.

Про значну роль малих підприємств в науково-технічній  революції однозначно твердять зарубіжні  науковці. Вони вважають що велика корпорація – не краща форма для швидкого освоєння технічних нововведень. Для  підтримки високих темпів нововведень  необхідним є існування дрібних  підприємств, діяльність яких підпорядковується  кінцевій меті великомасштабного виробництва. На це було звернуто увагу в ході слухань з проблем малого бізнесу  в конгресі США. Так, за період із 1976 до 1986 року на фірмах із числом зайнятих менше як 500 осіб було зареєстровано 322 нововведення у розрахунку на 1 млн. працівників порівняно з 225 на великих  фірмах.

 

 

 

 

 

 

Висновки  до розділу 3

Отже, український  ринок є доволі цікавим для  іноземних інвесторів із-за кваліфікованої  робочої сили, відносно низьких витрат на роботу та рекламу, розумних цін  на нерухомість та ріст ринкового  попиту, томув останні роки міжнародні компанії починають виявляти значну зацікавленість до співробітництва з українськими партнерами на основі фpaнчaйзингу, при якому більша частина капітальних витрат здійснюється місцевою стороною. Вітчизняні бізнесмени зі своєї сторони також приходять до усвідомлення всіх переваг використання відомої торгової марки і відпрацьованої технології ведення бізнесу міжнародних компаній. Все частіше з’являються успішні приклади використання комерційної концесії в Україні. В свою чергу і в економічному середовищі України відбуваються  позитивні зміни: задоволення потреби споживачів у тих видах якісних товарів та послуг, які раніше не задовольнялись; зростання рівня зайнятості населення через створення додаткових робочих місць; якісні зміни у кадровому потенціалі; збільшення ВВП через зростання кількості прибуткових підприємств. В цілому слід відмітити і зміни, що відбуваються в бізнесі: поліпшується якість франшизних умов, технології стають сильними  та комерційно вигідними, виникає все більше позитивних прикладів застосування франчайзингу.

Підсумовуючи  проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі перспективні можливості для розвитку в Україні. Й тому для вирішення вище зазначених проблем необхідно:

1. Включити  системи розвитку франчайзингу  в урядову програму підтримки  малого підприємництва.

2. Створити  систему податкових пільг для  франчайзі, особливо на початковому етапі розвитку франчайзингової системи.

3. Надати  можливість застосування франчайзі спрощеної системи бухгалтерського обліку.

4. Створити  мережу навчально-консультаційних  центрів з франчайзингу, не тільки  в найбільших містах, але й  по всій країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Дослідивши  франчайзинг як особливу форму організації  бізнесу, можна зробити наступні висновки:

1. Франчайзинг  є угодою, згідно з якою одна  із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званій франчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією.

2. Франчайзинг  по суті є бізнес-практикою  нарівні з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Проте франчайзинг є найбільш сприятливою формою для підприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

3. Франчайзинг  поєднує в собі переваги, характерні  малим підприємствам, з одного  боку, і крупним компаніям, з  іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти в звичайній практиці підприємництва.

4. В Україні  для законодавчого регулювання  комерційних справ, відомих у  міжнародній практиці як "франчайзинг"  і "франшиза", використовується термінологія "комерційна концесія". Правовідносини сторін у договорі комерційної концесії регулюються ЦК України.

5. У міжнародному  плані франчайзинг набув найбільшого  поширення в таких областях  діяльності, як роздрібна торгівля  і сфера послуг. Це пояснюється  тим, що інвестиції в цих  галузях невеликі і організація  бізнесу "з нуля" вимагає  менше часу. Що стосується виробничих  підприємств, то там ситуація зовсім інша, що і зумовило передачу не всього бізнесу, а певних виробництв, технологій, патентів та ін. Відповідно, більшого поширення в даній області набули спрощені форми франчайзингу: ліцензійне виробництво, міжнародна виробнича кооперація і виробництво на давальницькій сировині. Основні області, залежно від профілю економічної діяльності, для використання франчайзингу у нас в країні наведено у відповідному підпункті курсової роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список джерел посилань:

 

1. Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні. - Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3. – С. 34-36.
2. Кредисов А. І., Панченко С. Т., Кредисов В. А. “Менеджмент для керівників” – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1999 – 556 с.
3. Бедринець М. Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні. – Фінанси України. -2001.- №2.- С. 96- 104.
4. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144
5. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, NN 40-44, ст.356
6. Сидоров Я. Правовий статус сторін у договорі франчайзингу // Підприємництво, господарство, право. - 2004. - №6. - С.31-34.
7. Саврас І.З. Великий бізнес в умовах глобалізації: порівняльна характеристика // Проблеми трансформації соціально-економічної системи в Україні. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво "Острозька академія", 2003. - С.199-209.
8. Проект Закону України “Про франчайзинг” / http://www.rada.gov.ua /zakon /sessio9/WR/pd9.html.
9. Артеменко І. Варто почати з франчайзингу / / Економіка і життя. - 2000. – С.32-41.
10. http://www.bitrixsoft.ru Франчайзинг: світовий досвіт торгівлі
11. http://www.franchising.org.ua/index.php?pageid=63 Сайт асоціації франчайзингу
12. http://www.marketing.spb.ru/ Рошкован M. Франчайзинг: бізнес, практика и можливості
13. http://www.fransh.ru Американська статистика франчайзингу
14. http://www.fransh.ru  Франчайзинг в Європе
15. www.rarf.ru Російська асоціація франчайзингу
16. Каталог франшиз 2006. – К.: UCMGroup LLC, – 2005. – 112 с.
17. Ворошилова А. Как продать успешный бизнес. Курс молодого франчайзера // Office. – 2005. – № 6. – С. 18–21.
18. Зайцев I. Франчайзинг для франчайників // Галицькі контракти. – 2006. – № 5. – С. 34–39.
19. Гировец С. О состоянии франчайзинга в Украине // Маркетинг и реклама. – 2006. – № 2 (114). – С. 54–55.
20. Цірат А.В. Франчайзинг і франчайзинговий договір: Навч.-практ. посібник. – К.: Істина, 2002. – 240 с.
21. Кузьмін О., Мирончук Т. Методика оцінювання економічної ефективності створення і діяльності франчайзингових підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 11. – С. 56–65.