Ефективність виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ТОВ «Дружба-5» Нижньосірогозького району Херсонської області

При цьому якщо протягом року в зв'язку з виробничою необхідністю за розпорядженням керівництва господарства частина робіт, передбачених технологічною картою, не вироблялася або виконувалися роботи понад обсяги, передбачених технологічною картою, сума оплати за продукцію повинна бути відповідно скоректована.     

Остаточний  розрахунок з робітниками бригади (ланки, загону) по доплатах за продукцію  можна робити по наступній формулі:

 

     Д = (Зп – Зф – (Зн + Зс)) х 1,25

 

  
     

Д – сума доплати працівникам за вироблену продукцію, грн..     

Зп  – заробітна плата працівників  за фактично вироблену продукцію, грн..     

Зр  – фактично виплачена заробітна  плата у вигляді авансу за виконані роботи, грн.     

Зс  – сума заробітної плати по тарифу, виплаченої працівникам за непередбачені, але виконані роботи, грн..     

Зн  – сума заробітної плати по тарифу за передбачені, але не виконані роботи, грн..      

Заробітну плату визначають, як добуток акордних розцінок за продукцію на кількість  фактично виробленої продукції.      

Розподілом отриманої  різниці на загальну суму заробітної плати, виплаченої за обсяг зроблених робіт, визначають розмір доплати на кожну зароблену гривню. При цьому надбавка трактористам-машиністам за класність, додаткова оплата за виконання найважливіших робіт і підвищена оплата на збиранні врожаю при нарахуванні доплати за продукцію не враховуються. Доплата за продукцію виплачується тільки постійним і сезонним, що пропрацювали в господарстві більш двох місяців, робітником. Частка доплат за продукцію, що приєднується на заробітну плату тимчасових робітників, не виплачується і не розподіляється між постійними і сезонними робітниками.     

Для підвищення матеріальної зацікавленості робітників у зниженні собівартості сільськогосподарської продукції  встановлене преміювання робітників за скорочення прямих витрат на одиницю  продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом у розмірі 25% від суми отриманої економії.     

При вирахуванні економії прямих витрат вартість тракторного пального, матеріалів і кормів оцінюється в плані і  фактично за однаковими цінами на однойменні види матеріалів і кормів.     

За  перевиконання плану одержання  валової продукції преміюються  тільки ті постійні і сезонні робітники, що безпосередньо беруть участь у  виробництві продукції. Цієї ж категорії робітників одержують премії за скорочення прямих витрат на одиницю продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом.     

Оцінка  отриманої по відділенню, бригаді, ділянці продукції виробляється за фактичними цінами реалізації з урахуванням її якості. Надбавка за надпланову здачу продукції в ціні реалізованої продукції не враховується.     

У системах оплати праці, що використовують у сільському господарстві, важливе  місце належить остаточному розрахунку з членами трудових колективів. Узагальнення практики господарювання в сільському господарстві країни доводить, що па роботах, пов'язаних з обслуговуванням обладнання, чергування тощо, з високим рівнем фіксованої оплати остаточний розрахунок з працівниками дещо спрощений.     

При упровадженні нових систем, які передбачають участь працівників у прибутку, слід зважати па низку проблем, що виникають  при цьому.     

По-перше, це те, що на розмір прибутку впливає  багато факторів, контролювати які  більшість працівників господарства не в змозі.     

По-друге, пересічному працівникові господарства важко з'ясувати, яким чином його індивідуальні зусилля пов'язані  із підвищенням прибутковості господарства.      

Досвід  показує, що в таких умовах доцільно запроваджувати участь працівників  в прибутку на рівні внутрішньогосподарських  виробничих підрозділів: бригад, кооперативів, малих підприємств тощо.     

Враховуючи  зазначене, у реформованих господарствах  намітилась чітка тенденція щодо оплати праці при остаточному  розрахунку за схемою: доплата за продукцію  — премії — дивіденди.     

Аналіз  доводить, що переважна більшість  сільськогосподарських підприємств  при остаточному розрахунку з  працівниками дотримується традиційних  способів виплати. Основними системами  оплати праці при цьому виступають акордно - та відрядно - преміальна системи, які поки що не використали всіх своїх можливостей.      

Нарахування доплати за продукцію здійснюється за акордними розцінками за центнер  продукції, а премії виплачуються за виконання виробничих завдань, поліпшення якості продукції, досягнення інших  показників, розроблених безпосередньо  в господарстві з урахуванням  специфіки того чи іншого підрозділу. Нарахування доплати за продукцію  та премій здійснюється в розрахунку на 1 гривню основної оплати.     

Оцінюючи  різні варіанти остаточного розрахунку наприкінці року, слід зауважити, що за ринкових умов доцільніше використовувати  оплату праці від валового доходу, адже така система дозволить певною мірою співвіднести витрати та доходи виробничих підрозділів. Водночас акордно-преміальна система оплати праці може використовуватись  у господарствах, які знаходяться  на шляху до розпаювання власності.     

В деяких об'єднаннях додатково отриманий  прибуток направляють на відтворення  й поповнення основних засобів виробництва. Надалі у фонд кожного члена об'єднання  щорічно відраховується в вигляді  паїв частина приросту основних засобів  за рахунок приросту прибутку власних  коштів та дивідендів на грошові та земельні паї згідно з прийнятими положеннями.     

Окрім грошової, велике значення для працівників  сільського господарства має також  натуральна оплата. Особливу роль вона відіграє у сучасний період — період розвитку інфляційних процесів. Стрімке  знецінювання грошових засобів змушує працівників робити, наскільки це можливо, натуральні запаси продовольства  та здійснювати бартерні угоди при  взаєморозрахунках.[15,c.85]  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
      

Висновки  і пропозиції     

Мірилом, або оцінкою, сільськогосподарського виробництва є критерій економічної  ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживних  вартостей на основі раціонального  використання виробничих ресурсів і  підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання — кінцева мета виробництва то лише на цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці.     

Ефективність  виробництва є узагальнюючою  економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва  і праці. У сільському господарстві — це одержання максимального  обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами  засобів і праці.      

Поряд з визначенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва  на рівні особливе значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування  сільськогосподарських культур  має хімізація.     

Оцінюючи  ефективність галузі, слід враховувати  її особливості, які значно впливають  на кінцеві результати.     

Визначення  економічної ефективності виробництва  окремих видів продукції рослинництва і здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості  галузей. Для порівняння економічної  ефективності виробництва окремих  видів продукції рослинництва використовують такі показники: .виробництво валової  продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного  працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход  і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.      

При оцінці економічної ефективності рослинництва у ТОВ «Дружба-5» було отримано такі результати. 

Як і в багатьох подібних господарствах України, у  ТОВ «Дружба-5» у загальній  площі с/г угіддь займає рілля  і становить 100% за всі досліджуванні  три роки.     

Серед усіх культур, що вирощуються  у даному господарстві найбільше  площі припадає на зернові і бобові – 54,57% в середньому за три роки  від загальної посівної площі. Напротязі трьох років площа під посівами зернових і зернобобових зменшилась на 2,65% в 2010році в порівнянні з 2008 роком.     

Урожайність зернових і  зернобобових є не досить висока. У 2008 році – 27,45 ц/га , а у 2009-2010 роках зменшилась до 12,30-11,94ц-га відповідно. Якщо звернути увагу на соняшник, можна зробити висновок, що у 2010 році урожайність його дещо зросла і становить 9,07 ц/га. Порівнючи з середньорічними даними урожайності по Херсонській області, то урожайність виробництва основних культур в ТОВ «Дружба-5» дещо менша. Так згідно середньорічними показниками по області урожайність зернових і зернобобових за 2010рік становить 22,1  ц/га, а соняшника – 12,3ц/га. Загалом динаміка урожайності по всіх культурах не є дуже суттєвою.     

В загальному, собівартість по всіх культурах є не високою, яка  має тенденцію до зменшення в 2010 році в порівнянні з 2008 роком по всім видам основник культур,окрім  соняшника, його собівартість,навпаки зросла, це  може пояснюватися наявністю будь-яких структурних зрушень у інтенсифікації виробництва у ТОВ.     

Необхідно зазначити, за три роки по основних культурах – соняшнику та зернових культур спостерігаються динамічні коливання виручки від реалізації та прибутку. Так прибутковим є виробництво соняшника за всі три роки і зернових лише в 2010році. В 2008 і 2009 роках виробництво зернових і зернобобових є збитковим. Найвищі показники рентабельності має виробництво та реалізація соняшника в 2010році. Галузь тваринництва,а саме свинарство в ТОВ «Дружба-5» є збитковим.      

Варто взагалі сказати, що рослинництво у ТОВ «Дружба-5» є рентабельним,але без помітної тенденції до розширення та автоматизації, що є надзвичайно негативним явищем.     

Для підвищення ефективності виробництва  продукції рослинництва ТОВ «Дружба-5» повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.      

 На мою думку було б непогано  налагодити систему зрошування. Відремонтувати фрегати та канали  подачі води на поля значно  поліпшить догляд за досить  специфічним грунтом.       

 Дане господарство знаходиться  у сприятливих кліматичних умовах  для вирощування, як зернових, так і соняшнику. Дані культури  є провідними у загальному  обсязі виробництва продукції  рослинництва.       

 Докорінне перетворення економічних  відносин в агропромисловому  секторі має узгоджуватися з  комплексом заходів щодо застосування  досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення  умов праці та побуту сільських  трудівників господарювання, який  має встановити насамперед залежність  оплати праці від розмірів  госпрозрахункового доходу господарства.       

 Резервами збільшення обсягів  виробництва продукції рослинництва  у ТОВ «Дружба-5» є:      

 Зростання обсягів виробництва  за рахунок:       

 а) перспективних сортів;       

 б) удосконалення структури посівів;        

 в) ліквідації втрат при збиранні  врожаю;      

 г) посівів по кращих попередників.      

 Ці резерви не потребують додаткових  вкладів.       

 До резервів, які потребують незначних  вкладень:      

 а) застосування добрив;       

 б) застосування засобів захисту  рослин;      

 в) застосування ефективних форм  організації оплати праці;       

 г) підвищення якості продукції,  що виробляється.      

 Резерви, що потребують значних  фінансових вкладень:      

 а) поліпшення земельних угідь  ;      

 б) комплексна механізація;        

 в) зміцнення матеріально-технічної  бази;      

 Сучасна аграрна політика спрямована  на підвищення економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва  на основі вдосконалення економічних  відносин між галузями в системі  агропромислового комплексу. Це  передбачає насамперед створення  системи цін на продукцію агропромислового  комплексу, яка б орієнтувала  всі його ланки на високі  кінцеві результати і створювала  умови для роботи сільськогосподарських  та переробних підприємств на  принципах господарського розрахунку  і самофінансування.  
  
  
  
  
 

Список  використаної літератури

1. “Про господарські товариства” // Закони України .- К., 1996.- Т.2.- с. 189-213.
2. "Про власність" // Закон України// Відомості Верховної Ради України.- 1991.-№20.
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник, друге видання, доп. і переробл.. 2004.- К: КНЕУ.- 624 с.
4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с. 
5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: Аті-ка, 2004. – 480 с. 
6. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. — 2.вид., доп. — К. : А.С.К., 2005. — 400 с.
7. Бражевська Г.М. Техніко-технологічне забезпечення виробництва продукції рослинництва// Економіка АПК-К, 2009, №2 – с.29-53
8. Вепленко В и др. Повышение эффективности интенсификации растениводства//Международный сельскохозяйственный журнал. 2006, №6– с.13-15
9. Вітков М.С. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку/ М.С. Вітков // Економіка АПК. – 2009. – №2 – с.17 – 20.
10. Гаркавий В.К. Економічний аналіз. – К.: Вища школа, 1995, 254с.
11. Дергач І.В. Інтенсифікація та інтенсивність розвитку с.г. виробництва в Україні //  Економіка АПК. – 2007. – с. 43-46.
12. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльно<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-size: 14pt;