Економічна криза в Україні її особливості та фактори стабілізації

    Серед головних причин виникнення фінансової кризи професор Гальчинський акцентує увагу на перетворенні американських  банків на «інститути обслуговування спекулятивних потоків. Майже 2 трлн. дол. – щоденний обсяг операцій на світовому валютному ринку. За експертними оцінками, лише 5–7% їхньої загальної суми пов’язані з реальною економікою, а решта–спекулятивні трансакції. Їхні потоки пришвидшувалися останнім часом темпами в 15–20% на рік» [22, c. 68] .

    З цього моменту фінансова криза  зі Сполучених Штатів починає стрімко  поширюватися на інші світові фондові  ринки, спричиняючи першу хвилю  вже глобального масштабу, яких, на думку Міністра економіки України Богдана Данилишина, вже було три.

    Підводячи загальні підсумки ситуації, що склалася на сьогодні у світовій економіці, необхідно  зазначити наступне. Світова фінансова  криза за всіма ознаками переросла в глобальну. Її руйнівні дії із фінансового сегмента економіки дедалі більше перекидалися на реальний сектор: з будівельної галузі на автомобілебудування (у вересні в США продаж нових автомобілів упав на 27%; схожі процеси відбуваються і в країнах ЄС). Наступними стали базові галузі: виробництво будівельних матеріалів та металургія і, нарешті, весь ланцюг виробничого процесу. Він не може залишитися недоторканним, адже фінансова система й реальна економіка – це єдине ціле. При цьому жодна з країн, зокрема й Україна, не мала будь-яких шансів уберегтися від її руйнівних наслідків.

    І ще один важливий висновок, зроблений  уже згаданим паном Гальчинським, полягає в тому, що нинішня криза  – це криза не лише геоекономічного, а й геополітичного устрою світу.

    1.2. Вплив світової економічної кризи  на економіку провідних країн світу 

    Наслідки  світової фінансової та економічної  кризи особливо гостро позначились  на соціальному та економічному становищі провідних країн світу, в першу чергу через зростання дефіциту платіжного балансу та державного бюджету країни, зниження обсягів виробницва майже в усіх галузях економіки та зростання безробіття. Ці аспекти збільшили вразливість економіки , а уповільнення структурних реформ консервує на низькому рівні продуктивність праці та зменшує спроможність економіки країни реагувати у складних ситуаціях [9, c. 213] .

    Вплив кризи на економіку Німеччини. Після значного спаду протягом четвертого кварталу 2008 р. – першого кварталу 2009 р., завдяки ефективним заходам федерального уряду (кон’юнктурні пакети уряду 1 та 2), почався процес поступового виходу економіки ФРН з кризи.

    Так, згідно базового сценарію передбачається, що реальній ВВП, після спаду у 2008 р. на 4,9%, зросте у 2010, відповідно на 1,6% та 1,2%. Проте, слід враховувати, що той позитивний ефект, який створювався завдяки цілеспрямованим діям уряду Німеччини протягом 2008-2009 рр., у 2010-2011 рр. буде помітно послаблюватися.

    Вплив кризи на економіку Великобританії. Опубліковані наприкінці лютого 2008 р. дані про стан британської економіки залишаються досить суперечливими. З одного боку, уточнені дані про динаміку ВВП у четвертому кварталі минулого року свідчать про певне покращення цього показника до +0,3% порівняно з раніше оголошеними 0,1%, тобто країна почала виходити з кризи після шести кварталів негативного росту (2-4 кв. 2008 та 1-3 квартали 2009 р.). При цьому фахівці задоволені зростанням виробничого сектора, насамперед, обробної промисловості – як обсяги випуску продукції, так і виробничі замовлення показали позитивну динаміку вперше з третього кварталу 2008 року [11, c.113] .

    Вплив кризи на економіку Франції. Соціально-економічна ситуація в країні у 2007 році зазнала суттєвого тиску, спричиненого світовою економічною і фінансовою кризою. Враховуючи можливі серйозні політичні, економічні та соціальні наслідки світової фінансової та економічної кризи уряд, з ініціативи Президента Франції, наприкінці 2008 року розробив  та ввів в дію в січні 2009 р. схвалений Національними зборами дворічний антикризовий план активізації економіки, на виконання якого з державного бюджету було виділено 26 млрд. євро [24, c.60] .

    Вплив кризи на економіку Японії. У 2007 р. економіка Японії, яка глибоко інтегрована у світову економіку,  гостро відчувала негативний вплив глобальної економічної кризи на розвиток усіх галузей промисловості, фінансового сектору та зовнішньої торгівлі. Проте, наприкінці 2009 р. завдяки впровадженню антикризових економічних пакетів японського уряду та незначному покращенню світової економічної кон’юнктури, економіка країни сходу сонця почала демонструвати перші ознаки пожвавлення .

    Вплив кризи на економіку США. Дефіцит держбюджету США за 2008 р. становив 454,8 мільярда доларів, що є рекордом за всю історію Америки. Не треба забувати, що це для світу є небезпечно з огляду не те, що кожна третя покупка у світі робилася і робиться в США [13, c.277] .

    Порівнянні  з 2007 р., дефіцит зріс майже в три  рази. Рік тому він становив 161,5 млрд. дол. До цього найбільший річний дефіцит  держбюджету був зафіксований в 2004 р. - 413 млрд. дол. На тлі економічного спаду дохідна частина бюджету скоротилася, в той час як видаткова частина зросла за рахунок військових витрат, заходів з порятунку банківського сектору та боротьби з безробіттям. Уряд висунув нові пропозиції в економічній галузі. Запропоновані заходи спрямовані на створення додаткових робочих місць, надання громадянам доступу до пенсійних заощаджень та відстрочок виплати кредитів, а також стабілізацію бюджетів штатів і місцевого рівня. 

    РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ПРОБЛЕМИ ВИРІШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ  КРИЗИ В УКРАЇНІ 
 

    2.1. Причини та основні фактори  виникнення економічної кризи  в Україні 

    Світова криза вплинула на економічний розвиток України, яка інтегрувала у світову  економіку. Для України притаманні такі характерні риси економічної кризи як дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів (ринки підвищеної конкуренції) та імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу (ринки заниженої конкуренції); висока концентрація виробництва і капіталу, обмежені можливості щодо децентралізації ризиків; значна соціальна поляризація, відсутність практики і інструментів адресної соціальної політики; невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду; хиткість політичної системи, її нездатність швидко ї ефективно розв’язувати економічні проблеми; порівняно низька частка малого і середнього бізнесу у ВВП [7, c.17] .

    Тобто, негативні наслідки світової фінансової кризи на економіку України можна  розглянути в таких аспектах, як зниження темпів розвитку ринку фінансових послуг в Україні, зниження сукупного попиту населення внаслідок негативних очікувань, що в свою чергу призведе до зниження темпів зростання ВВП, послаблення ділової активності суспільства, скорочення обсягу виробництва кредитно залежними підприємствами, прагнення деяких українських політиків «перекласти» проблеми фінансового ринку на промисловість та населення України загалом.

    Фінансова криза виникла в силу багатьох факторів, найголовнішим з яких, все ж є диспропорція між фінансовим та промисловим капіталом. Світова економіка отримала залежність від складних фінансових інструментів, недосконалість яких призвела до світової фінансової кризи, вплив якої відчули економіки більшості держав світу.

    Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ: світове падіння попиту на металургічну продукцію більш ніж в 2 рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювася з 5.6 у вересні на 6.8 у листопаді, на 10.0 у другій половині грудня та з кінця січня 2009 року стабілізувався на рівні 8.3 грн. за 1 долар США, [5]. Вагомою причиною кризи в Україні є її інтеграція в світову економіку - близько 60% ВВП країни [5, c.87] .

    Основні внутрішні чинники: поштовхом стала  інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло  за собою різкий відтік вкладів у  ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства. Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16.5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. В листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд. гривень для покриття бюджетного дефіциту. Показники - ВВП:  2008 р. - 6,4%, 2009р. - 2,5; інфляція: 2008р. - 25,3%, 2009р. - 18,8%, поточний рахунок платіжного балансу: 2008р. - 7,2%, 2009р. - 9,2%, [1, c. 22].

     Про поширення світової фінансової  кризи на  Україну  свідчать  поточні тенденції розвитку економіки: 

    1) стрімке скорочення   промислового   виробництва,   що  змінює структуру внутрішнього попиту і призводить до накопичення  запасів нереалізованих  товарів,  як це було на початку 90-х років.  Тобто спостерігається  зниження  попиту  на   продукцію   металургійної, машинобудівної,  будівельної  та  інших  галузей  в усьому ланцюгу міжгалузевих зв'язків, зокрема торгівлі і транспорту;

    2) втрати як корпоративних доходів,  так і доходів населення та держави з відповідним невиконанням планових показників надходжень до бюджетів,  що є загрозою  в частині виконання функціональних зобов'язань уряду;

    3) відплив капіталу, зменшення  можливості   рефінансування корпоративних зовнішніх боргів,  зростання недовіри до банківської системи;

    4) різке падіння  індексу  ПФТС  на фондовому ринку, який після поступового "просідання" у першому півріччі  лише  за  три  місяці (серпень-жовтень) втратив 61,48 відсотка своїх позицій;

    5) посилення девальваційних   процесів  у  зв'язку  з  відпливом валюти через фондовий ринок та посилення тенденції до  конвертації заощаджень  населення в іноземну валюту. Це призвело до зменшення обсягу міжнародних валютних резервів з 38,1 млрд. доларів США на 1 вересня  до  32,74  млрд.  на 1 грудня [20, c.543] .

     6) скорочення кредитування, що негативно позначилось на розвитку видів економічної діяльності, орієнтованих переважно на внутрішній ринок  (будівництво, машинобудування, роздрібна торгівля), та відповідно зменшило попит на продукцію суміжних галузей;

    7)ускладнення ситуації  в  соціальній сфері внаслідок згортання виробництва,  що призвело до збільшення заборгованості  з  виплати заробітної плати.

    Отже, можна зробити висновок, що економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання [3, c.29] . 

    2.2. Динаміка основних економічних  показників України в період  кризи 

    Багатоваріантність  причин виникнення фінансової кризи, названа  фаховим середовищем та висловлена суспільним загалом, на фоні відносної недієвості запропонованих урядами провідних держав світу антикризових заходів переконує, що за боротьбою з кризою все ж таки маскується відтермінування більш складних наслідків, а неефективність витрачених безпрецедентно масштабних ресурсів перекладається на плечі прийдешніх поколінь значним борговим навантаженням.

    В Україні перші прояви негативних економічних процесів позначилися  на банківській системі восени 2008 р., оскільки майже 50% вітчизняного банківського сектора контролюється іноземними банками з усіма їхніми проблемами ліквідності, дефіцитом кредитних та інвестиційних ресурсів, обвалом основних фінансових ринків світу. Згодом криза торкнулася не лише банків, а й інших фінансово-кредитних установ: ІСІ, страхових компаній, кредитних спілок, а також фондового ринку, що сприяло розвитку фінансової кризи. Усі ці процеси негативно позначилися на діяльності вітчизняних підприємств, наслідком чого стало значне скорочення реального сектора економіки, зниження темпів зростання ВВП країни, зростання безробіття, підвищення рівня цін. Тому багато економістів говорять про те, що Україна переживає економічну кризу, яка проявляється не лише у дестабілізації діяльності банківського сектора, а й у суттєвому падінні темпів розвитку реальної економіки [8, c.15] .

    Тенденцію щодо погіршення ситуації у реальному  секторі економіки України можна  простежити, проаналізувавши динаміку ВВП країни (табл. 1) [ 26 ] .