Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг

ТУ —  технічні умови;

4511 —  класифікаційне угруповання за  ЗКП "Автомобілі вантажні";

003 —  реєстраційний номер, наданий  документу виробника;

05804803 —  код підприємства, яке розробляло  технічні умови по ЗКПО (Загальнодержавному  класифікаторі підприємств і  організацій);

96 —  останні дві цифри року, в якому  були затверджені технічні умови.

     Класифікаційний спосіб використовується в тих випадках, коли необхідно ідентифікувати групи  однорідних об'єктів. Перевага його полягає  в інформаційності — з великої  кількості об'єктів можна виділяти необхідні, а саме ті, що мають певні  ознаки.

     Цей метод широко використовується в  багатьох сферах діяльності, тому що забезпечує систематизацію об'єктів. Особливо він  ефективний при обробці даних  у системах управління, коли необхідно, наприклад, зібрати інформацію про  дитячі садки або вантажні автомобілі, види діяльності або шкідливі виробництва і т.ін. Код, наданий класифікаційному угрупованню, забезпечує його повну ідентифікацію в межах конкретного класифікатора.

     Класифікаційний метод дуже часто застосовується у поєднанні з іншими методами завдяки своїй інформаційності і систематичності.

     Посилальний спосіб використовується для ідентифікації  об'єктів у тих випадках, коли інформація про конкретні характеристики (властивості, показники, особливі ознаки) представлена в нормативних чи технічних  документах. Цей спосіб найчастіше використовується для визначення конкретної продукції при її замовленні.

     Ідентифікація включає найменування виробу, його умовне позначення і посилання на документ, що містить всебічні вимоги до цього виробу, наприклад:

Кислота соляна за ГОСТ 3118—77.

Маргарин  за ГОСТ 240-85.

Бутилкаучук БК-1675У за ТУ 2294-010-17187505-95.

     У тих випадках, коли документ не забезпечує ідентифікацію конкретного виробу, як правило, додається інформація про  виробника продукції, наприклад: засіб  миючий синтетичний порошкоподібний "Віка" за ТУ В 6 — 00209651 Слов'янського ЗАТ "Реактив". Недоліком способу є те, що при його використанні основні характеристики та особливості продукції залишаються для споживача не розкритими.

     Описовий  спосіб ідентифікації використовується, як правило, у тих випадках, коли необхідно ідентифікувати конкретний об'єкт шляхом опису його характеристик (властивостей, параметрів, показників). При цьому однорідні об'єкти, що мають однакові найменування, сферу застосування і близьку номенклатуру показників, можуть відрізнятися один від одного значеннями цих показників. Наприклад, технічні умови на каністри пластмасові, призначені для фасу ванн я і зберігання холодних харчових і нехарчових продуктів, включають кілька різновидів каністр, які ідентифікуються за основними розмірами.

     Описовий  спосіб ідентифікації передбачає використання всіх основних характеристик об'єкта і з їх допомогою диференціює його від усіх інших однорідних об'єктів.

     Всебічний опис об'єктів представлений, як правило, у нормативних і технічних  документах, що містять основні показники, властивості, характеристики, розміри, умови використання, область застосування і т.ін. Наприклад, державні стандарти, технічні умови на конкретну продукцію включають такі розділи, як об'єкт стандартизації, класифікація, основні параметри і розміри, загальні технічні вимоги, вимоги безпеки, методи контролю, вимоги до пакування, маркування, транспортування і зберігання, гарантії постачальника та деякі інші.

     Описові метоли ідентифікації широко використовуються в медицині — медична карта  пацієнта, у криміналістиці — опис злочинця та характер злочину, у геології — опис мінералу і т. ін.

     Однією  з основних переваг описового  методу ідентифікації є можливість здійснити порівняльний аналіз однорідних (родинних) об'єктів шляхом порівняння характеристик, що використовуються при  їхній ідентифікації. Порівняння може проводитися різними способами, у тому числі й автоматизованим. При цьому встановлюється ступінь схожості чи розходження об'єктів за основними характеристиками. Вибирається, звичайно, той об'єкт, що має найкращі характеристики для даних умов застосування або забезпечує повну взаємозамінність. Цей спосіб використовується також при виборі однорідних об'єктів з метою їхньої систематизації та стандартизації.

     Описово-посилальний  спосіб ідентифікації на відміну  від описового використовує тільки частину основних характеристик об'єкта в поєднанні з посиланням на документ, в якому наведені всі його характеристики.

     Найбільш  широко цей метод використовується при створенні банків даних про  різні об'єкти, інформаційні видання, такі як каталоги, покажчики, кадастри тощо. Він дозволяє значно скоротити обсяг інформації, необхідний для ідентифікації об'єктів, що має істотне значення для економії комп'ютерної пам'яті та скорочення обсягів видання. У каталогах продукції приводять, як правило, найменування продукції, призначення та сферу застосування, умовні позначення, що можуть використовуватися при замовленні, основні позначення документів, що містять усі вимоги до цієї продукції, найменування та адресу виробника, а також основні характеристики з їх конкретними значеннями.

     Ідентифікацію товарів проводять на основі визначення показників такими ж методами, які використовуються і в товарознавчій практиці — органолептичними, інструментальними та експертними.

Органолептичний метод визначення показників якості — це метод визначення показників якості товару на основі аналізу сприйняття органів чуття людини.

     На  рис. 4 наведена класифікація органолептичних  показників, що визначаються відповідними органами чуття.

Показники якості, що сприймаються за допомогою  зору:

• зовнішній  вигляд — загальне зорове відчуття, що викликає товар у споживача;

• форма  — геометрична конфігурація товару;

Рис. 4. Класифікація органолептичних показників якості продукції

• колір  — враження, викликане світловим  імпульсом, що визначається домінуючою довжиною та інтенсивністю світлової  хвилі;

• блиск  — здатність товару відбивати  велику частину променів, які падають  на його поверхню, і залежить від  того, наскільки ця поверхня гладенька;

• прозорість — властивість рідких товарів  пропускати світловий потік через  шар певної товщини.

     Показники якості, що визначаються за допомогою  глибокого дотику:

• консистенція — властивість товару, що обумовлена його структурою і визначається ступенем деформації цієї структури під впливом зовнішніх сил;

• щільність  — здатність товару протистояти  натиску;

• еластичність — здатність товару відновлювати свою початкову форму після припинення зовнішнього впливу (якщо цей вплив  не перевищив критичну величину).

Показники якості, що визначаються за допомогою  органу нюху:

• запах  — враження, що виникає при дії  на рецептори нюху пахучих речовин. Він може бути приємним і неприємним, бажаним і небажаним;

• аромат — приємний запах, що формується у  процесі природного формування продукту (фруктовий, квітковий, молока, риби);

• букет  — приємний запах, який формується унаслідок складних процесів дозрівання, що відбуваються при виробництві  деяких товарів (букет чаю, вина, сиру, оселедців);

     Показники якості, що визначаються у порожнині рота:

• соковитість  — враження, яке відтворюється  соками продукту при його розжовуванні;

• ніжність — умовний термін, що може характеризувати  ступінь опору, який чинить продукт  підчас розжовування;

• волокнистість  — враження, що виникає при розжовуванні продукту, багатого волокнами, як рослинного, так і тваринного походження;

• смак — відчуття, що виникає при дії  смакових речовин на рецептори смаку;

• терпкість  — специфічне відчуття, що викликається внаслідок неглибокої денатурації  білків слизової оболонки рота під впливом деяких органічних речовин (дубильних речовини, протопектину);

• флевор, або смаковитість — комплексне відчуття, що виникає внаслідок розподілу  продукту в порожнині рота під  впливом смакових, пахучих речовин  і дотику.

     Показники, що визначаються за допомогою слуху:

• хрускіт  — відчуття, що виникає при розжовуванні продуктів, які мають кристалічну  структуру (цукор, мінеральні домішки) або певну твердість (фрукти, овочі, шоколад).

     Інструментальні методи визначення показників якості — це методи визначення значень показників якості товару за допомогою спеціальної апаратури, реактивів, посуду та іншого допоміжного приладдя.

     Інструментальні методи залежно від їхньої сутності і тих процесів, що лежать у їх основі, поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні, мікробіологічні.

     Фізичні методи визначення показників якості дозволяють визначити за допомогою  фізичних приладів показники, що характеризують фізичні властивості продукції. Наприклад, визначення густини за допомогою  ареометрів, показника переломлення за допомогою рефрактометра, міцності макаронних виробів тощо.

     Хімічні методи визначення показників якості товарів засновані на тому, що реактив, який використовується у даній методиці, вступає в певний вид хімічної реакції з тією речовиною, яку й необхідно визначити. Наприклад, в основі визначення кислотності (чи лужності) харчових продуктів лежить реакція нейтралізації між кислотою і лугом; аргентометричний метод визначення кухонної солі заснований на реакції заміщення, що відбувається між азотнокислим сріблом і хлоридом натрію.

     Фізико-хімічні  методи визначення показників якості — це найбільша група методів, що використовуються у товарознавчій  практиці. До цієї групи методів  належать такі методи, коли речовини хімічного  складу продуктів визначаються за допомогою фізичних приладів. Наприклад, усі види хроматографії, методи спектрального аналізу, визначення масової частки вологи шляхом висушування, визначення кількості сухих речовин у розчинах за допомогою рефрактометра і т. ін.

     Мікробіологічні методи дозволяють визначити загальну кількість мікроорганізмів у  продуктах і, в разі необхідності, їхній видовий склад. Частіше за все ці методи використовуються при спеціальній ідентифікації на безпеку товарів.

     Експертний  метод визначення якості — це метод визначення якості товару на основі рішення, прийнятого експертами, висококваліфікованими фахівцями в тій галузі, що виробляє дані товари. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. Закон України «Про стандартизацію»
2. Цициліано О. Креативність та стандартизація як основа конкурентоспроможності організації//«Стандартизація. Сертифікація. Якість», № 1 (44), 2007
3. Коломієць Т. М., Белінська С.О., Романенко О.Л. Експертиза товарів: Опор. конспект лекцій. – К.: КНТЕУ, 2004.
4. Малигіна В. Д. Основи експертизи продовольчих товарів. Навч. пос. Год издания: 2009; 296 стр.
5. Лифиц И. М. Основы стандартизации, метрологии и сертификации: Учебник - М.:Юрайт, 1999. - 285 с.