Організація господарсько-договірної документації, як необхідна умова ефективного функціонування підприємства

Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою формалізований.

Законодавством України встановлено загальний порядок укладання будь-яких цивільних договорів (незалежно від їх видів). При цьому пропозиція укласти договір має бути чітко висловлена і виражати справжній намір господарюючого суб’єкта вступити в договір. Пропозиція вважається достатньо визначеною, коли в ній зазначено всі істотні умови договору або порядок їх визначення.

Договір визнається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов (тобто тих, які визнані такими за законом або необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Коли пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Оскільки договір (контракт) є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти контракт, яка має назву оферти, і прийняття пропози­ції другою стороною, або акцепту. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептантом.

Щоб вступити у контрактні відносини, один із учасників повинен виявити свою ініціативу, тобто виступити з пропозицією укласти контракт (офертою).

Відповідь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти контракт зроблено із зазначенням строку для відповіді, то контракт вважається укладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицію, одержала від другої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Оферта набирає силу тоді, коли вона отримана адресатом оферти.

Варто пам'ятати, що оферта втрачає силу після одержання оферентом повідомлення про відхилення оферти. У свою чергу, заява, що виражає згоду з офертою, є акцептом. Мовчання або бездіяльність з приводу оферти не є її акцептом.

Акцепт набирає сили з того моменту, коли зазначена згода отримана оферентом. Але якщо оферент не дістав зазначену згоду у встановлений ним термін, акцепт не набирає сили.

Обов'язкові пункти оферти:

- Точна повна і скорочена назва підприємства-продавця.

- Його торгова марка, фірмовий знак.

- Повне найменування товару і його характеристика.

- Передбачуваний обсяг постачання товару.

- Відомості про упакування товару.

- Умови здійснення постачання товару відповідно до Правил "ІНКОТЕРМС".

- Передбачувана ціна за одиницю продукції.

- Передбачувані знижки на партії товару.

- Терміни постачання.

- Порядок оплати за товар.

- Реквізити продавця.

Другою особливістю укладання господарських договорів є доарбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при цьому. Такі розбіжності між підприємствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими особами.

При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які одержали проект договору, укладають протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов’язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення арбітражного суду.

Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передадуть розбіжності, що залишились неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в зазначений строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. За інших обставин договір вважається неукладеним.

2.3. Структура договору та його основні умови.

Договір має чотири складові частини:

1. Преамбула (вступна частина).

2. Предмет договору. Права та обов'язки сторін.

3. Додаткові умови договору.

4. Інші умови договору.

Преамбула (вступна частина) договору

Ця частина містить наступні основні положення:

1. Назва договору (договір купівлі-продажу, поставки, комісії, щодо надання брокерських послуг, оренди, про спільну діяльність тощо).

2. Дата підписання договору

Якщо сторони підписують договір у різний час, то він вважається укладеним з моменту підписання його останньою стороною.

3. Місце підписання договору (місто або населений пункт).

Місцем укладання угоди обумовлює:

а) правоздатність і дієздатність осіб, які укладають угоду;

б) форму угоди;

в) зобов'язання, що виникають з угоди (хоча в цьому випадку сторони в договорі можуть передбачити інше положення).

Це важливо при укладанні зовнішньоторговельних контрактів.

4. Повна фірмова назва контрагентів, під якою вони зареєстровані в державному реєстрі.

5. Назва сторони за договором, (наприклад, «Замовник», «Підрядник», «Постачальник», «Покупець» тощо).

6. Докладна назва посади, прізвища, імені, по батькові особи, що підписує договір, а також назва документу, з якого випливають її повноваження щодо підписання договору.

Предмет договору. Права та обов'язки сторін

Ця частина договору містить суттєві умови договору:

1.      Обов'язки та права першої сторони за договором.

2.      Обов'язки та права другої сторони за договором.

3.      Строк виконання зобов'язань сторонами.

4.      Місце виконання зобов'язань кожної із сторін.

5.      Спосіб виконання зобов'язань кожної із сторін (порядок дій, їх послідовність і строки).

Додаткові умови

У цьому розділі обумовлюється відповідальність сторін, засоби забезпечення зобов'язань, підстави для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку і порядок дій сторін при цьому, порядок розгляду спорів.

Інші умови договору

1. Умови про узгодження зв'язку між сторонами.

У даному пункті для кожної сторони зазначаються:

а) особи, повноважні надавати інформацію і вирішувати питання, що належать до виконання договору;

б) способи зв'язку.

2. Переддоговірна робота та її результати після підписання договору.

3. Реквізити сторін

а) поштові реквізити;

б) місцезнаходження (адреса підприємства);

в) банківські реквізити сторін (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, МФО, дані розрахунково-касового центру, кореспондентський рахунок банку);

г) відвантажувальні реквізити.

4. Кількість примірників договору.

5. Порядок виправлень за текстом договору.

6. Підписи представників сторін.

2.4. Види господарських договорів.

Договір з господарської діяльності — це службовий документ, в якому фіксують угоду між сторонами про встановлення ділових відносин, пов'язаних з господарською діяльністю, і який регулює ці відносини. Такі договори між підприємствами належать до найважливіших засобів міжвиробничих зв'язків у нових умовах господарювання й розвитку ринкових відносин.

Існують різні види договорів з господарської діяльності: про постачання; про закупівлю; про оренду виробничих та службових приміщень; про розрахунково-касове обслуговування ; про купівлю-продаж; про спільну діяльність; про одержання позики; про оренду житлового приміщення; про майнову відповідальність та ін.

Договір постачання. За договором постачання постачальник, який є підприємцем, зобов'язується в обумовлені строки передавати у власність покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.

В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, вивантажувальні та платіжні реквізити.

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця: визначається згідно з додатковими умовами до даного договору.

Номенклатура (асортимент) продукції обумовлюється або в самому договорі, або в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною: визначається письмовою заявкою Покупця на кожну партію товару окремо.

Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик, які визначають рівень новизни, надійності, довговічність, економічність продукції.

У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде поставлятися продукція.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середовища проводиться обов'язкова щодо певних видів продукції, або добровільна сертифікація.

Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом відповідності.

Гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними умовами або договором більш тривалий, порівняно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції.

Строки поставки поділяються на загальні та окремі (часткові). Загальний строк збігається по суті із строком дії договору. Окремі (часткові) — квартальні, місячні, декадні, або поставка комплектами, партіями і т. ін.

Істотною умовою договору поставки є ціна.

Крім того, в договорі обумовлюються: маркування продукції, товарні знаки, зареєстровані в установленому порядку; тара (упаковка) та засоби пакетування; порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та ін.

Приймання поставленої продукції здійснюється у відповідності з вимогами, зазначеними у Статутах залізниць та автомобільного транспорту; інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.65) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (від 25.04.66).

Акт про приховані недоліки має бути складений протягом п'яти днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції до складу одержувача.

Правові наслідки порушення договору поставки настають у формі відшкодування збитків і неустойки (штрафу або пені). За Загальним правилом, неустойка у договорі є заліковою, бо збитки відшкодовуються лише в частині, не покритій неустойкою.

Договір підряду. За договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Укладається між громадянами; між підприємствами (організаціями, установами); між організаціями і громадянами.

Договір міни передбачає обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує.

Відрізняється від договору купівлі-продажу формою розрахунків (вартість в грошовому вираженні є лише доплатою при нерівноцінності обмінюваного майна), але правове регулювання здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Бартерні угоди на відміну від традиційного договору міни передбачають обмін не лише майна, а й робіт, послуг.

Договір про оренду. Особливістю договору є те, що на його підставі майно переходить до орендаря (наймача) у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, міни тощо. Слід визнати, що орендар (наймач) набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору набуває деякі права по розпорядженню майном. Проте права орендаря (наймача) по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і договором.

Сторонами договору є наймодавець і наймач (орендодавець і орендар).

Ними можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні) в межах їхньої правосуб'єктності.