Дослідження шляхів і резервів ресурсозбереження на підприємстві ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

Голова правління керує  роботою правління. Він має  право  без доручення здійснювати дії від імені Товариства. Він має право без доручення здійснювати дії від імені Товариства. Він уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення вищого органу Товариства та спостережної ради, представляти Товариство в його стосунках з іншими фізичними та юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені Товариства, організовувати ведення протоколів засідання правління. Питання повноважень, умов діяльності та матеріального забезпечення Голови правління визначаються в контракті, що укладаються між головою правління та вищим органом Товариства. Засідання правління Товариством здійснюється не рідше одного разу на місяць: вважаються правомочними, якщо на них присутні ½ його членів. Рішення правління приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови є вирішальним. На підставі рішення, прийнятих правлінням, Голова правління видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності Товариства. Перевірка господарсько-фінансової діяльності Товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв проводиться ревізійною комісією, яка затверджується вищим органом Товариства. Перевірки здійснюються за дорученнями вищого органу Товариства, спостережної ради, з власної ініціативи ревізійної комісії або на вимогу акціонерів, що володіють у сукупності не менше як 10% акцій. Ревізійна комісія підзвітна тільки вищому органу Товариства. Матеріали перевірок комісія подає вищому органу Товариства та спостережній раді. Комісія складається з 3 членів, які не є членами правління і не займають керівні посади. Ревізійна комісія має право залучати до своєї роботи експертів аудиторські організації. Члени ревізійної комісії мають право брати участь у засіданнях правління з правом дорадчого голосу. Ревізійна комісія готує висновки на підставі річних звітів та балансів. Без висновку ревізійної комісії вищий орган Товариства не вправі затвердити річний баланс. Ревізійна комісія зобов’язана вимагати позачергового скликання загальних зборів або проведення засідання спостережної ради Товариства якщо виникла загроза інтересам Товариства чи виявлено зловживання, допущені посадовими особами.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік  результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку й обсязі органам державної статистики. Перший фінансовий рік починається з дати реєстрації Товариства і завершується 31 грудня цього року. Наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарних. Фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється вищим органом Товариства.

При реорганізації Товариства вся сукупність його прав та обов’язків переходить до правонаступників. Товариство може бути ліквідоване: - за рішенням вищого органу Товариства; - на підставі рішення суду або арбітражного суду.                  

         

2.2. Аналіз організації енергетичного господарства ВАТ «Саливонківський цукровий завод»

Електрозабезпечення підприємства здійснюється в основному від районних енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.

Теплоносії - пар і гаряча вода - поступають головним чином від теплових сіток територіальних енергосистем. На підприємстві для  отримання носіїв теплової енергії  широко використовують так звані другорядні енергоресурси - теплота вихідних газів печей для нагріву води, використання води і пару, які одержані при водяному і випарювальному охолодженні, від отоплення, а також відпрацьованого пару.

Забезпечення  стисненим повітрям підприємства здійснюється децентралізовано, тобто при допомозі компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для пневмозажимів, підйомників і ін.

Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує воду в значних об'ємах.

На  підприємстві використовують також  тверде, рідке і газоподібне паливо.

В якості твердого палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують рідке паливо - мазут, для транспортних засобів в залежності від двигунів внутрішнього згорання використовують дизпаливо і бензин.

Газоподібним  паливом служить природній газ, який використовується нагрівальними  установками. В виробничому процесі  використовують також інші гази - кисень, вуглекислий газ

Організаційна структура енергогосподарства зображена в додатку А.

Структура енергогосподарства на підприємстві має  такий вигляд, тому що енергозабезпечення його відбувається за централізованою  схемою (електро- і теплова енергія - від районої енергосистеми, а  паливо - від відповідних тепловодозабезпечуючих організацій). Тобто енергогосподарство включає в себе тільки енергоприймачі, розподільні мережі і перетворюючі установки.

Енергетичний  відділ відповідає за експлуатацію та ремонт електроустаткування та електричних  мереж.

Теплосиловий - експлуатація і ремонт теплосилового устаткування, компресорних і насосних установок, каналізації, парових, теплофікацій, водяних і повітряних мереж.

На  підприємстві управління енергогосподарством  здійснює головний енергетик. Апарат відділу  головного енергетика ВГЕ складається з функціональних бюро, груп і лабораторій.

Головний  енергетик має двох заступників:

· по енергетичній частині

· по теплотехнічній частині

Обов'язковою  умовою для забезпечення нормальної роботи виробництва є черговий енергетик, який має безпосередній зв'язок з диспетчерською службою підприємства.

Складемо  енергетичний баланс підприємства.

Показник	Значення
Плановий  випуск продукції, тис шт.	38
Площа будівлі, м2	106
Кількість верстатів, шт.	6
Потужність, кВт	9
Ефективний  фонд роботи обладнання, год.	132
Коефіцієнт  завантаження обладнання	0,98
Коефіцієнт  корисної дії електромережі	0,84
Середній  коефіцієнт одночасної роботи споживачів	0,79
Коефіцієнт  корисної дії обладнання	0,81
Норма освітленості будівлі (Вт/м2)	25

Розрахуємо витрати  силової електроенергії для виробничих цілей:

,

 

 де W_у — сумарна потужність установленого обладнання (електромоторів), кВт;

Ф_еф — ефективний фонд часу роботи обладнання за плановий період, год;

К_з — коефіцієнт завантаження обладнання;

К_о.р — середній коефіцієнт одночасної роботи споживачів енергії;

К_м — коефіцієнт корисної дії електричної мережі;

К_к.д — коефіцієнт корисної дії установлених моторів на обладнанні.

 

= 1352,5 кВт.

Розрахуємо витрату  електроенергії на освітлення будівлі:

,

де  h_осв — норма освітлення 1 м2 площі, Вт (25 Вт/м2);

S— площа будівлі, що освітлюється, м2,

Ф_еф — ефективний фонд часу роботи обладнання за плановий період,     год;

= 349,8 кВт.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1- Баланс електроенергії підприємства

Статті балансу	Надходження	Витрачання
	кВт-год	%
Отримано, всього Вироблено на підприємстві	8698	100,00
Від ТЕЦ  №6	7344	84,44
Від Обленерго	1354	15,56
Спожито, всього	8698	100,00
Відпущено субабоненту	24,6	0,29
Витрачання  підприємством, всього	8670,35	99,68
силова  електроенергія	8110,67	93,25
освітлення	559,68	6,43
втрати	3,05	0,035

 

 

 

 

2.3.Аналіз ефективності використання енергетичних ресурсів

 

Враховуючи  специфічні властивості енергогосподарства, взаємозв'язку енергетики і промислової технології, а також зовнішні зв'язки, можна представити основні напрями вдосконалення виробничих процесів підприємства і вдосконалення організації енергетичного обслуговування.

Комплексний підхід до організації раціонального використання енергоресурсів передбачає техніко - економічний аналіз резервів економії енгергоресурсів, розробку планів організаційно - технічних міроприємств і їх реалізацію.

На  розвиток енергогосподарства впливають  такі об'єктивні чинники, що відбивають зміни, які відбуваються на підприємстві і в його загально енергетичній системі:

· підвищення рівня енергоозброєності праці;

· підвищення рівня енерговикористання і, як наслідок, скорочення витрати енергії і  палива на одиницю продукції;

· збільшення частки енергії, що витрачається на силові, високотемпературні і физико-хімічні  процеси;

· зменшення  частки енергії, що витрачається на середньо- і низькотемпературні процеси;

· збільшення частки електроенергії в загальному енергоспоживанні підприємства;

· взаємозамінність енергоресурсів.

Разом з постійно діючими об'єктивними  чинниками на розвиток енергогосподарства впливають також невизначені  і випадкові чинники:

· зміна  потреби підприємства в енергоресурсах у зв'язку з відхиленнями від раніше запланованого об'єму виробництва і номенклатури продукції, що випускається;

· зміна  метеорологічних умов;

· обмеження, що накладаються вищестоящими організаціями, на витрату енергоресурсів (лімітація  споживання електроенергії, палива, води);

· аварійні відключення устаткування і енергетичних мереж і ін.

Основні напрями вдосконалення організації  енергетичного обслуговування з  урахуванням діючих на неї об'єктивних, невизначених і випадкових чинників представлені в додатку Б.

Крім  того, все більше значення набуває організація раціонального використання енергоресурсів. Вона передбачає техніко-економічний аналіз резервів економії енергоресурсів, розробку планів ОТМ і їх реалізацію.

Щоб виявити  резерви економії енергоресурсів, необхідно  провести аналіз енергобалансу. Основний прийом аналізу-- порівняння різних рівнів енерговикорисання, що характеризується відповідними видами енергобалансів. Для правильного визначення потенціалу енергозбереження важливо встановити найкращий рівень енерговикористання, від якого і має вестись рахунок резервів економії енергоресурсів. Резерв економії енергії, або потенціал енергозбереження, визначається на основі порівняння витрат енергоресурсів у фактичному Е_факт і перспективному Е_опт енергобалансах.

Розрахунки  в попередньому розділі балансу електроенергії підприємства показують, що при такому використанні енергоресурсів виникають втрати 3,05 кВт. Враховуючи отримані значення балансу, на плановий період можна зменшити надходження електроенергії, щоб в подальшому скоротити їх втрати.

Оцінка  ефективності енергозбереження повинна  проводитися при обов'язковому співставленні  деяких варіантів: якість готової продукції, продуктивність обладнання, конструктивно-технологічні особливості, ступінь забруднення  навколишнього середовища.

Серед економічних показників треба виділити коефіцієнт попиту:

К_с = К_з • К_о,

де  К_з - коефіцієнт завантаження, який показує, яку частину від максимально можливої потужності складає звантаження електроприймачів; (в нашому випадку К_з=0,98)

К_о - коефіцієнт одночасності, який показує, яка частина всіх встановлених приймачів знаходиться в роботі (в нашому випадку К_о=0,79). Тоді

К_с = 0,98·0,79=0,77.

Цей коефіцієнт використовується при проектуванні нових об'єктів для визначення максимального навантаження. На підприємстві може використовуватися при заміні старого обладнання на нове, більш технологічно прогресивне.

Поряд з організаційно-технічним міроприємствами  по економії паливно-енергетичних ресурсів велике значення має стимулювання персоналу  за їх ефективне використання.

В теперішній час необхідне комплексна система стимулювання, яка передбачає:

посилення дії стимулювання (премії, доплати, надбавки) на підвищення ефективності енерговикористання, прискорення впровадження енергозберігаючих технологій і  обладнання і поліпшення якості продукції;

забезпечення  єдності інтересів робітників, спеціалістів, службовців і керівників;

стимулювання  персоналу за підтримку на оптимальному рівні показників роботи обладнання

колективні  форми стимулювання

Основними показниками для нарахування винагороди є квартальні дані бухобліку і статистичних звітів про досягнення економій енергоресурсів. Стимулювання повинно проходити за:

економію  топлива, теплової і електричної  енергії

компенсація реактивної потужності

перевиконання норм повернення конденсату

проведення  міроприємств по регулюванню нагрузки в години пік.

Економія  енергоресурсів досягається за рахунок:

· інтенсифікації технологічних процесів і впровадження нової техніки і прогресивної технології; інтенсифікація виробництва - це економічний процес, заснований на застосуванні усе більш ефективних засобів виробництва і удосконалених форм організації праці, технологічних процесів і ін.;