Товарознаство будівельної кераміки

      

     З фаянсу переважно методом лиття  виготовляють унітази, умивальники, зливальні бачки й ін. Для виробництва великих виробів (ванн, мийок і т.д.) використають шамотний фаянс, у який замість кварцу вводять шамот (10 - 15 %). Водопоглинання фаянсу 10 - 12 %, межа міцності при стиску звичайно до 100 Мпа. Поверхню фаянсових виробів покривають лазур'ю, що надає їм водонепроникність. [10]

     У порівнянні з фаянсом напівпорцеляна має більше спечений черепок (водопоглинення 3 - 5 %) і його міцність вище (Rсж = 150 - 200 Мпа). Порцеляна має ще більшу щільність (водопоглинення 0,2 - 0,5 %) і міцністю (до 500 Мпа), що дозволяє виготовляти з нього тонкостінні вироби.

     Сучасний  ринок насичений санітарно-технічними товарами як вітчизняних, так і закордонних фірм.

     Кислототривкі керамічні будівельні вироби. До кислототривких керамічних виробів відносять:

     1) кислототривка цегла марок 150 - 250 кислототривкістю не менш 92 - 96 %, водопоглинення не більше 8 - 12 %, термостійкістю не менш двох теплозмін;

     2) плитки кислототривкі й термокислототривкі марки 300 кислотостотривкістю 96 - 98 %, водопоглиненням не більше 6 - 9 %, теплостійкістю не менш двох - восьми теплозмін;

     3) труби й фасонні частини до  них марок 300 - 400 кослототривкістю не нижче 97 - 98 %, водопоглиненням не більше 3 - 5 %.

     Кислототривкі вироби виготовляють із глин, що не містять  домішок, що знижують хімічну стійкість ( карбонати, гіпс, сірий колчедан і  т.д.) і спікливих при температурі 1200⁰ С.

     Кислототривкі вироби характеризуються їхньою нерозчинністю  в кислотах (за винятком HF) і лугах.

     Дорожня  (тротуарна, клінкерна) цегла. Дорожню (клінкерну) цеглу виробляють із тугоплавких глин, обпалюючи їх до спікання. Дорожня цегла має розмір 220х110х65 або 220х110х70 мм, марки 400, 600 й 1000, водопоглинення 2 - 6 %, морозостійкість 50 - 100 циклів поперемінного заморожування й відтавання. Цю цеглу можна застосовувати для мощення доріг і тротуарів, пристрою підлог виробничих будинків, кладки каналізаційних колекторів.[4]

     Вогнетривкі вироби. Вогнетривкими називають вироби, застосовувані для будівництва промислових печей, топок та апаратів, що працюють при високій температурі. Вогнетривкі вироби класифікуються по вогнестійкості, пористості, хіміко-мінеральному составу й способу виготовлення. По вогнестійкості вироби можуть бути вогнетривкими (1580 – 1770⁰ С), високовогнетривкими (1700 – 2000⁰ С), вищої вогнестійкості (більше 2000⁰С).

     Залежно від пористості (%) вогнетривкі вироби підрозділяються на: особливо щільні - пористість менш 3, високощільні - пористість 3 - 10, щільні - пористість 10 - 20, звичайні - пористість 20 - 30, легковага й теплоізоляційні - пористість 45 - 85. Найбільше поширення одержали кремнеземисті й алюмосилікатні вогнетривкі вироби.[14] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5 БУДІВЕЛЬНА КЕРАМІЧНА ЦЕГЛА В ЕКОЛОГІЧНОМУ

     АСПЕКТІ 

     Керамічна цегла є, мабуть, самим древнім штучним будівельним матеріалом, отриманим, виражаючись сучасною мовою, технологічним шляхом. Довге життя, вікові традиції й велика географія використання керамічної цегли як в Україні, так й у світовій будівельній практиці зобов'язані цілому ряду її чудових якостей. У їхньому числі особливо хотілося б виділити міцність й екологічну чистоту як самого матеріалу, так і житлових будинків, побудованих з його використанням. Екологічна чистота керамічної цегли забезпечується завдяки природній глинистій сировині, що піддається лише тепловій обробці в процесі одержання готового виробу. Радіоактивність глин є самою низкою із всіх речовин мінерального походження й має майже нульове значення. Практичним підтвердженням екологічної безпеки виробів з кераміки є використання її по іншому життєво важливому для людини призначенню - для виготовлення посуду. 

     У сучасній світовій практиці при оцінці якості стінових будівельних матеріалів широке поширення одержав такий показник, як комфортність житла, побудованого із цих матеріалів. Комфортність житлових приміщень визначається впливом на людину трьох основних факторів - теплового, вологісного й гігієнічного режимів. Найбільшою комфортністю, що створює оптимальний мікроклімат у приміщеннях, характеризуються дерев'яні будинки, у яких шкідливі речовини легко видаляються за рахунок фільтрації повітря через стіни. Якщо комфортність дерев'яного будинку приймається за одиницю, то комфортність приміщень у будинках з керамічної цегли становить 0,7. Для порівняння - комфортність житла з ячеїстого бетону дорівнює 0,2, із силікатної цегли - 0,1, а із залізобетону - 0,05). Такий сприятливий для керамічної цегли показник визначається, насамперед, оптимальним сполученням показників повітро- і паропроницаємості керамічних матеріалів, що формують найбільш сприятливий для людини мікроклімат у житлових приміщеннях. При цьому необхідно підкреслити, що дотепер ні природою, ні штучним шляхом не створено яких-небудь нових будівельних матеріалів, що володіють настільки оптимальним сполученням будівельних й екологічних властивостей. [6]

     Для України керамічна цегла є не тільки традиційним, але й найбільш масовим стіновим матеріалом, використовуваним для будівництва житла. Протягом багатьох років він широко застосовувався для зведення несучих стін будинків як як основний матеріал, так й у сполученні з дерев'яним внутрішнім каркасом для огородження зовнішніх стін й обробки фасадів. Серйозна спроба скласти конкуренцію цеглі була почата в період розвитку великопанельного домобудівництва (1960-1990 роки). У цей час для зведення стінових конструкцій, особливо у великих містах, використалися в основному легкі керамзитобетонні панелі. Розвиваючи методи масового індустріального будівництва, уряд сподівалося в стислий термін зняти гостроту житлової проблеми в країні. В 1990 році частка великопанельного домобудівництва склала 40%, ще 40% житла будувалося із цегли й 20% - з інших видів будівельних матеріалів (дерева, черепашнику й інших). 

     В початку 90-х років період масового великопанельного будівництва закінчився, створивши, однак, безліч проблем, пов'язаних з експлуатацією панельного житлового фонду. Головні з них складаються в зниженому тепло- і шумозахисті панельних будинків, протіканні й промерзанні стиків, корозії несучих конструкцій і т.п., не говорячи вже про несприятливий температурний і вологісний мікроклімат житлових приміщень. Виходом з положення, що створилося, може бути реконструкція й повна заміна старого житлового фонду із залізобетону на основі будівельних технологій, які використають керамічну цеглу.  
 

     ВИСНОВКИ

     Керамічними називають кам'яні вироби, одержувані з мінеральної сировини шляхом її формування й обипалу при високих температурах.

     Термін  «кераміка» походить від слова «керамейя», яким у Древній Греції називали мистецтво виготовлення виробів із глини. І тепер у керамічній технології використають головним чином глини, але поряд з ними застосовують й інші види мінеральної сировини, наприклад чисті оксиди (оксидна технічна кераміка). Керамічні матеріали - самі древні із всіх штучних кам'яних матеріалів. Черепки грубих горшечних виробів знаходять на місці поселень, що ставляться до кам'яного віку. Вік керамічної цегли як будівельного матеріалу більше 5000 років.

     Сировинними матеріалами для виробництва  керамічних виробів є каоліни й глини, застосовувані в чистому виді, а частіше - у суміші з добавками (знежирюючими, пороутворюючими, плавнями, пластифікаторами й ін.). Під каолінами й глинами розуміють природні водні алюмосилікати з різними домішками, здатні при замішуванні з водою утворювати пластичне тісто, яке після обпалу незворотньо переходить у каменеподібний стан.

     По  щільності й технічних властивостях керамічні цегли й камені ділять на три групи: перша - ефективні щільністю  не більше 1400 - 1450 кг/м³ з високими теплозахисними властивостями; друга - умовно-ефективні щільністю 1450 - 1600 кг/м³; третя - звичайна цегла щільністю понад 1600 кг/м³.

     Суцільна  керамічна цегла має форму  прямокутного паралелепіпеда розміром 250х120х65 мм прямими ребрами чіткими  гранями й рівними лицьовими поверхнями; скривлення ребер і граней цегли не повинне перевищувати 3 мм. Модульна цегла має розмір 250х120х88 мм і випускається із круглими або щілинними порожнечами, щоб маса однієї цегли була не більше 4 кг. Відхилення від розмірів не повинні перевищувати встановлених величин.

     Цегла не повинна мати механічних ушкоджень і наскрізних тріщин. Цегла повинна бути нормально обпалена; цегла недопалена і перепалена - брак. Після випалу цегла повинна відповідати кольорам еталона нормально обпаленої цегли. Не допускаються вапняні включення (дутики), що викликають руйнування цегли.

     Залежно від межі міцності при стиску цеглу  ділять на марки: 75, 100, 125, 150, 200, 250, 300. Щільність  суцільної цегли 1600 - 1900 кг/м³, її теплопровідність 0,7 - 0,82 Вт/(м * З). Водопоглинення цегли вище марки 150 повинно бути не менш 6 %, цегли інших марок - не менш 8 %. Ця вимога забезпечує певну пористість цегли, інакше вона стане занадто теплопровідна і буде погано зцеплюватися з будівельним розчином. Морозостійкість цегли - не менш 15 циклів поперемінного заморожування й відтавання; передбачені й більше високі марки морозостійкості: Мрз 25, Мрз 35, Мрз 50.

     Важливою  характеристикою керамічної цегли  є її екологічна толерантність стосовно людини в аспекті контакту з готовим виробом, так й в аспекті виробництва - низький рівень токсичності випалювальних печей цегельного виробництва через домінуюче використання природного газу як пічного палива. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 1. Бабков В.В. Несущие наружные трехслойные стены зданий с повышенной теплозащитой // Строительные материалы. 1998. № 6

2. Бобкова  Н.М., Дятлова Е. М., Куницкая Т.С.  «Общая технология строительной керамики». – Минск: Вышейшая школа, 1987.

3. Бондаренко  В.М., Римшин В. И. Строительная  наука - направления развития // Строит, материалы. 1998. № 4.

4. Горчаков  Г. И. Строительные материалы:  учебное пособие для высших  учебных заведений/ Г.И. Горчаков, Ю.М.Баженов; под общ. ред. Г.  И. Горчакова . – Владимир: Союзполиграфпром, 1986. – 686 с.

5. Госин  Н. Я., Соболев М. А. «Производство глиняного кирпича».- М: Стройиздат, 1971.

6. Документация  Никопольского  завода строительных  материалов.

7. Ильевич  А.П. «Машины и оборудование  для заводов по производству  керамики и огнеупоров» - М: Высшая школа, 1989.

8. Инчик  В.В. Высолы и солевая коррозия кирпичных стен. СПб.: СПбГАСУ. 2008.

9. Кашкаев  И.С., Шейман Е.Ш. «Производство  керамического кирпича». - М.: Высшая  школа, 1983.

10. Комар,  А. Г. Строительные материалы  и изделия: учебник для студентов специальности «Экономика и управление в строительстве».-Ярославль , 2006. 

11. Основы  проектирования заводов по производству  тугоплавких неметаллических и силикатных материалов: Учебное пособие/Г.П. Комлева, В.Г. Комлев: Иван. гос. хим.- технол. ун-т. Иваново, 2003.

12. Охрана  труда в химической промышленности/ Г.В. Макаров, А.Я. Васин, Л. К. Маринина, П.И. Софинский, Н.И. Торопов.- М., Химия, 1989.

13. Паплавскис  Я.М., Эвинг П.В., Селезский А.И., Кучихин  С.Н., .Пашков С.А. Предпосылки дальнейшего  развития производства и применения ячеистого бетона в современных условиях //Строит, материалы. 1996. № 3. С. 2.

14. РекитарЯ.А.  Экономичные системы наружных  ограждений для реконструкции панельных зданий. //Строит, материалы. 2007. № 3

15. Технический  контроль в производстве тугоплавких  неметаллических и керамических материалов и изделий. Учебное пособие. /Под ред. Косенко Н.Ф. – Иваново: ИГХТУ, 2002.

16. Франивский А. Архитектурные и конструкторно-технические возможности керамического кирпича в современном строительстве. // Будмайстер. 2001. №13. C.16-19 

17. Хигерович  М.И., Байер В.Е. Производство глиняного  кирпича. М.: Стройиздат. 1984.

18. Шепелев  A.M. Как построить сельский дом.  Россельхозиздат, 1984

19. Щипалов  Ю.К. «Физико-химические основы  технологий вяжущих материалов.» Учебное пособие. – Иваново: ИХТИ, 1979.