Мир динозавров

За 150 - літню історію вивчення скам'янілостей  палеонтологам удалося ідентифікувати й описати понад 500 різні види динозаврів. Постійно надходить інформація про всі нових відкриттях. Але буває й так, що хтось знаходить скам'янілості й представляє їх як новий вид, а потім з'ясовується, що вони ставляться до вже відомого виду, і від нової назви доводиться відмовлятися. Буває також, що за різні види приймають самця й самку або молода й доросла тварина того самого виду.

Деякі з 500 відомих видів мають між  собою настільки близьке споріднення, що й поєднують в одне сімейство. Так, дев'ять видів рогатих динозаврів з Північної Америки й Північної  й Східної Африки входять у  сімейство брахіозаврів (довгоруких ящерів). Гігантські динозаври утворять понад сорок сімейств.

До найбільш численних груп ставляться хижі динозаври, що нараховують понад 150 сімейств, і  бігають на двох кінцівках птиценогі динозаври, що утворять 65 сімейств.

Самої нечисленної по кількості видів є, по - видимому, група колючих динозаврів, де поки відомо всього одинадцять сімейств.

Коли з'явилися перші динозаври?

Ера динозаврів почалася в середині тріасу, 230 мільйонів  років тому. У той час сучасні  материки були зрушені й утворювали єдине ціле. Клімат був жаркі й сухим, і тому великі ділянки суши нагадували пустелю. На вологих незмінностях у долинах рік і по узбережжях океанів росли папороті й хвощі, а в лісах - деревоподібні папороті, хвойні й гінкгові дерева. Тваринний мир у цих регіонах був представлений поряд з комахами й жабами численними ящерами: травоядними й клювоносими ящерами, черепахами й літаючими ящерами, плазунами, схожими на ящірок, крокодилів і ссавців.

Першими типовими представниками динозаврів того часу були двоногі хижаки середніх розмірів (тероподы), такі як хальтикозавр і целофузис. Незабаром з'явилися більші й всі частіше перехідні на чотири ноги травоядні динозаври, наприклад платеозавр. І нарешті наприкінці тріасу виникли перші невеликі двоногі травоядні тварини (орнитоподы), зокрема лесотозавр.

Коли жили самі великі динозаври?

У юрський  період, 210-145 млн. років тому, материки поступово розсунулися, між ними утворилися мілководні моря. Клімат став волога й теплим, і величезна території  покрилися пишною рослинністю, насамперед різноманітними лісами. Сприятливі умови середовища перебування сприяли небувалому розквіту миру динозаврів: виникли численні нові види, які поширилися по всій Землі. З істот, що жили, на суші тепер усюди панували динозаври, а не інші ящери.

Паралельно  йшла еволюція численних видів гігантських  травоядних динозаврів. З'явилися величезні сухопутні тварини, самі великі з коли - або існуючих на Землі. Брахіозавр, апатозавр, диплодок, супер -, ультра - і сейсмозавр - всі вони жили в позднеюрский період. Невеликі газелевые й більші клювоносі динозаври вели груповий спосіб життя. Потім з'явилися дивні колючі динозаври. Поряд з більше дрібними в'юнкими хижими динозаврами, такими як компсогнатус й археоптерикс, у цей час жили й гіганти - аллозавр і цератозавр, які завдяки своїм потужним щелепам справлялися й з великими травоядними тваринами.

Коли жили останні динозаври?

У крейдової  період, 145- 65 млн. років тому, материки розсовувалися усе більше й більше, морячи між ними ставали ширше  й глибше, а клімат став небагато прохолодніше. Це привело до появи регіонів з багатим рослинним миром, у якому відбувалися всі нові зміни. З'явилися квіткові рослини, у тому числі широколисті дерева, наприклад магнолія й платани. Вони краще пристосовувалися до нових кліматичних умов і зрештою завоювали всю землю.

Динозаври теж перетерпіли різноманітні зміни. Хижі динозаври зустрічалися усе  рідше, лише окремі види змогли вижити й продовжити свій розвиток. Колючі динозаври вимерли повністю. На зміну  їм прийшли панцерные, а потім рогаті. На ряді із клювоносим з'явилося велике число утконосих динозаврів.

Завдяки такому багатству й розмаїтості  твариною в гігантських хижаків, начебто тиранозавра, не було недоліку в їжі. Було багато й більше дрібних  хижих динозаврів різною спеціалізацією. Одним з них полювати допомагали значні пазурі на передніх і задніх кінцівках, в інших, схожих на страусів, були розвинені передні кінцівки, якими вони вистачали невеликих тварин, треті не мали зубів і ласували яйцями, розоряти гнізда.

Однак серйозні зміни, що відбулися на землі наприкінці крейдового періоду, привели до поступового вимирання всіх видів динозаврів.

Платеозавр - перший з гігантських динозаврів?

Першим  динозавром, знайденим у Німеччині, був платеозавр, або рівнинний  ящір. Там же в наслідку було виявлено багато інших повних кістяків динозаврів. Зараз у багатьох музеях миру можна побачити скам'янілості, знайдені в глиняному кар'єрі поблизу Хальберштадта в каменоломні біля Троссингена. У свій час, у пізньому тріасі, платеозавр, що досягав у довжину восьми метрів, був самим великим і розповсюдженим динозавром. Це був типовий представник довгошиїх прозауроподов (попередників гігантських динозаврів), які відбулися від невеликих двоногих хижаків, що стали чотириногими в результаті переходу на рослинну їжу й збільшення своїх розмірів . Їх уважають предками гігантських динозаврів. Через більші пазурі на передніх кінцівках платеозавр виглядав небезпечним хижаком, але насправді був повільним травоядним твариною із дрібними зубами . Пазурі, очевидно, служили йому лише для захисту.

Які відмінні риси гігантських динозаврів?

Гігантські  динозаври були самими великими тваринами  на Землі за всю її історію. Вони в 10-20 разів були важче слона, найбільшого  з існуючих нині наземних тварин. Тільки блакитний кит по вазі й довжині зрівняємо із цими вимерлими гігантами. При такій величезній масі тіла для пересування по суші їм були необхідні чотири ноги й дуже масивної кістки. Їхньої кінцівки, особливо передні, мали кряжну форму, а всі п'ять пальців були зібрані разом, роблячи стійку стопу. Це нагадує ногу слона, за що їх прозвали динозаврами “слонова нога”. Наукове ж їхня назва зауроподи. Тобто динозаври “нога ящера”.

Ще однією відмітною ознакою, єдиним у своєму роді, була дуже довга шия. Вона була всього у два рази менше довжини всього тварини й походила на стрілу крана, здатну високо підніматися й відводити далеко убік. А кісткова будова при всій її міцності було незвичайно легенею.

Чим розрізняються між собою гігантські динозаври?

Брахіозавра (довгорукого ящера), самого великого гіганта вагою більше 80 тонн, не можна було переплутати ні з ким. Він мав видовжені передні кінцівки. Тому його спина утворювала плавну низходячу лінію, переходячу у хвіст. Голова з потужними зубами сиділа на довгій шиї на висоті від 12 до 16 метрів. На нього був схожий й ультразавр. Правда, він відомий лише по окремим костям й, можливо, був ще більших розмірів. У всіх інших видів динозаврів передні кінцівки були значно коротше.

У порівнянні із брахіозавром, у камаразавра (кам'яного  ящера) шия була коротше, а тіло, голова й зуби були настільки ж потужними й сильними. Більш пропорційно виглядав дикреозавр (вигнутий ящір), що теж мав коротку шию.

У більшості  інших видів динозаврів були довгі  шиї. Найбільшої, майже дев'ятиметрової  довжини вони досягали в маменьчизавра (ящера з Маменьчи) і барозавра (важкого ящера). Власником самого довгого хвоста (15 метрів) була диплодок (здвоєна балка). Завдяки цьому й своїй загальній довжині (27 метрів) він перевершував всіх інших динозаврів, відомих по повних кістяках. При скромній вазі - усього 10 тонн! - він мав і самий "витончений" вигляд. Суперзавр і сейсмозавр (сейсмічний ящір), від яких поки знайдені лише окремі кості, очевидно, були схожі на диплодока, але в довжину досягали 30 й 40 метрів.

Чим харчувалися гігантські динозаври?

Дотепер не знайдено ніяких залишків умісту шлунків  або пасти таких динозаврів. Можна  лише будувати здогаду, якими рослинами  вони воліли харчуватися. У позднийюрский  період, коли жила більшість гігантських  динозаврів, рослинний мир був представлений у першу чергу араукаріями, а також папоротникоподібними, саговниками, гінкговими й хвойними деревами.

З огляду на такі параметри, як довга ший, розмір тіла й особливо щелеп і зубів, можна скласти подання про  те, як харчувалися ці гіганти. Наприклад, великими довгоногим і довгошиїм видом, таким як брахіозавр, була доступна крайка дерев. Більше легені, як диплодок, могли навіть вставати на задні кінцівки. Але їх тонкі штифтоподібні зуби були придатні лише для поїдання папоротей і здирання листя з гілок, у той час як каматозавр своїми потужними зубами міг відкушувати й перемелювати цілі чагарники й серцевини дерев.

Зуби  гігантських динозаврів не були пристосовані до пережовування їжі. Щоб їхній  мускулистий шлунок міг розмелювати  шматки рослин, вони заковтували камені розміром зі сливу й навіть із яблуко.

Раніше  предпологали, що масивні тварини  постійно перебували у воді й харчувалися  водною й підводною рослинністю. Уважали, що зубний апарат брахіозавра, диплодока й інших динозаврів виконували функцію зябер, утримуючи їжу в пащі й дозволяючи випливати воді. Аргументом на користь цього служило розташування носових отворів вищої крапки голови: гігантські динозаври могли, подібно крокодилам або бегемотам, лежати у воді й дихати, не піднімаючи голови. Лише зрідка вони виходили на сушу, в основному для кладки яєць. Однак сьогодні не викликає сумнів, що ці динозаври могли добре бігати й добували собі їжу переважно на суші.

Можна тільки дивуватися, як при такої  маленької голівки й примітивній  будові щелеп і зубів їм вдавалося забезпечувати своє величезне тіло достатньою їжею. Очевидно. Більшу частину дня твариною доводилося жувати.

Вороги  гігантських динозаврів.

Судячи  з відбитків слідів, деякі види гігантських динозаврів вели стадний  спосіб життя. Це давало захист насамперед молодою твариною, тому що в цей час уже з'явилися великі хижаки, наприклад карнозаври: аллозавр, цератозавр і мегалозавр. Від них гігантські ящери могли захищатися лише своїм довгим хвостом, яким вони робили потужні удари, користуючись їм як батогом. Це підтверджують скам'янілі кості, на яких часто зустрічаються сліди ран, що зажили, отриманих, по всій імовірності при подібних ударах. Хижому динозаврові небезпечно було попадати в радіус дії такого хвоста.

Як полював динозавр "страшний пазур"?

Інший дивний динозавр був знайдений 1963 р. у США в нижньомелових породах. Він не був гігантом. Його висота була півтора метра, якщо ж він розпрямлявся, то досягав у довжину 3-4 метрів. При цьому більше половини довжини доводилося на хвіст, що у задній частині був твердим і служив як балансир. Завдяки своїм зубам, а так само пазурам на передніх і задніх кінцівках він являв собою досить небезпечного хижака.

На задніх ногах у нього було по одному особливо великому й сильно вигнутому пазурі, що під час перегони відкидався нагору. При нападі на жертву він з усією силою блискавично втикався їй у тіло. Тому йому дали назва "страшний пазур" - дейнонихус. Удар його пазура був сильніше, коли дейнонихус, міцно втримуючи видобуток передніми кінцівками, вгризався своїми щелепами в її тіло. Тому що його зуби розташовувалися з нахилом назад, жертва не могла звільнитися, навіть якщо вона люто виривалася, оскільки зуби при цьому втикалися ще глибше.

Мисливськими  звичками дейнонихус нагадує сучасного  леопарда, порівнянного з ним по величині. Як і леопард, він міг забивати видобуток, що перевершує його по розмірах. Можливо, ці динозаври полювали зграями, про що, зокрема, свідчать знахідки костей декількох тварин в одному місці. Надзвичайно більша порожнина черепа також промовляє на користь того, що дейноніхус був здатний до складних групових взаємин і спільного перебування в суспільстві.

Жертвами  дейнонихуса були швидше за все молоді динозаври всіляких видів, найчастіше травоядні - гіпсилофодон й ігуанодон.

Як полювали дрібні хижі динозаври?

На ряді з гігантськими хижаками з'явився й  тип невеликого хижого динозавра  полегшених пропорцій - ящір з порожніми  костями, або целурозавр. Ці динозаври  теж пересувалися на довгих задніх ногах, але бігали вдвічі швидше зі швидкістю 30-40 км/ч. При цьому їхнє тіло й хвіст утворювали горизонтальну лінію, а шия втримувалася вертикально в S -іобразному положенні. Голова була більше розмірна всій фігурі, а щелепи посипані безліччю вузьких зубів. Передні кінцівки й кисті були у два рази коротше задніх. Їх гострі чіпкі пазурі як не можна краще підходили для хапання видобутку. Целурозаври полювали на дрібних тваринних комах й ящірок, а часом, можливо, і на молодих тваринах свого виду. Очевидно, їм перепадало дещо й від видобутку великих карнозавров. Уже в тріасі багато видів цих дрібних хижих динозаврів, наприклад, гальтикозавр (моторний ящір) довжиною 5 мерів, знайдені в Юж. Німеччини й у Тюрінгії.