Звiт про стажування за магістерською програмою ПрАТ «Фуршет»

27 

7. Комерційна діяльність підприємства

             Комерційна діяльність є невід’ємним  елементом ринкового господарювання. Вона розглядається як система  у взаємодії з каналами закупівлі,  руху і збуту товарів. А головний  принцип комерції - це прогнозування  комерційними діями етапів просування  продукції від виробника до  споживача, забезпечуючи зниження  витрат обертання й одержання  реального прибутку від продажу  продукції.

            Закупівельна робота є основою  комерційної діяльності. Правильно  організована закупівельна робота  може впливати на формування  асортименту товарів роздрібної  мережі та на виробників товарів,  відповідно до вимог попиту. Вивчення  та прогнозування купівельного  попиту – це головна умова  організації закупівельної роботи.

            На мій погляд, постійна увага  в магазинах повинна бути обернена  на формування товарного асортименту,  як встановлення такої номенклатури  товару, яка задовольнила б товарну  структуру попиту населення. До  принципів, що впливають формування  асортименту належать його: стійкість;  глибина та широта; відповідність  попиту; забезпечення рентабельної  діяльності; ступінь оновлення.

          Розглянувши організацію роздрібного продажу товарів, я можу зазначити, що це найважливіший об’єкт комерційної та маркетингової діяльності підприємств. А комерційна робота з роздрібного продажу товарів складається з п’яти етапів:

              1.вивчення і прогнозування купівельного  попиту на товар, що реалізуються  в магазинах;

              2.формування оптимального асортименту  товарів в магазині;

              3.рекламно-інформаційна діяльність  роздрібних торгових підприємств;

              4. вибір найбільш ефективних методів  роздрібного продажу товарів;

              5. організація та надання торгових  послуг покупцям.

          Важливим елементом організації  обслуговування покупців у магазині  є метод продажу товарів. Існує  п’ять методів продажу: самообслуговування;

28 

обслуговування  через прилавок; за зразками; з відкритим  викладенням і вільним доступом покупців до товарів; за попередніми  замовленнями.

            В своїй практичній частині  я охарактеризувала роздрібну  діяльність ПрАТ «Фуршет», дослідила його джерела закупівлі, формування асортименту, організацію рекламно-інформаційної діяльності я провела оцінку кондитерських товарів окремих постачальників та оцінку асортименту молочної продукції магазину «Фуршет».

            Я розробила схему факторів, що  впливають на процес організації  закупівлі, схему чинників, що  впливають на формування асортименту,  схему етапів формування асортименту  товарів та схему критеріїв,  що впливають на вибір постачальника.

            У супермаркеті «Фуршет» я  б запропонувала покращити якість  молочних продуктів, можливо способом  заміни асортименту, розширити  асортимент непродовольчих товарів,  наприклад, відкрити фармацевтичний  відділ, або відділ декоративної  косметики, розширити автостоянку,  відкрити кафетерій та поставити  автомат з обміну валют, на  мою думку це сприяло б підвищенню  авторитету магазину та збільшенню  попиту серед відвідувачів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

29 

8. Організація управління торговельно-технологічним процесом

          Організація і технологія оптового  і роздрібного продажу товарів  є найважливішим об'єктом комерційної  і маркетингової діяльності торгового  підприємства.

      Безпосередньо оптовому і роздрібному продажу  товарів передує маркетинговий  етап роботи, зв'язаний з перебуванням ринку збуту конкретних товарів, тобто визначення ніші ринку для  підприємства. Ця робота включає глибоке  дослідження ринкових можливостей  шляхом застосування цілого комплексу  методів по вивченню попиту населення  і кон'юнктури торгівлі.

      Маркетинговий підхід до збуту товарів припускає  розробку чотирьох розділів цього процесу: самого товару, його ціни, методів його поширення і методів стимулювання.

      У розділ "Товари" входить розроблений  фірмою товарний асортимент і набір  послуг, що пропонуються цільовому  ринку. Важлива роль у цьому розділі  маркетингу приділяється товарному  знаку (фабрична, торгова марка), зареєстрованому  у встановленому порядку, товарному  упакуванні, маркіруванні. Товарний знак повинний відбивати своєрідність роботи фірми, її технічної і торгової політики, допомагати фірмі завоювати популярність і тим самим забезпечити збут товару на ринку.

      Під методами поширення розуміється  різна діяльність фірми, спрямована на забезпечення цільових споживачів товаром і послугами. Сюди відноситься  організація товароруху, включаючи  ефективне транспортування вантажів, складські операції, керування товарними  запасами, підбор оптових і роздрібних торговців.

      Для здійснення продажу товарів як однієї з комерційних функцій роздрібні  підприємства повинні визначити  орієнтири (показники) по реалізації товарів  у тісному ув'язуванні з прогнозом  роздрібного товарообігу. Основою  розробки таких орієнтирів повинні  стати маркетингові дослідження  потреб, попиту, місткості ринку, аналіз ринкової ситуації, визначення частки даного оптового підприємства на ринку. Як інформаційну базу необхідно 

      30 

      використовувати систему маркетингової інформації, а для розрахунків застосовувати  сучасні методи аналізу, використовувати  сучасну обчислювальну техніку, що забезпечить багатоваріантність показників, облік наслідків, обумовлених  планованими маркетинговими заходами.

      В даний час, коли скасована система  прикріплення покупців до постачальників, здійснюється вільна купівля-продаж товарів  і створені умови для самостійного вибору магазинами постачальників товарів, зростає значимість комерційної  діяльності по встановленню оптимальних  господарських зв'язків з роздрібними  підприємствами.

      Основне - сформувати чітко виражений комплекс послуг, найбільш коштовних з погляду  роздрібних підприємств.

      Задачі  стимулювання збуту випливають із задач  маркетингу товару. Зокрема, серед задач  стимулювання роздрібних споживачів можуть бути такі, як заохочення магазинів  за включення нового товару у свій асортимент, підтримку більш високого рівня запасів товару і зв'язаних з ним витрат, формування в магазинів  прихильності до марки і т.д..

      Вирішення задач стимулювання збуту досягається  за допомогою безлічі різноманітних  засобів. При цьому розроблювач  плану маркетингу враховує і тип  ринку, і конкретні задачі в сфері  стимулювання збуту, і існуючу кон'юнктуру, і рентабельність кожного з використовуваних засобів. До основних засобів стимулювання збуту можна віднести: пропозицію товару магазинам безкоштовно чи на пробу; угоди з невеликою знижкою  з ціни; експозиції і демонстрації товару в магазинах; професійні зустрічі і спеціалізовані виставки; торгові  конкурси для спонукання працівників  бази до ефективної комерційної діяльності. Методи стимулювання включають діяльність фірми по поширенню зведень про  достоїнства свого товару і переконанню  цільових споживачів купувати його. Найважливіший  засіб для реалізації цих задач - реклама. 
 

31 

9. Менеджмент підприємства

           Конкретна відповідальність за загальне керівництво трудовими ресурсами в великих організаціях звичайно покладена на професійно підготовлених робітників відділів кадрів, звичайно в складі штабних служб. Для того щоб такі спеціалісти могли активно сприяти реалізації цілей організації, їм потрібні не тільки знання і компетенція у своїй конкретній галузі, але і проінформованість про потреби керівників нижчої ланки. Водночас, якщо керівники нижчої ланки не розуміють специфіки управління трудовими ресурсами, його механізму, можливостей і недоліків, то вони не можуть повною мірою скористатися послугами спеціалістів-кадровиків. Тому важливо, щоб усі керівники знали і розуміли засоби і методи управління людьми.

                            Управління трудовими ресурсами  містить у собі такі етапи:

1. Планування ресурсів: розробка плану  задоволення майбутніх потреб  у людських ресурсах.

2. Набір персоналу: створення резерву  потенційних кандидатів по всіх  посадах.

3. Відбір: оцінка кандидатів на  робітники місця і відбір кращих  із резерву, створеного в ході  набору.

4. Визначення заробітної плати  і пільг: розробка структури  заробітної плати і пільг із  метою залучення, наймання і  збереження службовців.

5. Профорієнтація й адаптація: вступ  найнятих робітників в організацію  і її підрозділи, розвиток у  робітників розуміння того, що  очікує від нього організація  і яка праця в ній одержує  заслужену оцінку.

6. Навчання: розробка програм для  навчання трудовим навичкам, що  вимагаються для ефективного  виконання роботи.

7. Оцінка трудової діяльності: розробка  методик оцінки трудової діяльності  і доведення її до робітника.

8. Підвищення, зниження, переведення,  звільнення: розробка методів переміщення  робітників на посади з більшої  або з меншою відповідальністю,  

32 

розвитку  їхнього фахового досвіду шляхом переміщення на інші посади або ділянки  роботи, а також процедур припинення договору найму.

9. Підготування керівних кадрів, управління  просуванням по службі: розробка  програм, спрямованих на розвиток  здібностей і підвищення ефективності  праці керівних кадрів.

         Планування потреби в трудових  ресурсах. При визначенні цілей  своєї організації керівництво  повинно також визначити необхідні  для їхнього досягнення ресурси. 

              Необхідність у грошах, устаткуванні  і матеріалах є цілком очевидною.  Рідко хто з керівників упустить  ці моменти при плануванні. Потреба  в людях - теж здається цілком  очевидною. На жаль, найчастіше  планування людських ресурсів  ведеться неналежним чином або  ж йому не приділяється тієї  уваги, на яку воно заслуговує.

Набір полягає в створенні необхідного  резерву кандидатів на всі посади і спеціальності, із якого організація  відбирає найбільше потрібних для  неї робітників.

До  засобів зовнішнього набору відносяться: публікація оголошень у газетах  і професійних журналах, звертання  до агентств по працевлаштуванню і  до фірм, що поставляють керівні  кадри, направлення людей, що уклали контракт на спеціальні курси при  коледжах. Деякі організації запрошують місцеве населення подавати у  відділ кадрів заяви на можливі в  майбутньому вакансії.

Відбір  кадрів. На цьому етапі при управлінні плануванням кадрів керівництво  відбирає найбільше підходящих кандидатів із резерву, створеного в ході набору. Об'єктивне рішення про вибір, у залежності від обставин, може ґрунтуватися на освіті кандидата, рівні  його професійних навичок, досвіді  попередньої роботи, особистих якостях. Якщо посада відноситься до розряду  таких, де визначним чинником є технічні знання (наприклад, науковець), то найбільше  важливе значення, певне, будуть мати освіта і попередня наукова діяльність.