Експерти  McKinsey & Company вважають, що нашій економіці вкрай необхідно знайти нові точки зростання, які б дозволили країні продовжити економічне відродження. До таких вони відносять розвиток інфраструктури країни з метою повнішої реалізації її транзитного потенціалу.

      При цьому наголошується, що в Україні на 1 тис. чоловік доводиться лише 4 км. автомобільних доріг, тоді як в Росії - 7 км., в Білорусії - 10 км., а в Польщі - 11км. Таке положення справ приводить до того, що Україна втрачає доходи від транзиту вантажів через свою територію, поступаючись по цьому показнику своїм сусідам. Не менш перспективним, чим розвиток інфраструктури, в Україні може стати туристичний бізнес, який безпосередньо залежить від кількості і якості дорогий.

    З промислових напрямів McKinsey & Company рекомендує розвивати машинобудівну галузь, відзначаючи при цьому, що зарубіжні інвестори зацікавлені в розгортанні в Україні власних виробництв, з урахуванням невисокої вартості української робочої сили. Що стосується традиційних для України галузей, як гірничо-металургійний комплекс або хімпром, то в них слід зосередити зусилля по підвищенню доданої вартості вироблюваної продукції. Іншими словами, відмовитися від виробництва напівфабрикатів і перейти до продукту вищого ступеня переділу [16, c.13] .

     Ну  і, звичайно, в McKinsey & Company не обійшли увагою так би мовити інституційні проблеми. Аналітики вважають серйозною перешкодою для модернізації економіки бюрократичні бар'єри і недосконалість законодавства. За інформацією консалтингової компанії, в Україні для отримання дозволу на будівництво буде потрібно в середньому до 476 днів, тоді як в США всі необхідні процедури будуть завершені через 40 днів, а в Казахстані - за 211 днів [23, c.65] .

     Найбільші проблеми на сьогодні виникли в банківській  сфері - в українських банків безліч боржників, які не можуть повернути кредити, і таку ж безліч кредиторів, яким банки не можуть повернути депозити.

     У банкірів зараз є два шляхи:

1. Продовжувати  наполягати на поверненні доларових  кредитів, 
повертати які в даній ситуації не може ніхто. Наслідком подібною упертості банків буде (без щонайменшого перебільшення) крах малого підприємництва як такого. У загальнодержавному масштабі це потягне за собою неможливість наповнювати бюджет, подальше зростання безробіття, занепад купівельної активності.

     Що  стосується безпосередніх інтересів банків, то їх сьогоднішнє бажання отримати сьогохвилинну вигоду приведе до повного зникнення клієнтів в майбутньому. Якщо малий і середній бізнес зникне, брати кредити буде просто нікому. Також якщо в країні зникнуть працедавці для багатьох тисяч українців, у цих українців не буде заробітків і їх купівельна спроможність наблизиться до нуля. У банків же зникне ще один вид заробітку - споживче кредитування.

     Вилучення у неплатоспроможних позичальників  їх заставного майна -машин і квартир, банкам теж невигідно - в той, що склався ситуації його практично неможливо вдало продати: пропозиція значно перевищує попит, до того ж ціни на нерухомість сьогодні відчутно впали.

     Важливо зрозуміти: приватний бізнес для  банків - це дійна корова, яку можна доїти постійно, а можна відправити на забій. Що в кінці кінців для банків вигідніше - вирішувати, звичайно, банкірам [21, c.68] .

2.Надати  боржникам кредитні канікули, причому  тривалі – до напівроку, з  одночасним мораторієм на зняття  депозитів на такий же термін.

    Вимагати  кредитних канікул від банків за ситуації, коли щодня у них  вилучають мільйони гривень з  депозитів, нереально, тоді українська банківська система дійсно звалиться. Але якщо з'єднати ці два заходи - дуже популярну і дуже непопулярну, в результаті всі, як мінімум, вийдуть на нуль, а це в ситуації фінансової кризи вже дуже добре.

    Важливий  момент: кредитні канікули повинні  бути тривалими - це обов'язкова умова. Короткочасне відстрочення не дасть  ніякого позитивного ефекту, а  тільки підвищить спекулятивні настрої. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВОК

Оскільки  на сучасному етапі розвитку значні суспільні та економічні сили виявились  відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені  чинити опір економічній стратегії  держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей. Подолання протиріч між інтересами економіко-політичних груп та тенденцій до рентної поведінки суб'єктів господарювання має відбутися через здійснення політики стимулювання економічного зростання за допомогою бюджетно-податкових та грошово-кредитних важелів і забезпечення вдосконалення механізмів міжгалузевого переливу капіталів та розбудови ринкової й інформаційної інфраструктури.

    Таким чином, на даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння  провідними суспільними силами - владою, підприємцями та населенням - колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні. Забезпечуючи постійний моніторинг державної політики з метою виявлення точок її неузгодженості із завданнями розвитку національного капіталу та національного підприємництва, громадські об'єднання підприємців здійснюють "демонополізацію" процесу прийняття політичних рішень. Тому суттєва активізація громадських об'єднань підприємців сприятиме підвищенню ефективності державної політики.

    Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією  потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого  та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів  державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави.

    Одним із визначальних має бути розвиток альтернативних, мінімально залежних від адміністративного впливу можливостей  фінансування підприємств. Найпершим  кроком у цьому напрямку має стати  відбудова внутрішнього ринку як головного атрибута ринкової економіки, поля для ефективної конкуренції - стимулу розвитку та вдосконалення підприємств. Адже саме ринок є обов'язковою складовою кругообігу капіталу, починає та завершує відтворювальний процес, є основним джерелом інвестиційних ресурсів підприємств і споживчих ресурсів населення. Розширення внутрішнього ринку є також важливим чинником детінізації та декриміналізації економіки. Йдеться не лише про безпосереднє розширення сукупного попиту через збільшення доходів населення й підприємств, але також про забезпечення збалансованості структури внутрішнього ринку, розбудову торговельної інфраструктури, контроль за добросовісністю конкуренції, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1.Якубовський  О.П. Управління кризами та ризикими суспільного розвитку. – Одесса-2007.

2. Буряченко Г.О. Становлення економічної системи України. Проблеми та шляхи їх вирішення // Економічний вісник. – 2006. – №11. – С.41.

3. Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Інститут економічного прогнозування, 2003. – 344 с.

4. Горенко  Т.В. Актуальні проблеми міжнародних  відносин на початку XXI століття: Матеріали 7-ї науково-практичної  конференції молодих вчених // Львівська збірка наукових праць. – 2008. – №4. – С.47.

5. Грабовецький Б.Є. Основи економічного прогнозування: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2007. – 452 с.

6. Губенко  Р.Л. Сучасні моделі прогнозування  економічних криз // Зб. наук. праць  вчених. – Вип. 34. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2006. – С.107.

7.Безчасний  Л.К. Напрями стабілізації економічного розвитку України//збірник наукових праць. – К.2008

8. Аналітина  доповідь “загрози економічної  кризи для України та шлях  її попередження”. К.:Експертно-аналітичний  центр “Соціум”,2005

9. Дахно І.І. Світова економіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літ., 2009. – 264 с.

10.  Дехтярчук М. Ефективне управління макроекономічною ситуацією // Вісник УАДУ. – 2009. – № 4. – С.57.

11. Економічна теорія: Підручник / Ред. В.М.Тарасевич. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 784 с.

12. Єгорова Т. Економічна криза в Україні та її тенденції // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2009. – №2. – C.119.

13. Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2005. – 327 с.

14. Жаліло  Я.А., Сменковський Я.А. Концептуальні засади стратегії економічного протекціонізму // Економіст. – 2006. – №6. – С.62.

15. Іванченко  Г.О. Економічна політика держави  як предмет політологічного дослідження  // Вісник Східноукраїнського державного  університету. – Луганськ, 2007. – №6. – С.205.

16. Ковтун  Л. Рівновага економічної системи  // Формування ринкової економіки  в Україні: Науковий збірник  ЛДУ ім.Івана Франка. – 2009. – Вип.2. – С.18.

17. Куценко Т.М. Макроекономічна рівновага в умовах глобалізації // Економічний часопис. – 2006. – №11. – С.19.

18. Лагутін  В.Д. Економічна політика держави:  сутність, етапи, механізми // Економічний  часопис. – 2006. – Вип.10. – С.16.

19. Лизун  М. Моделі економічного зростання  світової та української економіки  // Журнал європейської економіки. – 2007. – №6. – С.154.

20. Майєр Джеральд М., Раух Джеймс Е., Філіпенко А. С. Основні проблеми економічного розвитку. – К.: Либідь, 2008. – 688 с. 21. Малий І.Й., Диба М.І., Галабурда М.К. Держава і ринок: філософія взаємодії. – К., 2005. – 204 с.

21. журнал «Дзеркало тиждня» № 38 (717) 11 — 17 жовтня 2008

22. журнал «Тиждень» №7(68) 20-26 лютого 2009

23. журнал «Тиждень» №4(65) 30 січня-5 лютого 2009

24. журнал «Тиждень» №51(60) 19-25 грудня 2008

25. www.narodna.pravda.com

26. www.in1.com.ua

27. www.allbest.ru

28. www.ukrstat.gov.ua 
 
 
 
 

    ДОДАТОК А

Заборгованість  із виплати заробітної плати у 1997-2009 році