Сучасний стан та проблеми розвитку пакувальної галузі України

Вступ України до СОТ потребує підвищення якості пакування  харчових продуктів. Вимоги до упаковки включають не тільки загальні (забезпечення комплексу захисних заходів для продукції з метою збереження її максимальної схоронності та надання транспортабельного стану), але і вимоги її безпечності для навколишнього середовища після використання. Тому загальносвітові тенденції сьогодення – це виробництво нешкідливих для довкілля пакувальних матеріалів.

Однією з переваг  виробництва біорозкладної упаковки є незмінна послідовність технологічних операцій та обладнання, як і у виробництві традиційних пакувальних матеріалів. Як сировину використовують полілактид – продукт полімеризації молочної кислоти. Біопакувальні матеріали, які отримують з такої сировини, мають унікальні фізико-механічні та хімічні властивості: зовнішня подібність традиційних пакувальних полімерних матеріалів забезпечує захист продукції; вони не містять токсичних речовин, тому безпечні для здоров’я людини; мають можливість до біорозкладання у природі.

Основним фактором, який стримує розвиток біорозкладної упаковки в Україні це обмеженість виробничих потужностей з виробництва молочної кислоти, яка є основою для отримання полілактиду. Для розвитку сегмента ринку біорозкладної упаковки в нашій країні є два шляхи. По-перше, це використання імпортної сировини. Так, в Росії, першим стало підприємство «Погода», яке організувало виробництво біорозкладної упаковки на базі імпортної сировини. Такий досвід має і українське підприємство «Росан-Пак», яке виробляло упаковку з імпортного полілак-тиду. Але на ринку упаковки йде боротьба за кожну копійку її вартості. Ціна біорозкладної упаковки з імпортованої сировини вдвічі перевищує вартість традиційних полімерних пакувальних матеріалів, що не приваблює потенційних покупців.

Інший шлях – це налагодження власного виробництва  полілактидів, які є сировинною базою для біоупаковки. Для реалізації цього проекту необхідно мати спеціалізовані підприємства. Єдиним виробником біосировини в Україні є Київський завод молочної кислоти, виробничі потужності якого завантажені на 60%. Перспективну сировинну базу для виробництва біоупаковки має і Дніпропетровський регіон. На базі Дніпропетровського крохмале-патокового комбінату отримують кукурудзяний крохмаль та патоку, які можна використовувати для виробництва молочної кислоти.

Світова тенденція  зниження вартості нафти за цей час  призвела до того, що вартість полімерних пакувальних матеріалів нижча, ніж  з рослинної сировини. Це, у свою чергу, впливає на зростання витрат на виробництво біорозкладної упаковки порівняно з традиційними матеріалами. Позитивну рентабельність виробництво біоупаковки буде мати тоді, коли сировина для полімерних упаковок буде перевищувати $ 100 за барель нафти.

У таких умовах для  налагодження власного виробництва  біорозклад-ної упаковки необхідна законодавча підтримка. Для розповсюдження використання біоупаковки, з одного боку, необхідно використовувати податкові пільги. Виробники такої упаковки повинні за її утилізацію сплачувати менше, ніж за використання матеріалів, які не піддаються переробці. Для вирішення цього питання в законодавчому полі України з’явився проект спеціалізованого Закону «Про упаковку і відходи упаковки», який вже схвалено у першому читанні у Верховній Раді. Цим законом буде передбачена відповідальність виробника товарів за збір та утилізацію упаковки після її використання. Відповідно до нового Закону буде діяти принцип: «відраховує кошти той, хто забруднює». Якщо цей Закон набере чинності, то виробника продукції у біоупаковці звільняють від відрахувань за її утилізацію.

З іншого боку, успіх  поширення біоупаковки буде залежати і від реакції покупців. На жаль, більша частина населення не приділяє уваги тому, що після використання традиційних полімерних пакувальних матеріалів їх утилізація в природних умовах потребує 500 років. Для підвищення свідомості населення необхідно у засобах масової інформації пояснювати переваги біоупаковки, яка є безпечною як для здоров’я людини, так і для оточуючого середовища. Витрати на цю кампанію на першому етапі повинна взяти держава.

У країнах з розвинутою економікою перед підприємцями постає завдання не тільки виробництва необхідної продукції, важливим є також використання екологічно безпечних технологій та відповідальність виробника товару за утилізацію шкідливих відходів виробництва і споживання. Європейські країни вже давно на практиці вирішують проблеми відходів від упаковки. Один з таких шляхів – використання біорозкладної упаковки. На думку деяких експертів, до 2012 р. світовий ринок біополімерів збільшиться до 1–1,5 млн т.

Тому необхідно  вже сьогодні замислитися, яку частку цього ринку займе наша країна. Ресурсний потенціал вітчизняного сільськогосподарського сектора дозволяє задовольнити потреби в рослинній сировині для виробництва біоупаковки. З біобезпечного матеріалу, в першу чергу, доцільно виробляти одноразовий посуд, харчові плівки, упаковку для швидкопсувних продуктів, пакети для сміття, засоби особистої гігієни.

Прийняття Закону «Про упаковку і відходи упаковки»  та податкові пільги для підприємств, що виробляють біоматеріали в нашій країні, дадуть поштовх для розвитку ринку біорозкладних пакувальних матеріалів.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, розглянувши тему, щодо стану та розвитку пакувальної галузі, можемо зробити висновки, що пакувальна галузь розвивається бурхливо і володіє усіма сучасними технологіями, обладнанням, матеріалами, але обслуговує тільки три галузі — харчову, фармацевтичну та побутову хімію, — отже, ринок безмежний. Перспектива цього бізнесу підсилюється тим, що виробники починають позиціонувати, просувати, рекламувати товар за допомогою упаковки. Змінюються функції упаковки.

З товарів однієї цінової  категорії обирають той, який вирізняється сучаснішою або зручнішою упаковкою. На ринку тари та упаковки ледве  не щодня з’являються нові виробники  або користувачі високотехнологічної  упаковки. Дослідницька робота у сфері  нових матеріалів, нових прийомів та нових технологій у галузі упаковки ведеться інтенсивно. Точиться боротьба за упаковку екологічну, легку, дешеву, міцну, естетичну. Майбутнє — за натуральними матеріалами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. http: // artide. unipac. ru / 19191/
2. http: // www. packaging. kiev. ua/
3. Дорждеев А. Экономика, экология, положение предприятий / А. Дорждеев // ЭКО. – 2002. – ¹ 4 – С. 109.
4. Віленчук О.М. Гармонізація єдиного еколого-економічного простору України / О.М. Віленчук // Економіка України. – 2009. – ¹ 3. – С. 80–87.
5. Ганоцька Ольга Василівна. Дизайн споживчої упаковки в Україні: стандарт та ексклюзив : Дис... канд. наук: 17.00.07 - 2008.
6. Козак А. Яка упаковка найдоцільніша? / А. Козак // Харчова і переробна промисловість. — 2009. — №1 (353). — С. 28 — 30.
7. Старокадомский Д. Рынок упаковки Украины / Д. Старокадомский // Тара и упаковка. — 2007. — №1. — С. 48 — 50. 
8. Хуршудян С.А. «Мы активизируем подготовку специалистов для упаковывания продуктов питания» / С.А. Хуршудян // Тара и упаковка. —2008. — №3. — С. 16 — 17.