Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 
Академія муніципального управління 
АМУ 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 

з   дисципліни: «Стандартизація та сертифікація»

Тема: «Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг». 
 
 
 

     Виконав:

Студент 3 курсу

гр.. ДІД – 31 

     Ликов М.В.

     Перевірив:

     __________________ 
 
 
 
 
 

м. Київ – 2011 р.

 

Зміст

Вступ

1. Ідентифікація і оцінка відповідності товарів

2. Види і  засоби ідентифікації

3. Способи і  методи ідентифікації

Список  використаних джерел

Вступ

     Ідентифікація (від лат. identifico — ототожнюю) — ототожнювання об'єктів, розпізнавання, встановлення відповідності розпізнаваного об'єкта своєму образу (знаку). У процесі ідентифікації товарів виявляють відповідності досліджуваного товару базовій моделі (зразку), що характеризується тією ж сукупністю показників, або інформації про товар, що подається на маркуванні, в товарно-супровідних або нормативних документах.

     Ідентифікація як вид діяльності має структуру, яка характеризується певними структурними елементами (рис. 1).

Рис. 1. Структура ідентифікації товарів

     На  сучасному етапі завданнями ідентифікації  є:

• визначення основних понять, структури, норм і  правил у сфері ідентифікації товарів;

• розробка основних критеріїв, які повинні  використовуватися для цілей  ідентифікації однорідних груп, конкретних видів і найменувань товарів;

• дослідження  споживних властивостей товарів  і показників, що їх характеризують, для виявлення найбільш достовірних критеріїв ідентифікації;

• удосконалювання  стандартів та іншої нормативної  документації шляхом включення до неї  показників якості, що будуть використовуватися  при ідентифікації;

• розробка методів ідентифікації товарів, перш за все експрес-методів, що дозволять з досить високим ступенем імовірності визначати асортиментну належність товару.

     У Законі України "Про якість та безпеку  харчових продуктів і продовольчої сировини" (1998 р.)наводиться таке визначення поняття ідентифікації: "Ідентифікація — визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини узвичаєній загальній назві з метою сертифікації".

     У цьому визначенні поняття "ідентифікація", на жаль, звужується до вимог нормативних  і технічних документів виробника  продукції. Але фахівцям-товарознавцям відомо, що вимоги стандартів здебільшого до органолептичних показників не несуть ідентифікуючої інформації, тому що мають дуже лаконічні фрази: "Відповідає даному виду товару", "відповідно до рецептури" тощо. Цілком зрозуміло, що провести ідентифікаційну експертизу за таким критерієм неможливо.

     Ідентифікація, як правило, вимагає багатосторонніх  досліджень як досвідченими фахівцями  — товарознавцями-експертами, так  і висококваліфікованими вченими-експертами. У зв'язку з тим, що результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу робляться відповідні висновки, то, напевно, більш точно цей процес можна назвати ідентифікаційною експертизою. Можна вважати, що ідентифікаційна експертиза є основоположною. Це пов'язано з тим, що доки не проведено ідентифікаційну експертизу даного виробу і не встановлено, що він являє собою, до якої групи товарів належить і який код за ТН ЗЕД він має, всі інші види експертиз проводити недоцільно.

     Ідентифікаційна експертиза товарів проводиться для того, щоб встановити, чи належить даний товар до тієї чи іншої однорідної товарної групи. Ця ідентифікація здійснюється на основі визначення характерних індивідуальних ознак, що наведені в нормативних або супровідних документах.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1. До  якого класу або групи однорідних  товарів належать вироби даної  партії товарів?

2. Чи  відповідає якість товарів даної  партії вимогам нормативних документів  або технічному опису на дану  групу товару?

3. До якого сорту належить даний товар, якщо він поділяється на певні сорти?

4. Чи  не входить даний товар у  номенклатуру заборонених до  реалізації товарів або товарів,  що мають деякі обмеження для  реалізації на вітчизняному ринку  (квотування, ліцензування тощо).

     Якщо  внаслідок проведеної ідентифікаційної експертизи встановлено, що дана партія товару дійсно належить до відповідного класу (групи) товарів, то тільки після  цього можна проводити експертизу якості, сертифікацію відповідності.

     Крім  того треба зазначити, що навіть якщо при вирішенні поставлених завдань одержано негативні відповіді, не можна квапитися і робити висновок, що дана партія товару фальсифікована. Адже це може бути новий товар, з нормативною документацією на який споживачі, а інколи і фахівці, недостатньо обізнані. Наприклад, зараз на нашому ринку широко реалізуються різні суміші кави з цукром і вершками, на які в Україні немає нормативної документації, а всі вимоги викладаються тільки в сертифікатах відповідності. Однак це ще не означає, що всі ці товари фальсифіковані.

     При реалізації й рекламуванні деяких товарів  ні працівники торгівлі, ні представники рекламних агенцій не звертають  увагу на те, як вони представляють  той чи інший товар, чи правильно  вони відносять рекламований товар  до тієї чи іншої товарної групи. Саме таке неуважне ставлення до товару може призвести до помилкового визнання його фальсифікованим. Наприклад, на упаковці кондитерських виробів "Марс", "Снікерс" немає відомостей про те, до якої групи кондитерських товарів їх треба відносити, а в рекламі їх називають шоколадними батончиками. Якщо це дійсно так, то всі ці вироби треба визнати нестандартними і заборонити їх реалізацію, тому що вони містять у своєму складі менше 80% основних компонентів — цукру і какао-продуктів (згідно з вимогами стандарту в шоколадному батончику масою понад 50 г начинки повинно бути не більше 20 %). Насправді ці кондитерські вироби не що інше, як штучні цукерки типу вітчизняного "Гулівера".

     Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація тощо. Ми будемо розглядати тільки одну групу об'єктів — вироби, що беруть участь у процесі купівлі-продажу і стають при цьому матеріальним товаром.

     Суб'єктами ідентифікації товарів с всі  учасники ринкових відносин:

• виробник товару — на стадії приймання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і протягом всього технологічного циклу до реалізації продукції зі своїх складів;

• представники торгівлі (оптової і роздрібної) — на стадії укладання договорів  купівлі-продажу, приймання товарів  і підготовки їх до реалізації;

• споживач — на стадії купівлі і використання чи експлуатації товару.

1. Ідентифікація і оцінка відповідності товарів

     Ідентифікаційна експертиза спрямована на встановлення відповідності товару певним вимогам.

     У міжнародних нормативних документах (Керівництво ІСО/МЄК 2, п. 13.1) термін "відповідність" трактується як "додержання усіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги".

     У практичній діяльності при оцінці відповідності  визначається рівень (ступінь) відповідності, тобто проводиться порівняння фактичних показників із встановленими в нормативній документації вимогами. Рівень відповідності може виражатися коефіцієнтом відповідності або у відсотках.

     При визначенні рівня відповідності  товару вимогам нормативної документації коефіцієнт відповідності може набувати тільки двох альтернативних значення: 0 (нуль) або І (одиниця). Якщо товар відповідає вимогам нормативних документів, то рівень його відповідності — 1, якщо не відповідає, цей рівень дорівнює 0. Адже, якщо товар не відповідає вимогам стандарту хоча б за одним із регламентованих показників, він не може визнаватися відповідним даному стандарту. Залежно від рівня невідповідності такий товар може реалізовуватися, але з обов'язковою інформацією про ступінь його відповідності і за іншою ціною (дрібна не добірна картопля, дрібні яблука).

     Ступінь відповідності товарів може визначатися  як з боку виробника, так і з  боку споживача.

     З боку виробника товару ступінь його відповідності може визначатися  за такими показникам: нормативним, технічним і технологічним, показниками безпеки.

     Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеня відповідності якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості, сертифікація відповідності. На рис. 3.2 показано місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару залежно від мети, яка при цьому ставиться. Наведені види діяльності розрізняються, по-перше, номенклатурою показників, що вибираються для проведення дослідження; по-друге, суб'єктами, які проводять ці дослідження; по-третє, документальним оформленням результатів цієї діяльності.

     Оцінка  якості — це вибір номенклатури показників якості і встановлення їхнього  фактичного значення. Для оцінки якості можуть обиратися різні показники, у тому числі і не регламентовані нормативними документами.

     Оцінку  якості можуть проводити всі суб'єкти ринкових відносин: виробники, продавці, споживачі.

Рис. 2. Місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару

     Кінцевий  результат оцінки може бути оформлений у вигляді технічного документа (посвідчення якості, специфікація, висновок тощо), а може не мати документального  оформлення, але бути підставою для купівлі товару оптовим, роздрібним продавцем, споживачем.

     Контроль  якості — "діяльність, яка включає  проведення вимірів, експертизи, випробування або оцінювання однієї чи декількох  характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими  вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності по кожній із цих характеристик" (ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення).

     Контроль  якості проводиться представниками компетентних контрольних органів (державний, відомчий, внутрішньо-фірмовий). До них належать державні інспектори Головного управління у справах захисту споживачів, Держстандарту, санітарні лікарі санепіднагляду, контролери відомств і відділів контролю на підприємствах, працівники дослідних лабораторій виробничих і торговельних підприємств, а також споживачі.

     Номенклатура  перевіюваних показників обмежується  тільки вимогами стандартів. Кінцевим результатом контролю якості товарів  може бути акт перевірки, який складається  контрольною комісією (в деяких випадках одним контролером) і може мати один із двох висновків:

• товар  відповідає вимогам стандарту;