4) підібрати “правильну”
музику для релаксації як метод
самодопомоги.
Це можуть бути звуки природи
чи спеціальна музика (Ф.Шуберт. “Аве Марія”,
Ф.Ліст. Ноктюрн №3 “Мрії кохання”, К.Сен-Санс.
“Лебідь”);
- грою однакової мелодії на різних інструментах група або клас поступово включаються у спільний єдиний ритм, що важливо для створення взаємоповаги і взаємодовіри;
- такий вид музикотерапії, як інструментальна, вокальна, рухова імпровізація, дозволить виражати спонтанні почуття. Головним тут є природність і зіткнення з власним "Я" через музичне вираження звуків. При співі як частини музикотерапії важливо чути себе, відчувати власну наповненість через “уявлення себе частинкою моря, що у спокійному стані, яке заповнює вас зсередини”(В.Зав’ялов). У співі задіяні не тільки голосові зв'язки, але й вся внутрішня сутність. Починати можна з мовчання, зосередження на своєму внутрішньому голосі, потім тихесенько співати про себе і тільки згодом дати звуку пролитися… Важливо не оцінювати рівень виконання, не слухати себе вухами, а слухати внутрішнім слухом;
- прослуховування музики, заздалегідь підібраної і придатної для конкретних випадків, як метод естетично-емоційного споглядання, з наступним її обговоренням у групі, має додатковий соціально-психологічний ефект, сприяє музичному тренінгу чутливості для вироблення здатності бачити прояви і відзвуки життя в музиці.
Таким чином, підсумовуючи викладене,
ми стверджуємо, що музикотерапія є позитивним чинником
становлення й розвитку гармонійної особистості
через вплив на: емоційно-почуттєву сферу;
інтелектуальні здібності; психотерапевтичний
і фізіологічний стан тощо.
Підсилити ефект музикотерапії
можна за допомогою ароматерапії, дихальних
і рухових вправ, залучення живопису, поезії,
танцю, кольоротерапії. Вільне малювання
під певну музику допомагає виразити почуття
через малюнок, танець - рухами, аромати
трав допоможуть оздоровитись,
а поетичне і колірне сприйняття набагато
підсилить вплив музики на психофізіологічний
стан дитини. Дуже важливо, щоб музичний
твір подобався учням, сприймався ними,
тільки в цьому випадку музикотерапія
“запрацює” і принесе позитивні результати.
Література:
- Педагогічна майстерність: Підручник /І.А.Зязюна, Л.В.Крамущенко,
І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна.
– 2-ге вид. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.
- Шушарджан С.В. Музыкотерапия и резервы человеческого организма. – Москва: АОЗТ “Антидор”,
1998.– 363 с.
- Музыкатерапия // Психотерапевтическая энциклопедия;
Под. ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб: «Питер»,
2000. – С.392 – 394.
- Бехтерев В.М. Охрана детского здоровья // Проблемы развития и воспитания человека. Избранные психологические
труды. – М.: Ин-т практической психологии.
– Воронеж: МОДЄК, 1997. – 416 с.
- Колыбельная до рождения / Беседа О. Ганеевой с д. мед. наук, проф. М.Л. Лазаревым // Ваше здоровье. – Труд.
– №7. – 4 мая 2000 г. – С. 23.
- Цагарелли Ю.А. Функциональная музыка в структуре психологической службы вуза// Психологическая служба в вузе. – Казань: Изд-во
Казанского университета, 1981. – С.189–214.