Представництво

    Разова довіреність  видасться для вчинення однієї  конкретної  угоди  або іншої юридичної  дії  (наприклад,  довіреність  на  отримання  зарплати,  на підписання певного договору).

    Довіреність  має бути складена у письмовій  формі, про це  свідчить  саме визначення довіреності, яке міститься в ст.  64  ЦК  України.  У деяких випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою,  але  й посвідченою  нотаріусом.  Довіреність  на  укладення  угод,  що   потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність  на  купівлю-продаж  будинку),  а також на вчинення дій щодо державних,  кооперативних  та  інших  громадських організацій  має  бути  нотаріально  посвідчена,   за   винятком   випадків, передбачених законодавством ч. 1 ст. 65 ЦК України. Довіреність, за  якою  повноваження  передаються  у  порядку  передоручення, також має бути нотаріально посвідчена.

    Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЦК  України до  нотаріально  посвідчених довіреностей прирівнюються: довіреності військовослужбовців та  інших  осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях  та  інших  військово- лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх  заступниками  з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; довіреності   військовослужбовців,  а   в пунктах  дислокації  військових  частин,  з'єднань,  установ  і  військово - навчальних  закладів,  де  немає  державних  нотаріальних  контор  та  інших органів,  що  вчиняють  нотаріальні  дії,  також  довіреності  робітників  і службовців, членів їх сімей і членів сімей  військовослужбовців,  посвідчені командирами  (начальниками)  цих  частин,  з'єднань,  установ  та закладів; довіреності осіб, які перебувають  у  місцях  позбавлення  волі,  посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

    Довіреність  на одержання заробітної плати  та інших платежів, пов'язаних

з трудовими відносинами, на одержання  винагороди  авторів  і  винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних  кас,  а  також  на  одержання кореспонденції, у тому числі грошової і  посилкової,  може  бути  посвідчена організацією, в якій  довіритель  працює  або  навчається,  організацією за місцем  його  проживання,  також  адміністрацією  стаціонарного  лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

    Довіреності   організацій,   крім   тих,   що   видаються   у   порядку передоручення, нотаріального посвідчення не  вимагають.  Вони  видаютьсяза підписом її керівника (в кооперативних і в громадських організаціях —  за підписом осіб, уповноважених на це статутом)  з  прикладенням  печатки  цієї організації, а довіреності на одержання чи видачу грошей та  інших  майнових цінностей   підписуються   також   головним   (старшим)   бухгалтером   цієї організації.

    Законодавство   передбачає   наявність   у   довіреності   обов'язкових реквізитів. Таким обов'язковим реквізитом є дата її вчинення. Відсутність  у довіреності  дати  вчинення  робить   її   недійсною.   Іншим   обов'язковим реквізитом є підпис довірителя, а для довіреності, яка видається  від  імені юридичної особи — прикладення печатки цієї юридичної особи.

    Посвідчення довіреності

    Нотаріус засвідчує  довіреність від імені одної або декількох  осіб,  на ім'я одної або декількох осіб.

    Довіреність,  що  видається   в   порядку   передовіреності,   підлягає нотаріальному посвідченню при представленні  основної  довіреності,  в  якої

обговорене право передовіреністі, або при  представленні  доказів  того,  щопредставник  по  основному  дорученню  змушений  до  цього  обставинами  для охорони інтересів особи,  яка  видала  довіреність.  Довіреність,  видана  в порядку передовіреності, не повинна містити в собі більше  прав  ніж  надано по  основному  дорученню.  Термін  дії  довіреність,   виданої   в   порядку передовіреності, не може перевищувати терміна дії довіреність,  на  підставі якої вона видана.

     Строк  довіреності.

     Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк  у   довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня   її   вчинення.  Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що   призначається для вчинення дій за кордоном  і не  містить вказівки  про строк її чинності, зберігає силу до  її  скасування  особою,  яка видала довіреність.

     Передоручення

     Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті  дії,  на   які вона уповноважена. Вона може передоручити їх  вчинення  іншій  особі,   якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами

для  охорони  інтересів  особи,  яка  видала  довіреність.  Передоручення   оформляється  нотаріально посвідченою довіреністю.  Строк   дії   такої   довіреності не може перевищувати  строку  дії основної  довіреності,  на   підставі якої її видано. Особа, яка передала  повноваження  іншій особі,   має сповістити  про це  того,  хто видав довіреність,  і подати  йому   необхідні відомості про особу, якій  передано  повноваження.  Невиконання   цього обов'язку   покладає   на   особу,   що   передала   повноваження,   відповідальність за дії особи, якій вона  передала  повноваження,  як  за  свої власні (ст. 68 ЦК України).

     Припинення довіреності

     Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її строку;  2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови  особи,  якій  видано довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видано  довіреність;  5)  припинення  юридичної  особи,  на  ім'я якої видано   довіреність: 6) смерті  громадянина,  який  видав довіреність,  визнання   громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;  7)   смерті  громадянина,  якому видано  довіреність,  визнання   громадянина   недієздатним, обмежено дієздатним  або  безвісно  відсутнім.  Особа,  яка   видала довіреність, має право в будь-який час її скасувати, а особа, якій   довіреність видано, може  відмовитися від неї,  що  теж призводить  до   припинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна. З   припиненням довіреності втрачає силу передоручення.

     Особа,  яка  видала довіреність, зобов'язана сповістити про її   скасування особу, якій довіреність видано,  а також відомих їй  третіх   осіб,  для представництва  перед якими видано  довіреність.  Такий  же обов'язок покладається на правонаступників особи, що видала  довіреність, а у разі визнання особи, яка видала довіреність, недієздатною чи обмежено   дієздатною такий обов'язок покладається  на  опікуна  або  піклувальника.

    Права  та  обов'язки,  що  виникли  внаслідок  дій  особи, якій  видано   довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про   її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність,  і його   правонаступників щодо третіх осіб. Це  правило не  застосовується,  якщо   третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.   При припиненні довіреності особа, якій її видано, або її  правонаступники   повинні негайно повернути довіреність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   ВИСНОВКИ 

 

 

    Представництво дає можливість оптимізації та активізації придбання та реалізації цивільних прав і обов'язків (у тому числі в галузі підприємництва), а для недієздатних та обмежено дієздатних громадян, а також для юридичних осіб є основним засобом їх участі в цивільному обігу. Таким чином, представництво виступає як одна з важливих гарантій реальності здійснення цивільних прав і виконання обов'язків суб'єктами права і в умовах розширення кількості учасників економічних відносин, посилення їхньої автономії виступає як ефективний засіб здійснення розвитку та пожвавлення цивільного обігу.

    З іншого боку, посилення уваги до питань захисту прав людини загострює проблему встановлення меж залучення до реалізації прав та обов'язків суб'єкта права інших осіб та забезпечення додержання принципу неприпустимості втручання у справи приватної особи поза її волею.

    Зазначені та інші зміни, які відбулися останніми роками у суспільному та господарському житті України, суттєво розширили сферу застосування представництва, зумовлюючи потреби адекватного правового регулювання відповідних відносин. З цього приводу слід зазначити, що новий Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 p., містить низку нововведень стосовно представництва, зокрема щодо поняття представництва та підстав його виникнення, розуміння сутності довіреності, наслідків діяльності в інтересах іншої особи без повноваження та з перевищенням повноважень тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Бірюков І.А., Заіка  Ю.О., Співак В.М. Цивільне право  України. 

2. Бюлетень законодавства  і юридичної практики України. - 1998. - № 5.

3. Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М., 1998. - Ч. 1

4. Загальна теорія цивільного права. - К., 1992. - С. 364.

5. Зобов'язальне право: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 11.

6. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. - М., 1997. - С. 102.

7. Підопригора О. А., Боброва Д. В.: Цивільне право. Ч. 2. - К.: 1996.

8. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні. -- X.: Консум, 1999.

9. Сєвєрова Е.С. К вопросу об отраслевой принадлежности института представительства //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук. пр. - Одеса, 2000. - № 9. - С 281-284.

10. Сєвєрова Є.С. Представництво  як засіб реалізації громадянами  своїх прав: від римського права  до сучасного права України  //Держава і право. - 2001. - № 13. -С.33-35.

11. Цивільне право, ч. 1. - К.: Векіурі, 1997. - С. 402.

12. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2004.