Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг

• стан тари (консерви , майонез, молоко);

• стан упаковки або обгортки (цукерки, шоколад, вершкове масло, маргарин);

• свіжість (хлібобулочні вироби, свіжі плоди, овочі);

• стан жиру і сухожилля (м'ясо);

• стан розсолу або заливки (квашені  та мариновані плоди і овочі, солона риба, компоти тощо);

• стан і товщина глазурі (заморожена риба, м'ясо);

• однорідність розміру (плоди, овочі);

• сипучість (цукор, борошно, крохмаль).

     Зовнішній вигляд не тільки найбільш доступний  і розповсюджений, але й один з  найбільш значущих критеріїв ідентифікації. Саме з цього показника починається ідентифікація товару виробниками, продавцями і споживачами Крім того, при виявленні невідповідності товару за зовнішнім виглядом визначення інших показників недоцільне. Однак зовнішній вигляд як критерій ідентифікації не має достатнього ступеня надійності, тому що фальсифікація товарів найчастіше здійснюється шляхом підробки саме зовнішніх ознак. Наприклад, тільки за зовнішнім виглядом неможливо ідентифікувати пральний порошок, шампунь, парфуми, тому що замінники, які використовуються для фальсифікації цих товарів, найчастіше мають зовнішній вигляд натурального продукту.

     Смак  і запах — найбільш характерні показники якості товарів, які споживач може досить легко і просто визначити. Але й вони не є надійними критеріями, тому що теж можуть бути фальсифікованими. Частіше за все для цієї мети використовують різноманітні штучні і синтетичні смакові й ароматичні речовини (замінники цукру, органічні кислоти, складні ефіри та їхні суміші тощо).

     Консистенція  — один із можливих критеріїв ідентифікації, але так само, як і попередні, не може вважатися досить надійним. При фальсифікації деяких товарів консистенція не змінюється, наприклад, при розведенні алкогольних напоїв, молока, парфумів. У ряді випадків фальсифікатори прагнуть зробити консистенцію замінника аналогічною натуральному продукту.

     Крім  загальних органолептичних показників, деяким товарам властиві і специфічні: внутрішня будова, прозорість, співвідношення твердої й рідкої фракцій. Ці показники також можуть бути використані для цілей ідентифікації.

     Таким чином, органолептичні показники —  найбільш доступні, прості, але недостатньо  достовірні. Тому вони не можуть бути єдиними  критеріями ідентифікації і повинні  бути доповнені фізико-хімічними  показниками, що відрізняються більшим  ступенем імовірності та об'єктивності. На відміну від органолептичних фізико-хімічні показники повинні застосовуватися для ідентифікації вибірково.

     Фізико-хімічні  показники характеризують фізичні  й хімічні властивості товарів  і визначаються інструментальними  методами.

Ці показники  специфічні й характерні тільки для  певних груп однорідних товарів, а іноді  навіть і окремих видів. Перелік  загальних фізико-хімічних показників дуже обмежений (наприклад, масова частка води чи сухих речовин), але й вони не завжди придатні для ідентифікації.

     Більшість фізико-хімічних показників не можуть слугувати критеріями ідентифікації. Наприклад, масову частку спирту, цукру, титровану кислотність майже  неможливо використовувати як критерії ідентифікації виноградних вин  тому, що ці показники довести до нормативних вимог досить легко шляхом додавання в необхідних кількостях хімічно чистих речовин (етилового спирту, цукру, винної кислоти).

     Як  критерії ідентифікації повинні  бути обрані показники, що відповідають таким вимогам:

• типовість  для конкретного виду, найменування однорідної групи продукції;

• об'єктивність і порівняння;

• перевірюваність;

• складність фальсифікації.

     Серед перерахованих вимог найбільшу  значущість має типовість, що може характеризуватися  комплексними або одиничними показниками, що доповнюють один одного і відрізняються різним ступенем імовірності. Так, для синтетичних миючих засобів найбільш типовим критерієм ідентифікації може бути вміст поверхнево-активної речовини. Однак при частковій незнаній заміні інших компонентів не завжди можливо ідентифікувати натуральність цієї продукції. У цьому випадку критерій вмісту поверхнево-активних речовин повинен бути доповнений органолептичними методами, а також визначенням рН середовища. Для натуральної кави найбільш типовим критерієм ідентифікації може бути вміст кофеїну. Незначна заміна натуральної кави зерновими компонентами може бути визначена навіть якісною реакцією на крохмаль (натуральна кава не має у своєму складі крохмалю).

     Критерії  ідентифікації повинні бути об'єктивними  й незалежними від суб'єктивних даних дослідника (його компетентності, професіоналізму, врахування інтересів виробника або продавця тощо), а також умов проведення досліджень.

     Перевірюваність прийнятих для ідентифікації  критеріїв — одна з найважливіших  вимог. Це означає, що при повторних перевірках незалежно від суб'єктів, засобів і умов проведення ідентифікації стосовно показників об'єкта, що підлягає ідентифікації, будуть отримані ті самі або близькі результати (у межах похибки досліду).

     Труднощі  фальсифікації об'єкта за ідентифікуючими критеріями можуть бути гарантією надійності та імовірності ідентифікації. Тому важливо як критерій ідентифікації вибирати такі характеристики, при підробці яких фальсифікація не має сенсу.

     У зв'язку з тим, що органолептичні і  багато фізико-хімічних показників у ряді випадків не відповідають вимогам перевірюваності та об'єктивності, необхідно застосовувати комплекс взаємодоповнюючих критеріїв.

     Таким чином, ідентифікація товарів повинна  мати характер комплексної оцінки, при якій найбільшу значущість мають типові критерії та критерії, які ускладнюють фальсифікацію.

3. Способи і методи ідентифікації

     Спосіб  — це дія або система дій, що використовуються при виконанні  будь-якої роботи.

     Метод — це система правил і прийомів, що використовуються при вивченні явищ природи, суспільства, мислення.

     При ідентифікації об'єктів частіше  за все використовуються такі способи:

• унікальних найменувань;

• цифрових номерів;

• штрихового кодування;

• умовних  позначок;

• класифікаційний;

• посилальний;

• описовий;

• описово-посилальний.

     Спосіб  унікальних найменувань є, можна  сказати, найдавнішим. Найменування планет, рік, гір — є, як правило, унікальними  і використовуються в сполученні "об'єкт — ім'я" чи "ім'я  — об'єкт", наприклад: планета  Земля, Чорне море, ріка Дніпро, озеро Байкал тощо. Надані об'єктам унікальні найменування є ідентифікаторами і широко застосовуються в системах обробки інформації про ці об'єкти та у системах керування ними, наприклад: Дніпровська ГЕС, космічна станція "Мир", захисне покриття "Техкор".

     Використання  сполучення "об'єкт — ім'я" є  обов'язковою умовою ідентифікації, тому що те саме ім'я може бути привласнено  різним об'єктам: ріка Волга, ресторан "Волга", автомобіль "Волга" і т. ін.

     Спосіб  цифрових номерів, що призначається  різним об'єктам, застосовується досить широко. У сполученні з найменуванням об'єкта його номер дозволяє однозначно ідентифікувати об'єкт. Практичне застосування знаходять два основних способи нумераційної ідентифікації: порядковий і серійно-порядковий.

     Порядковий номер надається об'єкту на основі встановленого порядку. Цей порядок встановлює той орган, що здійснює нумерацію. Так, нумерацію потягів встановлює керівництво залізничним транспортом, автобусів — керівництво автобусним рухом, а будинків на вулиці — комунальні служби. Часто номери об'єктам надають у міру їх появи, обліку, реєстрації: номер людини в черзі, номер поштового відділення, номер школи (у міру їх появи), табельний номер працюючого на конкретному підприємстві (у міру реєстрації) тощо.

     Перевага  даного способу полягає в тому, що він забезпечує просту та коротку (за кількістю знаків) ідентифікацію об'єкта, а недоліком є не інформативність, тобто відсутність будь-яких ознак, що характеризують об'єкти з наданими порядковими номерами або найменуваннями. Деякою мірою цей недолік усувається при використанні серійно-порядкового номера, що ідентифікує об'єкт. Наприклад, цей метод ідентифікації може використовуватися для нумерації кімнат, доповнюючи номер поверху: номери 4.13 і 5.18 означають кімнату номер 13 на четвертому поверсі та кімнату номер 18 на п'ятому поверсі.

     Типовим прикладом серійно-порядкового способу  є ідентифікація дат. Наприклад, дата 18.03.98 ідентифікує 18 число березня  місяця 1998 року. У вітчизняній паспортній системі широко застосовується серійно-порядковий спосіб ідентифікації паспортів. Кожен паспорт має унікальний шестизначний номер у межах виділеної серії, наприклад, паспорт має серію ВЄ і порядковий номер 555 444.

     Більш інформаційно насиченим способом є  ідентифікація з використанням порядкових номерів у сполученні з класифікаційними угрупованнями, що використовується у Загальнодержавному класифікаторі продукції (ЗКП). Наприклад, код ЗКП 45 1113 2111 ідентифікує автомобіль вантажний ГАЗ 53А. При цьому перші шість знаків (45 1113)— це класифікаційна частина коду. Вона дозволяє виділити з класу 45 "Вироби автомобільної промисловості", куди входять також велосипеди, мотоцикли та автобуси, саме автомобілі (451), вантажні (4511), загального призначення (45111), вантажопідйомністю від 1,5 т до 3 т (451113). Останні чотири знаки коду (2111) включають галузевий номер, що надається автомобілю з урахуванням кількості ведучих коліс.

     Спосіб  штрихового кодування. Відповідно до ДСТУ 3144—95 "кодування товарів —  це присвоєння товарам умовних позначень у вигляді цифрового, буквено-цифрового та штрихового коду з метою їх ідентифікації"-

     Споживчий ринок товарів і послуг є найбільшою сферою високорентабельного використання технологій штрихового кодування. Головне  функціональне призначення цих  технологій полягає в ідентифікації товарів і використанні правдивої інформації в оперативному режимі.

     Спосіб  умовних позначок широко застосовується при ідентифікації продукції  та документів. Найбільш часто використовуються три способи побудови умовних  позначок: мнемонічний, класифікаційний і мнемо-класифікаційний.

     Мнемонічний спосіб побудови умовних позначок полегшує розуміння та запам'ятовування людиною  потрібної інформації про продукцію  або документи. Наприклад, умовне позначення "Електронасос ГНОМ 100—25" включає  поряд з найменуванням об'єкта ("Електронасос") мнемонічне позначення, де Г — для брудної води, Н — насос, О — одноступінчастий, М — моно-блочний, 100 — з подачею 100 м / год. і 25 — із напором 25 мм.

     Класифікаційний спосіб побудови умовних позначень  використовується в тих випадках, коли інформація обробляється в комп'ютерних системах. На його основі побудована, наприклад, єдина знеособлена класифікаційна система позначення виробів і конструкторських документів, що має такий вигляд.

     Чотиризначний буквений код організації-виробника (АБВГ) надається за спеціальним  кодифікатором конструкторських організацій; код класифікаційної характеристики (303 115), що є інформаційною частиною повідомлення, — за Класифікатором виробів і конструкторських документів машино- і приладобудування (Класифікатор Єдиної Системи Конструкторської Документації — ЕСКД). За класифікаційною характеристикою може бути знайдена, наприклад, інформація про "групу однорідних виробів, що розроблювалися різними конструкторськими організаціями з метою запозичення" завдяки тому, що в коді класифікаційної характеристики закладена така інформація:

30 —  вироби загального машинобудування; 303 — пристрої, що передають рух; 3031 — редуктори;

30311 —  циліндричні одноступінчасті;

303115 —  з міжосьовою відстанню пари  зубчастих коліс від 63 до 315 мм  включно.

     Порядковий  реєстраційний номер надається  за класифікаційною характеристикою  від 001 до 999 у межах коду організації-виробника і забезпечує ідентифікацію конкретного редуктора з визначеною міжосьовою відстанню зубчастих коліс.

     Мнемо-класифікаційний  спосіб побудови умовних позначень  включає переваги обох вищевказаних способів, оскільки сприяє кращому  запам'ятовуванню і забезпечує можливість комп'ютерної обробки. Прикладом є позначення технічних умов на продукцію. Так, ТУ 4511 — 003 — 05804803 — 96 "Автомобіль-самоскид 2502" включає таку інформацію: