Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування та пошук резервів їх збільшення

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО  САМОВРЯДУВАННЯ

 

1.1. Місцеві бюджети у складі бюджетної системи України

 

Місцеві бюджети  займають одне з центральних місць  в економічній системі кожної держави, в них зосереджується  значна частина державних фінансових ресурсів. Місцеві бюджети є також  найбільш чисельною ланкою бюджетної  системи країни, вони відіграють важливу  роль у перерозподілі валового внутрішнього продукту, фінансуванні державних видатків, перш за все, соціальної справедливості. Вони здійснюють безпосередній вплив на задоволення різноманітних потреб населення, стан та якість надання державних послуг. Видатки найбільш яскраво віддзеркалюють їх значення у функціонуванні місцевого господарства, утриманні об’єктів соціально-культурного призначення, проведенні інвестиційної політики, здійсненні соціального захисту населення, охороні навколишнього природного середовища.

Стосовно визначення поняття “місцеві бюджети” в економічній  літературі немає єдиної точки зору.

В перші роки організації бюджетної системи  місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів, котрими  вони володіють для їх задоволення.

В Положенні про  фінанси 1926 р. дається таке трактування: “Місцеві фінанси складають частину  єдиної системи фінансів СРСР і знаходяться  в безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів”. Аналогічне визначення поняття “місцеві фінанси” дає професор В.Н. Твердохлібов [50, С.122].

Н.А. Ширкевич  так визначає сутність місцевих бюджетів: “Це частина основного річного  фінансового плану країни – державного бюджету, крім того, місцеві бюджети  утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих Рад, котрим вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планом економічного і соціального розвитку” [50, с.123]

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розгладаючи їх як бюджети окремих  адміністративно-територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як “сукупність  економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином  галузей господарства, які безпесередньо  спеціалізуються на підвищенні доброту  населення” [50, с.118]. А Н.В. Васил’єва  визначає місцеві бюджети як “обумовлену  адміністративно-територіальним поділом  і бюджетним устроєм частину  економічних відносин у суспільстві, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення  суспільних потреб”. [10, С.16].

Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.

Розгляд різних поглядів щодо визначення поняття “місцевих  бюджетів” дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу  національного доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих Рад.

Згідно Бюджетного кодексу України (ст.5): Місцевими  бюджетами ви знаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети  місцевого самоврядування.

Визначальною  ланкою місцевих фінансів є місцеві  бюджети. У них зосереджено понад 80 % від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні  місцевого самоврядування. Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну  форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо.

Бюджети місцевого  самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Мінімальні розміри  місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та економічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, установлених законодавством.

Місцевий бюджет може складатися із загального і спеціального фондів.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно  визначених джерел надходжень і використовуватися  на фінансування конкретно визначених цілей.

Спеціальний фонд - це класичний випадок закріплення  джерела доходів за статтею видатків, за якого певні види доходів призначаються  на фінансування певних видів видатків.

Спеціальні фонди  були введені з метою поліпшення звітності за державні кошти, які  раніше спрямовувалися до численних  позабюджетних фондів, тобто для  підвищення прозорості у використанні державних коштів.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і  бюджет розвитку.

Поточний бюджет використовується для виконання  як власних, так і делегованих  повноважень.

Кошти поточного  бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і  соціальної інфраструктури, що утримуються  за ра-хунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів  щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету  розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також  на фінансування субвенцій та інших  видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням. Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв'язку з недовиконанням доходів бюджету. У такому випадку першочергово фінансуються видатки, які включені в поточний бюджет.

Таблиця 2.1

Структура місцевих бюджетів України

Система місцевих бюджетів України має таку структуру:	Склад:
Бюджет Автономної Республіки Крим	1
Обласні бюджети	24
Бюджети міст республіканського  підпорядкування	2
Районні бюджети неміських  районів	486
Бюджети міст обласного підпорядкування	158
Бюджети районів міст	120
Бюджети міст районного підпорядкування	283
Бюджети селищних рад	915
Бюджети сільських рад	9769

 

Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і  особливостей можуть перерозподіляти  між собою на підставі договорів  окремі повноваження та власні бюджетні кошти.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави  і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві  бюджети забезпечують необхідними  грошовими засобами фінансування заходів  економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і  управління на відповідній території. Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Основними домінантами складної і багатопланової ролі місцевих бюджетів є те, що вони виступають: вагомим  чинником економічного розвитку і фінансової стабільності, інструментом макроекономічного регулювання; важелем здійснення перерозподільних процесів; фінансовою базою місцевого самоврядування; інструментом реалізації державної регіональної політики; планами формування і використання фінансових ресурсів територіальних утворень; основним важелем проведення фінансового вирівнювання; головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; з бюджетів є те, що вони виступають: вагомим чинником економічного розвитку і фінансової стабільності, інструментом макроекономічного регулювання; важелем здійснення перерозподільних процесів; планами формування і використання фінансових ресурсів територіальних утворень; основним важелем проведення фінансового вирівнювання; головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; з їх допомогою проходить реалізація перспективних цілей національного розвитку і загальнодержавних програм, проводиться фінансування державних видатків; місцевим бюджетам належить важлива роль у забезпеченні конституційних гарантій, вирішенні соціальних проблем, піднесенні добробуту населення

 

1.2 Фінансування  делегованих повноважень органами  місцевого самоврядування

 

 

Делеговані повноваження  -  повноваження  органів  виконавчої влади,  надані  органам місцевого  самоврядування законом,  а  також  повноваження  органів  місцевого  самоврядування,  які передаються  відповідним   місцевим   державним   адміністраціям   за  рішенням районних, обласних рад;

На сьогодні органам  місцевого самоврядування держава застосовує практику делегування вагомої частини повноважень, а саме із виконання зобов'язань за конситуційними гарантіями, органам місцевого самоврядування. Наразі складається ситуція, коли органи місцевого самоврядування недоотримують необхідного обсягу фінансових ресурсів із Державного бюджету на виконання делегованих повноважень і має місце значне недофінансування чи взагалі нефінансування частини делегованих повноважень. Центральні органи влади, декларуючи певні політичні обіцянки не проводять дійсних фінансових розрахунків можливості практичного запровадження тієї чи іншої соціальної програми, а в результаті деякі з них так і залишаються на папері. Тому проблема фінансування делегованих повноважень органів державної влади органам місцевого самоврядування і досі потребує практичного розв'язання .Сунцова 237

Делеговані повноваження, якими передбачаються безпосередні фінансові витрати місцевої влади, це:

- забезпечення надання  державних субсидій сім'ям, які мають дітей,

- ведення державного земельного кадастру,

- проведення експертизи  новозбудованих об'єктів,

- організація охорони,  реставрації і використання пам'ятників  архітектури й містобудування, природних ландшафтів,

- організація прикордонної (прибережної) торгівлі,

- вирішення у встановленому  порядку питань соціального захисту населення, охорони й опіки,

- організація територіального  планування,

- проведення оплачуваних  громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітних,

- вирішення питань створення  особовому складові Міністерства  внутрішніх справ України належних  умов для служби та відпочинку,

- створення на власній  матеріально-технічній і фінансовій  базі місцевих дружин охорони громадського порядку та ін. Сунцова 237-238

Так, останнім часом (2008-2011 р.р.) обсяг фінансових витрат органів місцевого самоврядування на здійснення делегованих повноважень різко зріс. Разом з тим, у багатьох випадках бюджетним законодавством чітко не визначено за рахунок яких фінансових джерел має здійснюватися фінансування делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень.

Проблему делегування  повноважень органів державної  влади намагались і вирішити в  Конституції України, у якій у ст. 143 встановлено: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Таким чином, Консттиуцією України визначено порядок, що делеговані повноваження надаються лише законом. Також встановлено: держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в регламентованому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Сунцова 236-237

Таким чином, Конституція  України визначила два способи  фінансування делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень: за рахунок коштів Державного бюджету України або за рахунок  передачі місцевому органу місцевого  самоврядування доходів від загальнодержавних податків та об'єктів загальнодержавної власності на певні делеговані повноваження.

 

1.3 Фінансування власних  повноважень органами місцевого  самоврядування