Формування асортименту товарів

якості.

      При формуванні асортименту в магазині доцільно керуватися такими

принципами:

      1) відповідно до обраної спеціалізації  мати якомога глибший асортимент  з либший асортимент з метою надання покупцям можливості вибору потрібного товару;

      2) надавати асортименту товарів  стабільності, особливо товарам повсякденного та масового попиту, тому що покупці звикають купувати товари в одному місці;

      3) пристосовувати асортимент до  зон попиту, сезонних коливань, моди, впливу науково-технічного прогресу;

      4) забезпечувати зростання товарообороту,  прискорення товарооборотності, прибутковість магазину.

     Важливим  принципом формування асортименту  товарів в магазині є забезпечення достатньої його широти і глибини. Ширина і глибина асортименту товарів в магазині залежить від ряду чинників, найважливішими з яких є форма товарної спеціалізації, розмір торгової площі, а так само перебування пропозиції на споживчому ринку.

     Одним з важливих принципів формування асортименту товарів є забезпечення його стійкості. При реалізації товарів  повсякденного попиту дотримання цього  принципу має першорядне значення.

     Стійкий асортимент товарів в магазині обумовлює  скорочення витрат часу покупців на пошук товарів, дозволяє стандартизувати всі найважливіші торговий-технологічні процеси і операції, організовувати їх виконання з мінімальними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів .

     І, нарешті, одним з принципів правильного  формування асортименту товарів в магазині є забезпечення умов його рентабельної діяльності. В умовах переходу до ринкової економіки рентабельність є необхідною умовою функціонування будь-якого торгового підприємства. У зв'язку з цим, при побудові асортименту необхідно враховувати іздержкоємкость і налогоємкость реалізації окремих груп товарів, можливі розміри торгових надбавок, оборотність запасів і інші економічні чинники. 

     РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення формування асортименту продукції у роздрібній торгівлі 

      Формування  асортименту непродовольчих товарів  має свою специфіку. Асортимент непродовольчих товарів характеризується в основному складною внутрішньою класифікацією за різними ознаками (моделями, фасонами, розцвітками, розмірами тощо). Оскільки щодо багатьох товарів (тканини, швейні вироби, взуття, галантерея і т. ін.) значна частина магазинів не може мати повного асортименту (окрім великих універмагів), то його формування здійснюється на основі обраної спеціалізації. Інакше кажучи, умовою формування асортименту в певному магазині є правильний вибір своєї спеціалізації та його можливості щодо її дотримання.

     Обрати  свій цільовий ринок, прислухатися до думки своїх покупців і турбуватися  про них, цінувати власних працівників  і зберігати жорсткий контроль над  витратами — от принципи, які забезпечують успіх на роздрібному ринку.

      Формування  асортименту потребує індивідуального  підходу до кожного товару, з урахуванням усіх його особливостей, зокрема попиту населення.

      Попит населення на той чи інший товар  має різний ступінь визначеності, чіткості. Покупець може прийти до магазину з конкретною вимогою (розмір, фасон, матеріал виготовлення, колір, ціна тощо). А може, навпаки, не зовсім чітко уявляти собі ознаки товару, формулюючи лише деякі загальні вимоги до товару (наприклад, вихідний костюм або чоботи певних розмірів). Більшість покупців уточнюють свої бажання у процесі ретельного вибору товару. Ось чому асортимент товарів магазину має містити якомога більше різновидів товарів. Покупці також охоче відвідують магазини, в яких постійно з'являються нові, привабливі, модні товари.

      Суттєвим  чинником формування асортименту є  ціна товару. Покупець заздалегідь визначає для себе діапазон цін, у межах якого він може

здійснити покупку. Тому одним із критеріїв  правильного формування асортименту товарів у магазині є підбір товарів за рівнями цін. Рівень цін залежить від типу магазину та його розміщення. Невеликі магазини з незначним асортиментом торгують, як правило, дешевими товарами, а ті, що

розташовані у центрі міста, мають значну частку товарів за високими цінами.

      Відповідність асортименту сезонним коливанням попиту досягається таким чином:

      1) розширення або скорочення асортименту  окремих товарних груп

(наприклад,  зимових пальт);

      2) тимчасове введення в асортимент  товарів, які характеризуються чітко вираженою сезонністю попиту (наприклад, новорічні іграшки, ялинкові

прикраси  та ін.);

      3) управління сезонними запасами, а саме:

      - накопичення сезонних запасів, пошук постачальників і укладення з ними угод на поставку товарів протягом певного періоду, коли товари користуватимуться попитом;

      - організація сезонного розпродажу, надання знижок із роздрібних цін та ін.

     Тільки правильно сформований ассортимент товарів забезпечує виконання завдання по товарообороту, прискорення товарообертання, досягнення якісних результатів діяльності і задоволення попиту покупців.

     Розширення  асортименту передбачає виробництво  додаткових видів продукції, товарів  та груп товарів. Ефективність такої  диверсифікації ще більше посилюється  поглибленням асортименту, коли розширення можливостей збуту здійснюється за рахунок створення індивідуальних, особливих товарів, здатних задовольнити унікальні бажання споживачів.

     Найчастіше  такі дії передбачають пропонування покупцям певних видів або типів  продукції в різних модифікаціях. Обмеження асортименту здійснюється за скрутних виробничих та фінансових можливостей, що стали наслідком коливань попиту і спадів кон’юнктури. У цьому разі вдаються до скорочення асортименту і концентрації зусиль на виробництві найконкурентоспроможніших товарів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

      Однією  з найважливіших задач підприємства, діючого в умовах ринкової економіки, є складання свого товарного асортименту. Перевага повинна віддаватися такому складу товарного асортименту, що забезпечує на протязі тривалого періоду часу постійне збільшення (або, як мінімум, збалансованість) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства на потреби в фінансових ресурсах, необхідних для підтримання конкурентоспроможності підприємства.

      Для цього підприємство повинно здійснити прогноз можливості отримання державних замовлень і скласти свій асортимент товарів. Підприємство повинно здійснити маркетингові дослідження ринку, не тільки здійснити вибір ринку, але і з'ясувати, який товар потрібен споживачу, якими перевагами він повинен володіти порівняно з товарами конкурентів, аналогічними товарами на ринку.

      Ключовим  моментом у встановленні виду ринку  є знання поведінки покупця.

      Таким чином складається можливий товарний асортимент. Для виділення з нього груп товарів, що будуть входити в реальний асортимент, підприємство встановлює обмеження, по якому буде формуватися варіант товарного ассортименту і проводить ранжування видів продукції по таким економічним характеристикам як, наприклад, кількість нормо/годин, витрачених на випуск кожного виду продукції, величина прибутку на одну нормо/годину та ін. В результаті вибирається продукція і складається товарний асортимент, що буде випускати підприємство.

      При появі в товарному асортименті  нових видів продукції необхідно за допомогою їх економічних характеристик визначити рейтинг по кожному виду продукції і на його основі приймати рішення про включення або невключенні його в товарний асортимент підприємства.

      Підприємство  постійно повинно здійснювати прогнозування зміни ситуації на ринку, враховувати можливість появи нових товарів або нових технологій, зміна моди, поведінка споживачів та інше. Для цього необхідно періодично проводити маркетингові дослідження, причому не обмежуватися ринком, на якому функціонує підприємство, а шукати виходи на нові ринки.

      З метою вдосконалення діючого  товарного асортименту та формування асортименту, який зміг би ефективно працювати в перспективі, потрібно проводити певні розрахунки та розробки. Зокрема, для розуміння позиції певного товару у ракурсі конкурентноздатності та економічної доцільності, поводити ранжування усіх асортиментних позицій. В результаті ранжування отримувати комплексні рейтингові показники, які охарактеризували місце кожної асортиментної позиції на ринку та у виробничому процесі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Афанасьев М. П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы - М.: Банки и биржи - 1995. - 215 стр.

2. Горфинкель В. Я. Экономика предприятий, - М.:Прогресс, 1995. -  280 стр.

3. Ильенкова С. Д. Экономика и статистика фирмы - М.: Финансы и статистика, - 1996. - 240 стр.

4. Ландина Т. В. Организаційно-економічні механізми адаптації: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001.-125с.

5. Как продать ваш товар на внешнем рынке?/ Справочник / Отв. ред. Б.А.Савинов. – М.: Мысль, 1990. – 364 с.

6. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.

7. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 124 с.

8. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 176 с.

9. Маркетинг: Учебник / А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлючов, С.А.Красильников и др.; Под ред. А.Н.Романова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 560 с.

10. Маркетингова товарна політика: Опорний конспект лекцій / Укл. Н.Б.Ткаченко. – К. Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1999. – 98 с.

11. Мозговой О. М. Товарная политика и планирование товара в международном менеджменте - М.: Экономика, - 1995. - 324 стр.

12. Норіцина Н.І. Маркетингова товарна політика. Навч. посібник. – К.: НАУ, 2002. – с. 217

13. Неруш Ю. М. Комерческая логистика - М.: Банки и биржи, - 1992. - 272 стр.

14. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства - К.: Наукова думка, 1995. – 520 стр.

15. Речмен Д. Современный бизнес. Пер. с англ., - М.: Дело, 1995. - 680 стр.

16. Семенов В. М. Экономика предприятия: Учеб. пособие. М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184 стр.

17. Соболь С.М. Предпринимательство (начало бизнеса). ВЕНЧУР., К.:1994.

18. Устиненко В. Г. Предпринимательский риск - М.: Прогресс, 1995. - 200 стр.

19. Хоскинг А. Курс предпринимательства - М.: Экономика, 1993. - 247 стр.

20. Хруцкий В. Е. Современный маркетинг - М.: Прогресс, 1991. - 211 стр.

21. Шершньова З.Є. , Оборська С.В. Стратегічне управління. КНЕУ., К.:1999р.

22. Шмалин Г. Основы и проблемы экономики предприятий. Пер. с нем. -  М.: Экономика, 1995. - 512 стр.