Цінова політика підприємства

4. Ціна змінна — встановлюється майже у прямій залежності від

співвідношення попиту і пропозиції й поступово знижується відповідно до наповнення ринку цим видом товару (особливо оптова ціна; роздрібна ж може залишатися відносно стабільною). Такий підхід до визначення ціни найчастіше застосовують до виробів масового попиту.

5. Ціна зовнішньоторговельна —ціна на експортні та імпортні товари, рівень якої формується на світовому ринку.

6. Ціна зональна — ціна, що відображає географічні умови виробництва чи реалізації продукції.

7. Ціна комерційна — ціна  на предмети споживання,  що реалізуються в комерційних магазинах.

8. Ціна лімітна— верхня межа рівня ціни, що встановлюється на проектовані вироби.

9. Ціна номінальна — ціна товару, зазначена в прейскурантах; біржова котировочна ціна на товар.

10. Ціна паритетна — ціна, яка регулює рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції.

11. Ціна початкова — ціна на пропоновану до продажу на аукціоні партію товару, яка встановлюється його власником.

12. Ціна престижна — ціна на унікальний товар або товар, що користується підвищеним попитом. Встановлюється на вироби дуже високої якості або ті, що мають унікальні властивості. Встановлення фірмою таких цін залежить від таких чинників:

- терміну впровадження на ринку нового товару;

- характерних властивостей (ознак)  товару, що реалізується (ступінь  новизни, взаємозамінність, унікальність);

- терміну окупності капітальних  витрат, фінансове становище фірми  в галузі;

- сегменту ринку збуту, що контролюється  фірмою.

13. Ціна продажна — кінцева ціна, за якою продавець реалізує товар споживачу.

14. Ціна разова — ціна на продукцію виробничо-технічного призначення, що її виготовлено за разовим замовленням.

15. Ціна СІФ — ціна в зовнішньоторговельній діяльності, що включає вартість товару, транспортні витрати і страхування вантажу.

16. Ціна тверда — ціна, яка встановлюється в момент підписання контракту і не змінюється протягом його дії.

17. Ціна фактурна — ціна закупівлі і продажу товару; залежить від умов укладеної угоди між імпортером та експортером.

18. Ціна ФОБ — контрактна ціна в зовнішній торгівлі, яка включає вартість товару та всі витрати експортера на доставку в порт відправлення.

19. З метою стимулювання продажу окремих товарів встановлюють так звані пільгові ціни, їх застосовують для залучення покупців і збільшення обсягів продажу виробів.

 

Питання 2

Ціноутворення: сутність, чинники  та методи

             Ціна товару є результатом узгодження ціни продавця і ціни покупця.

           В  економічній науці та господарській  практиці сформувалися два основних  підходи до встановлення цін  — ринковий і витратний (виробничий). Вони відрізняються передусім чинниками, які впливають на формування цін.

В умовах ринкового способу ціноутворення визначальними чинниками є кон'юнктура ринку, співвідношення попиту і пропозиції.

При витратному підході ціни встановлюються на основі виробничих витрат, передусім трудових, що пов'язані з виробництвом товару.

Стосовно ринкового ціноутворення  прийняте таке визначення: «Ціна є формою вираження цінності матеріальних благ, яка виявляється в процесі  їхнього обміну».

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо під впливом співвідношення попиту і пропозиції.

Коли на ринку пропозиція і попит збігаються, виникає так звана ринкова рівновага. Вона визначає ціну з грошовим вираженням вартості товару.

Рівноважна ціна означає, що товарів вироблено стільки, скільки  знадобиться покупцям. Така рівновага є вираженням максимальної ефективності ринкової економіки, оскільки у стані рівноваги ринок збалансований.

Отже, рівноважна ціна — це ціна, яка урівноважує попит і пропозицію у результаті дії конкретних ринкових сил.

           Для витратного виробничого способу ціноутворення проголошується визначення: «Ціна є грошовим вираженням вартості товару». За витратним принципом величина ціни визначається як сума всіх чинників, витрачених на виробництво одиниці товару в грошовому вираженні.

       Уся сукупність чинників, що в  тій чи іншій мірі впливають  на процес ціноутворення на  різногалузеву продукцію (послуги), поділяється на дві групи: загальні та специфічні.

          До загальних чинників, що визначають ціни на промислові товари (продукцію, послуги) , відносяться:

1. гнучкість попиту(зростання цін зумовлює зменшення попиту й навпаки);
2. високі технічні параметри та низька вартість експлуатації;
3. орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з огляду на їхню ефективність;
4. можливість надати готовому виробу більшої привабливості для покупців (доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців).

Об’єктивно  діють і специфічні чинники ціноутворення на основні види продукції виробничо-технічного призначення (сировину, основні й допоміжні матеріали, вузли та агрегати, основне й допоміжне устаткування).

               При плануванні цін на продукцію  підприємства можуть застосовувати  наступні альтернативні основні  методи ціноутворення:

1.  на основі  витрат;

2.  з орієнтацією  на рівень конкуренції;

3.  з орієнтацією  на попит;

4.  параметричні  методи.

 

      1.  Найбільш простим і поширеним методом, що застосовується у вітчизняній практиці ціноутворення, рахується метод встановлення ціни на основі витрат виробництва і реалізації продукції. Його суть полягає в тому, що ціна товару утворюється шляхом додавання націнки до собівартості товару.

             Його популярність фахівці пояснюють наступними чинниками. По-перше, об'єктивну основу ціни складають витрати, що можуть бути вірогідно визначені на відміну від таких чинників, як попит, рівень конкуренції . По-друге, метод зменшує цінову конкуренцію, оскільки дозволяє встановлювати оптимальний, а не максимальний рівень ціни.

         Основним недоліком даного методу є те, що він орієнтує підприємства на максимально можливий випуск продукції, що забезпечує мінімізацію витрат і обмежений асортимент, а не на задоволення попиту споживачів. Крім того, застосування цього методу не дозволяє диференціювати ціни по різних сегментах ринку і враховувати особливості купівельного попиту і конкуренції.

 

               Метод встановлення ціни на основі витрат на практиці може бути реалізований у наступних формах.

1. Метод забезпечення беззбитковості заснований на включенні в ціну прибутку, виходячи з заздалегідь установленої норми.

        Розрахунок ціни на підставі  цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат. Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули:

                   Ц= Сзм.о. + (Спост.+П заг)/ N

де Сзм.о.—змінні витрати на одиницю продукції (послуги);

Спост. — постійні витрати на цю продукцію (послугу) за певний період (квартал, рік);

Пзаг—загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу продукції (наданої послуги) в натуральному вимірі.

 

        2. Сутність методу "середні витрати плюс прибуток" полягає в додаванні до середніх витрат на одиницю продукції різних надбавок, що покривають вартість витрат, не врахованих у базовій собівартості продукції, податки і платежі, що включаються в ціну виробу по ставках відповідно до  чинного законодавства, а також прибуток підприємства.

 

              Розраховані на основі витрат  ціни не враховують дуже важливий, ринковий чинник - цінову еластичність попиту. Тому вони вимагають коригування, суть якого полягає в необхідності розрахувати, при якому рівні ціни будуть досягнуті об'єми продажів, що дозволяють відшкодувати валові витрати і отримати прибуток.

Ц= СВ+П

де СВ — середні витрати на виготовлення виробу (собівартість);

П — величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

 

     2.    Метод встановлення ціни з орієнтацією на рівень конкуренції.

В основі даного методу лежить той факт, що ціна може не знаходитися в прямій залежності від витрат, а останні можуть бути змінені відповідно до умов, що існують  на ринку. Розрахована таким методом  ціна може бути нижче ринкової, на рівні  або вище її в залежності від позиції  споживачів, реакції на ціну конкурентів, особливостей товару і сервісу, що представляється. Підприємства, що притримуються цього методу, змінюють ціни на свою продукцію тільки в тому випадку, якщо змінять ціни конкуренти.

 

         Застосовуються наступні форми реалізації даного методу.

1. Метод поточної ціни. Підприємство може вплинути на свій прибуток тільки шляхом зміни об'єму реалізації. Внаслідок цього при плануванні продажів підприємство може змінювати будь-які параметри товару, що впливають на об»єм продажів, крім ціни. А при встановленні ціни воно повинно орієнтуватися на сформований на ринку їхній рівень.

 

2. Іншим різновидом методу встановлення ціни з орієнтацією на рівень конкуренції є тендерне ціноутворення. Застосовується в тих випадках, коли декілька фірм конкурують одна з одною у боротьбі за контракт. Тендер являє собою ціну, встановлену фірмою-продавцем. При її визначенні фірма виходить насамперед  із цін, що можуть запропонувати конкуренти, а не з рівня власних витрат або розміру попиту на товар. Природно, що ціна продавця в цьому випадку повинна бути декілька нижче, ніж запропонована конкурентами, або рівна їй.

 

      3.   Метод ціноутворення з орієнтацією на попит. У даному методі рівень цін ставиться в залежність від рівня попиту на даний товар. У основі цього методу ціноутворення лежить необхідність  врахування закону попиту та цінової еластичності. Свобода у встановленні ціни товару обмежується особливістю кривої попиту, яка відображає сформовану на конкретному ринку залежність між цінами і попитом на товари.

 

        Різновидом даного методу є метод встановлення ціни, виходячи з суб”єктивної цінності товару , в основі якого лежить суб'єктивна оцінка покупцем цінності товару або послуг, запропонованих підприємством. Вважається, що споживач встановлює співвідношення між корисністю товару і ціною.

            Цей метод дозволяє визначати верхній і нижній межі ціни. Верхньою її межею є ціна, яку згоден заплатити за запропонований товар самий багатий покупець, а нижньою межею є собівартість виробництва і реалізації продукції. Розмір ціни в цих межах залежить від ряду чинників: гостроти конкуренції, маркетингової стратегії, обраного сегмента ринку.

 

         Іншим різновидом є метод ціноутворення «за рівнем попиту»

передбачає  встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах  ринку. При цьому враховуються умови  продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги. Внаслідок використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

 

4.У основі параметричних методів ціноутворення лежить залежність ціни від різних параметрів виробу, найважливіше місце серед яких займають показники якості товару. Дані методи широко застосовуються для встановлення цін на різні моделі усередині параметричного ряду виробу. При цьому ціна базової моделі розраховується за допомогою методу, орієнтованого на витрати або за допомогою інших методів, а ціни на моделі параметричного ряду розраховуються за допомогою різних коефіцієнтів, що відображають залежність між ціною виробу і його параметрами.

 

     Існують також ще такі методи ціноутворення за ринкових умов господарювання :

• Метод установлення ціни за місцем походження товару полягає в тім, що товар передається транспортній організації за умови «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).
• Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).
• Метод встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.
• Метод установлення ціни стосовно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) бере конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, яка дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.
• Метод установлення ціни із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару покупцям (клієнтам) для стимулювання надходження замовлень.
• Метод встановлення ціни зі знижками -підприємство-продавець зменшує свою вихідну ціну з урахуванням дострокової оплати рахунків, закупівлі великого обсягу продукції або позасезонної її закупівлі тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.
• Метод встановлення цін на новий товар -  спочатку виробник на новий вид товару встановлює високу ціну, щоб перекрити не тільки додаткові витрати на його створення, а й мати певний прибуток,  пізніше ціна на такий товар поступово знажується.
• Метод встановлення цін на закритих торгах - такий метод ціноутворення фірма використовує тоді, коли зацікавлена одержати замовлення на партію товару й укласти контракт з вигідним клієнтом.