Економічний алналіз

 

Вступ

Відомо, що метою діяльності підприємства у сучасній економіці є отримання прибутку. Саме за цієї умови фірма може стабільно існувати і забезпечувати собі основу для росту. Стабільний прибуток фірми виявляється у виді дивіденду на вкладений капітал, сприяє залученню нових інвесторів і, отже, збільшенню власного капіталу фірми. Тому стає ясним інтерес до проблем прибутковості діяльності фірми. Дуже важливим аспектом цього питання є концепція беззбитковості діяльності фірми. Гарний керівник, перш ніж підраховувати, скільки підприємство запрацює, якщо доб'ється розрахункового обсягу продажів, спочатку визначить, при якому їх обсязі воно буде беззбитковим.  Точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу протягом певного періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Ні для кого не секрет, що якщо обсяг продажів вище точки беззбитковості, підприємство заробляє гроші, а якщо нижче - починає втрачати їх.

Вплинути на значення точки  беззбитковості можуть самі різні чинники. Зміниться курс валют, ціни на сировину і комплектуючі, зросте рівень заробітної плати робітників і фахівців, різко  впаде купівельний попит - і ось  уже недавно благополучне підприємство опиниться на межі банкрутства.

Аналіз беззбитковості дозволяє відслідковувати її показники як для підприємства в цілому, так і для окремих підрозділів і видів продукції. Основні його складові - значення точки беззбитковості, внесок на покриття постійних витрат, запас фінансової міцності та операційний важіль. Знаючи їх, регулюючи на їх основі виробничі і збутові процеси на підприємстві, керівник, фінансовий та виробничі директора страхують себе і підприємства від небезпеки не відреагувати вчасно на внутрішні і зовнішні зміни.

 

 

 

1.Теоретико-методичні аспекти  організації і методики беззбитковості  виробництва

Господарську діяльність потрібно організувати так, щоб окупити всі  витрати, та ще й отримати певний прибуток. Кажуть, людина багатіє не великими доходами, а розумними витратами. Це добре видно із формули розрахунку розміру операційного прибутку , де з чистого доходу вираховуються операційні витрати : виробнича собівартість реалізованої продукції, що створює чистий дохід , адміністративні витрати та витрати на збут, тобто для забезпечення розвитку підприємницької діяльності і її фінансової стійкості необхідно, щоб чистий дохід був більший ніж сума виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут.

Основна мета аналізу показників витрат і доходів є оцінка і моделювання  оптимального співвідношення між споживчою  вартістю (чистим доходом) об'єкта господарювання і витратами на його формування.

Фінансова стійкість забезпечується умовами беззбиткової діяльності, при  якій споживча вартість (чистий дохід) об'єкта господарювання:

• збільшується, а витрати на його створення зменшуються;
• збільшується, а витрати на його створення не змінюються;
• збільшується швидшими темпами, ніж витрати на його створення;
• не змінюється, а витрати на його створення зменшуються;
• зменшується повільнішими темпами, ніж витрати на його створення.

Одна з найскладніших проблем  керування співвідношенням між  витратами і чистим доходом це: оцінити фактичний їх рівень, передбачити  майбутнє, віднайти ефективні рішення  в умовах невизначеності. Інструментом мінімізації невизначеності слугує прогнозування, а прогнозом називають  спробу визначити (передбачити) стан якогось  явища чи процесу в майбутньому, тобто можливі наслідки управлінських  рішень.

У процесі фінансового аналізу  безпеки господарської діяльності необхідно обчислювати й аналізувати  наступні показники:

• валовий прибуток (збиток);
• валову і операційну прибутковість чистого доходу;
• рівноважний обсяг операційної діяльності (точку беззбитковості);
• рівень безпеки операційної діяльності;
• обсяг операційної діяльності, що забезпечує цільову прибутковість;
• коефіцієнт операційної залежності (еластичності), який дає змогу оцінювати залежність операційного прибутку від динаміки чистого доходу і структури витрат за функціональним зв'язком.

Аналіз беззбитковості використовується як для оперативної оцінки діяльності підприємства, так і для отримання  відповідей на питання стратегічного  характеру, пов'язані зі створенням нового продукту, напрямки діяльності компанії або навіть нового підприємства, а також при розробці виробничих і маркетингових стратегій, модернізації виробничих потужностей, зміні обсягу виробництва або номенклатури виробів, що випускаються, формуванні продуктового портфеля.

У рамках аналізу беззбитковості вивчається залежність величини прибутку від найбільш важливих для діяльності підприємства факторів, а саме: цін, обсягів виробництва і продажів, рівня та структури витрат.

Головною метою проведення такого аналізу беззбитковості є  дослідження поведінки витрат і  фінансових результатів при різних рівнях ділової активності організації. В основі аналізу беззбитковості лежить принцип беззбитковості, тобто  покривати витрати можна тільки тоді, коли сукупний дохід за вирахуванням сукупних змінних витрат дорівнює рівню  постійних витрат. Будь-який рівень виробництва понад точки беззбитковості буде рентабельним. Методика проведення даного аналізу включає побудову на основі даних про передбачувану  виручці, витратах і обсягах виробництва  графіка беззбитковості і розрахунку цілої низки показників, центральним  з яких є маржинальний прибуток.

Аналіз беззбитковості є  одним з найбільш ефективних засобів  планування та прогнозування діяльності підприємства. Він допомагає керівникам підприємств виявити оптимальні пропорції між перемінними і  постійними витратами, ціною й обсягом  реалізації, мінімізувати підприємницький  ризик.

В економічній літературі здебільшого наведені теоретичні підходи  та практичні рекомендації до розрахунку обсягу беззбитковості підприємств. Окремі теоретико-методичні аспекти визначення рівня беззбитковості підприємств висвітлені в працях В. Добровського,  Г. Наумової,  Г. Партин, А. Стельмащука, В. Щербініна , А. Шехорського. Зокрема, В. Добровський та колектив авторів у досліджені запропонували альтернативні способи визначення беззбитковості підприємства, які базуються на розрахунку маржинального доходу на одиницю продукції або середньозваженого маржинального доходу. Г. Наумова наводить аргументації недоцільності використання детермінованих моделей беззбитковості, в яких використовуються усереднені оцінки витрат і доходів через обмеженість їх практичного застосування, оскільки сучасні умови господарювання викликають необхідність формування інформації про беззбитковість з урахуванням дії випадкових чинників зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Г. Партин наголошує на складності розрахунку беззбитковості для підприємства через необхідність врахування комбінацій продажу продукції. А. Стельмащук, В. Довгань провели аналітичну оцінку взаємозалежності внутрішніх і зовнішніх факторів на забезпечення беззбиткової діяльності підприємства.

На основі проведеного дослідження авторами доведено, що підвищення конкурентоспроможності є об’єктивною передумовою забезпечення беззбиткової діяльності підприємства. В. Щербінін систематизував підходи до визначення беззбитковості виробництва з використанням ймовірнісних моделей з урахуванням типу виробництва. А. Шехорським на базі поєднаного використання математичних та інформаційних підходів пропонується удосконалена методика побудови планової динамічної моделі беззбиткових обсягів виробництва у випадку нерівномірного розподілу постійних витрат планового періоду, що змінюються в часі. В тематичній економічній літературі науковцями ґрунтовно розглянуті підходи до розрахунку обсягу беззбитковості для однопродуктових підприємств, для багатопродуктових як правило, наведені загальні рекомендації до його розрахунку. Проблематика визначення обсягу беззбиткового виробництва викликана необхідністю визначення оптимального обсягу виробництва та продажу продукції  різних асортиментних груп продукції.

 

2.Аналіз беззбитковості виробництва ТОВ “Фірма Валдіс”

Основним показником, який характеризує ефективність господарювання виробничих структурних підрозділів  підприємства, є валовий прибуток (ВП). Валовий прибуток, який можна  назвати джерелом покриття постійних  витрат і формування операційного прибутку, обчислюється за формулою:

ВП=ЧД-СР(ЗВ), або ВП=i=1nОР х  ЦР - i=1nОР х ВС,

де ОР – обсяг реалізації (продажу) об'єктів господарської  діяльності за асортиментом в натуральному виразі; ЦР – ціна реалізації одиниці  продукції (товарів, робіт, послуг); ВС – виробнича собівартість одиниці  продукції (товарів, робіт, послуг).

Валовий прибуток визначається за сукупністю показників, які пов'язані  індексними і балансовими моделями. Отже, валовий прибуток дорівнює постійним  витратам (ПВ) і операційному прибутку (ОП), тобто прибутку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг):

ВП = ПВ + ОП, де ПВ = АВ + ВЗ.

Відповідно, операційний  прибуток є різницею ОП = ВП – ПВ. Коли постійні витрати прямують до нуля – ПВ → 0, операційний прибуток прямує до валового прибутку – ОП → ВП. Ці закономірності цінні при вивченні впливу динаміки обсягу продажу на операційний прибуток. Коли змінюється обсяг продажу, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому операційний прибуток змінюється на величину валового прибутку.

Нарощування валового прибутку можливе за рахунок поліпшення використання ресурсів безпосередньо у виробничих структурних підрозділах підприємств, тобто зменшення їх рівня на 1 грн. чистого доходу.

Ефективність господарювання економічних систем зручно аналізувати  за допомогою відносних показників інтенсивності: валової (ПВчд) і операційної (ПОчд) прибутковості чистого доходу:

ПВчд = ВП : ЧД;

ПОчд = ОП : ЧД.

Валова прибутковість  характеризує ефективність роботи структурних  підрозділів підприємств за центрами витрат і відповідальності, де відбувається формування змінних витрат. Показник дає змогу визначити, скільки  копійок валового прибутку надходить  підприємству з 1 грн. чистого доходу. Прибутковість чистого доходу за операційним прибутком свідчить про ефективність використання ресурсів у процесі виробництва, управління і збуту.

Ключовою проблемою підприємств  України є збільшення операційного прибутку шляхом приросту чистого доходу при оптимізації рівня постійних  витрат та нарощуванні обсягів реалізації об’єктів діяльності за наявних змінних  витрат.

Дослідження сценарію господарювання за цінами і змінними витратами на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг) певного звітного періоду  свідчить, що валова прибутковість  чистого доходу – величина постійна. Тому приріст (зменшення) операційного прибутку можна моделювати за алгоритмом:

DОП = DЧД х ПВчд.

Операційна діяльність щодо продажу продукції (товарів, послуг, робіт) вважається врівноваженою, коли чистий дохід від їх продажу дорівнює операційним витратам (ЧД = СР + АД + ВЗ). Цей обсяг продукції ще називають  точкою беззбитковості. Зазначений обсяг  реалізації – точка беззбитковості – розмежовує сфери збиткової  і прибуткової діяльності.

Через наявність постійних  витрат (ПВ = АВ + ВЗ) реалізація продукції до певного її обсягу (точки беззбитковості Об) є збиткова, оскільки операційні витрати (СР + АВ + ВЗ) > ЧД. Зі зростанням обсягу продажу за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, тобто ЗВ < Ц, збитки зменшуються, і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю. Якщо економічна система досягла точки беззбитковості, тобто її чистий дохід зрівнявся з обсягом постійних та змінних витрат, то продукування кожної додаткової одиниці продукції до споживача забезпечуватиме підприємству операційний прибуток в обсязі її валового прибутку.

Беззбитковий обсяг реалізації може визначатися у натуральному і грошовому виразах. Натуральний  вираз найбільш прийнятний для монономенклатурної діяльності. При багатономенклатурній діяльності виникає проблема розподілу постійних витрат між реалізацією окремих об'єктів господарювання. За інформаційними ресурсами звітності можна визначити загальний обсяг беззбиткової діяльності у грошовому виразі, тобто в обсязі чистого доходу. У точці беззбитковості чистий дохід визначається за розрахунком: ЧДб = ПВ : ПВчд, а постійні витрати (ПВ) покриваються валовим прибутком.

На основі беззбиткового  обсягу реалізації визначається рівень безпеки операційної діяльності підприємства. Критерієм такої безпеки  є рівень перевищення беззбиткового  обсягу реалізації над фактичним  обсягом реалізованої продукції. Коефіцієнт безпеки операційної діяльності (Кб) за показниками звітності обчислюється так:

Кб = (ЧД – ЧДб) : ЧД.

Коефіцієнт безпеки операційної  діяльності можна вважати мірою  операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на можливість прибуткової діяльності. З його зростанням зменшується ризик  зниження обсягу реалізації до точки  рівноваги, і навпаки – при  його зниженні такий ризик зростає.

Прибуток підприємств  залежить від їх операційної активності, яка виражається передусім обсягом  продажу продукції. Якщо йдеться  про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно  впливає ще структура витрат, а  саме їх поділ на змінні та постійні.

Під час фінансового аналізу  залежності прибутку від операційної  активності з’ясовується два питання: 

Який обсяг реалізації забезпечує цільовий прибуток підприємства;