Мир динозавров

Але спільно  трималися й деякі види дрібних  хижих динозаврів. Це підтверджують  дев'ятнадцять однакових слідів із середньою довжиною кроку, розташованих близько друг до друга на одній  площадці. Виходить, ці тварини також  полювали чередами.У великих, важких хижий динозаврів дотепер зустрічалися лише одиночні сліди.

Скільки років жили динозаври?

Найпростіший  спосіб визначення віку по річних кільцях, що відбиває сезонні зміни темпу  росту тканини, не застосуємо до динозаврів. У ті часи умови навколишнього  середовища були однакові в плині всього року, і тварини могли рости рівномірно. Річні кільця не утворювалися ні на деревах, ні на зубах або костях динозаврів. Тому про вік динозаврів можна лише будувати здогаду. Відразу ж після появи на світло тварини, безумовно, росли швидко, особливо птенцеві, яких протягом перших тижнів життя годувала й оберігала самка. Виводні тварини в ранньому віці були більше самостійні, але росли повільніше. Як тільки молоді динозаври досягали двох третин розміру дорослої тварини, вони ставали здатні до продовження роду. Тепер їхній ріст сповільнювався, але не припинявся до кінця життя. Уважають, що для досягнення полової зрілості гігантським динозаврам було потрібно від 40 до 50 років, а жити вони могли до 200 і навіть до 300 років. Тривалість життя дрібних видів була, цілком ймовірно, менше - від одного до двох десятків років.

Як  виглядала шкіра  динозаврів?

Шкіра ставиться до тих частинам тіла, які не перетворюються в скам'янілості й не зберігаються на століття. Однак  дослідникам все-таки пощастило знайти трохи її відбитків. Так, наприклад, був виявлений анатозавр (качиний ящір). Він загинув у піщану буру й був похований під сухим піском. Шкіра анатозавра була гладкої, сухими й міцної, причому між її м'якими складками виділялися невеликі опуклі ділянки більше товстої рогової шкіри. Під цими стовщеннями в шкірі містилися невеликі кісткові пластинки.

Подібні пластинки були вже в предків  динозаврів й їхніх родичів, крокодилів. Можна припускати, що саме такий  тип шкіри був широко розповсюджений у динозаврів. У панцирних ящерів кісткові пластинки одержали найбільший розвиток. Їхня товщина доходила до 5 див.; вони розташовувалися в щільну друг до друга зверху й з боків тіла, роблячи міцний, але гнучкий панцир. Його покривал шар рогової шкіри, що створювала малюнок, схожий на плиткову мозаїку. На гострій або вигнутій кістковій пластинах рогова шкіра підсилювала ці форми, створюючи товсті гострі роги або горбки.

Очевидно, шкіра динозаврів нагадувала по своїй  будові шкіру трьох груп сучасних плазуючих - черепах, крокодилів і клювоголових. Однак неможливо сказати, чи був це лускатий покрив або шкіра на зразок зміїної.

Зовсім  невідомо так само, якого кольорів була шкіра динозаврів й який малюнок  вона мала. Всі кольорові зображення - не більш ніж припущення дослідників або плід фантазії художників.

Було  потрібно чи динозаврам два мозки?

Більше  сторіччя назад американський палеонтолог  Отниел Марш, що вперше досліджував  повний кістяк гігантського динозавра, зі здивуванням констатував: "Досить невеликі розміри голови й мозку говорять про те, що плазун був дурною й повільною твариною...". Ця думка настільки вкоренилася, що навіть у побуті слово "динозавр" стало синонімом стародавності й тупості. Однак відносно багатьох видів цих тварин така оцінка несправедлива: досить згадати моторність і спритність невеликих хижих динозаврів або товариськість качконосих ящерів.

У хижого динозавра заурорнитоида мозок  був досить більшим, майже таким  же, як у ссавців або птахів. Виїмки мозкових порожнин черепа свідчать про те, що ділянки мозку, відповідальні за зір, нюху або складні види руху, такі як балансування, дотикальні й хватальні функції, були досить добре виражені й досягали більших розмірів.

Судячи  з форми мозкової порожнини черепа, гарним зором, слухом і нюхом відрізнялися й качконосі динозаври. Саме ці почуття були особливо необхідні травоїдним ящерам, що не мають панцира, щоб вчасно розпізнавати ворога.

Самий маленький мозок у порівнянні з розмірами тіла був у панцирних  і колючих динозаврів. Стегозавр  розміром зі слона мав мозок усього з волоський горіх! Невже цього було досить? У стегновій області хребта перебувала ще одна, більша порожнина для нервового центра. Може бути це стовщення спинного мозку являло собою другий мозок, як затверджують окремі дослідники? Звичайно ж, немає. Це був лише звичайний центр керування нервовими шляхами задньої частини тіла й хвоста. У більшості хребетних тварин з довгими хвостами спинний мозок має в цьому місці помітне стовщення. А в стегозаврів хвіст був не просто величезним, довше всього тіла, але ще й виконував життєво важливу функцію - був знаряддям захисту. Щоб при цілеспрямованому ударі можна було точно управляти всіма мускулами хвоста, потрібна була досить розвинена нервова система на початку хвоста.

Однак дійсним мозком є лише той, що укладено в черепі. І видимо, динозаврові, безтурботно пасущему під захистом своїх грізних шипів, такого мозку були цілком достатньо, адже колючі динозаври проіснували багато мільйонів років.

               Як виглядали яйця динозаврів?

Динозаври відкладали яйця. Зважаючи на те, що вони були плазунами, це припускали ще до того, як їхнього яйця були виявлені. Ясно було й те, що по величині вони не могли бути більше отвору в тазі самок, через яке повинні були проходити. Але якими саме були ці яйця, учені змогли довідатися лише на підставі перших знахідок.

Уперше  скам'янілі залишки яєць динозаврів були знайдені ще в минулому сторіччі на півдні Франції, але по них не можна було визначити не їхніх  розмірів, ні приналежності. Перші кладки яєць були виявлені в 1923 р. у пустелі Гобі. Причому це були яйця не одного, а різних видів динозаврів.

Але й  на півдні Франції, де вони були виявлені вперше, подальші розкопки теж виявилися  досить плідними. Тут було знайдено кілька сотень яєць, похованих під  час повені під шаром піску й мулу приблизно 70 мільйонів років тому. Серед них удалося виявити десять різних типів яєць. Самі великі були круглої форми, довжиною 24 див. і ємністю від трьох до трьох з половиною літрів. В одному частково збереженому гнізді, шириною один метр і глибиною 0,70 метра, перебувало 12 таких яєць. Можливо, вони належали гігантському динозаврові гипселозавру.

     Як динозаври піклувалися про своє потомство?

Повідомлення  про самі дивні знахідки гнізд  динозаврів почали надходити в 1978 р. з американського штату Монтана. Тут збереглася ціла колонія - більше десятка гнізд качконосих динозаврів. Кожне гніздове поглиблення досягало двох метрів завширшки й одного в глибину. В одному із гнізд була лише роздавлена шкарлупа яєць, в іншому молоді тварини довжиною від напівметра до двох метрів. У момент появи з яйця довжиною близько 20 див. молода тварина могла бути не довшою 30-35 див.

Виходить, дитинчата досить довгий час перебували в гнізді (той^-те-вони-те й роздавили  шкарлупу) під захистом матері, що їхнього кормила. Цього качконосого динозавра назвали майазаура (материнський ящір). Самки важили мінімум дві тонни й навряд чи могли висиджувати яйця. Найімовірніше, рослинний матеріал, який йшов на будівлю гнізда, при гнитті виділяв тепло, достатнє для розвитку зародка в яйці.

Поруч перебувало місце гніздування газелевих динозаврів, що, очевидно, використалося багато років. У десятьох гніздах метрової довжини перебувало 24 довгасті яйця. Але дитинчата, що вилупилися, газелевих динозаврів не залишалися в гнізді, а відразу ж залишали його й збиралися по близькості в групи молодняку. Таким чином, у динозаврів спостерігалося птенцеве й виводкове поводження молодих тварин, про які самки піклувалися.

             З якою швидкістю бігали динозаври?

Протягом  всієї ери динозаврів і серед хижих, і серед травоядних птиценогих динозаврів існували види, які відрізнялися особливо пропорційною будовою й пересувалися тільки на задніх кінцівках. Так, наприклад, целофузис, що жив ще в тріасі, був одним із самих швидкохідних серед перших динозаврів, Він був струнким і легенею: при триметровій довжині він важив усього близько 30 кілограмів. Не менш струнк і швидкохідними були й деякі з останніх динозаврів, що жили наприкінці крейдового періоду, на 150 мільйонів років пізніше целофузиса, наприклад страусовий динозавр (картинка зверху). Але як можна робити які-небудь висновки про швидкості пересування тварин, які давно вимерли?

Із чого тут варто виходити? Необхідно  враховувати три обставини : по-перше, довжину ніг тварин - вона легко встановлюється по знайденим костям; по-друге, масу тіла - неї обчислюють приблизно; по-третє, довжину кроку й тип ходьби й перегони - їх можна визначити по будові тіла й скам'янілих слідів динозаврів. Щоб наочніше представити швидкість перегони динозаврів, можна зрівняти їх з "скороходами" серед нинішніх хребетних тварин: біговими кіньми й борзими собаками, газелями й гепардами, зайцями й кенгуру, страусами й каліфорнійськими зозулями, що бігають. Чемпіонами тут є гепард і деякі види газелей, здатні розвивати швидкість до 100 км/ч, тобто тварини середніх розмірів і масою тіла близько 50 кілограмів. Більше легкі й більше масивні тварини бігають повільніше.

                    Коли вимерли динозаври?

Звичайно  відповідь на це питання звучить  коротко й однозначно: 65 мільйонів років тому наприкінці крейдового періоду, наприкінці мезозойської ери. Протягом 150 мільйонів років постійно, що змінюються види, динозаврів безроздільно панували на нашій планеті, а потім раптово за короткий проміжок часу зникли з особи Землі. У відкладеннях третинного віку не виявлено вже ніяких слідів.

Правда, не всі види й групи динозаврів взагалі дожили до кінця крейдового періоду. Уже за 120 мільйонів років  до цього, у середині ери динозаврів, зникли, наприклад, останні предки гігантських динозаврів. А колючі динозаври вимерли на 60 мільйонів років раніше інших груп. Але їхнє місце зайняли інші - толстоголові й рогаті динозаври.

Постійно  з'являлися всі нові види, у той  час як значна частина колишніх зникла. Більшість видів динозаврів існувало "усього" біля двох, максимум десяти мільйонів років.

                       Чому вимерли динозаври?

З тих  пор як були відкриті динозаври, дослідники незмінно задавалися питанням, чому наприкінці крейдового періоду вони так безвісти зникли. На цей рахунок було висунуто більше ста гіпотез, але майже всі вони виявилися неспроможні.

Часто упускалося з виду, що, на відміну  від динозаврів, інші групи тварин - крокодили, ящірки, змії, черепахи, птахи  й ссавці - пережили цей критичний  час. Чому вони виявилися виключенням?

З іншого боку, одночасно із сухопутними динозаврами  зникли й морські ящери, амоніти  й дрібні морські тварини, а також  наземні рослини. Виходить, і на них  вплинули ті ж причини! Неспроможні  гіпотези про всесвітній потоп - адже вимерли й морські тварини, а багато наземні не постраждали зовсім. Не мають під собою підстави й гіпотези про винищування динозаврів первісною людиною, що, як уже доведено, з'явився лише через 60 мільйонів років.

Внутрішні причини, пов'язані із самими динозаврами, наприклад їхній величезний ріст і неповороткість, не можна вважати достатніми, оскільки вимерли й самі маленькі, і найшвидші динозаври. Не витримують критики й припущення про те, начебто хижі динозаври знищили травоядних, а потім і самі загинули від голоду або начебто всіх динозаврів поїли невеликі ссавці. Але тоді чому вони не торкнули плазуючих, що дожили до наших днів? Одна з новітніх гіпотез висуває як основна причина раптово, що спричинила на Землі катастрофу, - зіткнення з величезним метеоритом. Відповідно до цієї гіпотези, на Землю впало небесне тіло діаметром десять кілометрів. Від удару здійнялося нагору таке в пилу, що небо над всією Землею стемніло на багато місяців. Загинули рослини, що бідують у сонячному світлі, слідом за ними травоядні тварини, а потім і хижаки. Відбулося похолодання, тому що сонячні промені не досягали більше земної поверхні. Потім знову наступило потепління, коли верхні шари повітря знову розігрілися. І навіть якщо деяким видам удалося пережити катастрофу, то вони однаково загинули потім у результаті її наслідків, що розтяглися на роки й століття. Якщо ця катастрофа, про ймовірності якої можна судити по цілому ряді ознак, була дійсно настільки руйнівної, то раптове всіх динозаврів цілком з'ясовно. Але зовсім незрозуміло, як змогли вижити такі чутливі представники тваринного миру, як птаха!