Аналіз витрат в ГК«ТУРИСТ»

Розподіл витрат на умовно- постійні та умовно-перемінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої планової собівартості послуг на основі наявної фактичної собівартості. Такі розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у випадку, коли умовно-постійні витратило зростання прямо пропорційно зростанню обсягу надання послуг (практично неможлива ситуація).

У реальній діяльності готелю необхідно враховувати не лише фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими або іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник може витратити наявні гроші різним способом: направити їх на модернізацію готелю або витратити на особисте споживання тощо.

 

        1.3.Валові витрати готелів і проблеми удосконалення законодавства

З кожним роком росте  дуже швидкими темпами кількість готелів, що відповідно створює на ринку жорстку конкуренцію. А це, у свою чергу, ставить перед готелями нові вимоги щодо поліпшення і впровадження нових підходів до ведення бізнесу. Виникає потреба швидко переорієнтуватися, реагувати на зміну споживчих настроїв і пріоритетів.

Малий та середній приватний  бізнес вже довів свою здатність  освоювати проекти обсягом до мільйона доларів, що в повніше достатньо для невеликого готелю на 20-30 номерів.

Першочергового вирішення  потребують наступні проблеми:

1. необхідність створення  сприятливих умов для залучення  додаткових джерел в інвестування  матеріально-технічної бази підприємства.

2. невирішеність питань законодавчого встановлення нормативів податкових платежів, які б враховували особливості галузі.

3. невідповідність існуючої нормативно-правової бази для підприємств туристичної галузі України міжнародним вимогам і практиці функціонування аналогічних підприємств за кордоном.

4. відсутність концепції фінансово-економічної підтримки підприємств галузі з боку держави та органів місцевої влади.

5. відсутність механізму сприяння підвищенню завантаженості українських готелів на рівні держави і реклами туристичного продукту України за кордоном.

Вирішення питань стане  можливим, якщо:

- на рівні держави створити умови для забезпечення пільгового кредитування підприємств готельного комплексу;

- створити сприятливий податковий режим для інвестора;

- зменшити податковий тиск на підприємства готельного комплексу, ввівши диференційовану ставку ПДВ і знизити ставку готельного збору протягом певного періоду;

- врахувати галузеві особливості формування складу витрат на послуги.

Враховуючи обмеженість  коштів державного бюджету, було б наївно розраховувати на отримання найближчим часом пільгових кредитів підприємствами готельної галузі. У той же час найбільш реальним джерелом інвестицій можуть бути кошти, отримані внаслідок зменшення податкового тиску на підприємства готельної галузі.

- за рахунок зменшення ставки готельного збору до 5 відсотків та встановлення єдиної ставки по Україні;

- за рахунок зменшення ставки податку на додану вартість на послуги з проживання;

- за рахунок збільшення відсотка витрат на поліпшення основних засобів, який відповідно до податкового законодавства можна буде відносити на валові витрати.

Також необхідно переглянути  підхід до визначення складу витрат на послуги готельних підприємств, оскільки в даний час відсутня нормативна база визначення типових витрат для підприємств туристичної галузі.

Прикладом може служити  такий факт. М'який інвентар для номерного  фонду готелів (зокрема, рушники  та постільну білизну) потрібної  якості та розмірів в Україні не виробляють. Ми змушені закуповувати його за кордоном, значно втрачаючи на митних зборах.

Всі такою ж актуальною залишається проблема заповнення номерного  фонду, оскільки на державному рівні  практично не ведеться рекламної  діяльності з туристичної привабливості України. Для вирішення цієї проблеми в нашому підприємстві планується створити нові підрозділи - відділи бронювання, маркетингу, а так само змушені витрачати значні кошти на рекламу, маркетингові дослідження та заходи. Найближчим часом очікується загострення цієї проблеми, оскільки на українському ринку скоро з'являться представники міжнародних готельних мереж зі своїм колосальним досвідом боротьби за клієнта і значним фінансовим капіталом.

Для вирішення цієї проблеми необхідно використовувати ті організаційні переваги, які відкрилися в результаті формування державного управління галуззю.

Сьогодні всі, хто пов'язаний з готельним справою, говорять про необхідність перемоги над таким вселенським злом, як місцевий готельний збір. Існування готельного збору явно дискримінує цей вид бізнесу в Україні, погіршуючи позиції наших готелів як на міжнародному, так і власне на внутрішньому ринку. Але, на жаль, однією лише скасуванням або зменшенням готельного збору проблеми прискореного розвитку сектора не вирішити. Ми настільки серйозно відстаємо в якісних показниках в порівнянні з нашими найближчими сусідами - вони ж і конкуренти на світовому туристичному ринку, - що при простому еволюційному розвитку інфраструктури засобів розміщення ми будемо просто неконкурентоспроможні. Потрібне стрімке і швидке поліпшення ситуації за рахунок революційних заходів - створення певних податкових канікул для сектора, який дозволить обновити готелі за рахунок зароблених власних коштів, і максимально стимулює залучення інвестицій.

Слід зупинитися ще на одному неврегульованому правовому  аспекті - незаконної конкуренції офіційно діючих готелів та засобів розміщення, що знаходяться в тіні. Без сумніву, приватний сектор у багатьох країнах  світу є важливою складовою туристичної  індустрії. Враховуючи специфіку вітчизняного туристичного ринку, пріоритетний розвиток малих приватних готелів у ряді регіонів буде найбільш адекватною формою нарощування інфраструктурного потенціалу індустрії гостинності. У стадії розробки знаходиться низка пропозицій щодо пільгового кредитування власників сімейних готелів. Як держава, так і ряд серйозних міжнародних організацій мають намір допомагати розвитку малого готельного бізнесу. Але при цьому такий вид діяльності має визначатися як бізнес і знаходиться в чітко визначеному правовому полі.

Проблема може бути вирішена шляхом ліцензування послуги з розміщення туристів. При цьому для індивідуальних засобів розміщення має бути передбачена  спрощена процедура отримання розміщення.

Саме тому сьогодні дуже актуальне завдання як проведення загальної інвентаризації всіх засобів розміщення, так і розробки на основі міжнародного досвіду єдиних критеріїв і стандартів як у визначенні категорії номерів, так і класифікації всієї готельної інфраструктури.

На нинішньому етапі розвитку туристичної галузі в Україні все більше приділяється уваги її матеріально-технічній базі, основу якої становить, насамперед, підприємства готельного господарства. Вимоги до рівня сервісу та якості послуг, які надають ці установи, стрімко зростає, що обумовлено, в першу чергу, розвитком ринкової інфраструктури в Україні, зростанням конкуренції як усередині країни, так і на міжнародному рівні.

На даному етапі калькулювання  витрат при визначенні собівартості послуг, важливу роль відіграє питання про те, як буде оподатковуватися отриманий прибуток і в якій мірі законодавство допускає віднесення витрат виробництва в рахунок компенсації вартості товарів та послуг, придбаних платником податку для використання у власній господарській діяльності. Оскільки від того, якою мірою підприємство, в нашому випадку готель, віднесе свої витрати до валових витрат, залежить розмір оподатковуваного податку і в кінцевому підсумку істотно впливає на собівартість готельних послуг.

Податкове законодавство  України далеко від досконалості в цьому плані. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює цілий ряд обмежень у частині віднесення витрат підприємства до суми валових витрат виробництва. Це ставить у скрутне становище не тільки платника податків, а й, в першу чергу, споживача, вимушеного покривати витрати підприємства, оплачуючи надані послуги за високою ціною, що обумовлено збільшенням собівартості.

Актуальною проблемою  є витрати готелів на забезпечення спеціальним одягом обслуговуючого персоналу. Готелі змушені нести витрати на її придбання за рахунок свого прибутку, що також суттєво впливає на собівартість наданих послуг.

Серед інших обмежень, встановлених чинним законодавством у  питанні віднесення витрат готелю в  рахунок валових, можна виділити обмеження суми валових витрат на поліпшення основних фондів. Наявність такої особливості валових витрат не дозволяє готелю забезпечити свій номерний фонд на рівні високого європейського класу. Оскільки від того, якою мірою підприємство, в даному разі готель, віднесе свої витрати до складу валових залежить розмір оподатковуваного прибутку, що в кінцевому підсумку істотно впливає на собівартість готельних послуг, інвестиційну привабливість готельної індустрії в цілому.

Такий стан речей ставить  у скрутне становище не тільки суб'єктів готельного бізнесу, а, в першу чергу, споживачів готельних послуг, які змушені покривати витрати готелів, сплачуючи вищу ціну за послуги, що надаються, що в свою чергу зумовлено збільшенням їх собівартості внаслідок високих витрат на виробництво таких послуг.

Таким чином, на сучасному  етапі свого розвитку готельний  бізнес в Україні гостро потребує значного зменшення податкового  тиску з метою надання суб'єктами готельного бізнесу можливості нарощувати темпи свого розвитку, підвищувати свою конкурентоспроможність і стати одним з найбільш інвестиційно привабливих напрямків економіки України.

Отже, готельний бізнес і туристична сфера в цілому повинні  стати сферою реалізації ринкових механізмів, способом наповнення державного та місцевих бюджетів, що вимагає відповідного реальним умовам, ефективно опрацьованого податкового законодавства, орієнтованого на особливості розвитку економіки в перехідний період.

2. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ  ВИТРАТ ГК «ТУРИСТ»

2.1. Загальна характеристика  ГК «Турист». Формування та планування витрат в готелі

Готель «Турист» - має 3 зірки, Будувався протягом 1970—1987 років. Готельний комплекс  «Турист» розташований на лівому березі Дніпра м. Києва, біля станції метро "Лівобережна" Адреса: Україна, Київ, вул. Раїси Окіпної, 2.

 ГК "Турист" містить  486 номери - одномісні, двомісні, поліпшені,  номери класу "люкс". У всіх  номерах готелю є телефон, телевізор і супутникове телебачення, холодильник, ванна кімната. У номерах підвищеної комфортності є кондиціонер. До послуг гостей ресторан, гарний вибір блюд української, російської та європейської кухні. Казино, бар, конференц-зал на 300 місць, кімнати для переговорів, сауна, 2 автостоянки[18].

Готель пропонує наступні послуги:

- по-домашньому затишні  номери з усіма зручностями  (телефон, 40 каналів супутникового  телебачення, холодильник, ванна  кімната) - за помірними цінами;

- ресторан готелю з  широким асортиментом страв, спиртних напоїв та "живою" музикою, де швидко, якісно і недорогоможнанагодувати 400 осіб одночасно. Тут створені всі умови для проведення дружніх зустрічей, презентацій, фуршетів, банкетів, ювілеїв, весілля;

- комфортні конференц-зали  на 80 і 300 місць та бізнес-центр на 30 місць для проведення конференцій, семінарів, з`їздів, переговорів, шоу-програм та прес-конференцій, обладнані необхідною презентаційною технікою;

- інтернет-центр цілодобово;

- бізнес-послуги: копіювання, факс, комп`ютер, Інтернет;

- автостоянка з цілодобовою  охороною;

- банкомат та пункт  обміну валют (цілодобово);

- сауна з басейном, фінською паровою;

- замовлення автотранспорту  готелю;

- перукарня;

- стоматологічний кабінет;

- захоплюючі вечірні розваги:  нічний клуб, казино, англійський пивний бар, стрип-бар, японський та італійський ресторани.

- фото-послуги;

- організація екскурсій;

- замовлення авіа- та залізничних  квитків.

В ГК «Турист» працює понад 280 працівників, які виконують різні функціональні обовязки.

Планування витрат за місцями здійснюється для контролю за їх формуванням та для організації відповідальності за досягнутий рівень витрачання через порівняння фактичної і планової величин. Цей аспект планування витрат стосується безпосередньо підрозділів підприємства, які з точки зору центрального апарату управління підприємством є концентрованими місцями витрат і Центрами відповідальності за їх рівень.

Планування витрат за їх видами, тобто  однорідними економічними елементами, показує ресурсний аспект витрат, що має важливе значення для аналізу собівартості продукції і виявлення резервів її зниження. До однорідних видів (економічних елементів) належать матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу основних засобів, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу нематеріальних активів, інші витрати. Це загальна номенклатура елементів витрат, властива всім рівням управління на підприємстві. В окремих підрозділах у їх складі є певна специфіка. Так, у більшості підрозділів відсутній такий елемент, як амортизація нематеріальних активів, до складу витрат внутрішньокоопераційних виробничих підрозділів вводиться додатковий елемент — послуги власних підрозділів (ремонтного, інструментального, транспортного цехів тощо). Планування витрат за носіями дає змогу визначити собівартість окремих видів продукції підрозділів, що є необхідною умовою організації внутрішньоекономічних відносин між ними, визначення рентабельності виробів підприємства й обґрунтування його цінової політики.