Товарознавча характеристика квіткових рослин, які зимують у відкритому ґрунті

Заходи боротьби. Обприскати рослини і ґрунт інсектоакарицидом (фуфанон, золон, фозалон, талстар). Повторити обробку 2-3 рази з 14-денним інтервалом.

Міль. Дрібні личинки прогризають в листі довгі звивисті тунелі, які спочатку білі, з часом стають коричневими.

Заходи боротьби. Необхідно обривати і спалювати хворе листя, обпирскати рослини інсектоакарицидом (фуфанон, фозалон, золон, талстар).

Трипси. Дуже поширений шкідник відкритого і закритого ґрунту. Ушкоджує листя і квіти, які деформуються, бутони не розкриваються. Типовою ознакою присутності шкідника є поява на листках і квітках сріблястих плям. Взимку в сховищах трипси живляться цибулинами декоративних рослин [3].

Заходи боротьби. Необхідно знищувати бур'яни. При перших ознаках нападу трипсів обробляти рослини інсектицидом (децис, фастак, талстар, золон, фозалон, тютюновий пил).

Багато хто з описаних нижче шкідників вражає коріння, і ушкодження часто виявляється тоді, коли допомогти рослині вже не можна. З деякими ґрунтонаселяючими шкідниками можна боротися за допомогою інсектоакарициду (золон, фозалон, талстар, фуфанон).

Дротяники. Це жорсткі блискучі черевоподібні личинки завдовжки 1,5-2,5 см. Поїдають дрібне коріння рослин, а також пошкоджують бульби, проробляючи в них ходи. Дротяники активно розмножуються на ділянці, зарослій травою, особливо пирієм.

Заходи боротьби. Кислі ґрунти вапнують, оскільки дротяники не «люблять» нейтральних і лужних ґрунтів. Посипають поверхню ґрунтів гранульованим базудином і перекопують. Виводять пирій за допомогою гербіцидів (раундап, титус, пантера). Насіння і цибулини перед посадкою обробіть інсектоакарицидом (талстар, фуфанон).

Совки. Це зелені, сірі, коричневі гусениці завдовжки 5 см. Навесні молоді гусениці ушкоджують листя, прогризаючи в них великі діри. Дорослі гусениці переселяються в ґрунт, де підгризають основи стебел, об'їдають коріння. Особливо сильно ушкоджуються рослини на недоглянутих ділянках. Ушкоджує кореневищні, бульбові та цибулеві рослини.

Заходи боротьби. З метою захисту рослин весною обробляють листя розчином інсектициду (децис, фуфанон, фозалон, фастак), щоб не допустити вихід гусениці в ґрунт. Для профілактики ґрунт обробляти гранульованим базудином та перекопати.

Личинки хруща. Товсті білі зігнуті личинки круглий рік живляться корінням рослин декоративних, ягідних, плодових, овочевих та інших культур. При кількості 1-2 личинки на 1 м² необхідно проводити низку заходів щодо їх знищення.

Заходи боротьби. Зменшує чисельність личинок механічна обробка ґрунту. В період масового літання хрущів (травень-липень) треба струшувати їх з дерев і кущів та знищувати, розсипати на ділянці гранульований базудин і перекопати.

Капустянка. Цей шкідник робить довгі горизонтальні ходи, вивертаючи землю разом з молодими рослинами, які гинуть. Личинки і дорослі особини гризуть коріння рослин, цибулини, бульби. Капустянку можна визначити по в'яненню рослин на невеликих ділянках.

Заходи боротьби. Не можна використовувати для підгодівлі рослин свіжий гній. Це призводить тільки до засмічення ділянки насінням бур'янів і личинками капустянки. У червні-липні розкладають приманки з варених зерен пшениці і кукурудзи, заправленні ароматним соняшниковою олією. Ці приманки поміщуть на дно посудини з гладкими стінками, яку поглиблюють по краї в ґрунт.

Личинка довгоносика. Ця зморшкувата біла личинка ушкоджує коріння багатьох рослин.

Заходи боротьби. Щоб знищити личинок, треба поливати ґрунт розчином інсектициду (децис, карате, фастак, фуфанон).

Багатоніжки. Рясніють у вологих місцях. Якщо їх потривожити - згортаються в кільце. Вони об'їдають коріння, стебла, листя. Вдень ховаються під каменями, листям. Віддають перевагу рослинам, які вже пошкоджені іншими шкідниками.

Заходи боротьби. Не залишати в саду сміття, використовувати приманки з картоплі, яблук. При необхідності обробіть ґрунт інсектоакарицидом (фозалон, золон, талстар, фуфанон).

Цибулинний кореневий кліщ. Поширений шкідник цибулинок тюльпанів, крокусів, гладіолусів, лілій, жоржин та ін. Кліщ поселяється в цибулинах, ушкоджує зародки квітконосія, сприяє загниванню цибулин.

Заходи боротьби. Зберігайте цибулини в сухому, добре провітрюваному приміщенні. При необхідності обробляйте цибулини фунгіцидом (сірка колоїдна).

Нематода. Ушкоджує до 300 видів рослин. Живе в ґрунті. Ушкоджуючи коріння, нематода виділяє в клітини рослин речовини, які сприяють розростанню тканин і утворенню вузлових або галових утворень. При цьому коріння починає загнивати. Живиться соком тканини.

Заходи боротьби. Дезінфекція ґрунту, сівозміни. До заражених рослин підсівають чорнобривці, базилік, чистотіл, полин. Для зменшення шкідника обробляють ґрунт інсектоакарицидом (фозалон, золон, талстар, фуфанон) [11].

 

1.5.2. Захворювання  багаторічних та засоби захисту  від них. Грибкові захворювання. Грибкових захворювань безліч, і багато широко поширені. Хвороба передається від однієї рослини до іншого мікроскопічними спорами, які розвиваються на поверхні рослини, іноді проникаючи всередину через порізи і тріщини. У міру проростання спор гіфи швидко захоплюють рослину.

Бактеріальні захворювання. Хвороботворні бактерії — це мікроскопічні одноклітинні організми. Вони розвиваються усередині рослини, заподіюючи йому шкоду. Ці хвороби важче контролювати, ніж грибкові. Воротами бактерійних інфекцій можуть служити рани, прищепні надрізи, природні тріщини на стеблах і ушкодження листя. Бактеріям потрібна волога, тому вони більш небезпечні в сиру погоду, особливо коли тепло.

Вірусні інфекції. Віруси часто потрапляють в сік рослин з допомогою переносників — комах, що раніше побували на хворій рослині. Такі види робіт, як, наприклад, обрізання, можуть збільшити вірогідність захворювання, роблячи надрізи, що сочаться, доступними для комах. Якщо рослина заражена, усунути вірус вже не вдасться. Не можна користуватися матеріалом заражених рослин для розмноження, тому ножі і секатори необхідно ретельно дезінфікувати після роботи марганцівкою або міцним розчином соди. Попелиця є основним переносником вірусних інфекцій, тому дуже важливо регулярно обробляти рослини інсектицидом. Віруси рідко вбивають рослини, адже в цьому випадку самі віруси залишилися б без хазяїна. Проте уражені ними рослини втрачають життєву силу, стають кволими і ослабленими.

Умовно  усі хвороби квіткових культур  можна підрозділити на три великі групи: гниль, плямистості і нальоти. До гнилі відносяться чорна ніжка, фузаріозна, сіра, біла, чорна, суха, тверда, коренева, фузаріозне в'янення тощо.

Чорна ніжка вражає айстри, братики, гвоздики, жоржини, дельфініуми, хризантему, цинії та ін. Хворіють сіянці і розсада [16].

Сіра гнилизна, або пліснява вражає айстри, гладіолуси, анемони, хризантему, троянди, гіацинти, нарциси, піони, тюльпани, іриси та інші рослини [4].

Фузаріозна гнилизна вражає переважно цибулеві культури, особливо тюльпани, нарциси, лілії [10].

Суха гнилизна — небезпечне грибне захворювання цибулевих культур. Вражає крокуси, фрезію, монтбрецію, проліски.

Коренева  гнилизна відмічена на багатьох квіткових рослинах — фіалках, незабудках, нарцисах, дельфініумах, гіацинтах, ліліях, ірисах та ін.

Причиною  виникнення гнилизни найчастіше є ґрунтова інфекція, тобто розвиток мікроорганізмів, що мешкають в ґрунті і на рослинних  залишках. До них відносяться гриби  різних родів та всеїдні бактерії. Гнилизна може бути також викликана нематодами. Розвитку гнилизни часто сприяє холодна погода з щедрими опадами, яка сприятлива для масового розвитку грибів [3].

Заходи  боротьби з різними формами гнилизни полягає, передусім, в проведенні захисних заходів, спрямованих на пригнічення  їх широкого поширення. Для цього необхідно ретельно видалити рослинні залишки, паростки очистити від відмерлого листя, вирізувати стебла, що побуріли, видалити рослини, що погнили, і цибулини з грудкою землі.

Від спалаху захворювання квітник може уберегти ретельне відбракування посадочного матеріалу і посадка здорових цибулин і бульб. Цибулини тюльпанів, нарцисів, гіацинтів, крокусів піддаються уважному огляду і відбракуванню восени перед посадкою в ґрунт [7].

Якщо  сходи починають буріти біля основи і падати, можна обробити мідовмісним препаратом (хлороокис міді) з розрахунку 30 - 40 г на 10л води або розчином перманганату калію, добре просочуючи ним ґрунт.

Важливе значення має також контроль за станом розсади. У квітні-травні вона може значно ушкоджуватися чорною ніжкою, щоб уберегти молоді рослини від цього захворювання, ґрунт засипають прожареним піском під стеблинки сіянців і поливають слабким розчином марганцівки. Проте у кінці травня - початку червня перед висадкою в ґрунт рослини можуть почати раптом жовтіти і в'янути — це фузаріозне в'янення. Слабоуражені на перший погляд рослини, пересаджені у відкритий ґрунт, стають джерелом поширення фузаріозу в літній час, що дуже небезпечно. Таку розсаду обов'язково вибраковують, розсаду, що залишилася, проливають під корінь тим же 0,4% -м розчином хома.

З метою профілактики від різних форм гнилі потрібно дотримувати умови вирощування квіткових культур, оскільки вологе середовище, відсутність яскравого світла і кисла реакція ґрунту є сприятливими умовами для розвитку грибів-паразитів.

Вже на початку літа на квіткових рослинах можуть з'являтися плямистості і  нальоти. Джерелом зараження їх служать  не прибрані з ділянки торішні  рослинні залишки. До груп плямистостей і нальотів відноситься ряд досить небезпечних вірусних і бактерійних захворювань квіткових культур, здатних значно понизити декоративність рослини і навіть стати загрозою для їх життя. Пістрява плямистість особливо масово вражає тюльпани, але також являє небезпеку для лілій, на яких може жити без прояву ознак.

Мозаїка вражає тюльпани, піони, жоржини, хризантему, лілії, фіалки, айстри.

Справжня  борошниста роса вражає багато рослин: айстри, хризантема, нігтики, левовий зів, гвоздики, дельфініуми, незабудки, троянди, флокси, фіалки, братки, бузок та ін. Боротьба з плямистістю і нальотами складається як із захисних, так і профілактичних заходів.

При появі плям на листі рослини обприскують розчинами хлороокису, міді і оксихому відповідно до інструкції до кожного препарату. Концентрація будь-якого мідевмісного препарату в межах 0,3-0,4%. Для усіх квіткових культур першу обробку проти плямистості бажано провести вже на початку червня. Восени багаторічні культури рекомендується повторно обробити після цвітіння. Ряд квіткових культур вражається такими небезпечними бактерійними захворюваннями, як парша, збудником якої є бактерійні патогени.

Парша вражає гладіолуси, жоржини, іриси і фрезію [11].

Не слід перегодовувати рослини азотом, щоб стебла і листя  не були м'якими і гнучкими. Не саджають рослини занадто тісно: це утруднить доступ до них повітря. Сире застійне повітря і тіснота сприяють розвитку хвороб. Не можна пошкоджувати рослини, це відкриває легкий доступ хвороботворним мікроорганізмам.

Кращий спосіб впоратися  із захворюванням — заздалегідь обробити рослини і проводити обробку регулярно. Препарат карбендазим, наприклад, являє собою системний фунгіцид, ефективний проти багатьох грибкових інфекцій у квітучих рослин, цибулевих, кущів. Препарати бупіримат і трифорин також застосовуються для рослин в цвітінні, кущів, троянд і фруктів, ефективні проти чорної плямистості троянд, борошнистої роси і парші [13].

РОЗДІЛ 2

ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДСТАВНИКІВ

БАГАТОРІЧНИХ КВІТКОВИХ ЗИМУЮЧИХ РОСЛИН

 

2.1. Товарознавча характеристика гіацинитів

 

Гіацинт належить до сімейства лілейних. Рід представлений одним видом зі Східного Середземномор'я і Середньої Азії.

Гіацинт східний (Н. orientalis L.) — багаторічна цибулева рослина заввишки до 20 см. Стебло пряме, листя прикореневі, соковиті, суцільні лінійні листкові пластинки з паралельним жилкуванням, форма цілокрая, 15-20 см завдовжки і 1,0-1,6 см шириною, 4-8 шт. Квітконіс соковитий, без листків, з численними (до 25 шт.) дзвіночкоподібними квітками, зібраними в кистевидне суцвіття. Забарвлення квіток від білої до фіолетової. Цвіте в квітні - травні. Плід— м'ясиста коробочка, насіння чорнувато-буре. Цибулини ширококонічні, діаметром до 3 см, складаються з соковитих незамкнутих лусок, зовнішні з них сухі, плівчасті [9].

На  теперішній час нараховують більше 2 тис. сортів, які розрізняються  по забарвленню, формі квіток (махрові  і прості) і цибулин, забарвленню  луски, часу цвітіння, висоті квітконоса.

По  сучасній класифікації розрізняють 6 груп (в основному по забарвленню квіток).

І — сині: Бісмарк (Bismarck) — блідо-фіолетовий, ранньоцвітучий (Додаток А); Женераль Колір — махровий, блакитно- сірий, ранньоквітнучий; Марі-темно- синій, ранньоквітнучий; Міозотис — світло-блакитний, ранньо-квітучий, середньораннього цвітіння — Блю Меджик і Менелик; пізнього цвітіння — Кодро (махровий), Перл Діамант і Скай Джекет.

ІI — бузкові: Гроотворст  — махровий, світло-бузковий; Дистинкшн — бузково-темно-пурпуровий, пізноквітучий; Лаура — бузково-ліловий; Лорд Балфур — бузковий зі смугою, ранньоквітучий, Аметист, Анна-Ліза, Вайлет Перл; середньораннього цвітіння — Остара і Лаура; пізнього цвітіння — Л′ Есперанс.

III — рожеві: Анна Марі — світло-рожевий, дуже ранній; Куін оф Пінкс — яскраво-рожевий, пізнеквітучий; Леді Дербі — блідо-ясно-рожевий, середньоквітучий; Мадам Хаубензак — високий, рожевий, напівмахровий, пізньоквітучий, раннього цвітіння — Анна-Марі, Пінк Перл, Морено, Едіссон (махровий); середньораннього цвітіння — Леді Дербі, Жак; пізнього цвітіння — Гертруда.