Економічна сутність потенціалу підприємства (на матеріалах ВАТ ″Хліб″)

Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний університет

 

 

 

 

кафедра економіки і  підприємництва

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ″Потенціал підприємства″

на тему:

“Економічна сутність потенціалу підприємства”

(на матеріалах ВАТ  ″Хліб″)

 

 

 

 

 

Виконала: ст..гр.ЕП-41

Бізунова Ю.В.

Перевірив: викладач

Ковальська Л.Л.

 

 

 

Луцьк 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретична частина………………………………………………………….5

1. Сутність та класифікація потенціалу підприємства……………………5
2. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства та його характерні риси………………………………………………………………….9
3. Структура потенціалу підприємства…………………………………...10

Розділ 2. Оцінка потенціалу підприємства ВАТ ″Хліб″……………………………17

2.1. Загальна характеристика підприємства ВАТ ″Хліб″……………………17

2.2. Оцінка виробничого  потенціалу підприємства………………………….24

2.3. Оцінка кадрового  потенціалу підприємства……………………………..31

2.4.Оцінка фінансового  потенціалу підприємства………………………..….37

2.5. Оцінка конкурентноспроможності  потенціалу підприємства………….40

2.6. Обгрунтування стратегічних  цілей, місії, дерева цілей…………………41

2.7. Напрями нарощення  потенціалу підприємства………………………….45

Висновки……………………………………………………………………………….48

Список використаних джерел………………………………………………………...50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Перехід до нового механізму  господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ознак потенціалу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства».

Потенціал, що об’єднує в собі як просторові, так  і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він  характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю  стійкого і мінливого станів, потенціал  містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.

Сучасний економічний  розвиток свідчить про необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які уможливлюють ефективне подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дасть змогу своєчасно адаптуватися до нього.

Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб"єктів  господарювання необхідно якісно розвивати  матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Вперше про цей термін згадано в 1924 році Воблиєм К.Г.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє „приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов”.

Таким чином термін „потенціал”  означає наявність у кого-небудь прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретична частина.

 

1.Сутність та класифікація  потенціалу підприємства.

 

Потенціал підприємства як економічна категорія – це наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення або здійснення будь-чого.

У вітчизняній економіці  потенціал підприємства ототожнювався  з масштабом його діяльності. Для  його характеристики використовувались  поняття: розмір підприємства, його виробнича  потужність. Але вони на сучасному  етапі не відбивають ступень ефективності використання ресурсів для можливостей підприємства.

Потенціал підприємства – це можливості системи ресурсів і компетенції підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес процесів.

У вітчизняній економічній  літературі термін  ″потенціал″  у широкому розумінні трактують  як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або  як рівень потужності у будь-якому  відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє:″ приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов″.

Термін „потенціал”  означає наявність у кого-небудь прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.

Досліджували поняття "потенціал підприємства" такі видатні вчені, як Л.І. Абалкін,  В.М. Авдєєнко,  Р.А. Білоусов,  О.М. Волкова,  Е.П. Горбунов, П.А. Ігнотовський, Ф.І. Євдокімов, Г.Б. Клейнер, В.В. Ковальов, О.В. Мізіна,І.І. Лукінов,  Р.В. Марушков,  Б.М. Мочалов,  С.В. Мочерний,  О.І. Олексюк, І.М. Рєпіна, О.С. Федонін та ін. Тому теорія містить різні погляди авторів щодо сутності,  змісту та структури економічного потенціалу підприємства.

Термін  "потенціал" латинськогопоходження має тлумачення – "міць, сила". Більшість вчених економістів, які досліджують це питання, основний зміст терміна розкривають як потужність, сукупність засобів, необхідних для реалізації поставленої мети

Еволюція наукової думки щодо визначення терміна ″потенціал″ в економіці(табл.1.1.).

Таблиця 1.1.

 

Автори	Роки	Визначення
Воблий К. Г.	1924	Потенціал виробничих сил  — потенційна можливість країни виробляти  матеріальні блага для задоволення  потреб населення
Вейц В.	1927	Потенційні виробничі сили — не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес
Струмілін С. Г.	1954	Економічний потенціал  — сукупна виробнича сила праці  всіх працездатних членів суспільства
Немчінов В. С.	1967	Потенціал розширеного виробництва — ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту
Анчишкін А. І.	1973	Виробничий потенціал  — набір ресурсів, які у процесі  виробництва  набирають форму факторів виробництва
Абалкін Л. І.	1981	Потенціал — це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив’язана до місця й часу
Архангельський В. М.	1983	Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в наявності  і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної задачі
Рєпіна І. М.	1998	Підприємницький потенціал  — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і  т. ін.), навичок та можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій  персоналу, щодо вироблення товарів, надання  послуг (здійснення робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства
Олексюк О. І.	2001	Потенціал підприємства — максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень

 

 

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки:

Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або  розвитку системи різних видів ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ресурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для планування та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.

Друга група авторів (М. А. Іванов, Ю. Г. Одегов, К. Л. Андреєв та інші) уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досягнення мети виробництва. Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те. що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися». Вони стверджують, що дослідження ефективності розвитку економіки мають базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливостях виробництва.

Учені третього напрямку (І. Ансофф) розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, – це цілісне уявлення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємозв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні завдання – що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його структурні та функціональні елементи, то вищими будуть його потенціал і ефективність.

Сутність потенціалу як економічного терміну привертала увагу як вітчизняних,  так і іноземних науковців та практиків різних сфер та напрямів дослідження,  починаючи ще з двадцятих років минулого століття. Основною причиною такого зацікавлення стало виникнення потреби у комплексній оцінці розвитку виробничих сил в масштабах різних рівнів господарювання. Широкого наукового вжитку цей терміннабув у 70-80 р.р., коли потенціал потрапив у поле дослідження науковців та практиків як об’єкт наукового пізнання та ефективного використання. Тлумаченням сутності потенціалу як економічного терміну займались такі відомі зарубіжні та вітчизняні вчені як: Л.І.Абалкін, В.В.Адамчук, В.М.Архангельський, П.І.Багрій, В.Вейц, К.Г.Воблий, С.І.Дорогунцов, М.І.Каменецький, Л.М.Малярець, І.П.Отенко, Б.Райан, Є.А.Смирнов, С.Г.Струмілін, Е.Б.Фігурнов та інші.

До переліку науковців та практиків, які здійснили внесок вопрацювання наукової проблематики,  пов’язаної з виділенням різновидів потенціалу в розрізі можливих класифікаційних ознак слід віднести: Ю.В.Карпенко, Л.О.Лігоненко, ОІ.Олексюк, І.М.Рєпіну, О.С.Федоніна та багато інших.

У широкому розумінні,  тобто як самостійне поняття,  термін ″потенціал″ найбільш змістовно та точно розкритий у «Большом экономическом словаре» як джерела, можливості, засоби, запаси, що можуть бути приведені в дію, використані для вирішення якої-небудь задачі, досягнення певної мети.

Якщо звернутися до «Англо-українсько-російський словник термінів», то потенціал у загальному пояснюють як ″щось, що можна покласти в основу розробки або перетворити у можливість″.

Розглядаючи тлумачення терміну ″потенціал″, слід звернути увагу на те, що різні науковці у своїх працях називають потенціал і категорією, і поняттям, ототожнюючи ці терміни в окремих випадках, а в інших – протиставляючи. На нашу думку, слід чітко розмежовувати дані терміни оскільки будь-яка економічна категорія є поняттям, але не кожне поняття є економічною категорією. Так, економічні категорії відображають економічні відносини, а крім них в економічній науці використовують і економічні поняття,  що пов’язані з економічною політикою,  з над будовними явищами. Крім того, економічна категорія повинна:

- відображати суспільні виробничі відносини, а не природні властивості об’єктів;

- відповідати реальним історичним подіям у економічному житті суспільства;

- мати об’єктивний  характер, тобто відображати об’єктивну, незалежну від суспільства дійсність;

- характеризуватися специфічними ознаками категорії, її змістом, формами та визначеним місцем в системі суспільного відтворення.

Саме тому, на нашу думку, більш доцільним є ототожнення  потенціалу із економічним поняттям, що відображає ресурсні можливості об’єкту дослідження та має суб’єктивний характер.

 

 

 

2. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства та його характерні риси.

 

В залежності від завдань  оцінки в економічній літературі використовують різні види потенціалу в розрізі запропонованих науковцями класифікаційних ознак. На нашу думку,  дослідження ефективності використання економічного потенціалу повинно включати його аналіз на рівні окремих галузей народного господарства, а в їх межах – і в розрізі окремих господарсько-функціональних призначень. Така деталізація дасть змогу контролювати пріоритетні галузі функціонування потенціалу країни, визначаючи при цьому недоліки та позитивні напрацювання.