Ефективність виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ТОВ «Дружба-5» Нижньосірогозького району Херсонської області

     Варто взагалі сказати, що рослинництво у ТОВ «Дружба-5» є рентабельним, але без помітної тенденції до розширення та автоматизації, що є надзвичайно негативним явищем. 

3. Собівартість  та рентабельність виробництва  продукції рослинництва

Собівартість  продукції — важливий узагальнюючий  економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства, організації  чи окремого виробника. На практиці її обчислення необхідне для об'єктивної оцінки господарської діяльності колективних  чи державних підприємств у цілому, окремих їх підрозділів та виробництва  окремих видів продукції, для  розрахунку чистого доходу, прибутку і рентабельності, які залежать від  собівартості.

Крім  того, показник собівартості є основою  для раціонального розміщення та спеціалізації виробництва, ведення господарського розрахунку. Його використовують для аналізу господарської діяльності підприємств і організацій, порівняння ефективності різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу визначати напрями раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів.

Отже, зниження собівартості продукції має велике народногосподарське й економічне значення для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, діяльності підприємств АПК, селянських (фермерських) господарств. Опанування принципами формування виробничих витрат у системі ринкового механізму  забезпечить підприємству можливість встановлювати оптимальний їх рівень для найефективнішого ведення свого  господарства, визначати найдоцільніші  види продукції та обсяги їх виробництва.

Собівартість  — це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія  об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування  яких необхідне для здійснення процесу  простого відтворення. Вона показує, у  що обходиться кожному виробнику  виробництво та, збут продукції.

Водночас  величина минулої праці, спожитої в  процесі виробництва, як правило, більша за витрати, включені у собівартість продукції підприємства. Зокрема, не враховуються вартість на зрошувальних системах, амортизація багатьох інженерних споруд та ін. Тобто величина вартості спожитих засобів виробництва не збігається з витратами, що входять до собівартості продукції. У процесі виробництва сільськогосподарської продукції здійснюються найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом і економічним значенням. Правильна їх класифікація відіграє велику роль у плануванні, обліку й аналізі собівартості продукції.

Ресурси, що беруть участь у процесі виробництва, різняться за природою створення, особливостями функціонування і тривалістю використання.

До складу собівартості продукції сільського господарства, відносять такі витрати: на виконання виробничих операцій, зумовлених технологією та організацією виробництва; утримання і ремонт основних засобів; проведення агрозоотехнічних та інженерних заходів (крім заходів, здійснюваних за рахунок капітальних вкладень і цільових асигнувань з бюджету) з метою підвищення продуктивності землеробства і тваринництва, поліпшення якості продукції, зростання продуктивності праці, економного використання матеріальних ресурсів; поточні витрати на заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників; протипожежну і сторожову охорону  виробничих об'єктів; організацію та управління виробництвом.

У рослинництві об'єктами обчислення собівартості є  види продукції, яку одержують від  вирощування кожної сільськогосподарської  культури або групи культур. Визначають також собівартість робіт, пов'язаних із виробництвом продукції рослинництва, які виконуються в поточному  році під урожай майбутнього року і належать до незавершеного виробництва, а також робіт щодо поліпшення земель, які виконуються за рахунок  власних оборотних коштів підприємства.

Проаналізуємо рівень собівартості основних видів  продукції рослинництва у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 -  Рівень і динаміка виробничої собівартості 1ц виробленої продукції основних видів продукції рослинництва в ТОВ «Дружба-5»

Проаналізувавши таблицю 2.8 можна зробити такий  висновок,що виробнича собівартість основних видів продукції рослинництва в ТОВ «Дружба-5» в порівнянні з ТОВ «Анатолівське» Нижньосірогозького району Херсонської області значно вища, окрім собівартості ячменя  озимого і ярого, виробнича собівартість яких  становить – 52,08 грн та 52,27 грн відповідно за 2010 рік,так як у ТОВ «Анатолівське» виробнича собівартість ячменя озимого складає 132,29 грн, а ячменя ярого -269,76 грн на 1 ц. Це свідчить про більші виробничі затрати при виробництві основних видів продукції,окрім ячменю ярого і озимого в ТОВ «Дружба-5». Загалом виробнича собівартість на підприємстві в 2010році в порівнянні з 2008 роком  має тенденцію до збільшення ,окрім соняшника, його виробнича собівартість зменшилась від 91,83 грн в 2008 році до 82,59грн в 2010році  та ячменю озимого,виробнича собівартість якого зменшилась на 41,5грн і становить 52,08 грн в 2010році. Зменшення виробничої собівартості соняшника та ячменю ярого в 2010році була зумовлена збільшенням їх урожайності. Збільшення виробничої собівартості є негативним явищем,оскільки збільшуються витрати підприємства на виробництво основних видів рослинництва. Зростання витрат виробництва на кінець аналізуючого періоду,тобто на 2010рік , а отже, й собівартості продукції, було зумовлене підвищенням цін на основні і оборотні засоби виробництва: машини, пальне, будівельні матеріали, добрива, насіння, а також причиною підвищення виробничої собівартості стало зниження урожайності основних сільськогосподарських культур у 2010 році. Зниження витрат підприємства може бути досягнуте підвищенням урожайності основних сільськогосподарських культур ,що, в свою чергу, стало можливим внаслідок застосування високоврожайних сортів, проведення всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки, механізації всіх виробничих процесів. Але відомо, що на урожайність сільськогосподарських культур значний вплив мають природно - кліматичні умови, якщо вони будуть несприятливими і в господарстві не буде вжито відповідних заходів, щоб згладити цей вплив, урожайність може значно знизитись. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості продукції рослинництва в цілому.  
  
  
  
  
  
  
 

3.ШЛЯХИ  ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА  ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА  ТА ПІДВИЩЕННЯ  ЇЇ ЕКОНОМІЧНОЇ  ЕФЕКТИВНОСТІ

1. Інтенсифікація виробництва продукції рослинництва та підвищення її економічної ефективності

Сільське  господарство може розвиватися двома  шляхами: екстенсивним чи інтенсивним. У першому випадку обсяги виробництва  продукції збільшуються за рахунок  розширення посівних площ, збільшення поголів'я тварин, як правило, при  незмінному рівні техніки і технології. В другому — за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень  науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських  культур, продуктивності худоби та птиці.

Екстенсивний  шлях розвитку сільського господарства обмежується відсутністю нових  земель, які можуть бути залучені в  сільськогосподарське виробництво. Тому єдиним залишається інтенсивний  шлях, що передбачає збільшення виробництва  продукції на основі застосування досконаліших засобів виробництва, кваліфікованої праці, нових технологій та методів  господарювання. В свою чергу це вимагає додаткових вкладень у розвиток сільського господарства як у цілому, так і л розрахунку на одиницю  земельної площі.

Однак таке збільшення вкладень потребує поліпшення їх розподілу з метою раціонального  поєднання застосовуваних земельних, матеріальних та трудових ресурсів, відповідних  їм технологій, форм та методів господарювання.

Таким чином, інтенсифікація — це форма  розширеного відтворення, яка ґрунтується  на оптимальному формуванні та раціональному  використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої  та живої праці на одиницю земельної  площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва. [12,c.17]

Суть  інтенсифікації рослинництва полягає  не тільки в ефективнішому використанні землі, айв удосконаленні всіх інших  факторів виробництва — матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.

Рівень  інтенсивності розраховують також  як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі галузі рослинництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1 га посіву). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники  рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності  є сума виробничих витрат на одиницю  об'єкта інтенсифікації. Вона включає  основні виробничі засоби в тій  частині, в якій вони пішли на виробництво  даної продукції, вартість оборотних  засобів та оплату праці.

Заграти живої праці з розрахунку на одиницю  об'єкта інтенсифікації також характеризують рівень інтенсивності сільського господарства або його галузі. Однак, на відміну  від інших показників, збільшення затрат живої праці на 1 га не характерне для процесу інтенсифікації. З  підвищенням рівня інтенсивності  затрати праці повинні скорочуватися, оскільки дедалі більший обсяг робіт  повинен виконуватися за допомогою  машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація  та концентрація виробництва також  сприяють зниженню затрат живої праці. Економічна ефективність Інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні, їх розраховують на рівні сільського господарства як галузі, на рівні регіону, підприємства, виробничого підрозділу; по сільськогосподарському виробництву  в цілому, по комплексу галузей  та окремих культурах, окремих видах  продукції. [14, c.43]

Одним з основних показників економічної  ефективності інтенсифікації є обсяг  валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Він дає. змогу здійснити аналіз у динаміці по одному підприємству й порівняти окремі підприємства за певний період. Збільшення обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності використання земельних ресурсів 1 тих вкладень, які спрямовуються у виробництво сільськогосподарської продукції.

До показників економічної ефективності Інтенсифікації належить також обсяг валової  продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю  виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, (люд.-гол, одного середньорічного працівника).

Показником  економічної ефективності Інтенсифікації є рентабельність виробництва, яка  характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського призначення і виражається в процентах. При аналізі економічної ефективності інтенсифікації окремих галузей та видів продукції розраховують додаткові показники: в рослинництві — виробництво. продукції на одиницю внесених мінеральних добрив чи одиницю вартості внесених добрив. Ефективність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції залежить від раціонального співвідношення між виробничими ресурсами, тобто від структури ресурсного потенціалу. Порівняно низький рівень забезпеченості одним ресурсом стримує прояв у повній мірі інших видів ресурсів. Відсутність оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами, між силовими і робочими машинами, між поголів'ям та кормовою базою зумовлює зниження ефективності виробництва.

У рослинництві в останні роки внаслідок скорочення застосування мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, несвоєчасного виконання технологічних  операцій зменшилися врожайність та валове виробництво, знизилася ефективність виробництва продукції.

Внаслідок багатьох причин різного характеру  погіршилися організація та управління виробництвом, втратилося почуття власника, знизилася матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, що призвело до зниження рівня інтенсивності та ефективності сільськогосподарського виробництва.

Прискорення темпів росту сільськогосподарського виробництва та підвищення його економічної  ефективності повинні здійснюватися  на основі забезпечення високого рівня  інтенсивності, що включає формування оптимального ресурсного потенціалу як усього сільського господарства, так  і його галузей, а також підвищення рівня його використання в нових  економічних умовах. [11,c.13]