Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві»

 

 

План

 

Вступ…………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Теоретичні аспекти  використання ресурсів на підприємстві..2

1. Поняття та склад ресурсів………………………………………………5
2. Теоретичні підходи до оцінки ефективності використання енергетичних ресурсів…………………………………………………..7
3. Напрямки заощадження енергетичних ресурсів на підприємстві…..11

Розділ 2. Аналіз енергетичного господарства та використання енергетичних ресурсів на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»…14

1. Історія створення та розвитку підприємства…………………………14
2. Аналіз енергетичного господарства ВАТ «Саливонківський цукровий завод»……………………………………………………………………18
3. Аналіз ефективності використання енергетичних ресурсів…………21

Розділ 3. Проект заощадження та ресурсозбереження  на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»……………………………………….26

1. Шляхи ресурсозбереження на підприємстві…………………………26
2. Обґрунтування ресурсозбереження на ВАТ «Саливонківський цукровий завод»………………………………………………………..29

Висновки……………………………………………………………………….31

Список використаної літератури……………………………………………..33

 

 

 

 

 

 

Вступ

Однією з найбільш гострих проблем України на сучасному  етапі її розвитку є проблема стабільного  енергозабезпечення й ефективного  використання енергоресурсів. Адже Україна, як відомо, належить до енергодефіцитних країн, задовольняючи свої потреби  в енергоресурсах за рахунок власних джерел менш ніж на 50 відсотків. Саме тому енергозбереження на державному рівні визнано одним із пріоритетів економічної політики. А в умовах залежності економіки країни від імпорту паливно-енергетичних ресурсів і постійного росту цін на енергоносії їх ефективне використання стало нагальною потребою.

 

Енергозбереження – це комплекс заходів, що забезпечує скорочення потреб у паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) на одиницю кінцевого корисного ефекту від їх використання. Оскільки в процесі виробництва матеріальних благ і послуг споживається тільки та частина енергії, яка здатна виконати роботу, то енергозбереження зводиться як до заощадження ПЕР , так і до забезпечення максимальної ефективності їх використання.

У даний час енергозбереження визнане в Україні одним із пріоритетних напрямів державної політики і розглядається як довгострокова та чітко спланована програма дій. Комплекс заходів, що повинні вивести державу на світовий рівень ефективності використання ПЕР, включає:

• державне управління енергозбереженням, здійснюване Урядом України через Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, а на рівні областей через облдержадміністрації;
• створення законодавчої бази, що забезпечує пріоритетність політики енергозбереження;
• приведення нормативної бази енергозбереження до світового рівня;
• ефективний адміністративний та інструментальний контроль за енергоспоживанням;
• організацію виробництва енергії з альтернативних і поновлювальних джерел;
• координацію науково-дослідницьких робіт у напрямку впровадження наукових досягнень у сфері енергозбереження в галузях господарського комплексу.

Зазначені заходи потребують розробки інформаційного, методичного, метрологічного, правового та нормативного забезпечення.

Під структурною економією  ПЕР вважають ту економію, що досягається  за рахунок переходу від більш  енергоємної структури економіки  до менш енергоємної шляхом зміни  міжгалузевих і внутрішньогалузевих  пропорцій у напрямку розвитку сучасних виробництв й випуску менш енергоємних видів продукції.

До неефективних (марнотратних) відносяться витрати ПЕР зумовлені  недотриманням вимог:

• державних стандартів;
• режимних і технологічних карт;
• затвердженої проектної документації на енерго-  і теплопостачання та на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалювальний сезон;
• паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби;
• використання на холостому ходу силових трансформаторів, електропечей та іншого паливо- і енерговикористовуючого обладнання.

Таким чином, економія ПЕР  супроводжується підвищенням ефективності суспільного виробництва.

 

 

 

 

 

Розділ 1

Теоретичні  аспекти використання енергетичних ресурсів на підприємстві

1. Поняття та склад енергетичних ресурсів

З удосконаленням техніко-технологічної бази виробництва, збільшенням потужності устаткування збільшується і споживання всіх видів енергії. Будь-які порушення в енергопостачанні можуть завдавати підприємству значних збитків. Для забезпечення безперешкодного енергопостачання на підприємстві функціонує енергетичне господарство, яким керує головний енергетик. До енергетичного господарства входять такі господарства:

0. електросилове — знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;
1. теплосилове — котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;
2. газове — газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;
3. пічне — нагрівальні та термічні печі;
4. слабкострумове — власна телефонна станція, різні види зв'язку (селекторний, диспетчерський тощо);
5. енергоремонтне — технічне обслуговування, ремонт і модернізація енергообладнання.

Енергогосподарство  визначає потреби в паливі та енергоносіях з урахуванням втрат у внутрішніх мережах, обгрунтуванням необхідного обсягу кожного виду енергії за рахунок як їх купівлі, так і за виробництва енергії власними генеруючими установками, проектування оптимальних режимів роботи виробничого устаткування, використання вторинних енергоресурсів, пошуку резервів економії паливно-енергетичних ресурсів. Для цього складається плановий енергетичний баланс. Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства і контролю за використанням енергоресурсів.

Умовою  ефективної діяльності підприємства є  створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих  виробів, напівфабрикатів власного виготовлення тощо. Усі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство. Структура складського господарства формується залежно від номенклатури споживаних матеріалів, типу і рівня спеціалізації та обсягу виробництва. На підприємстві можуть існувати три види складів:

1. матеріальні — для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;
2. виробничі — для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення;
3. збутові — для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.

Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого використання, видачу і облік руху матеріальних ресурсів. Матеріали надходять на склади підприємства згідно з оперативними планами відділу матеріально-технічного постачання. Облік руху матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою картотеки на складах підприємства і в бухгалтерії.

Підрозділи  соціальної інфраструктури очолює заступник  директора підприємства з кадрових і соціальних питань. Йому підпорядковуються відділи кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський і житлово-комунальний, які безпосередньо керують відповідними установами соціальної інфраструктури підприємства.

Для задоволення  соціальних потреб працівників на підприємстві складають план його соціального розвитку — обгрунтовану фінансово та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціально-культурного обслуговування, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працюючих. У цьому плані обов'язково мають передбачатися заходи поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрацій, запиленості та загазованості повітря тощо), підвищення безпеки праці, що запобігають виробничому травматизму і професійним захворюванням, а також поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, зміцнення матеріально-технічної бази об'єктів соціальної інфраструктури.

2. Теретичні підходи до оцінки ефективності використаня енергетичних ресурсів

Проект «Методики визначення неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів» розроблений Державною інспекцією з енергозбереження (ДІзЕ) Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) з метою забезпечення чинних вимог Закону України «Про енергозбереження» стосовно до суб'єктів правового регулювання, якими є підприємства різних галузей народного господарства України.

Проект «Методики...»  встановлює загальний порядок визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів при інспекторських перевірках промислових об'єктів (підприємств) з питань енергозбереження різних галузей народного господарства, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію, а також інші види ПЕР, незалежно від форми власності та підпорядкованості щодо дотримання ними вимог законодавства України з енергозбереження.

Методика може бути використана  для аналізу діяльності підприємств  щодо дотримання ними законодавства  України та нормативних актів  щодо енергозбереження.

Метою застосування Методики є:

-орієнтація управлінської,  науково-технічної та господарської  діяльності підприємств, установ  та організацій на раціональне  використання та економію ПЕР; 

-контроль додержання  норм законодавства про енергозбереження  на підприємстві;

-контроль виконання  вимог нормативних документів  щодо підтримання та підвищення  технічного рівня енергоефективності  обладнання та систем енергопостачання;

-контроль виконання  вимог енергетичної експертизи  та приписів Державної інспекції  з енергозбереження.

Відповідно до Положення  «Про Національне агентство України  з питань забезпечення ефективного  використання енергетичних ресурсів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2006р. № 412 та Постанови Кабінету Міністрів  України від 29 червня 2000р. №1039 «Питання Державної інспекції з енергозбереження», а також  з метою удосконалення і розширення методичної бази Інспекції для застосування в практиці інспекторських перевірок. Основними цілями регуляторного акта є підвищення ефективності державного контролю при виробництві, споживанні (використанні) паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (об'єктами ) різних галузей народного господарства України, врегулювання механізму здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання (незалежно від форми власност) і чинного законодавства з питань енергозбереження та наближення законодавства України з вищезазначених питань  до вимог законодавства ЄС.

Метою застосування Методики є:

-орінтація управлінської,  науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій на раціональне використання та економію ПЕР;

- контроль додержання  норм законодавства про енергозбереження  на підприємстві, що перевіряється;

- контроль виконання  вимог нормативних документів щодо підтримання та підвищення технічного рівня енергоефективності обладнання та систем енергопостачання

;- контроль виконання  вимог енергетичної експертизи  та приписів Державної інспекції  з енергозбереження;- контроль додержання норм законодавства про енергозбереження зокрема за дорученнями та розпорядженнями Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), пов'язаними із забезпеченням виконання доручень Президента України, Верховної Ради України та народних депутатів України, Уряду та центральних органів виконавчої влади.