Товарознавча характеристика квіткових рослин, які зимують у відкритому ґрунті

IV — червоні: Віктуар — ясно-рожево-червоний, середньоквітучий; Тубергенс Скарлит — карміново-шарлаховий, середньоквітучий; Циклоп (Сусоре) — карміново-червоний, середньопізній, багатоквітковий (до 60 квіток на квітконосі); Ян Бос — яскравий, фуксиново-червоний, ранньоквітнучий; середньораннього цвітіння — Амстердам; пізднього цвітіння — Холліхок (махровий).

V — білі: Арентина Арендсен, чисто-білий, великий, ранній; Інносанс — білий, ранній; Мадам Софі — махровий, пізньоквітучий, ранній — Гранд Бланш, Карнегі, Сноу Крістал (махровий) — середноцвітучі.

VI — жовті і помаранчеві: Оранж Бовен — лососево-абрикосовий, квітконоси довгі, середньоквітучі; Принц Генр — жовтий, велика кисть; Санфлауэр — кремово-жовтий, пізньоквітучий; Сіті оф Гарлем — світло-жовтий, середньоцвітучий.

Групу мініатюрних  низькорослих гіацинтів (цинтелл) складають  карликові форми різних відомих  сортів Ян Бос, Леді Дербі, Дельфт Блю. Висота цієї групи гіацинтів зазвичай не перевищує 15 см [12].

По термінах цвітіння гіацинти можуть бути ранні, середні і пізні. Різниця в термінах цвітіння складає не більше 10 днів. Гіацинти дуже чуйні на тепло. Першими зацвітають сині сорти, потім рожеві, білі, червоні, бузкові, а пізніше за усіх — жовті і помаранчеві. В період цвітіння гіацинти активно ростуть, збільшуючись в розмірах. Цвітіння зазвичай триває 7-12 днів, але у окремих сортів розтягується до 12-15, а при температурі 10-15 °С і до 25 днів.

Добре росте і рясно цвіте на багатих перегноєм вапнованих ґрунтах, на відкритих сонячних, але захищених від вітру місцях. Чутливі до мінеральних добрив (100-150 г/м²). З органічних цінним є пташиний послід (120-300 г/м²).

Розмножують цибулинами, насінням і листовими  живцями. Насінний спосіб використовують тільки в селекції, оскільки рослини зацвітають на 5-6-ий рік. Цибулини висаджують у вересні-жовтні на глибину 12 - 20 см, дрібні і дітки — на 8- 10 см, на відстані 8-12 см. Після перших заморозків посадження укривають торфокрихтою (5 см) або листям (15-20 см). Ранньої весни укриття знімають. Рослини підгодовують, розпушують, видаляють бур'яни, поливають в суху і жаріння погоду. Цибулини викопують при пожовтінні, зазвичай у кінці червня. У сонячну погоду цибулини просушують під сонцем (1,5- 2 год), в дощову - під навісом протягом 2-3 доби. Потім їх очищають від землі, коріння і покриваючих лусок. Зовсім здорові цибулини зберігають в провітрюваному сухому приміщенні 4-6 тижнів при температурі 25 °З, потім до посадки - при 17 °С. Захворілі цибулини обрізають, зіскоблюють і знезаражують. Оскільки більшість хвороб — гниль, що викликаються патогенними грибами, в господарствах цибулини обробляють фунгіцидами системної дії ; у домашніх умовах — полікарбацином (40 г на 10 л води). Корисно після такої обробки опудрити цибулини сіркою. Проти шкідників (журчалки, кореневі цибулеві і гіацинтові кліщі) цибулини обробляють карбофосом (30 г на 10 л води).

Сорти гіацинтів мають низький коефіцієнт розмноження, діток утворюється  мало, тому застосовують штучний метод розмноження — препарування. Вирізують донця або роблять на них хрестоподібні надрізи. Дінця розтинають на 4, 6 або 8 секторів (поклад від величини цибулини), що дає можливість отримувати 15-20 цибулинок, досить великих, які після 1-2 років дорощення можна препарувати. Препарувати можна відразу після викопування і перед посадкою. Препарованні цибулини протравлюють, укладають вгору дон-цем, 5-7 днів просушують під навісом, потім переносять в темне приміщення і зберігають до посадки при температурі 20 °С [17].

Використовують  гіацинти для квікових оформлень, зрізають. Зрізані квіти зберігаються до 7-10 днів [19].

Гіацинти мають  такий же короткий період розвитку, як тюльпани і нарциси, але вони ще вимогливіші до ґрунту, тепла і  вологи. Ділянка під них має  бути добре дренована. Глибина грунтових  вод 50-60 см, при вищому рівні відмирає коріння, нижчому вимагаються щедрі поливи. ґрунти мають бути глибокі (35-40 см), легкі, нейтральні, збагачені органічними речовинами і кальцієм, такі, що швидко прогріваються, з водопроникним шаром підґрунтя. Холодні, важкі ґрунти абсолютно непридатні для вирощування гіацинтів. Небажано вирощувати гіацинти і на кислих ґрунтах. Кислі ґрунти необхідно вапнувати, використовуючи крейду або вапняк. Місце для посадки гіацинтів треба вибрати сонячне, тепле, не схильне до постійного вітру.

Навесні починають  готувати землю під осінню посадку. Проводять глибоку оранку або  перекопування з попереднім внесенням  перегною або компосту 15-20 г/кв. м, рН не нижче 6,5. Через місяць після посадки, коли цибулини укорінятимуться, дають половину дози азоту. Другу половину азоту і калію вносять навесні, у момент появи конусів гіацинтів. Всього за вегетацію під гіацинти вносять 160-180 г/кв. Можна провести підготовку ділянки і влітку, але не пізніше ніж за 2 місяці до посадки цибулин в ґрунт, щоб ґрунт встиг осісти. Серед заходів щодо догляду за гіацинтами особлива роль відводиться підгодівлі. На початку вегетації відразу після появи паростків проводять першу підгодівлю, використовуючи аміачну селітру - 20-30 г/кв. м . Після появи бутонів вносять 20 г аміачної селітри, 40 г суперфосфату і 30 г хлористого калію, а після закінчення цвітіння — по 40 г суперфосфату і хлористого калію. При відцвітанні обривають квітки рухом руки від низу до верху уздовж квітконосу. Сам квітконіс залишають на рослині. Гіацинти зрізають вранці до поливу, коли в кисті повністю розпустилися квітки. Квіти стоять у воді протягом 5 днів [22].

 

2.2. Товарознавча характеристика  крокусів

 

Крокуси відносяться  до сімейства ірисових. Рід включає до 80 видів. Батьківщина — Середземномор′я, зустрічається в середній Європі та Азії. Використовують: крокус весняний (С. vernus), крокус вузьколистий (C. angustifolius West), крокус світло-жовтий (С. flavus West), крокус красивий (С. Pulchllus Herb), крокус прекрасний (С. spesiosus Bieb.), крокус посівний (С. Sativus L.). У декоративному квітникарстві використовуються близько половини видового складу, а також сорти і садові форми [27].

Бульбоцибулина  не дуже велика, плоско-округла, покрита  плівчастою оболонкою. Низькорослі бульбоцибулеві рослини з вузьким листям в прикореневих пучках. Листя суцільне, цілокрає, лінійне, часто з білястими прожилками в центрі, з'являється під час цвітіння, але зазвичай після нього і виростають завдовжки від 20 до 80 см, відмирають на півдні в травні.

Квіточки  у крокусів невеликі, бокалоподібні, воронкоподібні, з довгою трубкою, білого, жовтого, помаранчевого, бузкового, фіолетового і строкатого забарвлення, поодинокі або по декілька на рослині, підібрані по декілька одиниць (2-5) на короткому стеблі. Садові форми досить різноманітні по кольорах. Квітконіс безлистий, короткий.

Плід — трьохгніздова  коробочка, насіння кулясте.Насіння формується під землею і з' являється на поверхні в майже дозрілій коробочці.

По  термінах цвітіння поділяють на весняноквітучі (цвітуть в квітні) та осінньоквітучі (цвітуть у вересні). Квітки переносять зниження температури до мінус 5- 6 °С. На півдні цвітуть тривало, початок цвітіння у весняноквітучих видів доводиться на грудень – березень.

Весняноквітучі  крокуси:

— крокус весняний — квітки невеличкі (3,5-5 см в діаметрі), заввишки       3 см, зазвичай пооодинокі, рідше по 2-3, лілові, фіолетові, білі, смугасті. Цвіте на півдні в лютому-березні північніше — в квітні-травні протягом 12-15 днів.

У культурі використовують крупноквіткові сорти, виведені в результаті схрещування різних видів :

Жанна д'Арк, з білими квітками 6-8 см в діаметрі, 9-12 см заввишки (Додаток Б);

Піквік, квітки блідо-лілові з фіолетовими штрихами 5-6 см в діаметрі і 10- 13 см заввишки;

Ремембренс, з лілово-фіолетовими квітками, 5-7 см в діаметрі і 10-12 см заввишки;

Флауер  Рекорд, з фіолетовими квітками, 6,5-9 см і діаметрі і 11,5-13 см заввишки;

Літтл Дорріт, з сріблясто-блакитними квітками;

Кетлин  Перлоу і Пассал з білими квітками та ін.

— крокус вузьколисний, або сизуанський—квітки по 2-5 на відстані, золотисто-жовті з антоціановими штрихами (смужками) на зовнішній частині оцвітини, до 6-7,5 см в діаметрі і до 6-8 см висоти;

— крокус світло-жовтий — квітки по 3-7 на рослині, золотисто-жовті; на півдні цвіте у лютому- березні 30-68 днів;

Ларджест  Йеллоу—квітки по 3-7 на рослині, золотисто-жовті, цвітуть до 25 днів.

Осінньоцвітучі  крокуси:

— крокус красивий — квітки по 5-10 на рослині, світло-лілові, 6-8 см в діаметрі і 7,5 - 10см заввишки. Цвіте до відростання листя (вересень-жовтень);

— крокус прекрасний — квітки по 2-5 на рослині, світло-лілові-фіолетові, 7-8 см в діаметрі і 15-18 см заввишки, з приємним ароматом. Цвіте до відростання листя (серпень – вересень);

— крокус посівний — квітки по 2 – 3 на рослині, лілово-фіолетові, 6-7 см в діаметрі і 7-8 см висотою. Цвіте після відростання листя, на півдні-в жовтні – листопаді [14].

Невибагливі, практично не вражаються захворюваннями, більшість видів віддають перевагу сонячним місцям, на півдні можуть рости  під ажурними кронами дерев. Не переносять застою води. Добре ростуть на рихлих, дренованих садових ґрунтах з нейтральною реакцією. Не переносять свіжого гною. Підкормлюють весною та влітку — один раз в 2 тижні мінеральними та органічними добривами. Рослина при посадці залежно від величини бульбоцибулини — від 5 до 15 см, глибина — 8-10 см.

Полив: зимою — без поливу, влітку —  щедрий. Температурні умови: не страждають від весняних і осінніх заморозків, влітку 18-20 °С, взимку 5-10 °С.

Земельна  суміш: дернова, листова земля та пісок. Осінньоквітучі висаджують в липні-серпні, весняноцвітучі— у вересні, на півдні-на початку жовтня. Без викопувань вирощують 3-4 роки. Сорти в середній смузі зимують під легким укриттям.

Висаджують  в кам'янистих і альпійських садах, в парках, на газонах, узліссях, серед кущів, під листопадними деревами, групами і масивами. Весняноцвітучі використовують для вигонки.

Краще всього розвивається на добре освітлених місцях, на досить легких, добре дренованих суглинних ґрунтах, з нейтральною  реакцією, не затоплюваних талими і  дощовими водами.

Бульбоцибулини  у більшості видів висаджують в серпні-вересні, осінньоцвітучі —-з червня до серпня. При підготовці ґрунту на важких глинах вносять крупнозернистий пісок або дрібний гравій, органічні добрива, що добре розклалися, на кислих ґрунтах — вапно [19].

Розмножують крокуси бульбоцибулинами-дітками після кінця цвітіння. Кожні 4-5 років рекомендується викопувати крокуси для омолоджування посадок. Площа живлення — 7х7 см. Щороку на початку червня бульбоцибулини розкопують, підсушують, сортують і зберігають до наступної посадки. Бульби висаджують на глибину близько 8 см.

Крокуси яскраві низькорослі рослини, вони красиво виглядають односортовими або змішаними групами в рокаріях і змішаних квітниках (на передньому плані). Поєднуються з весняноквітучими багаторічниками: пролісками, примулами, морозниками і так далі. Ефектні зблизька магонії, самшиту, туї. Для зрізу крокуси непридатні, хоча вони незамінні для скельних ділянок, красиві в групах в межах вічнозелених кущів [23].

 

2.3. Товарознавча характеристика лілейника

 

Лілейник ( Неmerocallis L.). Сімейство лілейні. До 25 видів поширені в Азії, рідше в Європі. Грецькою hеmera—день і kallos—краса і пов'язано з короткостроковістю цвітіння більшості видів. Квітка гарна тільки 1 день [27].

Трав'янисті, кореневищні багаторічники. Стебло прямостояче, злегка нахилені. Листя прикореневі, дворядні, широколінійні, суцільнокрайні, дугоподібно відігнуті. Квітки крупні (до 15 см), переважно воронкоподібні, зібрані по 2-10 в розкидисті суцвіття (кисть, щиток). Квітконоси безлисті, заввишки 50-100 см, височіють над листям. Окремі сорти і види цвітуть до трьох тижнів, по черзі з весни до осені. Насіння утворюють мало, вони знаходяться в трьохгніздовій коробочці [12].

Невибагливі, стійкі і життєздатні. Добре развиваються на поживних і достатньо зволожених ґрунтах. Ромножують в основному діленням куща восени або весною. Насіннєвий спосіб використовують в селекційних цілях.

Використовують  в міксбордерах, куртинах, біля водоймищ і на зріз. Найбільш відомі наступні види:

— лілейник гібридний. Різні по забарвленню, термінах і тривалістю цвітіння, наявності  аромату, тривалістю вегетації, величині квітконоса (низькі до 30 см, середні-60, напіввисокі- 90 і високі-більше 90 см) та іншим ознакам. Є напівмахрові сорти з рожевими, яскраво-червоними й білими квітками;

— лілейник помаранчевий з квітконосом до 10 см. Квітки діаметром до 12 см, з відігнутими листочками оцвітини, темно-помаранчеві. Цвіте в червні-липні;

— лілейник лимонно-жовтий квітконоси висотою до 120 см, квітки діаметром до 15 см, з приємним ароматом, розкриваються вночі і закриваються в середині дня. Цвіте в липні -серпні;

— лілейник Дюмортьє, квітконіс висотою до 30- 50 см. Квітки зіркоподібні, жовті, з приємним запахом. Цвіте в травні-червня;

— лілейник буро-жовтий, заввишки до 120 см, з дугоподібним листям. Квітки по 6- 12 зібрані в зонтикоподібну кисть, зовні жовті, усередині коричнево-помаранчеві. Цвіте в червні - липні;

— лілейник жовтий, з квітконосами висотою до 80 см. Квітки блискучі, жовті, ароматні, діаметром 10- 12 см, широковорончаті. Цвіте в червні. Плодоносить;