Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

· скорочення норм витрати енергетичних ресурсів на виробництво продукції;

· зменшення  втрат енергії;

· роботи устаткування на економічних режимах;

· максимального  використання вторинних енергоресурсів.

Досвід  показує, що резерви економії палива і енергії розподіляються таким  чином: 60 - 70 % дає розробка і використання нової більш економного енергоспоживання обладнання, застосування менше енергомістких технологій, застосування засобів автоматизації і контролю; 20 - 25 % можна отримати шляхом зниження енергоресурсів на стадії споживання і при передачі, транспортуванні і зберіганні енергоресурсів;10 - 15 % можуть давати організаційно - технічні заходи, в т.ч. використання вторинних енергоресурсів.

Для врахування коливань у попиті різноманітних  видів енергії складають добові графіки їх споживання за календарними періодами (сезонами), що є основою  для встановлення максимальної потреби на планований період під час розроблення заходів щодо розвитку енергетичного господарства.

Основними напрямами вдосконалювання енергетичних господарств машинобудівних підприємств  є: перехід на централізоване енергопостачання, їх укрупнення, використання технічно обґрунтованих норм витрати енергоносіїв, застосування економічних енергоносіїв, вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних видів енергії, упровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування устаткування і мереж, автоматизація керування виробництвом і споживанням енергії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

 Проект  заощадження енергетичних ресурсів  на ВАТ «Саливінківський цукровий  завод»

3.1.     Напрямки заощадження енергетичних  ресурсів на ВАТ «Саливінківський  цукровий завод»

           Заходи з енергозбереження по об’єктах територіальних громад району, впровадження яких планується у 2007-2011 роках за рахунок коштів субвенції державного бюджету, обласного та районного бюджетів спрямовані на підвищення ефективності використання традиційних паливно-енергетичних ресурсів (вугілля, електрична енергія, деревовідходи), скорочення обсягів їх споживання об’єктами бюджетної сфери і заощадження бюджетних коштів, а також на зменшення питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво продукції та надання послуг суб’єктами господарювання.

Заходи з переведення об’єктів на електроопалення та місцеві види палива спрямовані на підвищення комфортності функціонування закладів соціальної сфери, збільшення обсягів використання місцевих видів палива.

Це дасть змогу досягти не тільки заощадження традиційних  видів палива, але й перейти  до подальшого впровадження комплексу  заходів, що забезпечать розвиток споріднених  виробництв. Так, перехід на нові, більш  ефективні котли, які використовують у якості палива відходи деревини та сільськогосподарську біомасу, дасть поштовх до подальшого заліснення земель, які вилучені із землекористування, що забезпечить постійне поновлення паливних ресурсів. На сучасному розвитку регіонів при нинішньому економічному рівні  не припустиме використання енергоємних та енергозатратних технологій у галузях народного господарства.

Ця програма передбачає напрямки економії енергії:

• Підвищення вимог до теплоізоляції в будівлях за рахунок якісного виконання будівельних робіт та введення передової технології будівництва (теплоізоляція стін з цегли пінобетоном, застосування столярки з скло - пакетами за канадською технологією, „теплові дзеркала” і т.п.);
• впровадження нових, більш досконалих технологічних процесів та економічних способів спалювання палива;
• модернізація установок, які працюють на твердому паливі;
• скорочення втрат тепла і палива за рахунок підвищення якості обмурівки і теплової ізоляції, зменшення фізичного і хімічного недоспалювання, зменшення температури газів, що виходять;
• впровадження прогресивних, менш енергоємних технологічних процесів;
• вдосконалення технології використання палива в установках, настройка якості згорання палива;
• заміна ламп розжарювання на високоекономічні люмінесцентні з вмонтованим баластом типу КЛБ;
• заміна ламп в світильниках зовнішнього освітлення на більш економічні натрієві лампи з пускорегулюючими пристроями типу „Інтерфейс”;
• переведення обігрівання обладнання з парового на водогрійний режим роботи;
• зменшення втрат в електромережах за рахунок їх реконструкції, ремонту, переведення струмоприймачів на живлення від електромережі підвищеної напруги, зменшення протяжності мереж низької напруги;
• впровадження регуляторів температури з програмуючим пристроєм, що дозволяє автоматично зменшувати температуру в опалювальних системах в неробочий час.

Організаційні заходи впровадження програми енергозбереження на період 2007 – 2011 роки:

1. Підприємствам (організаціям), незалежно від форми власності, закріпити спеціаліста з контролю за впровадженням заходів по енергозбереженню та раціональним використанням енергоресурсів.

2. Ввести на радіо, телебаченні, в місцевій пресі постійні рубрики про необхідність та ефективність енергозбереження, як складової частини підвищення життєвого рівня.

3. Організувати на підприємствах, в житлово-комунальних організаціях, учбових закладах, місцях масового скупчення громадян кутки наочної агітації з економії енергоресурсів.

4. Підприємствам (організаціям), незалежно від форми власності, розробити довгострокові комплексні плани енергозбереження з урахуванням напрямків районної програми.

5. Вважати за необхідне:

- при формуванні виробничих  планів району обов’язково врахувати  економію від впровадження заходів  по енергозбереженню;

- при розгляді та  затверджені тарифів (цін) враховувати  результати впровадження енергозберігаючих заходів в усіх ланках виробничої та невиробничої сфери;

- надавати пріоритет  при інвестуванні, фінансуванні, кредитуванні  енергозберігаючим проектам та  підприємствам, що впроваджують  енергозберігаючі технології.

6. Запровадити експертизу з енергозбереження енерго- технологічних частин техніко-економічних обґрунтувань і проектів будівництва нових та розширення (реконструкції, технічного переобладнання, модернізації) діючих об’єктів і підприємств.

7. Довести рівень втрат електроенергії до нормативного, активізувати роботу по зменшенню втрат в мережах, боротьбі з розкраданням, встановленню лічильників потрібного класу.

8. Удосконалити графіки і режим роботи технологічного обладнання, зовнішнього освітлення.

9. Проводити наладку та регулювання режимів горіння з метою підвищення ККД котлів.

10. Продовжити заходи з експертизи та затвердження нормативів споживання енергоносіїв на житлово-комунальні послуги у  підприємств та організаціях комунальної форми власності району

11. Запровадити аудит нормативів споживання енергоносіїв в підприємствах та організаціях  району усіх форм власності.

3.2.    Обгрунтування  проекту заощадження енергетичних  ресурсів на ВАТ «Саливінківський  цукровий завод»

Виконання у повному обсязі запланованих заходів, дасть можливість заощадити у розрахунку на рік понад 1577,6 тис. грн..:

• реконструкції систем теплозабезпечення для опалення електричною енергією – 186,8 тис. грн.;
• реконструкції систем теплозабезпечення, що працюють на спалюванні вугілля – 65,7 тис. грн.;
• встановлення систем теплозабезпечення, що працюють на нетрадиційних видах палива – 19,5 тис. грн.;
• встановлення енергозберігаючих систем освітлення в установах бюджетної сфери – 244,82 тис. грн.;
• тепло збереження в соціальній та житлово-комунальній сфері – 679,9 та 132,06 тис. грн.;
• вуличного освітлення населених пунктів на основі енергозберігаючих технологій – 156,2 тис. грн.;
• заміна пічного опалення на побутові електрокотли “Кетон” – 39,8 тис. грн.;
• заміна пічного опалення на побутові електрокотли “Кетон” в органах місцевого самоврядування  – 52,9 тис. грн.

   

Висновок

Функціонування  сучасного промислового підприємства неможливе без використовування в технологічних процесах різних видів енергії. Енергетичне господарство задовольняє виробничі і господарсько-побутові потреби підприємства у всіх видах енергії (електроенергії, тепловій енергії, паливі, парі, гарячій воді) і в енергоносіях (парі, стислому повітрі, гарячій воді), здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергоустаткування у виробничих цехах і підрозділах підприємства.

Самою досконалою і економічно вигідною системою енергопостачання є централізована, коли підприємство одержує енергоносії  із сторони. Її ефективність забезпечується надійністю і безперебійністю джерел живлення, а також зниженням витрат виробництва і капітальних витрат, пов'язаних з отриманням необхідних підприємству видів енергії. На підприємствах широко використовуються також так звані вторинні енергоресурси -- теплота газів нагрівальних печей, відпрацьованої пари, що відходять, від ковальсько-штампувального устаткування і ін.

Склад і структура енергогосподарства залежать від розмірів основного  виробництва, його енергоємності і  зв'язків підприємства із зовнішніми енергосистемами. В його склад входять:

· електросилове господарство (заводська теплоелектроцентраль (ТЕЦ), знижуючі і підвищують підстанції, силові і зварювальні трансформатори, акумуляторні підстанції);

· теплосилове  господарство (котельні, бойлерні);

· водопостачання і каналізація (насосні станції);

· газове господарство (газогенераторні, компресорні, кисневі і ацетиленові станції; промислова вентиляція; холодильні установки; кондиціонери);

· промислові нагрівальні печі і установки  всіх видів;

· слабкострумове господарство (автоматичні телефонні  станції, комутаторні установки; радіотрансляційна мережа з відповідною апаратурою; зарядні станції);

· паро-, водо-, повітропровідні і газові мережі; електричні і слабкострумові мережі і лінії, що доводять всі види енергії до місця їх споживання;

· цехові і заводські споживачі енергії;

· ділянка  контрольно-вимірювальних приладів (КІП) і автоматики;

· електроремонтний цех і ділянки в основних цехах;

· складське  господарство (комори в цехах, сховище  для мазуту, естакади для твердого палива і ін.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Абрютина А. С. Экономический анализ торговой деятельности.- М.: Дело и сервис, 2000 - 512 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика,     1989. – 678

3. Ареф'єва О.В., Коренков О.В. Управління потенціалом розвитку промислових підприємств. — К. : Грот, 2004. — 200с

4. Бузько И.Д., Дмитренко И.Е., Сущенко Е.А. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий / Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля; Донбасский горно-металлургический ин-т. — Алчевск : Издательство ДГМИ, 2002. — 217с.

5. Воронкова А.Е. Стратегічне управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Донецьк, 2001. — 32с.

6. Воронкова А.Э. Методологические основы формирования механизма управления конкурентоспособным потенциалом предприятия // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – №4(26). – С. 33-41.

7. Гавва В.Н.. Оценка потенциала предприятия и отрасли / Национальный аэрокосмический ун-т им. Н.Е.Жуковского "Харьковский авиационный ин-т". — Х. : ХАИ, 2004. — 288с.

8. Гнатушенко В.В.. Управління конкурентним потенціалом підприємств: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / Донецький національний ун-т. — Донецьк, 2006. — 38с.

9. Должанский И.З., Загорная Т.О., Удалых О.А., Герасименко И.Н., Ращупкина В.Н. Управление потенциалом предприятия: Учеб. пособие для студ. экон. спец. / Макеевский экономико-гуманитарный ин-т. — Донецк : Норд-пресс, 2005. — 350с.

10. Іщук С. О. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л. : ІРД НАН України, 2006. — 278с.

11. Костырко Л.А.. Диагностика потенциала финансово-экономической устойчивости предприятия / Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля. — Луганск : Издательство ВНУ им. В. Даля, 2004. — 240с.

12. Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия. — Сумы : Университетская книга, 2004. — 359с.

13. Лысенко Ю. Г., Гузь Н. Г., Садеков А. А., Гнатушенко В. В., Иванов Н. Н. Управление маркетинговым потенциалом предприятия / Донецкий национальный ун- т / Ю.Г. Лысенко (ред.), Н.Г. Гузь (ред.). — Донецк : Юго-Восток, 2005. — 352с.

14. МинцбергГ., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратеги / Пер.  С анг. Под. ред.. Ю.М. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2000. – 336 с.

15. Мец В. О. Экономический анализ: Навч. пособ,- К.: КНЕУ, 2001.-236с.

16. Осовська Г.В. та ін. Стратегічний менеджмент: теорія та практика: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Г.В.Осовська, О.Л.Фіщук, І.В.Жалінська. — К.: Кондор, 2003. —  190, [3] с