Сімейне право

 

 

                                   Міністерство освіти і науки ,  молоді та спорту  України

        Івано-Франківський державний коледж  технологій та бізнесу 

 

 

 

 

                  

 

                 Семінарське заняття

                  на тему ‘’ Сімейне право  ‘’

                                                                                               Роботу виконала ,

                                                                                               Боднар Любов 

                                                                                               гр. ТО-52 І 

 

 

 

                                                                                   2012

 

                 

 

                                                            План

1. Загальна характеристика сімейного права
2. Сім’я за сімейним законодавством
3. Шлюб за сімейним законодавством
4. Поняття шлюбу , умови і порядок його укладення
5. Підстави і порядок розірвання шлюбу
6. Визнання шлюбу недійсним
7. Майнові права та обов’язки подружжя , батьків, дітей
8. Позбавлення батьківських прав
9. Усиновлення (удочеріння)

 

        Загальна характеристика  сімейного права

 Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. Тобто, це право регулює відносини між подружжям щодо порядку та умов узяття шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку та умов припинення шлюбу; відносини між батьками й дітьми, іншими родичами, тощо. Крім того, шлюбно-сімейне право України регулює відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування і т.д.

 

Основними джерелами  сімейного права є Конституція України, Сімейний Кодекс України  та Кодекс про шлюб і сім'ю. Так, Конституція України проголошує: «Шлюб у нашому суспільстві ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.» (ст. 51). Загалом сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.

 

Функції сімейного  права.

Cімейне право, як правова галузь, здійснює такі функції:

- регулятивну - регулювання сімейних відносин відповідно до чинного законодавства;

- охоронну - захист і охорона прав і законних інтересів учасників сімейних відносин;

- виховну - в сімейно-правових нормах міститься модель поведінки, схвалюється державою і суспільством, а також несприятливі правові наслідки вчинення дій і вчинків, які порушують права, свободи і законні інтереси інших громадян.

Загальна характеристика положень сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України)

Сімейний кодекс України  був ухвалений Верховною Радою  України 10 січня 2002 р. Передбачалося, що він буде введений у дію з 1 січня 2003 р., однак у зв’язку з необхідністю усунення розбіжностей у регулюванні  цивільних правовідносин СК України  набрав чинності одночасно з Цивільним  кодексом України від 16 січня 2003 р. №435–ІV (далі – ЦК України), тобто з 1 січня 2004 року. Слід також відзначити, що законодавець пішов шляхом запозичення положень російського сімейного законодавства, тому новий Сімейний кодекс побудований  аналогічно із Сімейним кодексом Російської Федерації. Однак при розробці СК України також враховувались  кращі надбання європейського законодавства  у цій сфері.

СК України значною  мірою продовжує традиції сімейного  законодавства, закладені в радянські  часи та в період розвитку України  як незалежної держави. Не зазнав змін принцип виникнення шлюбних правовідносин  – такі відносини виникають лише після державної реєстрації шлюбу. Збережено положення щодо невизнання державою шлюбів, укладених у порядку, що відрізняється від порядку, передбаченого  законодавством, при цьому особи  не позбавляються права на захист особистих прав та свобод. Але характерною  особливістю СК України є його спрямованість на регулювання саме майнової сторони шлюбних та сімейних правовідносин.

 

Сімейний кодекс України  містить низку правових конструкцій, пов’язаних з укладанням та припиненням  шлюбу, які були невідомі сімейному  законодавству, що діяло до 1 січня 2004 року. Зокрема, окремі положення СК України присвячені біологічному захисту  шлюбу. Встановлюється обов’язок для  осіб, які подали заяви про реєстрацію шлюбу, повідомити один одного про стан свого здоров’я (ст. 30). СК України  серед умов для укладання шлюбу  не визначає взаємну обізнаність  чоловіка та жінки, що мають намір  одружитися, про стан здоров’я один одного, але пов’язує з недотриманням  цього порядку настання певних наслідків. Так, приховання тяжкої хвороби, а також  хвороби, небезпечної для другого  з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу  недійсним (ч. 5 ст. 30 СК України).

 

Таким чином, встановлюється правовий механізм запобігання укладання  соціально небажаних шлюбів, а  також забезпечення принципу добровільності шлюбного союзу. Адже обізнаність про  наявність у партнера тяжких хвороб, що можуть поставити під загрозу  повноцінність майбутньої сім’ї, а  також життя та здоров’я другого  партнера, може суттєво вплинути на формування його волі при укладанні  шлюбу.

 

 

               Сім’я за сімейним законодавством

 

Сім'я є первинним і основним осередком суспільства. ЇЇ складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина також належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

 

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має  право на безпосереднє звернення  до суду за захистом свого права  чи інтересу. Суд застосовує способи  захисту, встановлені законом або  домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є:

 1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання  добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення  правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення  дій, які порушують сімейні  права;

5) відновлення  правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування  матеріальної та моральної шкоди. 

 

Особа також має право  на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів  до органу опіки та піклування. Рішення  органу опіки та піклування є обов'язковим  до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх  прав або інтересів до суду. Звернення  за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення  до суду.

 

 

                Шлюб за сімейним законодавством

 

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. При цьому особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

У шлюбі  між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. А саме:

1) рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повно-рідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Непов-норідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

2) двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

3) усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб реєструється по закінченню одного місяця від дня подання  особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до закінчення цього  строку.

Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів  цивільного стану. За заявою наречених  реєстрація шлюбу в урочистій  обстановці може бути проведена в  іншому місці. Присутність нареченої  та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.

Наречені мають право  обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Вони мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.

Шлюб є підставою для  виникнення прав і обов'язків подружжя. Він не може бути підставою для  надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав і свобод, встановлених Конституцією та законами України.

 

Поняття шлюбу , умови і порядок його укладення

 

Шлюб – це союз, який укладається у встановленій державою формі, тобто державні органи, які реєструють його, пред’являють до нього ряд вимог.

Для укладення шлюбу необхідна  взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

Взаємна згода при одруженні  передбачає вільне волевиявлення чоловіка і жінки при реєстрації шлюбу, тобто відсутність при цьому  будь-якого насильства (фізичного  чи психологічного), погроз зі сторони  батьків, інших осіб. Вільне волевиявлення  досягається тим, що особи особисто подають заяву про одруження  й особисто присутні при реєстрації шлюбу.

Другою умовою укладення  шлюбу є досягнення особами шлюбного віку: для чоловіків – 18 років, для жінок – 17. Державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних в містах Рад народних депутатів можуть знижувати шлюбний вік у виняткових випадках, коли між особами фактично вже склалися сімейні стосунки, наступила вагітність, народилася дитина. Обмеження щодо максимального віку для укладення шлюбу наше законодавство не встановлює. Також не має значення і значна різниця у віці осіб, які укладають шлюб.

Крім умов вступу до шлюбу, законодавство передбачає перелік  обставин, які є перешкодами для  укладення шлюбу.

Зокрема, не допускається укладення шлюбу:

1) між особами,  з яких хоча б одна перебуває  в іншому шлюбі (під іншим  шлюбом розуміється зареєстрований  шлюб і не припинений на  момент вступу в другий шлюб);

2) між родичами  по прямій висхідній і низхідній  лініях (наприклад, бабуся, мати, онук), між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами, а також між усиновителями і усиновленими;

3) між особами,  якщо хоча б одна з них  визнана судом недієздатною внаслідок  душевної хвороби або недоумства, тому що ця особа не може  розуміти своїх дій і проявляти  свідомої волі при укладенні  шлюбу.

Особи, які одружуються, повинні  бути взаємно обізнані про стан здоров’я один одного.

Особи, які бажають укласти  шлюб, подають заяву до державного органу реєстрації актів громадянського стану. Заява подається за місцем проживання однієї з осіб, які бажають  взяти шлюб, або за місцем проживання їх батьків. При прийомі заяви  орган РАГСу повинен ознайомити осіб, які бажають одружитися, з порядком і умовами реєстрації шлюбу, роз’яснити їм права й обов’язки як майбутньому подружжю і батькам.

Укладення шлюбу відбувається після закінчення місячного строку з часу подання заяви особами, які бажають одружитися, до РАГСу. В окремих випадках на прохання осіб, які одружуються, цей строк, при наявності вагомих причин, може бути скорочений органами РАГСу. Серед вагомих причин можуть бути: наявність спільних дітей, вагітність жінки, що бере шлюб, призов на військову службу, важка хвороба та інші причини, які підтверджуються відповідними документами (медична довідка, свідоцтво про народження дитини та ін.).

Сімейне законодавство не передбачає продовження місячного  строку реєстрації шлюбу. Але в окремих  випадках за згодою осіб, які одружуються  і бажають, наприклад, зареєструвати  шлюб в урочистій обстановці в  Центральному Київському палаці реєстрації шлюбу, цей строк може бути продовженим.

У випадку неявки осіб, які  подали заяву в орган РАГСу протягом місячного строку, призначеного для реєстрації шлюбу, без попередження причини неявки заява втрачає силу.

Реєстрація шлюбу за бажанням осіб, які одружуються, проводиться  в присутності родичів, знайомих. Присутність свідків при укладенні  шлюбу необов’язкова.

Реєстрація шлюбу встановлюється як у державних і громадських  інтересах, так і з метою охорони  особистих і майнових прав та інтересів  подружжя і дітей. Права й обов’язки  подружжя породжує лише шлюб, укладений  у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Час виникнення прав і обов’язків у подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах РАГСу.

За наявності законних перешкод для укладення шлюбу  орган РАГСу відмовляє в його реєстрації.

 

 

 

 

    

 

          Підстави і порядок розірвання шлюбу

 

Законодавством передбачений певний порядок розірвання шлюбу:

 Підстави для припинення шлюбу:

 1. Внаслідок смерті одного з подружжя або визнання його померлим