Товарознавча характеристика та оцінка якості радіоприймальної апаратури

1) повне торгове  найменування по ГОСТ 26794;

2) товарний знак  і (або) найменування підприємства-виробника;

3) позначку ВТК  підприємства-виготовлювача;

4) порядковий  номер за системою нумерації  підприємства-виробника;

5) місяць і  рік випуску;

6) (Виключено,  Змін. N 3).

7) позначення  цього стандарту.

Маркування виконують  будь-яким способом, що забезпечує її схоронність  протягом усього терміну експлуатації апарату.

Місце нанесення  маркування - за ГОСТ 26794. Спосіб нанесення  маркування встановлюють у ТУ. Маркування виносних AC - по ГОСТ 23262.

У разі блокової конструкції апарату повне торгове  найменування апарату повинно бути нанесено на задню стінку кожного  блоку.

На лицьову  панель кожного блоку апарату  повинно бути нанесено найменування виду блоку по ГОСТ 26794. (Змінена редакція, Изм. N 3).

 

 

 

 

 

Споживча маркування індивідуальної тари або наклеювана на неї етикетка повинна містити:

повне торгове  найменування апарату по ГОСТ 26794;

товарний знак і (або) найменування підприємства-виробника;

відмітку ВТК  підприємства-виготовлювача;

місяць і рік  випуску;

номер прейскуранта;

позначення цього  стандарту;

вид обробки (для  апаратів з дерев'яним корпусом або  обробкою під дерево) і колір корпусу;

масу брутто аппаратa;

гарантійний термін зберігання;

висоту штабелювання (крім мініатюрних апаратів).

 

На груповій тарі, крім маркування повинні бути вказані:

число апаратів;

гарантійний термін зберігання;

висота штабелювання;

маса брутто апаратів в груповий тарі;

додаткові відомості, необхідність яких визначає підприємство-виробник.

 

Маркування транспортної тари - по 14192. На тару повинні бути нанесені маніпуляційні знаки, що відповідають написам: "Обережно, крихке!", "Боїться  вогкості", "Верх, не кантувати", "Дотримання інтервалу температур" (при необхідності) і знак висоти штабелювання.

 

 

Упаковка. 
 

Апарати повинні  бути упаковані в індивідуальну  тару, виготовлену за ТУ 13-0280996-13 або  по конструкторської документації на тару конкретного типу, що забезпечує їх збереження при транспортуванні  і зберіганні. 

Допускається  роздільна упаковка конструктивно  закінчених блоків.

За погодженням  із споживачем допускається упаковувати  апарати в поворотну тару, що забезпечує їх повне збереження без індивідуальної тари.

В ТУ на апарат повинні  бути вказані габаритні розміри  індивідуальної та (або) групової тари, а також маса індивідуальної та (або) групової тари з апаратами.

 

4.2 Зберігання  і транспортування.

 

Транспортування. Запаковані апарати можуть транспортуватися всіма видами транспорту відповідно до умов групи 5 по ГОСТ 15150, окрім негерметизованих відсіків літаків і відкритих палуб кораблів і суден. Транспортування апаратів по залізниці проводять в контейнерах відповідно до вимог ГОСТ 18477.

Зберігання. Апарати на складах постачальника і споживача повинні зберігатися в умовах зберігання 1 по ГОСТ 15150 при відсутності в повітрі кислотних, лужних та інших агресивних домішок.

Гарантії виробника. Виробник гарантує відповідність апаратів вимогам цього стандарту при дотриманні споживачем умов експлуатації, транспортування і зберігання, встановлених цим стандартом.

Гарантійний термін експлуатації апаратів - не менше року з дня продажу через роздрібну торговельну мережу.

Гарантійний термін зберігання апаратів - 2,5 роки з дня їх виготовлення.

 

4.3. Реалізація  радіоприймальної апаратури 

 

Першим предметом побутової радіоприймальної апаратури, що ввійшли в будинок, був телефонний апарат. Однак у нашій свідомості він дуже довго сприймався як кінцевий пристрій телефонної мережі, як засіб зв'язку. І лише наприкінці 70-х років, коли телефони стали вільно продаватися в магазинах, цей стереотип почав руйнуватися.

Радіо стало входити  в життя радянських людей на початку 20-х років минулого століття. У 1922 р. приймальня радіотелефонна мережа СРСР налічувала всього 316 приймачів. У 1924 р. РНК прийняв Постанову "Про  приватні прийомних радіостанціях", що стало важливим кроком у розвитку мовної приймальної мережі і зіграло  виняткову роль в розгортанні  радіоаматорського руху в країні.

Постановою дозволялося  всім громадянам Радянського Союзу  мати власну радіоприймальної апаратури, виготовляти її і використовувати "для радіослухання". Трест  заводів слабкого струму незабаром  освоїв виробництво детекторних приймачів П2 і ЛДВ7. Вони дозволяли приймати передачі на навушники в радіусі 50-100 км від радіостанції.

Для колективного прослуховування радіопередач промисловість  стала випускати лампові приймачі типу "радіолінії", що працювали  на гучномовець і здійснювали  прийом в радіусі декількох сотень кілометрів.

До 1941 р. в країні працювало понад мільйон індивідуальних радіоприймачів і близько 6 млн. дротових трансляційних точок. Число постійних  радіослухачів перевищувало 30 млн. чоловік. Через п'ятнадцять років  після перемоги у Великій Вітчизняній  війні в країні щорічно вироблялося 6 млн. радіоприймачів і радіол 46 типів. Розширювалася і мережа проводового  мовлення - його парк нараховував 40 млн. радіоточок.

Пробні передачі механічного телебачення по радіо  почалися в Москві та Ленінграді в 1931 р. З 1938 р. велися регулярні передачі із застосуванням електронних телевізійних систем. У 1938-1939 рр.. вітчизняна промисловість  випустила невелику партію телевізійних приймачів типу ТК-1. Дещо пізніше були розроблені телевізори 17ТН-2 і 17ТН-3. Проте до серійного їх випуску справа не дійшла - почалася війна.

Першими повоєнними телевізійними приймачами, розробленими і серійно випущеними радіопромисловість в 1948 р. були "Москвич Т-1" і "Ленінград  Т-1". У 1949 р. почався випуск першого  масового телевізора КВН-49. Він у  різних модифікаціях проводився до 1960 р.

У 1966 р. промисловість  випустила 4,3 млн. телевізорів, а парк телевізорів у країні налічував 19 млн. штук.

Важливий етап у виробництві "побутовки" настав у трохи пізніше, коли в кінці 1974 р. з Мінрадіопрому (МРП) були виділені підприємства з виробництва систем і засобів зв'язку, телебачення, радіомовлення. апаратури магнітного запису і т. д. Вони увійшли до складу Міністерства промисловості засобів зв'язку СРСР (МПЗЗ). Нове відомство стало головним і по випуску радіоприймальної апаратури в країні.

Для більшості  підприємств галузі, що входила у ВПК, ПРЕА була другорядною продукцією. Тим не менш випуск побутової апаратури чітко планувався і постійно зростав. Розробкою перспективної ПРЕА, особливо уніфікованих рядів апаратури, займалися головні НДІ і КБ з напрямків техніки.

Наприклад, розробки телевізорів в галузі очолював МНИТИ, приймально-підсилювальної техніки - Всесоюзний НДІ радіомовного прийому і акустики (ВНІІРПА) у Ленінграді, магнітофонів - НВО "Маяк" у Києві, телефонних апаратів - НДІ абонентської телефонної техніки (НДІ АТТ) в Пермі, технологічне обладнання для підприємств - ЦНИТе  і т. д.

І хоча ставка робилася на випуск виробів на основі уніфікованих конструкцій (найбільшою мірою це стосувалося  до телевізорів), тим не менш вироби виходили зовсім не однакової якості. Попит, скажімо, на московські "Рубіни" або воронезькі "Рекорди" був  помітно вище, ніж на подібні ж  телевізори, випущені іншими підприємствами. Тут позначався і рівень технологій підприємства, і кваліфікації співробітників заводського КБ і т. д.

Слід відзначити. що "битовку" випускали не тільки заводи МПЗЗ, а й підприємства ряду інших відомств. Наприклад, марка "Радіотехніка" належала фірмам МРП, "Електроніка" - МЕП і т. д.

Про масштаби випуску  ПРЕА в країні свідчать такі цифри: у 1990 р., напередодні розпаду СРСР, було вироблено 11 млн. телевізорів, 12 млн. радіоприймачів, магнітофонів - до 6 млн. штук. До того моменту в розпорядженні радянських людей було 95 млн. телевізорів і 100 млн. радіоточок. З асортиментом продукції теж стало краще. Наприклад, в 1986 р. в країні випускалося 90 моделей телевізорів, 250 моделей радіоприймальної, підсилювальної та акустичної апаратури, понад 100 моделей магнітофонів.

В даний час  велика частина російських підприємств  колишнього МПЗЗ входить до структури  Російського агентства з систем управління. Зі зменшенням оборонного замовлення частка

 

4.4. Фальсифікація 

 

Дії, що спрямовані на обман споживача підробкою  товару з корисною метою називаються  фальсифікацією.

Також фальсифікація може розглядатися як дії, спрямовані на погіршення споживчих властивостей товару чи на зменшення його кількості під час збереження найбільш характерних, але неістотних для його використання за призначенням властивостей.

Виходячи з  того, що фальсифікація товарів шкодила  населенню, закони про боротьбу з фальсифікацією були прийняті ще в XIX ст. у багатьох розвинених європейських країнах - Франції (1851 р.), Німеччині (1879 р.), Італії (1890 р.), Бельгії (1891 р.), а потім - в Англії, Австрії, Швейцарії. У законах цих країн передбачалися заходи покарання у вигляді штрафів, позбавлення громадянських прав, арешту та тюремного ув'язнення.

Характерною для  радіоприймальної апаратури  є інформаційна фальсифікація. Суть її полягає в тому, що споживачів вводять в оману за допомогою неточної чи перекрученої інформації про товар. Цей вид фальсифікації проводиться через перекручування інформації в товаросупровідних документах, маркуванні та рекламі.

При фальсифікації  інформації про товар досить часто  перекручуються чи вказуються неточно  такі відомості:

1. назва товару;
2. країна походження товару;
3. фірма-виробник товару;
4. товарні та фірмові знаки;
5. пакування;
6. товаросупровідні документи;
7. кількість товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5

ВИМОГИ  ДО ЯКОСТІ РАДІОПРИЙМАЛЬНИХ АПАРАТІВ

 

5.1 Органолептичні  показники

 

Органолептичні  показники визначаються за допомогою  органів чуття людини і слугують для характеристики основних споживчих  властивостей.

До загальних  органолептичних показників відносять: зовнішній вигляд, смак і запах (букет, аромат), консистенція.

За оцінкою  зовнішнього вигляду радіоприймальна апаратура цілком придатна для використання. Верхній корпус виготовляється із металу та пластмаси. Для металевого корпусу характерна міцність, що є корисним під час перенесень, адже захищає від ударів. Також на поверхні корпусу немає ріжучих, гострих, колючих елементів, які могли б зашкодити людині. Не мають неприємного запаху, навіть при довготривалому перебуванню під прямим сонячним промінням. Тому є повністю придатні для використання.

 

5.2  Фізико-хімічні  показники

Перевагою органолептичних  методів є їх доступність, простота, а недоліком - їх недостатня достовірність. Тому вони не можуть бути єдиними критеріями ідентифікації і для більшого ступеню ймовірності і об'єктивності слід використовувати фізико-хімічні методи.

За фізичними  і хімічними властивостями, що визначаються лабораторними методами, радіоприймальна апаратура  відповідає всім вимогам безпечності.

 

 

Пластмасові та металічні корпуси, фарба є повністю придатними для використання тому, що не містять у своєму складі шкідливих хімічних елементів, токсинів, шкідливих барвників.

Отже, радіоприймальна апаратура на ринку України є екологічно безпечной і придатной для використання у всіх сферах і галузях.

 

5.3 Показники  безпечності

 

Безпечність товару є передумовою його конкурентоспроможності, а також обов'язковою умовою для  затвердження продукції до виробництва. При цьому слід враховувати: навіть якщо на товар є сертифікат, він  не гарантує його повну безпеку. Безпека  товару тісно пов'язана з фальсифікацією товару.

Залежно від природи  дій, які впливають на безпечність  товарів розрізняють наступні її види:

1) хімічна безпечність;

2) механічна;

3) біологічна;

4) радіаційна;

5) електрична;

6) електромагнітна;

7) термічна;

8) пожежна;

9) вибухонебезпечність; 

10) безпечність  випромінювання;

11) безпечність  від шуму і вібрацій.

Показники безпечності  характеризують особливості товарів, котрі забезпечують безпечність  споживання або експлуатації.

Відповідно до хімічної безпеки, калькулятори не виділяють  токсичні речовини небезпечні для споживача  і його майна, такі як ртуть, свинець, заборонені полімерні матеріали. Ці елементи враховуються при сертифікації, коли підтверджується  відповідність їх показникам безпеки.

Відповідно до механічної безпеки, радіоприймальна апаратура теж не має шкідливого впливу на споживача. До механічних дій відносять удари, проколи, тертя, деформацію, що не є характерним для калькуляторів при бережливому використанні.

Електрична і  електромагнітна безпечність полягає  у відсутності ризику, який може бути нанесений електричними і електромагнітними  полями. Враховуючи марку, вигляд, тривалість роботи, дотримання правил експлуатації, радіоприймальна апаратура не несе шкідливого впливу на організм людини.

Пожежна безпечність  характеризує ступінь захисту споживача  і його майна від небезпеки  спалаху даного товару при його експлуатації, транспортуванні чи зберіганні.

 

5.4 Стандартизація

 

Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.