Економічна ефективність вдосконалення структури основних виробничих фондів та покращення їх використання в сучасних умовах

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ 
 
 

Кафедра фінансів,

обліку  і контролю 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

„Фінансовий аналіз” 

на тему: „Економічна ефективність вдосконалення структури основних виробничих фондів та покращення їх використання в сучасних умовах”

(виконана  на прикладі підприємства  Т ОВ "Бровар" ) 
 
 

Виконав:

студент групи БМп – 42

Мудрий  Р.М 

Прийняла:

асистент  Химич І.Г. 
 

Тернопіль - 2011 
ЗМІСТ 
 

ВСТУП.................................................................................................................3

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика основних фондів підприємства...........5

1.1 Економічна сутність основних виробничих фондів...................................5

1.2 Класифікація і структура основних фондів..................................................9

1.3 Показники,  що характеризують ефективність  використання основних фондів.....................................................................................................................12

РОЗДІЛ  ІІ. Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ  "Бровар" ....15

2.1 Загальна характеристика  діяльності підприємства ………………………15

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства............................20

2.3 Аналіз показників, що характеризують ефективність  використання основних фондів та аналіз зносу і амортизація фонду на ТОВ "Бровар" .....32

РОЗДІЛ  ІІІ. Вдосконалення структури основних виробничих фондів та шляхи покращення їх використання в сучасних умовах.................................. 35

ВИСНОВКИ..........................................................................................................37

Список  використаної літератури…………………………………………...39

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….40 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості  є забезпечення виробництва  насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.

    У будь-якому дійстві виробництва взаємодіють два головні чинники: речовий, тобто засоби виробництва, і особистий- робоча сила. Засоби виробництва, будучи речовими елементами продуктивних сил суспільства, предметно втілюють досягнення науки і техніки. Вони беруть участь не лише у створенні споживчої вартості продукту, але і його трудової вартості.

    Витвором  процесу праці з використанням  засобів праці та предметів праці  є певні споживчі вартості. Водночас засоби праці, як і предмети праці, будучи втіленням суспільної праці, витраченої на їх створення, є речовим втіленням вартості в умовах товарно- грошових відносин.

    У сучасних умовах стрімко підвищується роль речових факторів виробництва, зокрема засобів праці, значною вагомою частиною яких і є основні фонди.

     До  основних виробничих фондів  відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи й ін.), слугують для збереження і переміщення предметів праці. На всіх сучасних підприємствах розробляються та пропонуються шляхи покращення використання виробничої потужності підприємства. Тому тема даної курсової роботи є досить актуальною. Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

     Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні складу, структури, планування і аналізу основних виробничих фондів, визначенні основних шляхів покращення їх використання.

     Предметом виступають основні виробничі фонди підприємства, а об’єктом дослідження є підприємство.

      Курсова робота складається з трьох частин. Перша частина є теоретичною. У цій частині розкривається теоретична сутність виробничих фондів підприємства, класифікація та показники, що характеризують їх використання. В другій частині на прикладі діючого підприємства ВАТ "Львів'янка ЛТД" , аналізуємо його господарську діяльність за 2010 рік, проводиться структурний та динамічний аналіз основних фондів підприємства. Третя частина робота описує шляхи поліпшення використання виробничої потужності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика основних фондів підприємства.

     1.1 Економічна сутність основних виробничих фондів 

  В процесі  виробництва на підприємстві беруть участь три фактори: 
1. засоби праці; 
2. робоча сила; 
3. предмети праці.

  Засоби  праці та предмети праці утворюють  засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

  Засоби  праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму. 
На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

  Предмети  праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

  Засоби  праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці —  в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці  стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів.

  Основні фонди — це частина засобів  виробництва, які беруть участь у  процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

  Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи: 
1.невиробничогопризначення; 
2. виробничі.

  Кожна організація чи підприємство при  створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

  До  основних фондів невиробничого призначення  належать ті, що не беруть участі у процесі  виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

   
• житлово–комунальні приміщення; 
• побутові, спортивні приміщення; 
• будинки та устаткування медичного призначення; 
• дитячі дошкільні заклади; 
• багаторічні насадження та ін.

  Усі ці заклади, приміщення, будинки є  основними фондами невиробничого  призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

  До  основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.

  Оскільки  елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини. 
До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). 
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

  Відношення  окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

   
• виробничо–технологічних особливостей підприємства; 
• науково–технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; 
• ступеня розвитку різних форм організації виробництва; 
• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; 
• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; 
• територіального розміщення підприємства та ін.

  Звичайно, громадськості не байдуже, яким є  співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у  будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Класифікація і структура основних фондів.

   Економічне  значення основних фондів полягає в  тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

   Залежно від цільового призначення основні  фонди поділяють на дві групи:

• основні виробничі фонди;
• основні невиробничі фонди.

   Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва  і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств — до 85—90 %. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умо\ви життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

   В роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств стало непосильним утримання на належному рівні їх соціальної сфери, в тому числі використання і підтримка в дієздатному стані основних невиробничих фондів. Тому було прийняте урядове рішення про передачу об’єктів соціальної сфери на баланс сільських (селищних) рад народних депутатів і утримання їх за рахунок місцевих бюджетів. Багато аграрних підприємств скористалося цією можливістю[1]. Проте ряд підприємств , які мають, як правило, міцний економічний стан, продовжують утримувати соціальну сферу і тим самим забезпечують кращі соціальні умови проживання своїх працівників. В перспективі є підстави очікувати, що із зміцненням економіки аграрних підприємств вони відновлять розвиток окремих ланок соціальної сфери з метою забезпечення опосередкованого впливу цього фактора на підвищення продуктивності праці.

   Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на: