Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутсва

Таблиця 3 - Узагальнююча оцінка фінансової стійкості аналізованого підприємства

Таким чином, по ступені фінансового ризику, обчисленого за допомогою даної методики, аналізоване підприємство й у минулому й у звітному році відноситься до другого класу. Причому за звітний рік воно трохи погіршило своє положення.

Для оцінки рейтингу суб'єктів господарювання і ступеня фінансового ризику досить часто використовуються методи багатомірного рейтингового аналізу.

У закордонних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Лиса, Таффлера, Тишоу й ін., розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу.

Найбільш широку популярність одержала модель Альтмана:

Z = 0,717х1 + 0,847х2 + 3,107х3 + 0,42х4 + 0,995х5

Де х1 - власний оборотний капітал /сума активів;

х2 — нерозподілений прибуток/сума активів;

х3 — прибуток до сплати відсотків /сума активів;

х4 — балансова вартість власного капіталу/позиковий капітал;

х5 — обсяг продажів (виторг) /сума активів.

Константа порівняння — 1,23.

Якщо значення Z<1,23, то це ознака високої імовірності банкрутства, тоді як значення Z>1,23 і більш свідчить про малу його імовірність.

На аналізованому підприємстві величина Z-рахунка по моделі Альтмана складає:

на початок року

ZH = 0,717 х 0,27 + 0,847 х 0,09+3,107 х 0,328 + 0,42 х 1,2 ++0,995 х 1,5 = 3,27;

на кінець звітного періоду ZK = 0,717 х 0,28 + 0,847 х ОД 1 + 3,107 х 0,352 + 0,42 х 1,08 + +0,995 х 1,76 = 3,59.

Отже, можна зробити висновок, що на даному підприємстві імовірність банкрутства мала.

Дискримінантна модель, розроблена Лисом для Великобританії, одержала наступне вираження:

Z = 0,063х1 +0,092х2 +0,057х3 + 0,001х4,

де х1 — оборотний капітал/сума активів;

х2 — прибуток від реалізації/сума активів;

х3 — нерозподілений прибуток/ сума активів;

х4 — власний капітал/позиковий капітал.

Тут граничне значення дорівнює 0,037.

По моделі Лиса величина Z-рахунка для аналізованого підприємства дорівнює:

ZH = 0,063 х 0,613 + 0,092 х 0,328 + 0,057 х 0,09 + 0,001 х 1,2 = 0,075;

ZK = 0,063 х 0,669 + 0,092 х 0,352 + 0,057 х 1 +0,001 х 1,08 = 0,087.

Таффлер розробив наступну модель:

Z = 0,53х1 + 0,13x2 + 0,18х3 + 0,16х4,

де х1 — прибуток від реалізації/короткострокові зобов'язання;

х2 — оборотні активи/сума зобов'язань;

х3 — короткострокові зобов'язання/сума активів;

х4 — виторг/сума активів.

Якщо величина Z-рахунка більше 0,3, це говорить про те, що у фірми непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірне. По даній моделі аналізоване підприємство виглядає в такий спосіб:

Zп = 0,53 х 0,923 + 0,13 х 1,78 + 0,18 х 0,343 + 0,16 х 1,5 = 1,02233;

ZK = 0,53 х 0,909 + 0,13 х 1,73 + 0,18 х 0,387 + 0,16 х 1,76 = 1,05793.

Однак слід зазначити, що використання таких моделей вимагає великих обережностей. Тестування інших підприємств за даними моделям показало, що вони не повною мірою підходять для оцінки ризику банкрутства наших суб'єктів господарювання через різну методику відображення інфляційних факторів і різної структури капіталу, а також через розходження в законодавчій і інформаційній базі.

По моделі Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал/позиковий капітал), одержують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам придається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалося нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, у яких є присутнім даний показник, можуть спотворити реальну картину.

Існує необхідність розробки власних дискримінантних функцій для кожної галузі, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися щороку на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.

Для обґрунтування основних індикаторів ризику банкрутства і створення дискримінантної моделі для його оцінки зібрана інформація з 200 сільськогосподарських підприємств за 1995-1998 р. і на підставі її розраховані 26 фінансових коефіцієнтів по кожнім суб'єкті господарювання за кожний рік.

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах кожне підприємство повинне чітко орієнтуватися в складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий і економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан, як свого підприємства, так і підприємства-партнерів.

Фінансовий стан - це здатність (можливість) підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, що необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Таким чином, зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства:

прибуток і його розподіл;

рівень рентабельності;             

майновий стан;

зміна динаміки фінансового стану за кілька років;

фінансова стійкість;

платоспроможність;

взаємини підприємств із фінансово-банківською системою, постачальниками і споживачами продукції;

перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників (рис. 2), що характеризує зміни:

структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

ефективності використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельність) підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) — це підтверджена документальне нездатність суб'єкта господарювання платити по своїх боргових зобов'язаннях і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність засобів. Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звертання в арбітражний суд про визнання підприємства-боржника банкрутом.

З позицій фінансової діяльності банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, унаслідок якої воно незручно задовольнити у встановлений термін пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом (тільки арбітражний суд може визнати факт банкрутства підприємства), у його основі лежать переважно фінансові причини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Абрютина М.С. Экспресс-анализ деятельности предприятия при помощи шкалы финансово-экономической устойчивости (на основе отклонений от точки равновесия) // Финансовый менеджмент. - 2004. -№ 3.

2.      Анализ хозяйственной деятельности / Под ред. Г.В. Савицкая. - М.: ИСЗ, 1998.-320с.

3.      Аналіз фінансового стану підприємства / Під ред. В.В. Ковальова. - М.: Центр економіки і маркетинга, 1997. - 192с.

4.      Астринский Д. Наноян В. Экономический анализ финансового состояния предприятия//Экономист. - 2000. - №12. - с.55 - 59.

5.      Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. -М.: Финансы и статистика, 1999. - 256 с.

6.      Бендиков М.А. Совершенствование диагностики финансового состояния промышленного предприятия // Менеджмент в России и зарубежом. - 2003. - №5. -с. 81-83.

7.      Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. 2004. - № 6 - с. 53 - 60.

8.      Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства//Економіст. - 2003. - №11. - с. 40-43.

9.      Дворецкая А.Е. Организация управления финансами на предприятии. // Менеджмент в России и зарубежом. - 2004. - №4. - с. 97-103.

10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про джерела збільшення власних обігових коштів підприємств і організацій» від 14.05.98року

11. Довідник директора підприємства / Під ред. М.Г. Лапусти. - М.: «Інфра-М», 1998.- 162с.

12. Економіка підприємств України. Навчальний посібник / Під ред. В.В. Бойко. - Дніпропетровськ: Пороги, 1997. - 95с.

13. Економіка підприємства / Під ред. В.П. Грузинова. - М.: Фінанси і статистика, 1996. - 256с.

14. Економіка підприємства. Посібник для вузів / Під ред. В.Я. Горфинкеля. -М.: Банки і биржі, ЮНИТИ, 1996. - 139с.

15. Закон України «Про власність» від 2жовтня 1992року

16. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» 77/97-ВР от 18.02.97г.

17. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991року

18. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97

19. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992року

20. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991року

21. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 768 стр.

22. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 512 стр.

23. Крамаренко Г.А. Финансовый анализ. Учебное пособие. - Днепропетровск: ДАУБП.2000.- 152с,

24. Кручок С.І. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. 2004.-№8-с. 41 -47.

25. Методика фінансового аналізу / Під ред. А.Д. Шеремет. - М.: «Інфра-М», 1999.-208с.

26. Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.А. Русак. - Минськ.: ТОВ «Меркаванне», 1995. - 196с.

27. Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.П. Кондракова. - М.: Главбух, 1998.- 112с.

28. Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.П. Кондракова. - М.: Главбух, 1998.- 112с.

29. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств // Фінанси України. -2003. - №11. -с.55-61.